Справа № 161/14151/18 Головуючий у 1 інстанції: Хвіц Г. Й.
Провадження № 22-ц/802/52/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.
11 січня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з Трикош Н. І.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Гончара Б. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Карпука Андрія Сергійовича на рішення Турійського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2023 року,
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтував тим, що з 10 березня 2016 року військовою прокуратурою Луцького гарнізону Західного регіону України проводилося досудове розслідування кримінального провадження за № 42016030220000082 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 365, частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 367, частиною 1 статті 372 КК України, у якому він є потерпілим. Постановою слідчого військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України від 28 грудня 2016 року вказане кримінальне провадження було закрито. Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 листопада 2017 року постанову про закриття кримінального провадження від 28 грудня 2016 року скасовано.
Позивач також зазначав, що з того часу жодні слідчі та процесуальні дії у вказаному кримінальному провадженні не проводилися, внаслідок чого такою бездіяльністю посадових осіб військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України йому була завдана моральна шкода, яку він оцінює у 1 000 000 грн і яку він просив суд стягнути з військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України в його користь.
Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2023 року у цій справі у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону просив апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Карпука А. С. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Карпук А. С. апеляційну скаргу підтримав, просив скаргу задовольнити, представник відповідача Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - Гончар Б. С. апеляційну скаргу заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час і місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Карпука А. С. слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів того, що органом досудового розслідування йому була заподіяна моральна шкода і не надав суду будь-яких доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачами моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
За матеріалами справи судом встановлено, що 10 березня 2016 року військовою прокуратурою Луцького гарнізону Західного регіону України було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42016030220000082 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 365, частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 367, частиною 1 статті 372 КК України, у якому позивач у цій справі ОСОБА_2 є потерпілим.
Постановою слідчого військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України від 28 грудня 2016 року вказане кримінальне провадження закрито. Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 листопада 2017 року постанову про закриття кримінального провадження від 28 грудня 2016 року скасовано (т. 1, а. с. 91, 92, 40, 41).
Своїм листом тимчасово виконуючий обов?язки військового прокурора Луцького гарнізону військової прокуратури Західного регіону України Гончар Б. С. повідомив ОСОБА_2 про те, що 06 грудня 2017 року військовою прокуратурою Луцького гарнізону відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016030220000082 від 10 березня 2016 року, слідство триває (т. 1, а. с. 44).
Також судом першої інстанції у судовому засіданні досліджено матеріали кримінального провадження № 42016030220000082, з яких убачається, що після скасування постанови про закриття кримінального провадження було змінено склад слідчої групи (постанова від 08 червня 2018 року), проведено додаткові допити свідків (протокол додаткового допиту свідка від 21 серпня 2018 року та протокол додаткового допиту свідка від 22 серпня 2018 року), постановою слідчого військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України від 22 серпня 2018 року кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (т. 1, а. с. 96, 97, 98, 99, 100, 101-103).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового і майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно пункту 9 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Як передбачено статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, а також рішення слідчого про закриття кримінального провадження є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.
У своїй позовній заяві ОСОБА_2 зазначав, що з 28 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016030220000082 (у якому він є потерпілим) жодні слідчі та процесуальні дії не проводилися, а тому він вважає, що такою бездіяльністю посадових осіб військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону йому була завдана моральна шкода.
За матеріалами справи судом встановлено, що постанова слідчого від 28 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження була скасована слідчим суддею через передчасність висновків слідчих та необхідність проведення додаткових слідчих дій, після проведення яких постановою від 22 серпня 2018 року кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Також судом встановлено, що постанову від 22 серпня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42016030220000082 позивач ОСОБА_2 не оскаржував.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди з огляду на те, що позивач не надав доказів на підтвердження завдання органом досудового розслідування йому моральної шкоди та не довів наявність такої шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями посадових осіб військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права через тривалий строк розгляду справи, оскільки зазначене порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Карпука Андрія Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Турійського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді