Справа № 552/4640/22 Номер провадження 11-кп/814/767/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
16 січня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12022221180000662 за апеляційною скаргою прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 14 червня 2023 року,
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Прудянка Дергачівського району Харківської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, маючий неповнолітню дитину, непрацюючий, судимий, останній раз вироком Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70, ст.71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 30 квітня 2022 року по відбуттю покарання,
визнаний винуватим та засуджений за ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 цього Кодексу на 3 роки позбавлення волі.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він 20 червня 2022 року близько 18 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в помешканні потерпілого ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 , таємно, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, з приміщення кімнати викрав мобільний телефон «Cubot», гвинтівку пневматичну «ІЖ-61» з оптичним прицілом «Tasko» та берет, внаслідок чого заподіявпотерпілому майнову шкоду на загальну суму 6734,86 грн.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України на 6 років позбавлення волі.
При цьому зазначає про відсутність підстав для застосування положень ст.69 КК України, оскільки місцевий суд необґрунтовано врахував щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як обставини, що пом'якшують покарання.
Наголошує, що обставини злочину встановлено внаслідок проведення слідчих дій, а ОСОБА_8 визнав свою винуватість лише під тиском здобутих доказів.
Вказує, що викрадене у потерпілого майно повернуто завдяки органу досудового розслідування і при цьому обвинувачений добровільних дій, що спрямовані на відшкодування заподіяної шкоди, не вчиняв.
Вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_8 умисного злочину повторно, в умовах воєнного стану.
Звертає увагу на особу обвинуваченого, який раніше неодноразово був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень корисливої спрямованості, проте на шлях виправлення не став і вчинив новий злочин у період незнятої та непогашеної судимості у стані алкогольного сп'яніння.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений просить залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали провадження та дані про особу обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.4 ст.185 КК України в апеляційній скарзі не спростовуються.
Згідно з приписами ст.409 КПК України, підставою для скасування вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, на підставі ч.1 ст.413 цього Кодексу, застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч.1 ст.420 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Згідно з вимогами статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про винувату особу.
Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Суворо індивідуальний підхід при призначенні покарання з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного і обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили нові умисні злочини, так й щодо осіб, які вперше вчинили злочини.
Тобто залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Доводи прокурора про безпідставне застосування судом вимог ст.69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_8 є обгрунтованими.
Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин (ст.69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Висновки суду про встановлення обставин, які пом'якшують покарання - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, є непереконливими, про що слушно наголошує прокурор в апеляційній скарзі.
Щодо активного сприяння розкриттю злочину, то воно, як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству і має бути активним, тобто певним чином ініціативним.
Як видно із матеріалів провадження, ОСОБА_8 після повідомлення про підозру відмовився від дачі показань, а всі факти та обставини вчиненого злочину були встановлені самостійно правоохоронними органами.
Нових даних по справі, крім тих, що були здобуті органом досудового розслідування, обвинувачений не повідомив. Тому його поведінка не є проявом активного сприяння розкриттю злочину, адже вона не була направлена на активну та ініціативну допомогу слідчому.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.
Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до вчиненого, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Більше того, факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Однак, у матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували щирий жаль ОСОБА_8 з приводу вчиненого та осуд своєї поведінки.
Крім того, ніхто не оспорює наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи наведене, з огляду на особу ОСОБА_8 , який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності в тому числі за злочини проти власності, після відбуття покарання за крадіжки та грабіжналежних висновків для себе не зробив і менше ніж через два місяці після звільнення з місць позбавлення волі вчинив новий тяжкий умисний корисливий злочин в період воєнного стану, що характеризує його особистість наявністю стійкої внутрішньої орієнтації на злочинний спосіб задоволення потреб, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому за ч.4 ст.185 КК України більш суворого покарання у виді позбавлення волі у межах санкції цього злочину, без застосування приписів ст.69 цього Кодексу.
Водночас, з огляду на визнання вини та думку потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_8 покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.4 ст.185 КК України.
Таке покарання відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України, буде пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Отже, вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок м'якості та застосування судом закону, який не підлягає застосуванню - ст.69 КК України, з ухваленням в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора, - частковому задоволенню .
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409 та 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м. Полтава від 14 червня 2023 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4