12 січня 2024 року Справа № 915/1579/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", 54020, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 18, електронна адреса: kanc_nach@ntec.mk.ua
до відповідача: Миколаївської міської ради, 54027, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20, електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua
про: стягнення 3 292,25 грн.
Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №01-09/1906 від 09.10.2023 до Миколаївської міської ради про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 3 292,25 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що Територіальна громада міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради є власником нежитлового приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.Дмитрієва, 12/1. В опалювальний період 2022-2023 позивачем постачалась відповідачу теплова енергія з метою теплозабезпечення нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м.Миколаїв, вул.Дмитрієва, 12/1, за яку відповідач сплату не здійснив. Вказує, що основний борг відповідача за теплову енергію в період з листопада 2022 року по червень 2023 року складає 3 292,25 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 позовну заяву №01-09/1906 від 09.10.2023 Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху від 16.10.2023 була направлена в електронному вигляді позивачу 17.10.2023 на його електронному адресу, та отримана останнім 17.10.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
23.10.2023 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву №01-09/1896 від 23.10.2023 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 30.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.
Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву (вх.№14717/23 від 07.11.2023) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Вказує, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем послуги постачання теплової енергії в нежитловому приміщенні, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.Дмитрієва 12/1 загальною площею 11,9 кв.м. та не підтверджено наявності системи опалення. Вказує, що позивачем не доведено факт отримання теплової енергії.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Територіальна громада м.Миколаєва є власником нежитлових приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Дмитрієва, 12/1, загальною площею 11,9 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №350823864 від 18.10.2023.
Виконавчий комітет Миколаївської міської ради листом №1433/02.02.01-40/10/14/23 від 25.04.2023 щодо розгляду звернення, повідомив позивача, що нежитлові приміщення підвалу загальною площею 12 кв.м. по вул.Дмитрієва, 12/1 знаходились в орендному користуванні ФОП Христодоров І.І. відповідно до договору від 11.06.12 №7158 в період з 11.06.2012 по 21.10.2022. На даний час приміщення є вільними.
Вказані обставини не спростовані відповідачем під час розгляду даної справи.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №625 від 09.11.2022 "Про початок опалювального періоду 2022-2023 рр. для об'єктів соціально-культурної сфери" вирішено забезпечити опалення організацій, закладів та установ охорони здоров'я, освіти, соціального захисту, інших об'єктів соціально - культурної сфери, що мають власні котельні, а також об'єктів, на яких у зв'язку зі зниженням середньодобової температури зовнішнього повітря до +8С і нижче не забезпечуються належні умови відповідно до санітарних норм. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023 "Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 рр." вирішено закінчити опалювальний період з 24.03.2023 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.
Приватним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" в опалювальний період 2022-2023 рр. поставлялась відповідачу теплова енергія з метою теплозабезпечення нежитлових приміщень за адресою: вул.Дмитрієва, 12/1, що підтверджується нарядом на підключення від 12.11.2022.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок №4920 за теплову енергію, спожиту за період з 12.11.2022 по 30.06.2023 на суму 3 292,25 грн. з ПДВ.
З метою отримання грошових коштів за поставлену теплову енергію, позивач направив на адресу відповідача претензію №1079-ю від 10.08.2023 на суму 3 292,25 грн.; до претензії позивачем додано розрахунок боргу, рахунок, акт прийому - передачі теплової енергії за період з 12.11.2022 по 30.06.2023.
Відповідач заборгованість за поставлену теплову енергію в повному обсязі не погасив, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Згідно ч.ч. 1, 3 с. 11 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Цивільні права та обов?язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов?язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.ч. 1, 3 ст. 275 ГК України).
Власник зобов?язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", в цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:
- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").
Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основним обов?язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
У відповідності до п.п. 9 п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі ? Правила), споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб?єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно п. 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Пунктом 14 Правил визначено, що споживач зобов?язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Отже, законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов?язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17, від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц (провадження №61-11107св18) та від 13.11.2019 у справі №686/14833/15-ц (провадження №61-26205св18).
Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17 та від 21.05.2019 у справі №922/4239/16.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: вул. Дмитрієва, 12/1 , які належать відповідачу.
Факт теплопостачання підтверджено нарядом на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону.
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Тож, суд зазначає, що надані позивачем докази в їх сукупності є більш вірогідними на доведення заявленого позову та розміру заборгованості за теплову енергію, ніж надані відповідачем доводи на спростування наявності такої заборгованості.
З урахуванням викладеного, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 292,25 грн. за поставлену теплову енергію в опалювальний період з листопада 2022 року по червень 2023 року є обґрунтованою відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7,11,13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20, код ЄДРПОУ 04056612) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18; код ЄДРПОУ 30083966):
- 3 292,25 грн. - основний борг;
- 2 684,00 грн. - судовий збір.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук