Справа № 626/2184/23
Провадження № 2/626/37/2024
Іменем України
16.01.2024 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Рибальченко І.Г.
з участю секретаря судових засідань Скачко Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
01.08.2023 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 31.08.2022 року на на перехресті вулиць Короленка та Лермонтова м.Краснограда Харківської області, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів : Ореl Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , ВАЗ-2109, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 та скутера Honda Dio, без н/,з під керуванням ОСОБА_2 . В результаті зіткнення транспортних засобів автомобілі зазнали механічних ушкоджень. ОСОБА_2 керував скутером поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 19.09.2022 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст.ст.121 ч.1, 126 ч.1 , ч.2124 КУпАП.
З метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку, в т.ч. і суми страхового відшкодування, ОСОБА_1 звернувся до оцінювача ФОП ОСОБА_5 .. Згідно висновку оцінювача №ЕР-05/01-23 від 31 січня 2023 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу Ореl Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 складає 54318,01 грн.
Оскільки вина ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, що пошкодив транспортний засіб позивача, встановлена постановою Красноградського районного суду Харківської області від 19 вересня 2022 р. (справа № 626/1539/22), а матеріальні збитки залишилися невідшкодованими, то позивач вважає що саме з ОСОБА_2 підлягає стягненню шкода в розмірі 54318, 00 грн.
Сторони в судове засідання не прибули, від представника позивача надійшла заява, в якій він позов ОСОБА_1 підтримує та просить задовільнити, не заперечує прти винесення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Третя особа- ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Так як відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений у встановленому порядку, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, не подавав відзив, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.08.2022 року о 19-й годині 30 хв. на перехресті вулиць Короленка та Лермонтова м.Краснограда Харківської області, ОСОБА_2 , керував скутером Honda Dio, без н/з, не маючи права на керування таким транспортним засобом, без реєстраційних документів на транспортний засіб, на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілям Ореl Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , та ВАЗ-2109, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , внаслідок чого відбулося ДТП. Автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Крім того, ОСОБА_2 під час керування скутера не мав поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.1(а,г), 2.9 (в), 16.11 ПДР України.
Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 19 вересня 2022 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Також судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.
За правилами ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно висновку № ЕР-05/01-23 від 31 січня 2023 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - автомобіль Ореl Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 115112,83 грн. , вартість матеріального збитку складає 54318,01 грн.
Визначаючись із обґрунтованістю позовної вимоги про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми фактичних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 54318 грн. 01 коп., суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода відшкодовується: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Згідно із частинами першою, другою ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої ст. 1188 ЦК України).
За ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу на положення підпункту «а» пункту 41.1 ст.41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за змістом якої МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Проте, наведений нормативний припис, на думку суду, не позбавляє потерпілого права відмовитися від вимоги до МТСБУ та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання.
Відповідно до частин першої, другої ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Визначаючись із наявністю у позивача права домагатися в судовому порядку від відповідача відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, суд ураховує наступне.
У постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 597/1070/15-ц зазначено, що пунктом 1 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
Враховуючи те, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.
За змістом частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 11 лютого 2022 року у справі №947/22756/19 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».
Позивачем до позовної заяви додано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахування принципу «балансу вірогідностей», свідчать про правомірність володіння ОСОБА_1 на час вчинення дорожньо - транспортної пригоди вказаним легковим автомобілем.
Отже, позивачу, який правомірно користувався транспортним засобом, належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок відповідача.
З огляду на викладене із відповідача підлягають стягненню на користь позивача збитки, завдані внаслідок пошкодження належного останньому автомобіля.
Звертаючись із позовом до суду, позивач наголошував на тому, що розмір завданих йому збитків, спричинених пошкодженням автомобіля Ореl Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 54318,01 грн. , що, на його думку, підтверджується звітом про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортнного засобу №ЕР-05/01-23, виготовленого ФОП ОСОБА_5 від 31.01.2023 року.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суд приймає за основу вищезазначений звіт за результатами оцінки вартості матеріального збитку від 31.01.2023 року №ЕР-05/01-23, за яким розмір завданого позивачу матеріального збитку становить 54318,01 грн.
Разом із тим, суд вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню із ОСОБА_2 4180 грн. 00 коп. у відшкодування витрат з визначення матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, позаяк такі витрати безпосереднього пов'язані із вчиненням позивачем дій, спрямованих на захист свого порушеного права шляхом замовлення звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу, що підтверджується рахунком №05/23 від 25.01.2023 року, виданого ФОП ОСОБА_5 , а отже охоплюються поняттям реальних збитків як витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, в аспекті норми п.1 ч.2 ст.22 ЦК України.
За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в частині майнових вимог до відповідача ОСОБА_2 , то на підставі ст.ст. 11, 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, слід компенсувати за рахунок такого відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 317 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 54318 (п'ятдесят чотири тисячі триста вісімнадцять) гривень 01 коп та 4180 (чотири тисячі сто вісімдесят ) гривень вартості проведення оцінки матеріального збитку.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір в сумі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Красноградським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя