65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" грудня 2023 р. Справа № 916/2171/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" (65008, м. Одеса, пл. Бориса Дерев'янка, 1; код ЄДРПОУ 05905705),
до: Фізичної особи-підприємця Бабаєва Васіфа Назіма Огли ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 307300,95 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - Яковлева А.О. самопредставництво;
від відповідача - адвокат Вергелес Ю.О., ордер серія ВН №1245341.
Обставини справи.
Одеське обласне комунальне підприємство "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Бабаєва Васіфа Назіма Огли про стягнення 307300,95 грн заборгованості, яка складається з суми заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 140858,98 грн, суми заборгованість зі сплати експлуатаційних витрат у розмірі 88857,40 грн, суми пені у розмірі 30819,53 грн, суми штрафу у розмірі 16547,45 грн, суми інфляційних витрат у розмірі 24934,90 грн та суми 3 % річних у розмірі 5282,69 грн.
Ухвалою суду від 26.05.2023 прийнято позовну заяву Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2171/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.06.2023 о 16:00 год.
У підготовчому засіданні 27.06.2023 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 25.07.2023 о 09:40 год. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/2171/23 на 30 днів.
Ухвалою суду від 25.07.2023 закрито підготовче провадження у справі № 916/2171/23. Постановлено здійснити розгляд справи № 916/2171/23 по суті впродовж розумного строку. Призначено справу до судового розгляду по суті на 14.09.2023 об 11:20 год.
11 вересня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.
Вказане клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
14 вересня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив, в якому відповідач просить суд залишити позов без задоволення. В обґрунтування вказаного відзиву відповідач зазначає, що згідно п.9.1. Договору оренди, його зобов'язання припинились після 24.05.2021.
Щодо експлуатаційних витрат відповідач вказує, що позивачем рахунки не виставлялись, доказів їх виставлення а також розрахунку їх розміру та ставок за якими він здійснювався, до суду не надано.
Щодо штрафу за відсутність договору страхування, відповідач вважає цю вимогу також безпідставною, оскільки відповідно до п. 4.13 Договору оренди, не передбачається можливість застосування штрафу за порушення орендарем п. 4.10. Договору.
Вказаний відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
14 вересня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів та приєднання їх до матеріалів справи.
Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 14.09.2023 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження у справі. Судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання сідання на 10.10.2023 о 12:50 год.
25 вересня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вказаної відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачу разом з вимогою від 19.09.2022 № 238 надавався акт звірки взаєморозрахунків та зазначалась сума заборгованості. Отже, відповідач повинен був виконати вимогу у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 27.09.2022. Також в акті повернення орендованого майна від 28.10.2022 зазначалось про сплату відповідачем всіх прострочених платежів за Договором.
Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
02 жовтня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В обґрунтування вказаних заперечень, відповідач зазначає, що у своїй вимозі від 19.09.2022 позивач визнає термін дії договору - до 24.05.2021.
Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 10.10.2023 суд оголосив перерву до 09:50 год. 17.10.2023.
Ухвалою від 17.10.2023 суд закрив підготовче провадження у справі № 916/2171/23. Постановлено здійснити розгляд справи № 916/2171/23 по суті впродовж розумного строку. Призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2023 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 28.11.2023 о 14:10 год.
28 листопада 2023 року підготовче засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 28.11.2023 призначено судове засідання з розгляду справи № 916/2171/23 по суті на 21.12.2023 о 10:00 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 21.12.2023 о 10:00 год.
Представник позивача у судовому засідання 21.12.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засідання 21.12.2023 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
У судовому засіданні 21.12.2023 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про орієнтовний час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 24 травня 2016 року між Одеським обласним комунальним підприємством "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" (надалі - орендодавець або позивач) і фізичною особою-підприємцем Бабаєвим Васіфом Назімом Огли (надалі - орендар або відповідач) був укладений договір оренди майна (надалі - Договір), згідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення другого поверху виробничого корпусу № 3-101 загальною площею 188,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев'янка, 1, вартість якого згідно з незалежною оцінкою від 13.04.2016 року становить 700150,00 грн (надалі - майно), з метою розміщення швейного виробництва.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в цьому Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1. Договору).
Орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2016 року - 8751,87 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2016 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за квітень та травень 2016 року, після їх повідомлення Держкомстатом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.1. Договору).
Вказана у п. 3.1. Договору орендна плата не враховує ПДВ, експлуатаційні витрати орендодавця по утриманню об'єкта оренди, податок на землю тощо, які сплачуються орендарем окремо, на підставі виставлених орендодавцем рахунків за ставками, що діють на час плати. У разі несплати вказаних у цьому пункті коштів протягом більш ніж 60 днів з моменту виставлення рахунку, Орендодавець має право на розірвання цього Договору (п. 3.5 Договору).
Орендар несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження орендованого майна та повинен у тижневий термін з моменту набрання Договору юридичної сили застрахувати його на користь орендодавця у порядку, передбаченому чинним законодавством України. (п. 4.9. Договору).
Орендар повинен поновлювати договори страхування орендованого майна таким чином, щоб на час закінчення дії попереднього договору страхування наступний вже було укладено. (п. 4.10. Договору).
Порушення орендарем зобов'язань, передбачених пунктам 4.9 та 4.10 цього Договору є підставою для орендодавця щодо розірвання Договору згідно з чинним законодавством України, (п. 4.11. Договору).
Орендар повідомляє орендодавця та власника майна про укладання та переукладання договорів страхування протягом тижня після їх переукладання та надсилає їм копії нових договорів страхування (п. 4.12. Договору).
У разі порушення строків, вказаних у пунктах 4.9, 4.10 та 4.12, Орендар сплачує штраф у розмірі 1/20 від суми орендної плати з урахуванням індексу інфляції на час плати за кожний день прострочення, враховуючи день сплати (п. 4.13. Договору).
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього Договору (п. 8.1. Договору).
Договір діє з 24 травня 2016 року і до 24 травня 2017 року (п. 9.1. Договору).
Дія Договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.4. Договору).
Матеріали справи також свідчать, що 24.05.2016 між Одеським обласним комунальним підприємством "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" і ФОП Бабаєвим Васіфом Назімом Огли був підписаний Акт приймання-передачі майна, в якому орендодавець здав, а орендар прийняв нежитлове приміщення другого поверху виробничого корпусу № 3-101 загальною площею 188,1 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев'янка, 1, вартістю згідно з незалежною оцінкою від 13.06.2016 року 700150,00 грн.
24 травня 2017 року сторони уклали Додаткову угоду, якою продовжили термін дії Договору оренди майна до 24.05.2018.
24 травня 2018 року сторони уклали Додаткову угоду, якою продовжили термін дії Договору оренди майна до 24.05.2019.
24 травня 2019 року сторони уклали Додаткову угоду, якою продовжили термін дії Договору оренди майна до 24.05.2020, а також виклали п.1.1. та п. 3.1. Договору у наступній редакції:
«Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення другого поверху виробничого корпусу № 3-101 загальною площею 188,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев'янка, 1, вартість якого згідно з незалежною оцінкою від 06.05.2019 року становить 798702,00 грн, з метою розміщення швейного виробництва.».
«Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і перераховується Орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, та становить без ПДВ за базовий місяць - квітень 2019 року -10083,61 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень 2019 року після його повідомлення Держкомстатом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.».
22 травня 2020 року сторони уклали Додаткову угоду, якою продовжили термін дії Договору оренди майна до 24.05.2021 (включно).
28 жовтня 2021 року між Одеським обласним комунальним підприємством "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" і фізичною особою-підприємцем Бабаєвим Васіфом Назімом Огли було складено та підписано Акт повернення з оренди орендованого майна, з якого слідує, що орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення другого поверху виробничого корпусу № 3-101 загальною площею 188,1 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев'янка,1.
Позивач зазначає, що станом на 04.05.2023 за період з 01.01.2022 по 28.10.2022 користування відповідачем орендованим майном, за останнім рахується заборгованість з орендної плати у розмірі 140858,98 грн.
Також позивач вказує, що на виконання умов Договору щодо необхідності страхування майна, орендарем надано орендодавцю лише договори добровільного страхування майна за період з 22.06.2016 по 21.06.2017, з 21.06.2017 по 20.06.2018, з 13.08.2018 по 12.08.2019, з 05.09.2019 по 04.09.2020, з 05.10.2020 по 31.12.2020.
Отже, в наступні періоди у межах строку позовної давності були відсутні договори страхування орендованого майна: з 05.09.2020 по 04.10.2020, з 01.01.2021 по 28.10.2022 - дату повернення з оренди орендованого майна.
Таким чином, відповідач має сплатити штраф за відсутність договору страхування приміщення з 05.09.2020 по 04.10.2020, з 01.01.2021 по 28.10.2022 у розмірі 16547,45 грн.
Позивач також зазначає, що на підставі п. 3.1. Договору, у відповідача станом на 04.05.2023 утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати експлуатаційних витрат у розмірі 88857,40 грн.
Також позивачем за порушення виконання відповідачем умов Договору було нараховано відповідачу пеню у розмірі 30819,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 24934,90 грн та 3% річних у розмірі 5282,69 грн.
Оскільки відповідачем порушені договірні зобов'язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 307300,95 грн, з яких: 140858,98 грн - сума основного боргу, 88857,40 грн - сума заборгованості зі сплати експлуатаційних витрат, 16547,45 грн - сума штрафу за відсутність договору страхування орендованого майна, 30819,53 грн - сума пені, 24934,90 грн сума інфляційних витрат та 5282,69 грн - сума 3% річних.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" не підлягають задоволенню, з таких підстав.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено судом, 24 травня 2016 року між Одеським обласним комунальним підприємством "Видавництво "ЧОРНОМОР'Я" та фізичною особою-підприємцем Бабаєвим Васіфом Назімом Огли було укладено договір оренди майна, згідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення другого поверху виробничого корпусу № 3-101 загальною площею 188,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев'янка, 1, вартість якого згідно з незалежною оцінкою від 13.04.2016 року становить 700150,00 грн, з метою розміщення швейного виробництва.
Договір діє з 24 травня 2016 року і до 24 травня 2017 року (п. 9.1. Договору).
Дія Договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.4. Договору).
22 травня 2020 року сторони уклали Додаткову угоду, якою продовжили термін дії Договору оренди майна до 24 травня 2021 року (включно).
З викладеного слідує, що Договір оренди припинив свою дію 24.05.2021.
Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Положеннями частин 2, 4 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 202 Господарського кодексу України та 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи свідчать, що Договір оренди припинився 24.05.2021 за закінченням строку його дії.
Враховуючи умови п. 9.5. Договору та положення ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути орендоване майно за актом приймання-передачі не пізніше трьох робочих днів з моменту припинення Договору.
Відповідач свого зобов'язання щодо своєчасного повернення об'єкта оренди не виконав та продовжив користування орендованим майном по 28.10.2022, чим порушив умови Договору та вимоги закону.
Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 цього Кодексу.
Частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Позивач, з урахуванням наданих у судовому засіданні пояснень та Акту звірки (т. 1, а.с. 42-44), за період користування відповідачем об'єктом оренди з 01.01.2022 по 28.10.2022, тобто після припинення Договору оренди, заявив до стягнення з останнього 140858,98 грн орендної плати (п. 3.1. Договору)
Оскільки відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, то припинення дії договору унеможливлює покладення на сторону договору зобов'язань за цим договором, лише - відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
З огляду на наведене вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі п. 3.1. Договору оренди основного боргу з орендної плати в сумі 140858,98 грн за період з 01.01.2022 по 28.10.2022 задоволенню не підлягає.
Також суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 30819,53 грн, суми інфляційних витрат у розмірі 24934,90 грн та суми 3 % річних у розмірі 5282,69 грн, оскільки дані вимоги є похідними від вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 140858,98 грн, у задоволенні якої суд відмовив.
Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованість зі сплати експлуатаційних витрат у розмірі 88857,40 грн, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до п. 3.5 Договору, вказана у п. 3.1. Договору орендна плита не враховує ПДВ, експлуатаційні витрати орендодавця по утриманню об'єкту оренди, податок на землю тощо, які сплачуються орендарем окремо, на підставі виставлених орендодавцем рахунків за ставками, що діють на час сплати.
Також умовами Договору і не визначено строку внесення орендарем плати за експлуатаційні витрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд звертає увагу, що до позовної заяви позивачем не доказів виставлення відповідачу рахунків на відшкодування експлуатаційних витрат орендодавця по утриманню об'єкта оренди у розмірі 88857,40 грн, а також розрахунку їх розміру та ставок за якими він здійснювався, як того вимагають умови п. 3.5 Договору.
Водночас, за приписами ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
При цьому, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
За таких обставин, оскільки без виконання позивачем свого обов'язку щодо виставлення відповідачеві (орендодавцю) рахунків на експлуатаційні витрати (п. 3.5. Договору), у відповідача не виникло обов'язку на їх оплату.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду в частині стягнення з відповідача суми заборгованості з експлуатаційних витрат у розмірі 88857,40 грн - не порушені відповідачем станом на момент розгляду даного спору, у зв'язку із чим в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми штрафу за відсутність договору страхування у розмірі 16547,45 грн, суд дійшов до таких висновків.
Позивач в обґрунтування зазначеної вимоги вказує, що на виконання умов Договору щодо необхідності страхування майна, орендарем надано орендодавцю лише договори добровільного страхування майна за період з 22.06.2016 по 21.06.2017, з 21.06.2017 по 20.06.2018, з 13.08.2018 по 12.08.2019, з 05.09.2019 по 04.09.2020, з 05.10.2020 по 31.12.2020.
В наступні періоди у межах строку позовної давності були відсутні договори страхування орендованого майна: з 05.09.2020 по 04.10.2020, з 01.01.2021 по 28.10.2022 - дату повернення з оренди орендованого майна.
За твердженням позивача відповідач має сплатити штраф за відсутність договору страхування орендованого приміщення у періоди користування з 05.09.2020 по 04.10.2020, з 01.01.2021 по 28.10.2022, у розмірі 16547,45 грн.
Суд зазначає, що відповідно до умов п. 4.10. Договору, орендар повинен поновлювати договори страхування орендованого майна таким чином, щоб на час закінчення дії попереднього договору страхування наступний вже було укладено.
Суд погоджується з доводами позивача, що в порушення умов п. 4.10. Договору, відповідач у періоди користування орендованим майном з 05.09.2020 по 04.10.2020, з 01.01.2021 по 28.10.2022, не застрахував орендоване майно, тобто не поновлював договори страхування орендованого майна.
Разом з тим, відповідно до умов п. 4.13 Договору, у разі порушення строків, вказаних у пунктах 4.8., 4.9. та 4.11. орендар сплачує штраф у розмірі 1/20 від суми орендної плати з рахуванням індексу інфляції на час сплати за кожний день прострочення, враховуючі день сплати.
Отже, проаналізувавши умови Договору в частині порушенні відповідачем умов п. 4.10. Договору, суд дійшов висновку, що умови п. 4.13. Договору не надають орендодавцю права нарахування орендарю штрафу за порушення орендарем умов п. 4.10. Договору.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність заявлення позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 16547,45 грн, за порушення умов п. 4.10. Договору.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У відповідності до приписів статі 129 ГПК України, судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 16 січня 2024 року (у зв'язку з перебуванням судді Нікітенка С.В. у відпустці з 01.01.2024 по 12.01.2024).
Суддя Нікітенко С.В.