Справа №:755/11897/23
"17" січня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.,
за участю секретаря - Локоткової І.С.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису.
Згідно заявлених вимог, заявник просила суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав:
-заборонити ОСОБА_3 перебувати за адресою АДРЕСА_1 (місце постійного проживання заявника та дитини), АДРЕСА_2 (заклад освіти), АДРЕСА_3 (дитячі народні танці);
-заборонити ОСОБА_3 наближатися на 50 метрів до АДРЕСА_1 (місце постійного проживання заявника та дитини), АДРЕСА_2 (заклад освіти), АДРЕСА_3 (дитячі народні танці);
-заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежити спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з нею через інші засоби звязку особисто і через третіх осіб, до прийняття рішення у кримінальній справі за ч.1 ст.263 КК України щодо кривдника.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що заявник та заінтересована особа з 14 червня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбні, який було розірвано рішенням суду від 18 травня 2020 року. В шлюбі народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник зазначає, що за час спільного проживання, їй сталі відомі обставини наявності у ОСОБА_3 незареєстрованої зброї, яку він демонстрував перед заявником та фактично застосовував зброю з метою показати свою силу, що заявник вважає психологічним насильством під час перебування у сімейних відносинах. Зі слів родича ОСОБА_3 заявнику відомо про наявність у нього автомата. Крім того, ОСОБА_3 погрожував заявнику застосуванням поліцейських наручників. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 почав приїжджати за адресою місця проживання заявника, чинив на неї тиск, був у нетверезому стані, хватав її, з цього приводу заявником було викликано поліцію. Згідно доводів заяви 13 червня 2023 року, приблизно о 23:00, ОСОБА_3 подзвонив у двері, з вікна було видно його та автомобіль, який простояв під вікном усю ніч. Протягом ночі він намагався залізти на балкон та зайти в приміщення з метою вбивства, щоб заявник не надавала свідчень з приводу вчинених ним злочинів та зберігання незареєстрованої зброї. Такими діями ОСОБА_3 налякав дитину. Приблизно о 06.00 його було видно з вікна, приблизно о 09.00 ОСОБА_3 знову подзвонив у двері та пізніше до нього приєднався інший чоловік. Крім того, 15 червня 2023 року за квартирою заявника почав спостерігати підозрілий чоловік. Крім того, да доводами заяви, 28 червня 2023 року, приблизно о 02.00 хтось намагався залізти на балкон, після цього хтось стояв на балконі. 27 липня 2023 року ОСОБА_3 з комісією прийшли за його заявою щодо нецільового використання коштів на дитину, проте він не заходив, спостерігав за комісією. Також в заяві зазначається, що ОСОБА_3 неодноразово приходив до дитини в стані алкогольного сп'яніння, з цього приводу з ним проводились профілактичні бесіди. В червні заявником було подано заяву про зберігання ОСОБА_3 незареєстрованої вогнепальної зброї. Заявник вважає такі дії навмисним залякуванням та думає, що ОСОБА_3 хоче її вбити через звернення до правоохоронних органів. Зазначає, що після розлучення ОСОБА_3 продовжує втручатись в її особисте життя та вчиняти психологічне, фізичне насильство над нею та дитиною. Станом на 14 червня 2023 року до ЄРДР внесені відомості за фактом незаконного поводження зі зброєю за ч.1 ст.263 КК України. В заяві наводиться інформація щодо психологічного, економічного, сексуального, фізичного насильства щодо заявника починаючи з часів до укладення шлюбу, під час шлюбу та одразу після розлучення, а також викладається інформація щодо сексуального насильства без фізичного контакту у 2021 році щодо дитини. Крім того, заявник зазначає, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення коштів із заявника, в якому вводить суд в оману, використовує нотаріусів для збирання інформації про заявника, що завдає їй моральних страждань, заявник перебуває в постійній тривозі, втратила відчуття спокою, погіршився стан її здоров'я та якість життя, вона втратила працездатність, перебуває в стані очікування наступних неправомірних дій ОСОБА_3 . Крім того, дії останнього призводять до грошових витрат на консультації з юристами, складання та подання скарг, заяв, звернень та повідомлень. Тому заявник вважає, що вищевказані неправомірні дії ОСОБА_3 , в разі їх продовження, можуть призвести до непередбачених наслідків. На переконання заявника, незаконні дії ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які діють у складі створеного організованого злочинного угрупування, містять ознаки кримінальних правопорушень.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку окремого провадження до судового засідання. (т.1 а.с.67)
16 серпня 2023 року заінтересованою особою ОСОБА_3 надіслані до суду через систему «Електронний суд» заперечення проти видачі обмежувального припису. (т.1 а.с.70-78)
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису - залишено без розгляду. (т.1 а.с.45-46)
Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 серпня 2023 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. (т.1 а.с.201, 202-204)
Відповідно до ч.1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Справу передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10 січня 2024 року. (т.1 а.с.208)
15 січня 2024 року заінтересованою особою ОСОБА_3 надіслані до суду через систему «Електронний суд» заперечення проти видачі обмежувального припису, які за змістом є аналогічними запереченням, надісланим до суду 16 серпня 2023 року. (т.1 а.с.220-225)
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року постановленої без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання частково задоволено заяву ОСОБА_1 про виклик свідків, викликано для допиту в якості свідка ОСОБА_4 , відмовлено у задоволенні вказаної заяви щодо виклику свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки за поясненнями заявника вказані особи мали підтвердити відомості, які не стосуються викладених в заяві про видачу обмежувального припису обставин.
В судовому засіданні 17 січня 2024 року заявником ОСОБА_1 подано заяву про уточнення вимог заяви про видачу обмежувального припису, згідно якої, заявник просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав та покласти на нього відповідні обов'язки:
-заборонити ОСОБА_3 наближатись до ОСОБА_1 та майна, яке належить їй на праві приватної власності за адресою АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_3 наближатись до ОСОБА_2 та місця його постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_3 наближатись на 50 метрів ОСОБА_1 у громадських місцях;
-заборонити ОСОБА_3 наближатись на 50 метрів ОСОБА_2 у громадських місцях;
-заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_1 ;
-заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 (т.2 а.с.23-27)
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала вимоги уточненої заяви та просили її задовольнити з підстав, викладених у заяві по видачу обмежувального припису. Надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у заяві та додатково зазначила, що під час перебування у шлюбі у заінтересованої особи була зброя, з цього приводу заявник у 2023 році звернулась із заявою до правоохоронних органів. Також заявником було подано до правоохоронних органів заяви щодо обставин спостереження ОСОБА_3 за місцем проживання заявника з дитиною та щодо незаконного отримання заінтересованою особою угод щодо майна заявника. Зазначила, що в 2021 році ОСОБА_3 штовхнув заявника та вона отримала забиття, було складено протокол про адміністративне правопорушення, проте до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 притягнуто не було. Зазначила, що вказані обставини були викладені нею при зверненні із заявою про видачу обмежувального припису в 2021 році. Додатково пояснила, що після початку війни ОСОБА_3 звернувся із заявою про встановлення графіку спілкування з дитиною та рішенням суду, яке не набрало законної сили, встановлений графік. Крім того, на теперішній час в провадженні суду перебуває справа за її позовом щодо встановлення ОСОБА_3 графіку участі в спілкуванні з дитиною, провадження у якій зупинено. Крім того пояснила, що ОСОБА_3 надсилав їй «безглузді» СМС-повідомлення, в телефонних розмовах погрожував забрати дитину, звернувся до суду з позовом щодо можливості вивезення дитини за кордон, телефонував дитині в нетверезому стані, у 2021 році без попередження повіз дитину до села, де дитина ночувала в одному ліжку зі ОСОБА_3 та жінкою.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, в надісланих до суду через систему «Електронний суд» запереченнях проти видачі обмежувального припису просив у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису відмовити та розглядати справу без його присутності.
Вислухавши пояснення заявника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і її вирішення, суд приходить до наступного.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису визначений главою 13 розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України.
Відповідно до ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до п.1, 3 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»; батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Частиною 2 ст. 3 Закону визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - колишнє подружжя; діти подружжя, колишнього подружжя.
В ст. 1 Закону наведено визначення термінів, які вживаються в цьому законі, зокрема:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь;
- економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
- фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;
- кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;
- обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи;
- особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;
- оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема, є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд; належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (ст. 4 Закону).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За п.7 ч.1 ст. 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно ч.2 ст. 26 Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. (ч.3 ст. 26 Закону)
У п. 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч.1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічні висновки були неодноразово викладені в постановах Верховного Суду.
Правилами глави 13 ЦПК України визначено, що розгляд справ про видачу і продовження обмежувального припису провадиться в порядку окремого провадження, а правилами ст. 294 цього Кодексу встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Брати участь у доказовій діяльності можуть усі особи, які беруть участь у справі, це їх право. Однак доказування кожної обставини, яка має значення для ухвалення рішення у справі, на підставі закону стає обов'язком певного суб'єкта. У процесуальній діяльності небайдуже, хто зобов'язаний бути активним у встановленні факту, оскільки завжди має бути можливість покласти наслідки його недоведеності на когось із учасників процесу.
Розподіл і роз'яснення учасникам справи їх обов'язку щодо доказування - це функція суду в рамках юрисдикційної процедури, це завдання суду організувати дійсно змагальний процес. Розподілити тягар доказування у справі - це означає зробити припущення про наявність або відсутність юридичних фактів на користь однієї із сторін. Якщо противна сторона твердженнями і доказами не може переконати суд у хибності такого припущення, то припущення трансформується у твердження про наявність відшукуваного факту, яке буде відображено у мотивувальній частині судового рішення.
Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
За змістом Закону № 2229-VIII обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, що виконуює захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. При вирішенні питання щодо застосуванні заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
У частинах 1 - 3 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За матеріалами справи судом установлено що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 14 червня 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2020 року. (а.с.10, 17-18)
Від шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.11)
В червні 2021 року ОСОБА_1 зверталась до ГУНП Київської області та до Голови Бориспільської міської ради із заявою та скаргою відповідно, в яких викладала обставини неналежної поведінки ОСОБА_3 19 червня 2021 року після повернення дитини додому. (т.1 а.с.23, 24-25)
22 липня 2021 року ОСОБА_1 було видано направлення на проведення дослідження з метою встановлення ступеню тяжкості та характеру завданих тілесних ушкоджень (т.1 а.с.54). При цьому матеріали справи не містять висновків відповідного дослідження.
ОСОБА_1 зверталась до Національної поліції України із заявами від 27 травня 2023 року, 27 червня 2023 року, 11 липня 2023 року щодо вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 115, 126-1, 182, 262, 263 КК України. (т.1 а.с.27-45)
За заявами ОСОБА_1 19 червня 2023 року до ЄРДР внесені відомості за ч.1 ст.263 КК України (т.1 а.с.64) 04 серпня 2023 року - за ст.126-1 КК України. При цьому за витягами з ЄРДР убачається, що жодній особі в цих кримінальних провадженнях не повідомлено про підозру. (а.с.65)
Листами Дніпровського управління поліції ГУНП у м.Києві НПУ від 19 червня 2023 року, 28 липня 2023 року, 04 серпня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.182, ч.1 ст.263 КК України (т.1 а.с.46, 47, 49)
28 липня 2023 року у ОСОБА_1 були відібрані пояснення, за змістом яких звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про поділ майна та спостереження ним за будинком, на переконання заявника, свідчить про психологічний, економічний та фізичний тиск з боку ОСОБА_3 (а.с.55)
Постановою Дніпровського управління поліції ГУНП в м.Києві НПУ від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні від 04 серпня 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України (т.1 а.с.238).
Листом Дніпровського управління поліції ГУНП у м.Києві НПУ від 31 травня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено, що у неї з колишнім чоловіком склалися цивільно-правові відносини, вирішення яких, з огляду на приписи СК України, не відносяться до компетенції поліції. На час прийняття рішення, під час телефонної розмови з колишнім чоловіком заявника, останній повідомив, що перебуває в зоні бойових дій, що виключило можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП. (а.с.48)
Листами Дніпровського управління поліції ГУНП у м.Києві НПУ від 04 та 05 грудня 2023 року ОСОБА_3 повідомлено про задоволення клопотання останнього про його залучення в якості потерпілого в кримінальному провадженні від 23 вересня 2023 року за ч.1 ст.125 КК України (т.2 а.с.16, 17), листом Дніпровського управління поліції ГУНП у м.Києві НПУ від 12 грудня 2023 року ОСОБА_3 повідомлено, що він є потерпілим у кримінальному провадженні від 01 листопада 2023 року за ст.126-1 КК України за його заявою про вчинення сімейного насильства колишньою дружиною ОСОБА_1 (т.1 а.с.21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 531/352/22 (провадження № 61-7349св22) зазначив, що: «Висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18, від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19, від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19, від 05 березня 2020 року у справі № 755/5273/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20 про те, що лише сам факт звернення до компетентних органів з заявою про вчинення домашнього насильства та відкриття кримінального провадження з цього питання не означають доведеність вчинення домашнього насильства є обґрунтованим відповідно до умов доведення винуватості особи, передбачених КПК України. Однак помилковим є тлумачення цього висновку з тієї точки зору, що лише наявність повідомлення підозри у факті вчинення домашнього насильства як кримінального правопорушення, направлення до суду обвинувального акту або вирок кримінального суду є єдиними належними доказами вчинення домашнього насильства у вирішенні питання застосування обмежувального припису в межах ЦПК України. Сама по собі відсутність кримінального провадження щодо вчинення домашнього насильства не може автоматично свідчити про відсутність домашнього насильства, як і наявність кримінального провадження також не свідчить автоматично про вчинення домашнього насильства. Це все фактори, наявність чи відсутність яких має оцінюватись цивільним судом у комплексі для вирішення питання про видання обмежувального припису (що було зроблено у справі № 753/23624/18 відповідно до постанови від 27 листопада 2019 року). Саме це мав на увазі Верховний Суд у своїй постанові від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19. У зазначених справах суди встановлювали конкретні обставини справ та досліджували конкретні докази, надаючи їм оцінку. Вказані результати досудового розслідування у кримінальному провадженні або безпосереднього розгляду кримінальної справи судом, чи їх відсутність розглядались як додатковий аргумент обґрунтування їх висновків щодо наявності чи відсутності підстав для застосування обмежуючого припису».
Допитана в судовому засіданні за заявою ОСОБА_1 свідок ОСОБА_4 суду показала, що зі ОСОБА_3 вона особисто не знайома, проте багаторазово бачила його здалеку. Свідок показала, що влітку 2023 року за заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 приходили представники органу опіки та піклування з метою проведення перевірки, під час якої ОСОБА_3 стояв під будинком. Від вчительки свідку відомо, що в жовтні 2023 року ОСОБА_3 приходив до школи з метою поспілкуватись із сином поза межами встановленого графіку спілкування, тому вчитель не могла дозволити побачення з дитиною. Крім того, свідок неодноразово бачила ОСОБА_3 на вулиці, той був один. Свідок особисто не бачила вчинення останнім будь-яких протиправних дій.
Наявний в матеріалах справ лист ОСОБА_3 , адресований заявнику 12 грудня 2016 року (т.1 а.с.60), який містять вибачення ОСОБА_3 , стосується відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час їх перебування у шлюбі, отже наведена в ньому інформація не є актуальною.
В наданому заявником листі ОСОБА_3 від 07 травня 2021 року (т.1 а.с.64) не відображено вчинення останнім будь-яких дій, притаманних домашньому насильству.
За змістом відповіді Служби у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради, наданій ОСОБА_1 15 червня 2021 року, на засіданні комісії 18 травня 2021 року розглянуті питання, зазначені в скарзі від 11 травня 2021 року та ОСОБА_3 наголошено про недопустимість вказаних у зверненні фактів та рекомендовано подати заяву про визначення годин спілкування з малолітнім сином. (т.1 а.с.26)
З матеріалів справи вбачається, що 05 жовтня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (т.1 а.с.101-104)
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року (справа №359/9617/21) частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради, Службу у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. (т.1 а.с.84-100)
Визначено наступні способи участі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у вихованні сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-побачення щонеділі з 12 год.00 хв. по 20 год.00хв.;
-побачення в день народження батька, тобто 01 квітня кожного року з 12 год.00 хв. по 20 год.00хв.;
-спільний відпочинок у першу половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул;
-побачення в парні роки з 12 год.00хв. 31 грудня до 20 год.00 хв. 01 січня.
-необмежене спілкування особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку.
В задоволенні вимог в іншій частині відмовлено.
Вказане рішення суду не набрало законної сили, ухвалою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини і спілкуванні з нею.
Крім того, ухвалою Дніпровського районного суду мста Києва від 22 травня 2023 року (справа №:755/6559/23) відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, предметом спору в якій є стягнення в порядку поділу майна подружжя із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 846 382,75 грн в рахунок вартості 1/2 частини земельної ділянки та квартири.
Отже, за наявними в матеріалах доказами вбачається, що конфлікти між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що виникали в 2021 році мали підґрунтям неможливість вирішити мирним шляхом питання участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні, порте самі по собі звернення та інші досліджені судом докази, що стосуються вказаного періоду (2021 рік) у своїй сукупності не підтверджують факт вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства як щодо заявника так і щодо малолітньої дитини.
Також судом установлено, що зверненню ОСОБА_1 до Національної поліції України із заявами від 27 травня 2023 року, 27 червня 2023 року, 11 липня 2023 року щодо вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 115, 126-1, 182, 262, 263 КК України, передувало звернення ОСОБА_3 до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - стягнення грошової компенсації.
При цьому за доводами самого заявника ОСОБА_1 наведені нею відомості щодо незаконного поводження ОСОБА_3 зі зброєю мали місце за часів їх перебування у шлюбі, а жодного доказу на підтвердження вчинення останнім таких протиправних дій матеріали справи не містять.
Викладені в заяві ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису обставини щодо дій ОСОБА_3 поблизу її помешкання влітку 2023 року не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Свідок ОСОБА_4 суду показала, що влітку 2023 року ОСОБА_3 стояв під будинком під час проведення перевірки представниками органу опіки та піклування, що само по собі не свідчить про вчинення ОСОБА_3 будь-яких протиправних дій, як і те, що свідок декілька разів бачила останнього на вулиці.
При цьому суд відзначає, що за показаннями самого свідка ОСОБА_4 , остання особисто зі ОСОБА_3 не знайома та вказаний свідок не пояснювала в судовому засіданні внаслідок чого вона дійшла висновку, що особою, яку вона бачила був саме ОСОБА_3 .
Більше того, за відомостями, викладеними в наявних у матеріалах справи довідках ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_3 в період з 14 лютого 2023 року по 11 березня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Дубово-Василівка, с. Оріхово-Василівка, с. Міньківка Донецької області (т.1 а.с.85), в період з 15 травня 2023 року по 14 вересня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Діброва Сєвєродонецького району Луганської області (т.1 а.с.228)
Отже перебування ОСОБА_3 з 15 травня 2023 року по 14 вересня 2023 року в н.п. Діброва Сєвєродонецького району Луганської області спростовує доводи заявника ОСОБА_1 щодо вчинення заінтересованою особою влітку 2023 року за адресою проживання заявника в м.Києві дій, які заявник визначила як домашнє насильство.
При вирішенні питання про застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення.
Досліджені судом наведені вище докази свідчить про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тривалого конфлікту з приводу участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні, а також з приводу поділу майна колишнього подружжя. Як заявник так і заінтересована особа звертались до правоохоронних органів із завами про вчинення кожним із них протиправних дій, як заявника так і заінтересовану особу визнано потерпілими в кримінальних провадженнях, що не може бути безумовною підставою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за відсутності достовірних та належних доказів вчинення заінтересованою особою домашнього насильства як щодо заявника так і щодо дитини.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи) (ч.3 ст. 26 цього Закону).
Вказані ризики також не доведені заявником.
Виходячи із загального обсягу наявних в матеріалах справи доказів та показань свідка, суд приходить до висновку, що заявником не надано суду доказів з точки зору їх належності, допустимості і достатності на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо неї особисто та/або малолітньої дитини внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв'язку із не застосуванням щодо останнього обмежувального припису.
Окремо слід зазначити, що застосування визначених заявником заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього заборон, про застосування яких просить заявник, фактично призведе до порушення визначених Сімейним кодексом України прав ОСОБА_3 на виховання сина та спілкування з дитиною, що є не припустимим.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявник не надала суду доказів у розумінні ст.76-80 ЦПК України на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_3 будь-якого з видів домашнього насильства відносно неї та/або малолітньої дитини, а також ризиків настання насильства у майбутньому, тому заява ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статями 258, 259, 263-265, 293, 294, 3501-3508 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволені заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), про видачу обмежувального припису - відмовити.
Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.