Справа № 569/159/24
1-кс/569/281/24
09 січня 2024 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Островське, Первомайського району, АР Крим, українця, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , солдат, засудженого 16.10.2023 Острозьким районним судом Рівненської області за ч. 1 ст. 336 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, -
Старший слідчий в особливо важливих справах відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області майор поліції ОСОБА_6 за погодження із прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України.
В обґрунтування клопотання вказав, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №12024180000000001 від 02 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
З клопотання вбачається, що на виконання Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 гр. ОСОБА_4 06.12.2023 призвано шостим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу до лав Збройних Сил України по мобілізації.
Відповідно до вимог ст. ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які затверджені Законом України N548-XIV від 24.03.1999, солдат ОСОБА_4 зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та Законів України, виконувати свої службові обов'язки, що визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, бути дисциплінованим, пильним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Однак, солдат ОСОБА_4 у порушення вищезазначених нормативно-правових актів, вчинив умисний злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 у період із вересня по 23 грудня 2023 року перебуваючи в м. Острог Рівненського району Рівненської області, за допомогою належного йому мобільного телефону, використовуючи мобільний застосунок «Вайбер», з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що здійснює розпусні дії щодо малолітньої особи, які зашкоджують її моральному становленню, порушують нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток, формують аморальні погляди у дитини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчиняв інтелектуальне розбещення малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає в м. Острог Рівненського району Рівненської області, шляхом систематичного надсилання останній мультимедійних файлів сексуального характеру, а також текстових повідомлень з висловлюваннями, які направлені на спонукання до дій сексуального характеру та спрямовані на задоволення своїх статевих потреб.
Отже, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 156 Кримінального кодексу України - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
08 січня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Островське, Первомайського району, АР Крим, українець, громадянин України, неодружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», засуджений 16.10.2023 Острозьким районним судом Рівненської області за ч. 1 ст. 336 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність: частина 2 статті 156 Кримінального кодексу України - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріли, що підтверджують ці обставини: безпосередня причетність підозрюваного ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, а саме: протоколом допиту потерпілої від 03.01.2024, згідно якого встановлено, що ОСОБА_4 , познайомився з малолітньою у вересні місяці 2023 року, так як приходив до них додому допомагати, після чого попросив у малолітньої номер телефону та почав з нею спілкуватися. У ході спілкування з останньою, телефонував для неї у додатку «вайбер», в ході чого демонстрував для неї свої статеві органи та просив її оголювати себе та трогати себе під час відеодзвінку. З вересня по грудень 2023 року малолітня ОСОБА_7 неодноразово, а саме п'ять разів приходила до нього додому, так як він також проживає у м. Остріг, а саме він приїжджав на велосипеді до неї додому та забирав її. Весь цей час вони були у нього вдома та грали в ігри на телефоні. Останній раз, коли він забирав її до себе, будучи у нього у квартирі за місцем проживання, ОСОБА_4 роздягнув потерпілу, а саме зняв з неї штани та труси, так само знявши з себе труси та штани, закрив її рота рукою, ліг на неї зверху, тим часом вона лежала на животі, та другою рукою торкався її статевих органів. Після чого своїм статевим органом трогав її по сідницях. Зі слів потерпілої проникнення у тіло не було. Після чого наказав для неї мовчати, нікому про це не розповідати, інакше він її поб'є; протоколом допиту ОСОБА_8 від 02.01.2024, за результатами якого встановлено, що 23.12.2023 близько обідньої пори мати помітила, що на телефон ОСОБА_9 у «Viber» прийшло повідомлення. ОСОБА_10 помітила переписку із абонентом, який був підписаний « ОСОБА_11 ». Ним виявився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель м. Острог, з яким мати дитини разом навчалася з п'ятого по дев'ятий клас у ЗОШ №2 м. Острог і з який час від часу заходив до них в гості. Прочитавши переписку мати жахнулася. Серед купи повідомлень були фото порнографічного характеру, на яких була її малолітня дочка ОСОБА_12 , та геніталії ОСОБА_13 . Також було дуже багато видалених розмов. Серед іншого також були голосові повідомлення, в яких ОСОБА_14 просив малолітню дочку виконати певні дії з її геніталіями, що вона в подальшому робила під відеозапис, та відправляла йому. Він в свою чергу відповідав «в мене вже встав», та відправляв фото/відео своїх геніталій. Коли ОСОБА_8 почала розпитувати доньку, ОСОБА_12 почала плакати, все підтвердила та повідомила, що ОСОБА_4 заборонив малолітній розповідати, про те, що вони роблять та погрожував; 02.01.2024 проведений огляд мобільного телефону ОСОБА_7 , за результатами якого виявлено листування у месенджері «вайбер» з особою, який підписаний «дядя ОСОБА_15 », а саме повідомлення, фото та відеофайли інтимного змісту; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 КПК України та виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків: згідно вимог ч. 5 ст. 12 КПК України злочин, який інкримінуються підозрюваному ОСОБА_4 відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Підозрюваний ОСОБА_4 являється військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 , на Рівненському полігоні знаходиться тимчасово.
Також, ОСОБА_4 вчиняв розпусні дії щодо малолітньої особи під час відбування іспитового терміну, призначеного йому згідно вироку Острозького районного суду Рівненської області від 16.10.2023, що свідчить про небажання підозрюваного ставати на шлях виправлення, правильних висновків не зробив та продовжує вчиняти умисні кримінально-протиправні дії.
Вказані обставини на думку органу досудового розслідування є вагомим психологічним фактором, який може сприяти переховуванню підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, що є ризиком згідно п.1 ст.177 КПК України.
Крім того, враховуючи характер злочину, який інкримінуються підозрюваному ОСОБА_4 останньому достеменно відомо місце проживання потерпілої та свідків у даному кримінальному провадженні та з якими на даний час органом досудового розслідування не проведені всі необхідні слідчі дії.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та малолітню потерпілу залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками (малолітньою потерпілою), у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто, ризик впливу на свідків та малолітню потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків (малолітньої потерпілої) та дослідження їх судом.
Враховуючи характер і специфіку військової служби, можливість видачі йому зброї та боєприпасів, на думку органу досудового розслідування, в разі незастосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній буде систематично контактувати з малолітньою потерпілою та свідками, а тому може прямо (особисто) чи опосередковано (за допомогою сторонніх осіб) чинити тиск на малолітню потерпілу та свідків з метою вплинути на їх свідчення, зміни показань, тощо, що є ризиком згідно п.3 ст.177 КПК України.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів:
На підставі викладеного орган досудового розслідування приходить до висновку про неможливість запобігати вищевказаним ризикам шляхом застосування стосовно ОСОБА_4 більш м'яких запобіжного заходу ніж тримання під вартою (особистої поруки, застави, домашнього арешту, особистого зобов'язання) на цій стадії в інтересах найбільш повного, оперативного та ефективного досудового розслідування, оскільки лише наявність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Орган досудового розслідування виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, присутність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного та існує доцільність забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, порушення яких може вкрай негативно вплинути на суспільство у цілому.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Наведене дає підстави вважати, що підозрюваний, в разі незастосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може вчинити інше кримінальне правопорушення, чинити тиск на учасників кримінального провадження, а також може переховуватись від органу досудового розслідування, прокурора та суду з метою уникнути його притягнення до кримінальної відповідальності. Наведені обставини у відповідності до п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України є ризиками.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, просили застосувати інший більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку прокурора, пояснення слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 у період із вересня по 23 грудня 2023 року перебуваючи в м. Острог Рівненського району Рівненської області, за допомогою належного йому мобільного телефону, використовуючи мобільний застосунок «Вайбер», з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що здійснює розпусні дії щодо малолітньої особи, які зашкоджують її моральному становленню, порушують нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток, формують аморальні погляди у дитини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчиняв інтелектуальне розбещення малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає в м. Острог Рівненського району Рівненської області, шляхом систематичного надсилання останній мультимедійних файлів сексуального характеру, а також текстових повідомлень з висловлюваннями, які направлені на спонукання до дій сексуального характеру та спрямовані на задоволення своїх статевих потреб.
08 січня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», який вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.
Враховуючи, що прокурор довів обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, злочини відноситься за ступенем тяжкості до тяжких злочинів, є підстави вважати, що останній можливість переховуватись від органу досудового розслідування та (або) суду, незаконно впливати на учасників провадження у цьому кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 судом враховуються вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практика Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Даних про наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких, слідчий суддя вважає відповідно до ч.4 ст.182 КПК України доцільним визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,183,184,395 КПК України,слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою, строком на 30 (тридцять) днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, а саме з 12 год. 20 хв. 09 січня 2024 року.
Визначити, що строк дії ухвали з урахуванням 07 лютого 2024 року.
Одночасно визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 241 840 (двісті сорок одна тисяча вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Отримувач коштів ТУ ДСА в Рівненській області, Код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 26259988, IBAN № UA048201720355229002000010559.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 07 лютого 2024 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Рівненського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_16