17.01.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/1217/23
Провадження № 1-кп/533/13/24
17 січня 2024 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12023170520000846 за обвинуваченням:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження: селище Козельщина Козельщинського району Полтавської області; зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; громадянин України; одружений; освіта професійно-технічна; офіційно не працює; не судимий; групи інвалідності не має; на утриманні має малолітню дитину 2017 року народження; учасником бойових дій не являється; статус учасника АТО не має; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ст. 336 Кримінального кодексу України (КК України),
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в України воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз продовжено із 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента від 06.11.2023 №734/2023 і тривав станом на дату вчинення кримінального правопорушення, й триває на даний час.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, яка в подальшому неодноразово продовжувалася, останній раз продовжена 16 листопада 2023 року на 90 діб згідно з Указом Президента від 06.11.2023 № 735/2023.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною 9, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» покладає на громадян такі обов'язки:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період ( абзац другий частини першої статті 22);
- під час мобілізації з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина третя статті 22).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (абзац перший частини п'ятої статті 22).
Перелік зобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації визначений ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Судом встановлено, що 16.06.2023, перебуваючи на обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов'язаний ОСОБА_4 пройшов військово-лікарську комісію, якою визнаний придатним до військової служби.
У подальшому 06.11.2023 офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , на виконання вимог ст. 65 Конституції України, ч. 9 ст. 1, ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», доведено зміст повістки та вручено повістку ОСОБА_4 про необхідність останньому з'явитися о 07 годині 00 хвилин 09.11.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки до військової частини НОМЕР_2 у зв'язку зі призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період. У зв'язку з цим ОСОБА_4 був внесений у поіменний список військовозобов'язаних, які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_5 у команду НОМЕР_2 .
Однак, у подальшому у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, без поважних причин, не маючи права на відстрочку, з метою ухилення від призову у зв'язку з оголошенням мобілізації на особливий період та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації на особливий період, свідомо не прибув 09.11.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для відправлення у військову частину НОМЕР_2 . Тим самим ОСОБА_4 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та порушив ст. 65 Конституції України, Указ Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» та ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Своїми умисними діями, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 Кримінального кодексу України.
Крім того, 16.06.2023, перебуваючи на обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов'язаний ОСОБА_4 пройшов військово-лікарську комісію, якою визнаний придатним до військової служби.
У подальшому 21.11.2023 провідним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , на виконання вимог ст. 65 Конституції України, ч. 9 ст. 1, ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», доведено зміст повістки та вручено повістку ОСОБА_4 про необхідність останньому з'явитися о 19 годині 00 хвилин 26.11.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки до військової частини НОМЕР_3 у зв'язку зі призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період. У зв'язку з цим ОСОБА_4 був внесений у поіменний список військовозобов'язаних, які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_5 у команду НОМЕР_3 .
Однак, у подальшому у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, без поважних причин, не маючи права на відстрочку, з метою ухилення від призову у зв'язку з оголошенням мобілізації на особливий період та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації на особливий період, свідомо не прибув 26.11.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для відправлення у військову частину НОМЕР_3 . Тим самим ОСОБА_4 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та порушив ст. 65 Конституції України, Указ Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» та ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Своїми умисними діями, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 Кримінального кодексу України.
При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів прокурором висловлено думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та можливістю обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого.
Обвинувачений погодився з думкою прокурора щодо порядку розгляду справи без дослідження доказів, фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, не заперечував, вину свою визнав. З метою пояснення мотивів ним вчинення кримінального правопорушення просив суд дослідити, надані ним характеристику, копію свідоцтва про народження дитини, а також повістки на відправку та повідомлення як підтвердження того, що він до вчинення правопорушення неодноразово викликався до ТЦК повістками на відправку та постійно з'являвся за повістками.
Судом роз'яснено, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення визнаних обставин.
Ураховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та правильно розумів зміст обставин, зазначених в обвинувальному акті, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження всіх доказів і обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням наявних доказів, що містяться в матеріалах справи, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, та доказів, долучених судом за клопотання обвинуваченого (мобілізаційних повісток, повідомлень, характеристики, копії свідоцтва про народження дитини). При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин, наведених в обвинувальному акті, кваліфікацію його дій, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції. Судом роз'яснено правові наслідки розгляду матеріалів за спрощеною процедурою.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, каявся. Пояснив, що обставини справи викладені в обвинувальному акті правильно. Він цілком розуміє, що порушив закон і не мав так вчиняти. Щодо мотивів вчинення кримінальних правопорушень, пояснив, що дійсно 09.11.2023 він не з'явився на відправку до військової частини, але до цього йому ще 16 разів вручалися повістки на відправку з наказами з'явитися 26.06.2023, 28.06.2023, 05.07.2023 на 06.00 годину та в цю ж дату - на 20.00 годину; 12.07.2023, 21.07.2023, 24.07.2023, 31.07.2023, 16.08.2023, 19.08.2023, 25.08.2023, 04.09.2023, 13.09.2023, 25.09.2023, 16.10.2023, 25.10.2023. Крім того, декілька разів повістки переписувалися та змінювалися дати та час у зв'язку з допущеними працівниками ТЦК помилками. Кожного разу він добросовісно з'являвся та його відправляли до різних військових частин, проте жодного разу у військових частинах його не взяли (не підходив за здоров'ям), і тому його повертали кожного разу назад, де у ТЦК знову вручали чергову повістку. Останній 16-й раз його відвозив особисто підполковник Нагольний, який може це підтвердити. Останній раз йому вручили повістку на 10.11.2023, потім її знову переписали на 09.11.2023. Працівниками ТЦК кожного разу переписувалися повістки, змінювалися дати, вибачалися за помилки. У призначену дату (09.11.2023) він вже не з'явився, бо розчарувався у «системі». Після цього до нього приїхали правники поліції, які опитали його, та знову направили у ТЦК для отримання повістки, яку він отримав на 26.11.2023, але знову не з'явився. Наголошував на безладі у системі ТЦК, стверджував, що у його військовому квитку, який зберігається у працівників ТЦК. Не відображена вся інформація щодо його обліку, а натомість працівники ТЦК постійно виправляють у ньому дати, замість внесення дійсної інформації. Усе наведене вплинуло на нього та стало наслідком того, що останні два рази він дійсно не з'явився за повістками.
Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, та надані обвинуваченим докази, уважає, що винуватість ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення доведена, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ст. 336 КК України.
Згідно з досудовою доповіддю результати оцінки обвинуваченого ОСОБА_4 показали середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Орган пробації уважає, що виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства можливе.
На думку органу пробації, зважаючи на виявленні фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, доцільно, крім обов'язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на особу додаткові обов'язки, передбачені ч. 3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Крім цього, уповноваженим органом з питань пробації для мінімізації факторів ризику вчинення повторного правопорушення можуть бути залучені ресурси: КНП «Козельщинська ЦЛ», волонтери пробації, сектор «Козельщинське бюро правової допомоги».
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі ст. 66 КК України - щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 67 КК України відсутні.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК України бере до уваги:
- класифікацію кримінального правопорушення згідно зі статтею 12 КК України яке відноситься до нетяжкого злочину (ст. 336 КК України);
- ураховує наслідки та обставини вчиненого злочину; суд також ураховує той факт, що дійсно обвинувачений раніше неодноразово (16 разів) викликався за повістками на відправку, з'являвся у дати, зазначені у повістках, проте не був мобілізований з причин, що від нього не залежали;
- особу винного - його вік, сімейний стан, перебування на його утриманні малолітньої дитини, не перебування на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, відсутність негативних характеристик за місцем проживання;
- обставини, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання;
- відсутність судимостей;
- зміст досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, яка надана з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, та яка має рекомендаційний характер, яку суд може врахувати, виходячи зі своїх дискреційних повноважень.
Дослідивши матеріали справи, у тому числі характеризуючи дані на особу, урахувавши думку сторін, враховуючи вчинення ОСОБА_4 двох тотожних кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена однією статтею Особливої частини КК України, суд уважає, що є всі підстави призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ст. 336 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, у виді позбавлення волі строком на 4 роки, що є необхідним для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, враховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого (ч. 2 ст. 50 КК України), думку прокурора, обвинуваченого, висновок органу пробації, а також те, що обвинувачений каявся та визнав свою вину, не має негативних характеристик за місцем проживання, та до цього систематично з'являвся за повістками на відправку, проте не був мобілізований з незалежних від нього причин, суд уважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, і тому до нього слід застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати в даному кримінальному проваджені відсутні.
Речові докази відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.
На підставі вищенаведеного, згідно зі ст. 50, 51, 75, 76, 336 КК України, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-371, 373-374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
Визнати винуватим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Згідно зі ч. 1 ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням зі встановленням іспитового строку 2 роки.
Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Козельщинський районний суд Полтавської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому у порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Роз'яснити учасникам право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1