17 січня 2024 року
м. Черкаси
справа № 712/5402/23 провадження № 22-ц/821/179/24 категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бородійчука В.Г.,
суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Кравцов Віктор Юрійович
відповідач: ОСОБА_2
представник відповідача - адвокат Антонюк Ірина Андріївна
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравцова Віктора Юрійовича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
01 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 червня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
16 жовтня 2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Кравцова В.Ю. надійшла заява про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
26 жовтня 2023 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Антонюк І.А. подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду. Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Представником відповідача подано до суду договір про надання правничої допомоги, додаток до договору, квитанцію про оплату послуг в сумі 10 000 грн. та акт виконаних робіт, тому суд дійшов висновку про обгрунтованість поданої заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та задовольнив її в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Кравцова В.Ю. оскаржив її в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кравцов В.Ю. просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2023 року як незаконну та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що підстави для стягнення витрат на правничу допомогу з позивача відсутні.
Дії ОСОБА_1 щодо звернення до суду з позовом є обґрунтованими, оскільки саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, які саме необгрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Оскільки вищевикладеного не було доведено відповідачем, тому й підстав для стягнення витрат на правничу допомогу не вбачається.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду, яка входить в перелік ухвал, визначених ст. 353 ЦПК України, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду.
П. 4 ч. 4 ст. 19 ЦПК України вказаний спір визнаний спором незначної складності, для якого пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Ч. 3 ст. 369 ЦПК України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Апеляційний суд створив учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 18 травня 2018 року).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 01 червня 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем та відповідачем у справі було укладено шлюб, який було розірвано рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 травня 2021 року. Від шлюбу сторони у справі мають двоє дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Обоє дітей проживали разом з батьком та перебували повністю на його утриманні.
Старший син, ОСОБА_6 проживає в Чеській Республіці та є студентом денної форми навчання Технічного факультету Чеського університету природничих наук у м. Прага. У зв'язку з навчанням на денній формі, ОСОБА_6 позбавлений можливості влаштуватися на роботу та отримувати дохід, тому потребує матеріальної допомоги. В зв'язку з вищевикладеним просив суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Під час розгляду справи, судом першої інстанції було оголошено перерву для з'ясування обставин стосовно навчання ОСОБА_5 у зазначеному в позовній заяві навчальному закладі, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечила таку обставину.
Після отримання відзиву на позовну заяву, позивач дійсно з'ясував, що їхній з відповідачем син не навчається, тому його представником - адвокатом Кравцовим В.Ю. було подано до суду заяву про залишення позовних вимог без розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Звертаючись до суду з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач мотивувала її тим, що внаслідок необґрунтованих дій позивача щодо звернення до суду з безпідставним позовом, вона понесла непередбачувані витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
В підтвердження таких витрат суду було надано договір про надання правничої допомоги від 24 березня 2021 року, згідно якого ОСОБА_2 уповноважила свого представника - адвоката Антонюк І.А. на представництво її інтересів в суді, додаток до договору про надання правничої допомоги від 24 березня 2023 року, згідно якого вказано, що метою даного договору є представництво інтересів клієнта ОСОБА_2 в цивільних спорах з ОСОБА_1 (справа 712/5402/23), Акт виконаних робіт від 20 жовтня 2023 року, згідно якого: вивчення матеріалів позовної заяви - 3 години ( 3 000 грн.), надання консультацій - 1 година (1 000 грн.), написання відзиву на позовну заяву, виготовлення ксерокопій - 5 годин (5 000 грн.) та участь в судовому засіданні в суді першої інстанції - 1 година (1 000 грн.) та квитанцію про сплату ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_7 - 10 000 грн.
Згідно ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції враховуючи критерії обгрунтованості та доцільності понесених витрат, те що позов було залишено без розгляду з підстав подачі відповідної заяви позивачем вважав, що доводи заяви про стягнення витрат на правничу допомогу є доведеними та відповідають встановленим обставинам справи.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник позивача вказує на те, що матеріали справи не місять необґрунтованих дій позивача і подача заяви про залишення позову без розгляду - це є диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.
Перевіряючи мотиви судової ухвали та обгрунтованість доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Пунктом 3.2. Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник позивача вказує на те, що подача до суду заяви про залишення позовної заяви без розгляду є диспозитивним правом особи і не являється необґрунтованими діями з боку позивача відносно відповідача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими доводами апеляційної скарги, однак звертає увагу на те, що позивач помилково ототожнює дану процесуальну дію та своє диспозитивне право з поняттям необгрунтованих дій, оскільки звернення до суду з позовом без наявності достатніх правових підстав вже оцінюється як необґрунтовані дії щодо достатності своїх прав.
З матеріальної позиції позов - це право на задоволення своїх позовних вимог.
З процесуальної позиції, позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Водночас, право подання позовної заяви, як будь-яке суб'єктивне право, яким є міра свободи, тобто можливої поведінки правомочної особи у правовідносинах має межі свого здійснення. Об'єктивним критерієм визначення межі здійснення суб'єктивного права є неможливість використання його на шкоду правам інших осіб.
Таким чином, підставою для звернення до суду з позовом є порушення прав або охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду з таким позовом.
При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання або опорювання своїх прав, а також обирає спосіб захисту такого права.
Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права або інтересу, а також з'ясовує, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбаченим законодавством способам, а також чи забезпечує спосіб захисту поновлення порушеного права позивача.
Подача завідома безпідставного позову за відсутності предмета спору або у спорі, що має вочевидь штучний характер, не спрямована на реальний захист прав.
В даному випадку, суд першої інстанції правильно виходив з тих обставин, що позивач звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, перед подачею позову не з'ясував всі обставини справи, а саме те, що дитина закінчила навчання і на даний час не навчається, що призвело до непередбачуваних витрат відповідача щодо захисту своєї позиції, отримання правничої допомоги та спростування доводів позивача, приведених ним в своїй позовній заяві. При цьому, під час розгляду справи, позивач визнав, що син не навчається та подав до суду заву про залишення позову без розгляду.
Відтак, суд дійшов правильного висновку, що позивачем подано позов за відсутності предмету спору і право відповідача щодо компенсації витрат на правничу допомогу є передбачуваним та доцільним. Крім того, така компенсація передбачена вимогами чинного законодавства, зокрема, ЦПК України.
Вирішуючи питання щодо задоволення заяви ОСОБА_2 в повному обсязі, суд врахував надані представником консультації та роз'яснення з правових питань, складання відзиву на позовну заяву, кількість витраченого адвокатом часу, об'єм наданих послуг, час розгляду справи - 5 місяців, тому правомірно застосував принцип розумності та справедливості, стягнувши суму витрат в розмірі 10 000 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, а саме рішень від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
В даному випадку, фактичність витрат підтверджено наявними у справі доказами, а їх неминучість підтверджена необхідністю захисту відповідача через подачу позову позивачем за фактично відсутнього предмету спору без попереднього з'ясування обставин можливого порушеного права.
Будь-яких вмотивованих доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції апеляційна скарга не містить, тому в її задоволенні слід відмовити, а ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравцова Віктора Юрійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 17 січня 2024 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді О.В. Карпенко
Л.І. Василенко