Справа№534/2018/23
Провадження №1-кп/534/158/23
17 січня 2024 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023170520000706, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 12.09.2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Комсомольськ (нині Горішні Плавні), Полтавської області, громадянин України, освіта середня технічна, не одружений, дітей немає, немає інвалідності, не є учасником бойових дій, на утриманні дітей немає, не працює, військовозобов'язаний, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
Указом Президента України № 64/2022/ від 24.02.2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в України воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022; строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022; строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022; строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022; строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022; строк дії воєнного стану в України продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023; строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023; строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 451/2023 від 26.07.2023;
Указом Президента № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25 травня 2022 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 342/2022 від 17.05.2022; строк проведення загальної мобілізації продовжено з 23 серпня 2022 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 574/2022 від 12.08.2022; строк проведення загальної мобілізації продовжено з 21 листопада 2022 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 758/2022 від 07.11.2022; строк проведення загальної мобілізації продовжено з 19 лютого 2023 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023; строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023; строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2923 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 451/2023 від 26.07.2023;
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25 травня 2022 року на 90 діб з Указом Президента № 342/2022 від 17.05.2022; строк проведення загальної мобілізації продовжено з 23 серпня 2022 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 574/2022 від 12.08.2022; строк проведення загальної мобілізації продовжено з 21 листопада 2022 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 758/2022 від 07.11.2022; строк проведення загальної мобілізації продовжено з 19 лютого 2023 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 59/2023 від 06.02.2023; строк проведення загальної мобілізації продовжено з 20 травня 2023 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 255/2023 від 01.05.2023; строк проведення загальної мобілізації продовжено з 18 серпня 2023 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 452/2023 від 26.07.2023.
Так, 29 серпня 2023 року військовозобов'язаний рядовий запасу ОСОБА_4 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення облікових даних і проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. Рішенням позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 (протокол № 149 від 29.08.2023), військовозобов'язаного рядового запасу ОСОБА_4 визнано здоровим та придатним для проходження військової служби, що посвідчено довідкою військово-лікарської комісії № 1/3/1/909 від 29.08.2023. У цей же день ОСОБА_4 доведено вимоги законодавства України з питань оборони під особистий підпис.
У подальшому, 29 серпня 2023 року на виконання вимог ст. 65 Конституції України, ч. 9 ст. 1, ст. 39 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також вказаних вище Указів Президента України, зокрема № 452/2023 від 26.07.2023; № 451/2023 від 26.07.2023, ОСОБА_4 отримав бойову повістку про необхідність прибуття о 19 год. 00 хв. 04.09.2023, для відправки до військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації.
В подальшому, ОСОБА_4 будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, за відсутності передбачених ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки від призову, будучи визнаним придатним до військової служби, усвідомлюючи значення та протиправний характер своїх дій, 04.09.2023 о 19:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, про причини своєї неявки особисто не повідомив, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Суд рахує, що визнання вини ОСОБА_4 відповідає фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, дослідження доказів, окрім даних, що характеризують особу обвинуваченого, та його показів, вирішує за недоцільне. У судовому засіданні обвинувачений відмовився надати покази. Вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України є доведеною повністю.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відсутні.
Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.
На обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не знаходиться.
При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого, його молодий вік, стан здоров'я, відсутність офіційного джерела доходу, сімейний стан, зокрема обвинувачений є неодруженим, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, щодо повного визнання обвинуваченою вини у скоєному злочині, поведінку обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи.
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Судом враховано, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.
Прокурор у судових дебатах просив суд призначити обвинуваченому покарання у виді 4 років позбавлення волі за ст. 336 КК України.
На підставі ст. 75 звільнити ОСОБА_4 від цього покарання, з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст. 75, 76 КК України, застосувавши іспитовий строк.
Судові витрати у справі відсутні.
Речові докази відсутні.
Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання:
-за ст. 336 КК України - 4 роки позбавлення волі;
-на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від цього покарання, якщо він протягом двохрічного строку випробування не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього такі обов'язки:
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
Суддя В'ячеслав МОРОЗОВ