Рішення від 16.01.2024 по справі 918/699/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/699/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до відповідача Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго"

про стягнення боргу та нарахованих пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат -

в сумі 88 881 739,58 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

представники:

від позивача: Чугунов І.О.

від відповідача: Гуз С.Б.

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про стягнення основного боргу 80 209 293,34 грн., також нарахованих: пені 5 290 752,23 грн., 3% річних 434 856,36 грн., інфляційних втрат 725 090,40 грн., штрафу 2 221 747,25 грн., всього в сумі 88 881 739,58 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0527-03041 від 26.06.2019 р. Відповідно до пп. 1.1., 1.2. договору цей Договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. ОСП зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору. Згідно з пп. 2.5., 2.6., 2.7. договору розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості послуги. Плановий обсяг Послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період. Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно).

На виконання умов договору, протягом січня-травня 2023 року, позивачем надано, а відповідачем отримано послугу на загальну суму 92 255 737,76 грн.

Водночас відповідач свої зобов'язання перед позивачем прострочив, послугу за вказаний період оплачував частково, внаслідок чого у відповідача за вказаний період виникла заборгованість на суму 80 209 293,34 грн.

У зв'язку з порушенням грошових зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу, окрім суми основного боргу, пеню та штраф на підставі п. 6.1 та п. 6.10 договору, а також інфляційні втрати і 3% річних згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Згідно наданих позивачем розрахунків розмір пені становить 5 290 752,23 грн., 3% річних - 434 856,36 грн., інфляційних втрат - 725 090,40 грн., штрафу - 2 221 747,25 грн., всього в сумі 88 881 739,58 грн.

07 серпня 2023 року від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшов відзив на позов, у якому не погоджується з вимогами позивача. У відзиві представник відповідача зазначає, що між сторонами цього господарського спору укладено договір відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.

Сума заборгованості, яку позивач заявив до стягнення, відповідачем частково сплачена. Так, з червня 2023 по серпень 2023 року, пераховано на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 26272 678,49 грн. Тому загальна сума заборгованості по даному Договору станом на 02.08.2023 перед позивачем за спірний період становить 53 936 614,85 грн.

28.02.2022 ПрАТ "Рівнеобленерго" повідомило листом за № 18-20/2132 ПрАТ ТЕК "Укренерго" про настання форс-мажорних обставин, що ускладнюють виконання зобов'язань за Договором №0527-03041 від 26.06.2019. Разом з даним листом в підтвердження настання таких форс-мажорних обставин було надано ПрАТ "НЕК "Укренерго" лист від 28.02.2022 року за №2024/02.0-7.1, у якому Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану відповідно до Указу Президента країни від 24 лютого 2022 року за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Дії військової агресії російської федерації проти України, систематичні ракетні обстріли території України в тому числі Рівненської області, цілеспрямоване руйнування енергетичної інфраструктури зокрема в Рівненській області, негативно вплинули на фінансово-економічний стан Товариства. Такі обставини призвели до вагомого зменшення споживання електричної енергії підприємствами, через зміни виробничих процесів до зниження використання електричної енергії споживачами, вимушеного введення графіків обмежень та відключень. Внаслідок чого Товариство несе значні фінансові втрати та не має можливості розраховуватися за послугу вчасно та у повному розмірі.

Оскільки настання форс-мажорних обставин для відповідача підтверджується листом виданим Торгово-промисловою палатою України та про, які невідкладно у встановлений Договором строк було повідомлено у письмовій формі ПрАТ "НЕК "Укренерго", то Відповідач в силу п.п. 7.1., 7.3.-7.5. Договору, звільняється від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором.

Крім того, відповідач не погоджується з нарахованими штрафом та пенею, оскільки Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), прийнято постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 № 332. 26.04.2022 постанову НКРЕКП доповнено пунктом 16, згідно з яким на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії. Отже, нарахування та стягнення штрафних санкцій зупинене на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. НКРЕКП (регулятор) прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому, як вважає представник відповідача, має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії2, між учасниками ринку електричної енергії.

На переконання відповідача, позивач нарахував до стягнення пеню та штраф необґрунтовано, відтак вимоги позивача про їх стягнення є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також відповідач вважає, що відсутні підстави щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки згідно з п. 2.4. Договору розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості Послуги за поточний розрахунковий період із наступною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця- 30% вартості послуги. Згідно п. 3.3.3. Договору Виконавець (Позивач) має право обмежувати або припиняти надання послуги у випадках передбачених цим Договором. Оскільки в силу певних обставин, оплата по Договору здійснювалася Користувачем не своєчасно, але Виконавець не припиняв надання такої послуги по Договору, то такі дії сторін, на переконання відповідача, свідчать про погодження між сторонами відстрочення/розстрочення в оплаті послуг. Отже, визначення в договорі умов щодо попередньої оплати та погодження між сторонами відстрочення/розстрочення в оплаті послуг є різновидом комерційного рецитування. Так, до комерційного кредитування відноситься надання авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг. Тобто комерційний кредит передбачає надання постачальником покупцю відстрочення платежу за надані послуги у вигляді грошей або товарів. Основу комерційного кредиту складають договірні зобов'язання та господарські зв'язки між контрагентами, які і визначають умови кредитування. У відповідності до п. 18 Прикінцевих та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, кредитор (позичальник) звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 иього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Оскільки договірні зобов'язання та господарські зв'язки між Сторонами містять умови кредитування, то на спірні правовідносини між Сторонами поширюються вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відтак, за прострочення виконання грошового зобов'язання за даним Договором, відповідач звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

15.08.2023 від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла відповідь на відзив, у якій вказує, що факт часткових оплат суми боргу свідчить про визнання відповідачем навності такого боргу. Щодо настання форс-мажорних обставин, що ускладнюють виконання зобов'язань за Договором №0527-03041 від 26.06.2019, позивач зауважує, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі N 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі N 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі N 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У даній справі посилання на лист від 28.02.2022 року за №2024/02.0-7.1, у якому Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, є безпідставним.

Позивач вважає помилковим посилання відповідача на постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 № 332, оскільки норми ЦК України, ГК України та ЗУ "Про ринок електричної енергії" не містять умов про можливість ненарахування штрафних санкцій або зупинення їх стягнення за рішенням суб'єкта владних повноважень (НКРЕКП).

Також помилкові посилання відповідача про те, що договірні зобов'язання та господарські зв'язки між Сторонами містять умови кредитування. Це не відповідає дійсності, а є наслідком довільного тлумачення відповідачем умов договору та змісту правовідносин між сторонами.

21.08.2023 від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшли заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що порушення зобов'язання відповідачем по Договору сталося внаслідок прийняття НКРЕКП відповідних постанов щодо підняття тарифів на послуги лише для позивача, залишивши вартість послуг, які надає відповідач незмінними. Такі обставини, фактично зобов'язали відповідача нести більші витрати на послуги позивача ніж відповідач спроможний оплатити, оскільки тариф на послуги відповідача та обсяг отриманих коштів за надання послуг не зросли. Отже, ПрАТ "Рівнеобленерго" в силу ст. 617 ЦК України, звільняється від відповідальності за часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором. За таких обставин, позовна вимога позивача про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставною та такою, що задоволенню не може підлягати.

Процесуальні дії у справі.

13.07.2023 р. від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 14.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08 серпня 2023 р. на 10:45 год. Заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

07 серпня 2023 року від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшов відзив на позов.

У судовому засіданні 08.08.2023 оголошувалася перерва до 22.08.2023 на 10:45 год.

15.08.2023 від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла відповідь на відзив.

21 серпня 2023 року представник Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

21.08.2023 від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 22.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/699/23 на 30 днів до 11 жовтня 2023 року включно. Розгляд справи відкладено на 20 вересня 2023 р. на 10:40 год.

14 вересня 2023 року від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 18.09.2023 р. заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №918/699/23 задоволено.

19 вересня 2023 року від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 28 196 221,18 грн, про розподіл судових витрат та повернення судового збору позивачу.

У підготовчому судовому засіданні оголошувалися перерви з 20.09.2023 до: 11 жовтня 2023 року, до 01 листопада 2023 року.

Від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшли наступні документи:

- 19.09.2023 клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу 28 196 221,18 грн.

- 10.10.2023 заява про звільнення від сплати нарахованих позивачем пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат;

- 10.10.2023 доповнення до клопотання про закриття провадження у справі, у якому просить закрити провадження в частині вимог про стягнення основного боргу 62 206 250,65 грн.

- 31.10.2023 клопотання про долучення доказів про сплату частини основного боргу у розмірі 610 276,70 грн.

Від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 01.11.2023 надійшли пояснення по справі.

Ухвалою від 01.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового засідання по суті на 06 грудня 2023 р. на 10:00 год.

02 листопада 2023 року від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшли пояснення у справі в яких просить відмовити відповідачу у задоволенні заяви від 10.10.2023 р. про звільнення від сплати нарахованих пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат. Просить стягнути з ПрАТ "Рівнеобленерго" на користь НЕУ "Укренерго" заявлену в позові пеню, штраф, три відсотки річних та інфляційні втрати в повному обсязі.

01 грудня 2023 року від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшли письмові пояснення.

05 грудня 2023 року від ПрАТ "Рівнеобленерго" надійшло клопотання про долучення доказів про сплату частини основного боргу. Тому станом на 04.12.2023 несплачений борг складає 16 252 973,89 грн.

06 грудня 2023 року оголошено перерву у засіданні до 09 січня 2024 року на 13:00 год.

05 січня 2024 року від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшла заява про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку справи №911/1359/22 у подібних правовідносинах.

08 січня 2024 року від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшло клопотання про долучення доказів про сплату частини основного боргу. Тому станом на 05.01.2024 несплачений борг складає 15 029 838,54 грн.

У засіданні 09.01.2024 суд розглянув заяву відповідача про зупинення провадження у справі, та без виходу до нарадчої кімнати, порадившись на місці, ухвалив відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про зупинення провадження у справі. Про що оголошено протокольну ухвалу.

При цьому суд звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

У постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20 зазначено, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Приписами п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

У відповідності до ч.3 ст.195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Клопотання відповідача про зупинення провадження в справі мотивоване п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України та подане до суду 08.01.2024. Тоді як підготовче провадження було закрито та призначено справу до слухання по суті на 06.12.2023. Відтак, суд не вбачає правових підстав для зупинення провадження у справі на даній стадії.

09.01.2024 розпочато слухання справи по суті. Представник Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" виклав пояснення та доводи щодо предмету спору. У свою чергу представник Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" підтримав позицію, що викладена у його заявах по суті спору.

У судовому засіданні 09.01.2024 оголошено перерву до 16 січня 2024 року на 11:30 год.

16 січня 2024 року від відповідача надійшли докази часткового погашення основного боргу на суму 366 779,91 грн.

16.01.2024 продовжено розгляд справи та заслуховування пояснень учасників.

Суд дослідив письмові докази, які містяться у справі.

У подальшому представники сторін виступили у судових дебатах.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", позивач, виконавець) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 N° 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №802, п. 3.2 Статуту НЕК "Укренерго".

Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1, п. 10 ч. 1 ст. 4, п. 3 ч. ч. 1, 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

ОСП надає послуги з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом та кодексом системи передачі, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг.

Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. гл. 1 р. XI Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП "Про затвердження Кодексу системи передачі" від 14.03.2018 №309 (далі - КСП) послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління надаються ОСП на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, установлених законодавством та цим Кодексом. Послуги з передачі рлектричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом. Типові форми договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління та про надання послуг з передачі електричної енергії наведені в додатках 5 та б до цього Кодексу відповідно.

26 червня 2019 року між ДП НЕК "Укренерго" (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" (Користувач) укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0527-03041 (том 1, арк.с. 20-31) та додаткові угоди від 26.06.2019, від 01.08.2019, від 08.01.2020, від 17.09.2021, від 21.12.2021, від 12.01.2023 та від 24.04.2023.

26.06.2019 сторони Договору уклали Додаткову угоду № 0527-03041 до нього (том 1 арк. с. 62), в якій зазначили:

"1. У випадку набуття чинності статей 66 - 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" та/або внесення зміни в Договір між членами оптового ринку України щодо закупівлі втрат електричної енергії в магістральних та міждержавних електромережах ДП "НЕК "Укренерго", права та зобов'язання Сторін за Договором в частині розрахунків за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є обов'язковими для виконання, починаючи з наступного дня після настання одного з таких випадків.

2. В термін до 15.06.2019 р. укласти Додаток 1 до Договору "Перелік точок комерційного обліку, зареєстрованих за Користувачем» на підставі інформації, яка надається Користувачем.

3. Укласти зазначені у п.13.3 Договору додатки (за винятком Додатку 1 до Договору) на підставі затверджених Кодексом системи передачі Положень про оперативно-технологічні відносини між Виконавцем та Користувачем під час їх взаємодії в системі диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та інформації, яка надається Користувачем, в термін, що не перевищує чотири місяці з дати їх затвердження.

4. Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору у разі внесення змін до нормативно-правових актів протягом 1 (одного) місяця віддати запровадження таких змін в нормативно-правових актах.

5. Інші умови Договору, що не передбачені даною додатковою угодою, залишаються без змін.

6. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання обома Сторонами."

01.08.2019 року сторони Договору уклали додаткову угоду до Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (том 1 арк. с. 63-78), якою з метою приведення Договору у відповідність до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 21.06.2019 № 1120, якою, в тому числі, внесено зміни до Типової форми договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно технологічного) управління, виклали Договір в новій редакції, яка містить, зокрема, такі умови (пункти):

1.1. Цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.

За цим Договором виконавець зобов'язався надавати послуги з диспетчерського (оперативно технологічного) управління об'єктами користувача у складі об'єднаної енергетичної системи ОЕС України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі Послуга).

1.2. Користувач зобов'язався здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору.

1.3. Під час виконання вимог цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку та іншими нормативно правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України та ОЕС України.

2.1. Оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється виконавцем на своєму офіційному вебсайті https://ua.enegy/. Тариф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізній термін не визначено у документі, яким затверджено тариф. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

2.2. Обсяг наданої послуги визначається:

для виробників - як обсяг відпущеної електроенергії;

для операторів систем розподілу як сума обсягу розподіленої електричної енергії, обсягу купівлі електричної енергії для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР та обсягу електричної енергії для господарських потреб ОСР;

для споживачів як обсяг спожитої електричної енергії.

Обсяг виробленої/розподіленої/спожитої електричної енергії надається постачальником послуг комерційного обліку або користувачем, якщо він виконує роль ППКО.

2.3. Вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період.

2.4. Розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:

до 10 числа розрахункового місяця 35 % вартості послуги;

до 20 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги;

до останнього банківського дня календарного місяця 30% вартості послуги.

Плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий період.

2.5. Виконавець надає користувачу акт надання послуги до 04 числа місяця, наступного за розрахунковим.

2.6. Користувач має повернути погодженим один примірник акта надання послуги в наступному розрахунковому періоді.

2.7. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі Сервіс) за умови наявності електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

2.8. За відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій.

3.2. Обов'язки користувача:

3.2.1. Своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором.

3.3. Права виконавця:

3.3.2. Своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу.

6.1. За внесення платежів, передбачених пунктом 2.5 цього Договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком.

6.10. За необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 3% від вартості послуг розрахункового періоду, в якому зафіксовано невиконання такого зобов'язання. Сплата штрафних санкцій за відмову від виконання своїх зобов'язань не звільняє сторони від виконання зобов'язання в натурі, крім випадку, коли управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

10.5. Акти надання послуг, акти звірки розрахунків, рахунки та будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі.

10.6. Сформовані акти про надання послуг, рахунки та будь-які інші документи, передбачені цим Договором, якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього Договору, можуть надаватися сторонами в електронному вигляді за допомогою сервісу. Податкові накладні отримуються користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному податковим законодавством.

11.1. Усі суперечки та розбіжності, що виникають з цього Договору або у зв'язку з ним, у тому числі що стосуються його укладення, дії, виконання, змін, доповнень, припинення, сторони вирішують шляхом переговорів, якщо інше не передбачено цим Договором.

11.2 Наявність спору, що виникає у зв'язку з цим Договором, не звільняє сторони від виконання їх зобов'язань відповідно до умов цього Договору.

11.3. Спірні питання між користувачем та виконавцем розглядаються в межах наданих законодавством повноважень НКРЕКП, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, та судом

12.1. Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.20__р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

13.1. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами обох сторін.

29 липня 2019 року відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" внаслідок реорганізації шляхом перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" було утворено приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

17 вересня 2021 року позивач уже як приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" і відповідач уклали між собою додаткову угоду №4 до Договору (том 1 арк.с. 79-91), якою розділ 2 виклали в наступній редакції:

"2.1. Ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсум ком протягом календарного року.

2.2. Оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті https://ua.enegy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

2.3. Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

2.4. Вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

2.5. Розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:

до 10 числа розрахункового місяця 35 % вартості послуги;

до 20 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги;

до останнього банківського дня календарного місяця 30% вартості послуги.

2.6. Плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий період. У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає оператору системи передачі (ОСП), Виконавецю повідомлення про зміну обсягів послуги. Оператор системи передачі(ОСП), Виконавець протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.

2.7. Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта надання послуги. Акт надання послуги ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Вартість наданої послуги за розрахункових період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку (далі-АКО).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком" (далі-Сервіс), що здійснюється на вимогу та в терміни, предбачені Правилами ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді у двох примірниках ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірних підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

2.8. Користувач має повернути погоджений та оформлений належним чином (підписанимй та скріплений печаткою) один примірник акта надання послуги протягом 5 календарних днів з дати отримання. У разі неотримання ОГСП у зазначений термін підписаного Користувачем акта надання послуги або заперечень щодо приймання послуг такий акт вважається погодженим, а послуги-прийнятими Користувачем. При цьому примірник акта надання послуги повертається ОСП не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

2.9. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Сервісу за умови наявності кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

2.10. За відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату штрафних санкцій за наґявності письмової згоди Користувача.

2.11. Оплата вартості нарахованих штрафних санкцій та/або пені здійснюється на поточних рахунок ОСП, що зазначається в рахунку до сплати. За дату оплати рахунку приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок ОСП."

21 грудня 2021 року позивач і відповідач уклали між собою додаткову угоду №4 до Договору (том 1 арк.с.. 92-105), якою виклали Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0527-03041 від 26.06.2019 у новій редакції.

12.01.2023 позивач і відповідач уклали між собою додаткову угоду до Договору (том 1 арк.с.. 106-119), якою виклали Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0527-03041 від 26.06.2019 у новій редакції.

24.04.2023 позивач і відповідач уклали між собою додаткову угоду до Договору (том 1 арк.с.. 120-143), якою виклали у новій редакції додаток 7 "Положення про взаємодію ОСП та ОСР при диспетчерському (оперативно-технологічному) управлінні" та долучили до Договору додаток 7 "Положення про взаємодію ОСП та ОСР " при диспетчерському (оперативно-технологічному) управлінні".

За умовами Договору оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно).

Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

Згідно з пп. 10.1., 10.6., 10.7. договору планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати виконавцю до десятої доби місяця, що передує розрахунковому місяцю, будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання договору (у тому числі акт надання послуги або акт коригування до акта наданої послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що Виконавець зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).

Рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною:

у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником;

у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.

Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі.

Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Згідно з п. 3.3.2 договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу. Відповідне право кореспондується із установленим в п. 3.2.1 договору обов'язком користувача своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором.

При цьому обов'язок сплатити відповідне грошове зобов'язання виникає на підставі акта надання послуги та строк його виконання становить до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) відповідно до п. 2.7. договору.

У разі збільшення фактичного обсягу послуги згідно акта коригування до акта надання послуги з моменту отримання користувачем акта коригування за відповідний розрахунковий період аналогічно виникає обов'язок додатково сплатити грошове зобов'язання на суму збільшення фактичного обсягу наданої послуги згідно відповідного акту коригування та строк його виконання становить до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно).

ПрАТ "Рівнеобленерго" зверталося до НЕК "УКРЕНЕРГО" щодо надання планових обсягів та надавало відповідні повідомлення щодо планових обсягів послуг з передачі електричної енергії на січень-травень 2023 року (том 1 арк.с. 144-157).

У свою чергу НЕК "УКРЕНЕРГО" надавало рахунки за послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (том 1 арк.с. 158-187).

Також позивач сформував в електронному вигляді в Системі управління ринком і сторони підписали електронними підписами акти надання послуг (том 1 арк.с. 188-202):

- від 31 січня 2023 року на суму 16 710 774,04 грн.

- від 28 лютого 2023 року на суму 18 092 401,15 грн.

- від 31 березня 2023 року на суму 19 236 388,46 грн.

- від 30 квітня 2023 року на суму 20 018 678,35 грн.

- від 31 травня 2023 року на суму 18 219 628,55 грн.

Позивач сформував в електронному вигляді в Системі управління ринком і сторони підписали електронними підписами акти коригування до актів приймання-передачі послуги (том 1 арк.с. 203-214):

- акт коригування від 21.04.2023 до акту надання послуги від 31.01.2023, згідно з яким обсяг та вартість наданих в січні 2023 року становлять відповідно 203881,157 МВт*год. 16 705 206,48 грн.;

- акт коригування від 19.05.2023 до акту надання послуги від 28.02.2023, згідно з яким обсяг та вартість наданих в лютому 2023 року становлять відповідно 220707,343 МВт*год. 18 083 876,86 грн.;

- акт коригування від 16.06.2023 до акту надання послуги від 31.03.2023, згідно з яким обсяг та вартість наданих в березні 2023 року становлять відповідно 234675,204 МВт*год. 19 228 347,52 грн.

Таким чином, на виконання умов договору, протягом січня-травня 2023 року, позивачем надано, а відповідачем отримано послугу на загальну суму 92 255 737,76 грн.

За послуги, надані у 2023 році сторони застосовували тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у період з 01 січня по 31 березня в розмірі 68,28 грн., а у період з 01 квітня по 31 травня в розмірі 80,87 без урахування ПДВ, встановлений пунктом 1 постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1789 "Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ПРАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2023 рік", що була оприлюднена на офіційному вебсайті НКРЕКП 22.12.2022 і набрала законної сили з 01.01.2023.

Відповідно до абзацу 4 ч. 5 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" тарифи на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління оприлюднюються оператором системи передачі у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Пунктом 6.5 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 в редакції постанов НКРЕКП від 30.09.2022 № 1234, від 11.10.2022 № 1305, передбачено, що оплата послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифом, який встановлюється регулятором відповідно до затвердженої (-ого) ним методики (порядку). Тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті у триденний термін після його затвердження регулятором, але не пізніше дня, що передує даті набуття ним чинності.

Згідно умов договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається (встановлюється) регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється виконавцем (ОСП) на своєму офіційному веб сайті https://ua.enegy/. Тариф застосовується з дати прийняття (з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф), якщо більш пізній термін (строк) не визначено у документі, яким затверджено тариф (такою постановою).

Разом з тим, встановлені вказаною постановою НКРЕКП тарифи на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є державною регулюваною ціною в розумінні Закону України "Про ціни і ціноутворення", встановленою НКРЕКП як уповноваженим органом державної влади, застосування якої для сторін відповідно до ст. 13 названого закону, ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України та глави 21 Господарського кодексу України є обов'язковим не залежно від того чи була вона оприлюднена на офіційному вебсайті позивача чи ні.

Відповідач здійснив часткові оплати за послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, надані в січні- травні 2023 року, на суму 12 046 444,42 грн. Оплати коштів здійснені у період до 15.06.2023. Вказане підтверджується наданою позивачем інформацією про надходження коштів на рахунки позивача від відповідача (том 1 арк.с. 222-250, том 2 арк.с. 1-18).

За період з 16.06.2023 по 09.07.2023 відповідач оплатив ще 747 020,34 грн. У якості доказів цього подано копії платіжних інструкцій (том 2 арк.с. 80-86).

Тому станом на час звернення позивача з позовом до суду фактично борг складав 79462273,00 грн.

За час перебування справи №918/699/23 на розгляді у Господарському суді Рівненської області ПрАТ "Рівнеобленерго" у період 10.07.2023 - 15.01.2024 оплатило заборгованість перед НЕК "УКРЕНЕРГО" на загальну суму 64 799 214,37 грн. Доказом цього є подані до матеріалів справи платіжні інструкції (том 2 арк.с. 87-97, 169-179, 211-218, 226-229, 259-268, 282-293, 298-303).

Представник позивача у судових засіданнях підтвердив оплату зоборгованості відповідачем у вказаній сумі.

Станом на 16.01.2024 несплаченими лишилися 14 663 058,63 грн. основного боргу, про що підтвердили представники позивача та відповідача.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - НЕК "Укренерго", позивач) виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

За змістом п.10. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом та кодексом системи передачі, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг.

Згідно з п.п. 1.1,1.2 гл. 1 р. XI Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП "Про затвердження Кодексу системи передачі" від 14.03.2018 № 309 (надалі - КСП) послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно -технологічного) управління надаються ОСП на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, установлених законодавством та цим Кодексом. Послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом.

Типові форми договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління та про надання послуг з передачі електричної енергії наведені в додатках 5 та б до Кодексу системи передачі.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Аналогічне положення закріплене у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені, штрафу).

Згідно положень ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказано вище, позивач звертався до суду з вимогою про стягнення з відповідача 80209293,34 грн.

Разом з тим, за період з 16.06.2023 по 09.07.2023 відповідач оплатив 747 020,34 грн. У якості доказів цього подано копії платіжних інструкцій (том 2 арк.с. 80-86).

Тому станом на час звернення позивача з позовом до суду фактично борг складав 79462273,00 грн.

Відтак, кошти у розмірі 747 020,34 грн. були оплачені відповідачем до моменту подання даного позову. Тому станом на 10.07.2023 були заявлені до стягнення з відповідача безпідставно.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо включення позивачем до позовних вимог частини заборгованості, яка була сплачена відповідачем до подання позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача 747 020,34 грн. основної заборгованості.

За час перебування справи №918/699/23 на розгляді у Господарському суді Рівненської області ПрАТ "Рівнеобленерго" у період 10.07.2023 - 15.01.2024 оплатило заборгованість перед НЕК "УКРЕНЕРГО" на загальну суму 64 799 214,37 грн. Доказом цього є подані до матеріалів справи платіжні інструкції (том 2 арк.с.87-97,169-179, 211-218,226-229, 259-268, 282-293, 298-303).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

З огляду на те, що відповідач оплатив заборгованість за надані послуги на загальну суму 64799 214,37 грн., провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України слід закрити у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Сторонам роз'яснюється, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Отже, наявність простроченої заборгованості підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14 663 058,63 грн. основного боргу.

Відповідач зазначає, що ним були долучені до матеріалів справи докази, які, на думку відповідача, підтверджують виникнення за договором форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, листом № 18-20/2132 від 28.02.2022 відповідач повідомив позивача про те, що воєнні дії впливають на можливість виконання Товариством умов договору щодо своєчасної сплати коштів за послуги. До листа надано у якості додатку копію листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, у якому йдеться про те, що визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченнях, щодо наявності форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно розділу 7 Договору (в редакції Додаткової угоди) Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, якщо вони є наслідком непереборної сили (пожежі, повені, землетрусу, стихійного лиха, воєнних дій та інших обставин непереборної сили), якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього Договору. Якщо форс-мажор продовжується більше шести місяців, то кожна зі Сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим Договором, і в цьому випадку цей Договір вважається припиненим у випадку досягнення Сторонами згоди про правові наслідки по всіх умовах цього Договору. Сторона, яка не може виконати зобов'язання за цим Договором, повинна письмово не пізніше 5 днів з дня настання форс-мажорних обставин повідомити про це іншу Сторону. Наявність форс-мажору має бути підтверджена документами уповноваженого органу України. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення форс-мажору позбавляє Сторону права на них посилатися.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, за загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

Відповідач долучив до матеріалів справи копію Висновку наданого Рівненською торгово - промисловою палатою №5601/528 від 06 жовтня 2023 року. У останньому підтверджується наявність (існування) форс - мажорних обставини (обставини непереборної сили) в період з 01.04.2023 року, які тривають, по Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління №0527-03041 від 26.06.2019 та Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління №0527-02041 від 26.06.2019, укладених з ПрАТ "НЕК "Укренерго".

ПрАТ "Рівнеобленерго" звернулося до ПрАТ "НЕК" Укренерго" з повідомленням про настання форс мажорних обставин по Договору від 26.06.2019 №0527-03041 .

Суд критично оцінює надані відповідачем докази на підтвердження існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для відповідача, що об'єктивно унеможливлюють виконання ним своїх зобов'язань з оплати послуг за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління, та зазначає, що відповідач не надав доказів неможливості здійснення ним господарської діяльності після 24.02.2022 та виконання договірних зобов'язань під час введеного воєнного стану, а навпаки матеріалами справи підтверджуються подальші систематичні оплати коштів за договором після вказаної дати.

Суд також зазначає, що відповідач надіслав позивачу повідомлення з Висновком Рівненської торгово - промислової палати №5601/528 від 06 жовтня 2023 року про настання форс-мажорних обставин лише 10.10.2023, після відкриття провадження у даній справі.

Слід також відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Відповідач не надав доказів того, що Товариство повністю зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна Товариства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати свою діяльність під час введеного воєнного стану.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Відтак, аргументи відповідача у цій частині судом відхиляються.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Умовами пп. 6.1., 6.10 чинного договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених главою 2 цього Договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Щодо вимоги про стягнення 2 221 747,25 грн. штрафу.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені у Господарському кодексі України. За змістом частини 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Правовою підставою для застосування до сторони господарського зобов'язання штрафу є порушення стороною правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/4156/18 зазначила, що за змістом наведених положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Зі змісту пункту 6.10. договору не випливає відповідальності відповідача у формі штрафу саме за неоплату коштів за надані послуги.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач відмовився від виконання зобов'язання з оплати наданих йому послуг.

Натомість вбачається, що відповідач не оплатив позивачу надані послуги у строк, узгоджений договором, проте матеріали справи не містять доказів саме відмови відповідача від зобов'язання з оплати.

Відповідач не відмовлявся від оплати. Про це свідчить також той факт, що у процесі судового розгляду значна частина боргу була погашена.

За таких обставин відсутні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу 3% у розмірі 2 221 747,25 грн. за відмову від виконання зобов'язання.

Щодо вимоги про стягнення пені 5 290 752,23 грн.

Відповідач у процесі розгляду посилався на те, що НКРЕКП (регулятор) прийняв постанову від 25.02.2022 №332 (у редакції від 26.04.2022), а тому має застосовуватись підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сплата відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від простроченої суми передбачена п.6.1. договору.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Тобто, суд зобов'язаний, розглянувши спір по суті вимог, застосувати норми закону та умови договору, які регулюють спірні правовідносини.

Розглядаючи вимоги про стягнення штрафних санкцій, суд повинен встановити правомірність їх нарахування та заявлення до стягнення відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства - ЦК та ГК як закону.

У норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, які регулюють нарахування та стягнення штрафних санкцій, у договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0527-03041 від 26.06.2019 не було внесено змін у зв'язку з прийняттям постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (у редакції постанови від 26.04.2022 №413).

У п. 45 ухвали від 09.08.2023 у справі №911/1359/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що зміст наведеного підпункту (16 пункту 1, яким було доповнено постанову НКРЕКП №332),свідчить про те, що рекомендації (настанови) надано лише учасникам ринку електроенергії щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, що не є тотожним забороні учасникам ринку електричної енергії звертатися до суду з відповідним позовом. При цьому, оскільки суд не входить до сфери урядування НКРЕКП, останній зобов'язаний розглянути спір по суті вимог та застосувати норми договору та закону, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи приписи ст.ст.216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.549, 611, 612 Цивільного кодексу України, з огляду на умову п. 6.1. договору № 0527-03041 від 26.06.2019, укладеного між сторонами у справі, позивач обгрунтовано нарахував відповідачу 5 290 752,23 грн. пені, нарахованої у розмірі 0,1% від суми боргу. Суд перевірив обрахунок пені, наданий позивачем, та визнав його арифметично правильним.

Поряд з тим, відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Положення ст. 225 Господарського кодексу України конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, який істотним чином вплинув на можливість ведення господарської діяльності; вже після укладення договору виникли обставини аварійних та планових відключень електроенергії внаслідок систематичних обстрілів енергетичної інфраструктури зі сторони російської федерації, передбачити які сторони на момент укладення договору не могли. Отже, вказані обставини у своїх сукупності враховуються судом під час вирішення питання щодо доцільності зменшення штрафних санкцій у даній справі, оскільки періодом прострочення є 01.01.2023 по 31.05.2023.

Суд також враховує ступінь виконання зобов'язання відповідачем, а саме борг хоч і з запізненням, проте систематично оплачувався. Зобов'язання з оплати заборгованості під час перебування справи на розгляді у господарському суді виконані відповідачем на 81,55%.

Відповідач, маючи на меті добросовісну поведінку у спірних правовідносинах, повідомляв позивача про неможливість виконання своїх зобов'язань за договором у встановлений строк, а також пояснив причини, які це зумовили.

З огляду на вказані вище причини невиконання своїх зобов'язань за договором перед позивачем, а також обставини описані вище, суд приходить до висновку, що даний випадок є винятковим.

Судом також враховується поведінка відповідача під час розгляду справи судом, а саме: під час розгляду справи судом відповідач наявність прострочення не заперечував, а просив лише врахувати обставини, як зумовили неможливість виконання його зобов'язань за договором перед позивачем у встановлений договором строк.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено понесення збитків, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором в частині сплати коштів. Поряд з цим, суд зазначає, що пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом.

У межах даної справи суд враховує, що відповідач погасив значну суму основного боргу перед позивачем за Договором в розмірі 64 799 214,37 грн. Також суд враховує короткостроковість виникнення боргу, оскільки позивач просив стягнути основний борг, що виник за період січень-травень 2023 року, та звернувся до суду з даним позовом у липні 2023 року.

Отже, суд вважає, що є підстави для зменшення розміру пені на 50%, та слід стягнути з відповідача 2 645 376,12 грн. пені.

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 645 376,11 грн. пені слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних 434 856,36 грн. та інфляційних втрат 725 090,40 грн.

Так, за приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України викладена також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

У постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов'язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов'язань.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

При перевірці поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, використовуючи калькулятор інформаційно-правової системи "LIGA360: Ліга:Закон Юрист", судом з'ясовано, що він є арифметично правильним в сумі 3% річних 434 856,36 грн. та інфляційних втрат 725 090,40 грн.

Тому в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відзиві відповідач посилався на те, що правові підстави для стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та процентів річних відсутні, оскільки на переконання відповідача договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, укладений між сторонами цього спору, яким передбачено порядок розрахунків між сторонами у формі попередньої оплати послуги, є містить умови кредитування. А тому відповідно до ч. 3 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно зі статтею 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Отже договором на покупця може покладатися обов'язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем.

У справі № 910/14180/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що договір купівлі-продажу (поставки), який містить обов'язок продавця щодо попередньої оплати, є різновидом комерційного кредиту, що передбачений статтею 1057 Цивільного кодексу України. У даному випадку покупець здійснює кредитування продавця, а попередня оплата фактично є сумою кредиту (позики).

Проте, згідно з визначенням договору про надання послуг, наведеному у ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України послуги не мають чітко вираженого матеріального результату та споживаються в момент їх надання.

Хоча договором про надання послуг № 0527-03041 від 26.06.2019, укладеним між сторонами у справі, передбачено частково попередню оплату, послуга позивача з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єктами користувача (відповідача) у складі об'єднаної енергетичної системи України надається цілодобово кожного дня та в безперервному режимі, тобто позивач надає послуги, які відповідач споживає відразу у процесі її надання, що відрізняє ці правовідносини від правовідносин купівлі-продажу товару на умовах попередньої оплати.

Згідно з умовами договору № 0527-03041 від 26.06.2019, зазначені у ньому послуги надаються постійно, тобто на момент виникнення у відповідача обов'язку з оплати планових платежів, позивач вже надав послугу.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 року у справі № 903/989/21 зазначив, що з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду.

За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" належить задоволити частково, в частині стягнення 14 663 058,63 грн. основного боргу, 2 645 376,12 грн. пені, 434 856,36 грн. 3% річних та 725 090,40 грн. інфляційних втрат. Відмовити у задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача 747 020,34 грн. основної заборгованості, 2 221 747,25 грн. штрафу та 2645376,11 грн. пені. Закрити провадження у справі в частині 64 799 214,37 грн. основного боргу.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 939 400,00 грн.

Відповідач не надав попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є наслідком виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відтак, судовий збір, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача слід вирахувати у пропорції 23,76% від сплачено позивачем.

Таким чином, сума судового збору, яку Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" має відшкодувати Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" за подання позову становить 223 201,44 грн.

Пунктом 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Тому позивач має право на повернення з бюджету судового збору в сумі 684 822,60 грн. після подання до суду відповідного клопотання, у зв'язку з тим, що у частині позовних вимог про стягнення 64 799 214,37 грн. (у пропорції 72,90% від заявленої суми стягнення) провадження у справі закрито.

Зважаючи, що у частині вимог у позові відмовлено (у пропорції 3,34% від заявленої суми стягнення (без врахування відмови у позові в частині стягнення 50% пені)), тому судовий збір, сплачений позивачем залишається за ним у розмірі 31 375,96 грн. (939 400,00 грн. Х 3,34% = 31375,96 грн.).

Керуючись ст.ст. 129, 231, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, місто Рівне, вулиця Князя Володимира, 71; ідентифікаційний код: 05424874) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код: 00100227) - 14 663 058 (чотирнадцять мільйонів шістсот шістдесят три тисячі п'ятдесят вісім) грн. 63 коп. основного боргу, 2 645 376 (два мільйони шістсот сорок п'ять тисяч триста сімдесят шість) грн. 12 коп. пені, 434 856 (чотириста тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн. 36 коп. 3% річних, 725 090 (сімсот двадцять п'ять тисяч дев'яносто) грн. 40 коп. інфляційних втрат та 223 201 (двісті двадцять три тисячі двісті одну) грн. 44 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі №918/699/23 в частині вимог про стягнення 64 799 214,37 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

4. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 747 020,34 грн. основної заборгованості, 2 221 747,25 грн. штрафу та 2 645 376,11 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "17" січня 2024 року.

Суддя Бережнюк В.В.

Попередній документ

116356752

Наступний документ

116356754

Інформація про рішення:

№ рішення:	116356753
№ справи:	918/699/23
Дата рішення:	16.01.2024
Дата публікації:	19.01.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Рівненської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (16.01.2024)
Дата надходження:	13.07.2023
Предмет позову:	стягнення в сумі 88 881 739,58 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

08.08.2023 10:45	Господарський суд Рівненської області
22.08.2023 10:45	Господарський суд Рівненської області
20.09.2023 10:40	Господарський суд Рівненської області
11.10.2023 09:50	Господарський суд Рівненської області
01.11.2023 09:40	Господарський суд Рівненської області
06.12.2023 10:00	Господарський суд Рівненської області
09.01.2024 13:00	Господарський суд Рівненської області
16.01.2024 11:30	Господарський суд Рівненської області
13.03.2024 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
26.06.2024 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд