справа № 631/1160/23
провадження № 3/631/52/24
17 січня 2024 року селище міського типу Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній, стрільця Військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
16 січня 2024 року до Нововодолазького районного суду Харківської області від ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 .
Зі змісту протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/8429, складеного 24 серпня 2023 року старшим офіцером відділення Організації охорони патрульно-постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 убачається, що 23 серпня 2023 року о 20 годині 15 хвилин молодший сержант ОСОБА_1 був виявлений представником військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, під час виконання службових обов'язків, в умовах особливого періоду. В подальшому ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 та проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «АЛКОНТ-М» № 00253, результат огляду 2,18 проміле. Відповідно до акту медичного обстеження молодший сержант ОСОБА_1 знаходиться в нетверезому стані під час виконання службових обов'язків в умовах особливого періоду.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто перебування під час виконання своїх обов'язків у стані алкогольного сп'яніння у період особливого стану, а саме воєнного стану в Україні.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у відповідності до приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення, у тому числі шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS - повідомлення на номер мобільного телефону, який ОСОБА_1 вказав у своїй заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS - повідомлень від 24 серпня 2023 року. Про поважність причин своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи чи пояснень по суті справи, у тому числі на спростування обставин, наведених у протоколі, на адресу суду не надсилав.
Згідно доданої до матеріалів справи заяви вбачається, що ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнав та просив суд розгляд справи провести за його відсутності.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обізнаний щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що свідчить його підпис у вказаному протоколі та у заяві про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
При цьому, положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення основним доказом про вчинення особою адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який повинен відповідати вимогам, визначеним у статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містити перелік всіх обов'язкових реквізитів протоколу.
Протокол про адміністративне правопорушення займає провідне місце в числі засобів, за допомогою яких встановлюються фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку посадові особи встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, вину особи в його вчиненні та інші обставини, що вказуються у статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення і мають значення для правильного вирішення справи. Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення.
Протокол про адміністративне правопорушення це комплексне джерело доказової інформації. Однак, він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим у статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У відповідності до приписів статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із найважливіших джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого відповідними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Диспозиція статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема частина 1 встановлює відповідальність за вчинення, по-перше, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, по-друге, за появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, по-третє, за виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, по-четверте, за відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Так, у протоколі про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/8429 від 24 серпня 2023 року, передбачене частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено фактичні обставини правопорушення, скоєного ОСОБА_1 23 серпня 2023 року, а саме: вживання алкогольних напоїв військовослужбовцем під час виконання службових обов'язків в умовах особливого періоду.
Разом з тим, зі змісту протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/8429 від 24 серпня 2023 року, складеного старшим офіцером відділення Організації охорони патрульно-постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 , та матеріалів справи убачається, що правопорушення за участюОСОБА_1 мало місце 23 серпня 2023 року, відповідно протокол про адміністративне правопорушення був складений 24 серпня2023 року, а вищевказаний адміністративний матеріал був направлений після доопрацювання на адресу суду для розгляду по суті лише у січні 2024 року (надійшов на адресу суду 16 січня 2024 року та зареєстрований за вхідним № 229/24-вх.), тобто майже через два місяці після спливу строку накладання адміністративного стягнення.
Таким чином, на момент розгляду вищевказаного адміністративного матеріалу в суді, враховуючи час, необхідний для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи, строк притягнення після доопрацювання до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачений частиною 2 статті 38 наведеного кодифікованого Закону України, закінчився.
Правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 не відноситься до триваючих.
Приписами пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Частина 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення імперативно визначає що, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Вказана вище норма по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 137 рішення Європейського Суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) наголошено, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. The United Kingdom), пункт 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Норми статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення містять вичерпний перелік постанов, які суд виносить за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Зазначеними вище положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.
Вчинення будь-яких процесуальних дій з метою погіршення становища особи, яка притягується до відповідальності, за межами строку притягнення до адміністративної відповідальності законом не передбачено.
Окрім іншого, у супровідному листі № 15617/ппс від 29 грудня 2023 року до протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/8429 від 24 серпня 2023 року, надісланому на адресу суду, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_3 просить суд закрити провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пункт 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративне правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення абзацу 1 вищенаведеної статті Кодексу України про адміністративні правопорушення дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
З урахуванням наведеного та того, що строк притягнення до адміністративної відповідальності, визначений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення закінчився ще до надходження адміністративного матеріалу до суду, суддя позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9 - 13, 23, частиною 2 статті 38, частиною 3 статті 172-20, статтями 245, 246, пунктом 1 частини 1 статті 247, статтями 249 - 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку із закінченням на час надходження справи про адміністративне правопорушення на розгляд судді строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Т. М. Трояновська