печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32556/22-ц
Провадження № 2-6554/23
23 листопада 2023 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Головко Ю.Г.,
за участю секретаря судового засідання Лимарь К. С.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
провівши підготовче засідання в залі суду в місті Києві у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Назаренко Катерина Валеріївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко Оксана Олександрівна, про витребування майна з чужого володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обмежень, визнання права власності на квартиру,
У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Назаренко Катерина Валеріївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко Оксана Олександрівна, про витребування майна з чужого володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обмежень, визнання права власності на квартиру.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2022 відкрито провадження у вказаній справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
20.04.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко Оксана Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Назаренко Катерина Валеріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович про визнання особи добросовісним набувачем.
У судовому засіданні сторона відповідачів просила прийняти та об'єднати зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом, оскільки первісний позов та зустрічний позов взаємопов'язані між собою та вони виникають з одних правовідносин.
Представник позивача ОСОБА_1 заперечувала проти прийняття до сумісного розгляду зустрічного позову, адже відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, який стороною пропущено, та не заявлено клопотання про його поновлення з поважних причин.
Вивчивши матеріали цивільної справи та матеріали зустрічної позовної заяви, вислухавши представників сторін у справі, суд приходить наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним. Тобто такими, що виникають з одних правовідносин та наявна доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. При винесенні ухвали про об'єднання позовів в одне провадження, суд повинен вирішити питання про відповідність зустрічної позовної заяви вимогам про взаємопов'язаність і доцільність спільного розгляду зустрічного та первісного позовів.
За змістом вищезазначених норм процесуального права, умовами прийняття зустрічного позову є те, що зустрічна позовна заява повинна бути подана до суду в строк, встановлений ст.193 ЦПК України, а також доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.
Пред'явлений первісний та зустрічний позови дійсно виникають з одних правовідносин, однак, суд вважає недоцільним розглядати первісний і зустрічний позови, адже це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування.
Зважаючи на те, що вимоги зустрічного позову про визнання ОСОБА_5 добросовісним набувачем та вимоги за первісним позовом ОСОБА_3 про витребування майна з чужого володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обмежень, визнання права власності на квартиру не виключає можливість задоволення позову за зустрічними позовними вимогами, і навпаки, підстав для об'єднання в одне провадження первісних та зустрічних позовних вимог не вбачається.
Вирішення питання про прийняття в провадження зустрічного позову є правом суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття зустрічного позову та його об'єднання в одне провадження з первісним позовом, що не позбавляє відповідача права звернутись до суду з окремим позовом в загальному порядку.
Водночас, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов'язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
Оцінюючи належність обраного способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова ВС у складі КГС від 27.11.2018 у справі №908/236/18).
Добросовісний набувач може вдатися до такого способу захисту, як відшкодування завданої йому майнової шкоди та моральної шкоди (частина 3 статті 386 ЦК України). Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна (постанова ВП ВС від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 193, 194, 258-261, 268, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Відмовити в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко Оксана Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Назаренко Катерина Валеріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович про визнання особи добросовісним набувачем.
Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.
Роз'яснити позивачу за зустрічним позовом право на звернення з позовом до суду на загальних підставах.
Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернути відповідачу.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею.
Суддя: Головко Ю. Г.