Провадження № 22-ц/803/1078/24 Справа № 215/4042/23 Суддя у 1-й інстанції - Коваленко М.І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
16 січня 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 215/4042/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Юрченко Г.О.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року, яке ухвалено суддею Коноваленко М.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 жовтня 2023 року,
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПрАТ «ПівнГЗК») про стягнення моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в період його роботи у шкідливих умовах праці тривалий час дробильником дробильної фабрики №1 та в цеху по виробництву обкотишів №2, з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1, на ПрАТ «ПівнГЗК», ним отримані хронічні професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А першого-другого ступеня, хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху).
На підставі рішення МСЕК він втратив 65% професійної працездатності з 01 травня 2023 року безстроково, з них 40 % втрати професійної працездатності по радикулопатії, 20 % по хронічному обструктивному захворюванню легень (ХОЗЛ), 5% по туговухості.
За висновками МСЕК встановлена третя група інвалідності з 01 травня 2023 року безстроково, причина інвалідності - професійні захворювання. За висновком медико-соціальної експертної комісії позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, знаходження в умовах виробничого пилу, шуму.
Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушенням нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 500 000 грн., які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Крім того позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 14 000 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 250 000 грн моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів та 11 000 грн понесених ним витрати на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 2 800 грн.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача з відповідача, просить збільшити розмір моральної шкоди до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, стан здоров'я, який не поліпшується, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, які необхідні позивачу для поліпшення стану здоров'я.
Внаслідок втрати професійної працездатності позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, оскільки його постійно турбує стан його здоров'я. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань, втратив 65 % професійної працездатності безстроково.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача та зменшенню розміру витрат на правничу допомогу посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Зазначає, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466), який набрав чинності 23 травня 2020 року внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди.
Зазначеною нормою закону передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.
Крім того зазначає, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним, не відповідає реальності адвокатських витрат а також критерію розумності.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» представник позивача просить апеляційну скаргу відповідача повернути апелянту з тих підстав, що вона оформлена з порушенням вимог ст. 356 ЦПК України, а у випадку, якщо суд апеляційної інстанції визнає апеляційну скаргу такою, що підлягає розгляд залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,, яка підтримала доводи апеляційної скарги позивача, просила її задовольнити, та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, представника ПрАТ «ПівнГЗК» - Бузівську Н.М. в режимі відеоконференції, яка підтримала доводи апеляційної скарги відповідача, просила її задовольнити, та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга ПрАТ «ПівнГЗК» частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що з 24 липня 1992 року по 17 червня 2021 року ОСОБА_1 працював в ПАТ «Північний ГЗК». З 24 липня 1992 року був прийнятий на дробильну фабрику № 1 слюсарем черговим та по ремонту обладнання 4 розряду; з 26 серпня 1993 року переведений слюсарем черговим та по ремонту обладнання по 5 розряду; з 07 грудня 1994 року переведений учнем дробильника дробильної фабрики №1; з 13 березня 1995 року переведений дробильником 6 розряду на дробильній фабриці №1 з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1; з 19 серпня 2002 року переведений дробильником 6 розряду виробничої дільниці дроблення руди дробильної фабрики №1 з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1; з 16 квітня 2004 року переведений до цеху по виробництву окатишів №2 дробильником 5 розряду виробничої дільниці подрібнення сировини, шихтування та огрудкування окатишів з правом пільгового пенсійного забезпечення за списком №1; 11 червня 2006 року переведено до дробильної фабрики №3 дробильником зайнятим повний робочий день в кар'єрі 6 розряду виробничої дільниці дроблення руди; 17 червня 2021 року звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я. П.2 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.11-13).
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 17 січня 2023 року, позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання (отруєння): радикулопатія попереково-крижова L3,S1 та шийна С6,С7,С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м'язові-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового артрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (емфізема легень першої стадії), група А, легенева недостатність першого-другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) (а.с.17-18).
Згідно п. 18 Акту згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 02 березня 2023 року виробничими факторами, що спричинили захворювання є: вміст аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеню (шкідливі); показники мікроклімату - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі); рівень шуму - до 3 класу 2 ступеню (шкідливі); показник напруженості праці до 3 класу 1 ступеню (шкідливі). Загальна оцінка: умови праці відноситься до 3 класу 2 ступеню(шкідливі) (а.с.19-21).
Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 14 років 09 місяців.
Згідно висновку МСЕК від 08 червня 2023 року позивачу з 01 травня 2023 року було встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково, із яких: 40% по радікулопатії, 20% по ХОЗЛ та 5% по туговухості, де також зазначено, що позивач потребує забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення, санаторно-курортне лікування, протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження (а.с.22-23).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
ОСОБА_1 в період з 24 липня 1992 року по 17 червня 2021 року ОСОБА_1 працював в ПАТ «Північний ГЗК», в умовах впливу шкідливих факторів позивач працював понад 14 років 09 місяців.
Пунктом 18 Акту згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 02 березня 2023 року установлено, що виробничими факторами, що спричинили захворювання є: вміст аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеню (шкідливі); показники мікроклімату - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі); рівень шуму - до 3 класу 2 ступеню (шкідливі); показник напруженості праці до 3 класу 1 ступеню (шкідливі). Загальна оцінка: умови праці відноситься до 3 класу 2 ступеню(шкідливі) (а.с.19-21).
Висновком МСЕК від 08 червня 2023 року позивачу з 01 травня 2023 року було встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково, із яких: 40% по радікулопатії, 20% по ХОЗЛ та 5% по туговухості, де також зазначено, що позивач потребує забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення, санаторно-курортне лікування, протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження (а.с.22-23).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «ПівнГЗК», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.
Так, виходячи з характеру захворювань позивач повинен постійно проходити лікування, щоденно переносить фізичний біль та моральні переживання. Наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його активну діяльність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Значну частину часу він витрачає на підтримання свого здоров'я, що порушує його нормальні життєві зв'язки. При цьому позивач розуміє, що стан його здоров'я не відновиться навіть при лікуванні. Відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що впливає на його моральний стан.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, таким, що не відповідає роз'ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Виходячи з наведених вище обставин, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності внаслідок отриманих професійних захворювань в розмірі 65 % та встановлення третьої групи інвалідності, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також період праці на підприємстві відповідача протягом 14 років 09 місяців в шкідливих умовах праці, порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, враховуючи те, що позивач повинен постійно проходити лікування, щоденно переносить фізичний біль та моральні переживання. Наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його активну діяльність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Значну частину часу він витрачає на підтримання свого здоров'я, що порушує його нормальні життєві зв'язки. При цьому позивач розуміє, що стан його здоров'я не відновиться навіть при лікуванні. Відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що впливає на його моральний стан.
Колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини даної справи, тяжкість наслідків отриманих професійних захворювань, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність, на теперішній час у розмірі 65 % та встановлення третьої групи інвалідності. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить лікування, однак, незважаючи на постійні курси лікування, покращення в стані здоров'я не спостерігається.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача, впродовж 14 років 09 місяців що потягло втрату працездатності, враховуючи розмір втрати професійної працездатності,стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану,вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 250 000 грн. до 210 000 грн.
На підставі наведеного вище колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості та судової практики в аналогічних справах, при цьому вважає безпідставними доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що визначений судом першої інстанції розмір морального відшкодування значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров'ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, та наданих суду першої інстанції на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договору про надання правової допомоги від 19.06.2023, квитанції форми NКО-1 від 17.07.2023, акту приймання-передачі наданих послуг від 17.07.2023, детального опису робіт, ордеру серії АЕ №1213204 , свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП№ 5442 (а.с.37-43), колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн., що буде відповідати пропорційності задоволених позовних вимог позивача, у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача із зменшенням цього розміру з 11 000 грн. до 6 000 грн.
Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подала позов про відшкодування моральної шкоди, завданої отриманням професійних захворювань на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з наведеним вище колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, тому рішення суду підлягає зміні в частині розміру судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави із зменшенням цього розміру з 2 800 грн. до 2 100 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому має бути залишено без змін.
Крім того, враховуючи залишення без задоволення апеляційної скарги представника позивача та часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, та наданих суду апеляційної інстанції на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу додаткової угоди від 17.11.2023 до договору про надання правової допомоги від 19.06.2023, квитанції до прибуткового ордеру від 17.11.2023, детального опису робіт від 17.11.2023, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції за складання та подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача в сумі 3 000 грн., що буде відповідати пропорційності задоволення апеляційної скарги представника відповідача. При цьому витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції за складання та подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню позивачу у зв'язку з залишенням його апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 250 000 грн. до 210 000 (двісті десять тисяч) гривень.
Рішення суду змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, зменшивши цей розмір з 2 800 грн. до 2 100 (дві тисячі сто) грн.
Рішення суду змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, стягнуту з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 11 000 грн. до 6 000 (шість тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 16 січня 2024 року.
Головуючий:
Судді: