№ провадження 11-кп/4809/57/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 369 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
09.01.2024 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі:
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08.08.2023, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Кошаро-Олександрівка Ульяновського району Кіровоградської області, із базовою загальною середньою освітою, безробітного, без утриманців, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , не має судимості у відповідності до положень ст. 89 КК України,
визнано винуватим та засуджено до покарання за: ч. 1 ст. 369 КК України у виді обмеження волі на строк три роки, ч. 2 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк два роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначене остаточне покарання у виді обмеження волі на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю один рік.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України, покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Ухвалено стягнути із ОСОБА_8 процесуальні витрати на користь держави у розмірі 1 132 гривні 68 копійок на залучення експерта.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим за вчинення: здійснення пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, а також незаконного придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів без мети збуту.
Кримінальні правопорушення вчинено при наступних обставинах.
ОСОБА_8 , 15.02.2023, о 13 годині 00 хвилин, перебуваючи на зупинці громадського транспорту, яка розташована в м. Благовіщенське, Голованівського району, Кіровоградської області по вулиці Героїв України, біля багатоквартирного будинку № 76, достовірно знаючи, що вчиняє адміністративне правопорушення, розпивав спиртні напої - пиво, де в цей час до нього підійшли працівники поліції, які здійснювали патрулювання на службовому автомобілі марки «Mitsubishi» моделі «Outlender» державний номерний знак НОМЕР_1 , населеного пункту м. Благовіщенське, Голованівського району, Кіровоградської області, відповідно до затвердженого начальником Голованівського районного відділу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області полковником поліції ОСОБА_10 графіку чергувань особового складу сектору поліцейської діяльності № 2 (м. Благовіщенське) Голованівського районного відділу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській, а саме поліцейський з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 2 (м. Благовіщенське) Голованівського районного відділу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області майор поліції ОСОБА_11 разом із помічником чергового сектору поліцейської діяльності № 2 (м. Благовіщенське) Голованівського районного відділу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області капралом поліції ОСОБА_12 , які згідно з пункту 1 примітки до статті 364 Кримінального кодексу України є службовими особами.
В ході спілкування працівники поліції попередили ОСОБА_8 про те, що в його діях вбачається адміністративне правопорушення, передбачене ст. 178 КУпАП, а саме розпивання спиртних напоїв у заборонених законом місцях, на вимогу працівників поліції представити будь-які документи, які посвідчують особу, ОСОБА_8 , відмовив, так як при собі останніх не мав. В результаті чого працівниками поліції відповідно до ст. 262 КУпАП, ОСОБА_8 було запропоновано пройти до приміщення СПД № 2 м. Благовіщенське Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області для встановлення особистих даних та складання адміністративного протоколу і проведення його особистого огляду та огляду його речей.
У подальшому, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що працівники поліції є службовими особами, які згідно ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП, розуміючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, про яку неодноразово був попереджений працівником поліції, діючи умисно, маючи мету уникнення адміністративного затримання та відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення і особистого огляду, висловив пропозицію службовій особі - інспектору з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 2 (м. Благовіщенське) Голованівського районного відділу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області майору поліції ОСОБА_11 - про надання неправомірної вигоди в сумі 3000 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності та не доставляння до приміщення СПД № 2 м. Благовіщенське Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області.
Працівниками поліції повторно попереджено ОСОБА_8 про кримінальну відповідальність за пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі на, що останній не відреагував та, керуючись єдиним злочинним умислом, продовжив пропонувати інспектору з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 2 (м. Благовіщенське) Голованівського районного відділу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області майору поліції ОСОБА_11 неправомірну вигоду, а саме грошові кошти в сумі 3000 гривень, з метою уникнення відповідальності та не складання відносно нього вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення.
Восени 2022 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи на стихійному сміттєзвалищі на околиці с. Луполове Благовіщенської міської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, виявив поліетиленовий пакунок помаранчевого кольору, заповнений сухою рослинною масою зеленого кольору в подрібненому стані, із характерним запахом коноплі. Будучи обізнаним про зовнішній вигляд наркотичного засобу канабісу, маючи прямий умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних речовин, достовірно знаючи про наркотичний вміст знайденої рослинної маси ОСОБА_8 переніс виявлений поліетиленовий пакет із сухою рослинною масою зеленого кольору в подрібненому стані, із характерним запахом коноплі, до місця свого проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де залишив тимчасово зберігати з метою подальшого особистого використання у власних цілях без мети збуту. 15.02.2023 року ОСОБА_8 помістивши придбаний поліетиленовий пакет із сухою рослинною масою зеленого кольору в подрібненому стані, із характерним запахом коноплі, до своїх речей, а саме поліетиленового пакету червоного кольору, приїхав до м. Благовіщенське Голованівського району Кіровоградської області у власних справах, чим здійснив перевезення наркотичного засобу.
Злочинна діяльність ОСОБА_8 була припинена 15.02.2023 року, в період часу з 14 год. 07 хв. по 14 год. 15 хв., під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , працівниками поліції у присутності двох понятих виявлено та вилучено: подрібнену речовину рослинного походження, яка згідно висновку експертизи матеріалів, речовин і виробів, за експертною спеціалізацією 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» №СЕ-19/112-23/1840-НЗПРАП від 21.02.2023- являється особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, обіг якого заборонено, маса канабісу в перерахунку на суху речовину, становить - 10,27 грама, яку він придбав та зберігав для особистого використання без мети збуту.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим та призначити покарання за: ч. 1 ст. 369 КК України - у виді обмеження волі на строк три роки, ч. 1 ст. 309 КК України - у виді обмеження волі на строк два роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді обмеження волі на строк три роки.
Прокурор вказує, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК України, є корупційним, а тому можливе звільнення судом обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, - не передбачене.
Отже, судом першої інстанції безпідставно застосовано вказану норму закону України про кримінальну відповідальність.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку у дебатах прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги прокурора, думку сторони захисту (адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 ), які заперечили апеляційну скаргу прокурора щодо призначення більш суворого покарання, вивчивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 369 КК України, у повному обсязі доведена доказами у кримінальному провадженні; доведеність винуватості обвинуваченого і кваліфікація його дій не оскаржується в апеляційному порядку.
Тому, колегія суддів не надає оцінки вказаним обставинам, вважаючи ОСОБА_8 правильно визнаною винуватим у вчиненні здійснення пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, а також незаконного придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів без мети збуту, а дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 369 КК України - правильно кваліфікованими.
Прокурором оскаржено правильність призначення покарання судом першої інстанції за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК України, що є корупційним, а тому звільнення судом обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, - не передбачене. За цих підстав прокурором пропоновано ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визначити остаточне покарання (за сукупністю кримінальних правопорушень) у виді обмеження волі на строк три роки.
Згідно ізч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання; суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах «Souring v. UK», «Shvydka v. Ukraine», «Tammer v. Estonia», - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Європейський Суд з прав людини у справах «Бакланов проти Росії» та «Фрізен проти Росії» зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
У справі «Ізмайлов проти Росії» Європейський Суд вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів (ч. 2 ст. 50 КК України).
Виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.
Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, безпосередньо з вироку суду першої інстанції, судом ОСОБА_8 визнаний винуватим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 369 КК України.
Покарання за ч. 1 ст. 309 КК України ОСОБА_8 призначене у виді обмеження волі на строк два роки, за ч. 1 ст. 369 КК України - у виді обмеження волі на строк три роки; за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши положення ст. 70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_8 суд визначив у виді обмеження волі на строк три роки.
Крім того, суд першої інстанції, на підставі досліджених обставин, прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, отже застосував положення ст. 75 КК України.
Відповідно до Примітки ст. 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.
Відтак, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК України, є корупційним кримінальним правопорушенням.
Тож, суд першої інстанції, у відповідності до наведених вище вимог закону, не міг прийняти рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, і застосування ст. 75 КК України у даному випадку - помилкове.
Тобто, доводи прокурора в апеляційній скарзі в цій частині є слушними.
Разом із тим, з урахуванням принципів призначення покарання, індивідуалізації, справедливості, достатності, виваженості, беручи до уваги обставини, передбачені ст. ст. 65-67 КК України, інші положення закону, наведені вище, висновки ЄСПЛ, також обставини конкретної справи, колегія суддів переконана, що запропоноване прокурором покарання ОСОБА_8 у виді обмеження волі - занадто суворе і не відповідає зазначеним принципам.
У відповідності до ч. 1 ст. 309 КК України незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту - караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
Згідно із ч. 1 ст. 369 КК України пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища - караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Основним критерієм градації видів покарань, які можуть бути застосовані судом до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, є місце прав людини, втручання в які передбачає кожний із заходів примусу, у загальновизнаній ієрархії людських цінностей. У цій ієрархії право особи на свободу й особисту недоторканність має вищу цінність порівняно з правом власності й іншими речовими правами. Виходячи із зазначеного ціннісного орієнтиру, законодавчий перелік видів покарання, встановлений у ст. 51 КК України, побудований за принципом «сходів», де кожному виду покарання відведено відповідний щабель на шляху від менш до більш суворого. Зокрема, в ієрархії видів покарань штраф є найбільш м'яким серед інших видів покарання, серед яких обмеження чи позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що у конкретному випадку мети покарання можливо досягти при застосуванні стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 одного із заходів примусу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 369 КК, що не пов'язаний із обмеженням волі.
Отже, при призначенні ОСОБА_8 міри покарання враховується тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, із яких одне є кримінальним проступком, а інше - нетяжким злочином.
Наслідки вчинення кримінальних правопорушень - нетяжкі, істотної шкоди не спричинено. Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
Обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою винуватість, добровільно надав детальних показань щодо обставин справи, висловив жаль у вчиненому.
Також, обвинувачений щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях, активно сприяв під час досудового розслідування розкриттю обох кримінальних правопорушень, надавши допомогу органу досудового розслідування у встановленні деталей та обставин злочинних діянь.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , визнані, відповідно щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
При цьому, обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому, - не встановлено.
Як особа обвинувачений ОСОБА_8 характеризований задовільно; у минулому притягався до кримінальної відповідальності (за вчинення нетяжких злочинів, в установах виконання покарань не відбував призначені покарання), але судимості зняті й погашені у встановленому законом порядку; має місце реєстрації проживання, мешкає разом із співмешканкою та чотирма неповнолітніми дітьми; безробітний, але має підробіток у селі, де мешкає, по найму; на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Відповідно до змісту досудової доповіді органу пробації: ОСОБА_8 добровільно прийняв участь у підготовці органом пробації досудової доповіді щодо нього; проживає із сім'єю, займається веденням домашнього господарства та присадибної ділянки, працює по найму у жителів села; за свідченнями односельців схильний до вживання алкогольних напоїв, але не зловживання, характеризований як спокійний, працелюбний; за повідомленням дільничного поліцейського ОСОБА_8 притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності, вживає спиртні напої, але не безмірно, спокійний, врівноважений, агресії до оточуючих не проявляє, скарги від мешканців села на нього не надходили, зв'язків із особами асоціальної спрямованості не підтримує; ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення - середня; ризик небезпеки для суспільства - середній; виправлення ОСОБА_8 можливе без його ізоляції від суспільства.
Беручи до уваги наведене вище сукупно, колегія суддів вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 покарання у виді штрафу, за обидва вчинені кримінальні правопорушення, - у межах санкцій частин статей обвинувачення.
Таке покарання забезпечить дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, буде справедливим, адекватним для обвинуваченого ОСОБА_8 , необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора частково та зміни оскаржуваного вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 413, 418, 419, 424 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08.08.2023 стосовно ОСОБА_8 - змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_8 засудженим до покарання за:
-ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
-ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_8 покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень.
В іншій частині вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08.08.2023 стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4