Справа № 638/525/24
Провадження № 2-о/638/5/24
16 січня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
за участю секретаря Бикової Д.С.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
заінтересованої особи ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Аніщенко Катерини Михайлівни, заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,-
Представник заявниці звернулась до суду із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 6 місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав: заборонити ОСОБА_3 перебувати в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_3 наближатися на 200 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 наближатися на 200 метрів до інших місць, які відвідує ОСОБА_1 , а саме: дитячий приватний садочок «Антошка Kids» вул.Далевського, 38 м.Харків; заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею. Свою заяву обґрунтовує тим, що між сторонами розірвано шлюб після чого сторони не проживали разом та не підтримували спілкування. 07.12.2023 року ОСОБА_3 вчинив за місцем проживання заявниці фізичне домашнє насильство, а саме наніс удар по обличчю, при цьому схватив та зжав його. Хватав за одяг, плечі при цьому ударяв спиною та головою об стіни, звалив на підлогу. Крім цього схватившись за одяг зіштовхував по східцях, при цьому заявниця вдарялась колінами та плечима об східці. В результаті чого у заявниці виявлені легкі тілесні ушкодження. Після винесення термінового заборонного припису стосовно ОСОБА_4 , ним було надіслано заявниці повідомлення образливого характеру з погрозами. З огляду на зазначене заявник переконана, що вірогідність продовження та повторного вчинення фізичного та психологічного насильства з боку ОСОБА_3 щодо неї, а також настання тяжких наслідків для її здоров'я є дуже високою, а відтак просить задовольнити заяву.
Ухвалою суду від 10.01.2024 року по справі відкрито провадження та витребувано з Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області засвідчені копії обмежувальних приписів, протоколів які виносились відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник заявниці підтримала доводи заяви та просила їх задовольнити.
ОСОБА_1 підтримала заяву, зазначивши про застосування ОСОБА_4 відносно неї фізичного та психологічного насильства, побоювання щодо повторення подібних дій щодо неї.
ОСОБА_3 заперечував у задоволенні заяви, пояснивши, що у нього не було умислу на завдання заявниці тілесних ушкоджень, він повів себе агресивно з метою залякування ОСОБА_1 та отримання можливості спілкування з дитиною. Також вважав недоцільним заборону наближення його до дитячого садочку, який відвідує дитина, посилався при цьому на дію в Україні воєнного стану та можливість виникнення непередбачувальних ситуацій, що призведуть до необхідності термінової зустрічі із дитиною.
Суд, вислухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 27.10.2021 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (справа №638/9911/21).
Згідно постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 29.12.2023 року (справа №638/21128/23) 07 грудня 2023 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 влаштував сварку з колишньою дружиною ОСОБА_1 , в ході якої висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, ображав та штовхнув, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно термінового заборонного припису серії АА №130668 від 26.12.2023 року ОСОБА_3 заборонено входити та перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 10 діб з 14-00 год. 26.12.2023 року до 14-00 год.05.01.2024 року.
Також, до матеріалів заяви долучено скріншот текстового повідомлення зі змістом погрозливого характеру.
У судовому засіданні ОСОБА_3 заперечував у прийнятті цього доказу, оскільки це повідомлення особистого характеру.
Частиною 1 статті 270 ЦК України, визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - колишнє подружжя; особи, які мають спільну дитину (дітей).
Статтею 1 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», постраждала особа має право на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи) (ч. 3 ст. 26 цього Закону).
При вирішенні заяви, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, згідно з якими видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
З огляду на викладене, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису та докази, що їх підтверджують (за наявності).
За правилами частин першої - другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За приписами статей 77-81 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Суд приймає за належний та допустимий доказ долучений скриншот повідомлення, оскільки ОСОБА_4 фактично не заперечувалась його достовірність та судомо він досліджений в сукупності з іншими доказами, зокрема копії постанови по справі №638/21128/23, термінового заборонного припису серії АА №130668, наданих сторонами пояснень, які в цілому узгоджуються між собою.
Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду по справі №753/10840/19 від 13.07.2020 року, також Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 року по справі №234/7160/20 зазначив, що не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.
Встановивши фактичні обставини справи, в сукупності з дослідженими належними та допустимим доказами, які наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про доведеність факту домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», якому піддавалась заявниці, а саме психологічне та фізичне насильство, що виражалось у словесних образах, приниженні, штовханні, заподіянні тілесних ушкоджень, що спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди психічному здоров'ю заявниці, що підтверджується скриншотом листа на адресу заявниці, копією постанови Дзержинського районного суду, терміновим заборонним приписом, висновком з питань судово-медичної експертизи №11-2023. Так, зміст конкретної фрази у наданому суду скриншоті, лексики та характеру використання мовних засобів, які ОСОБА_3 використовував відносно колишньої дружини слід кваліфікувати як домашнє насильство у формі психологічного насильства, що небезпідставно викликає у заявниці побоювання за свою безпеку.
Також, судом оцінено вірогідність продовження та повторного вчинення домашнього насильства та встановлено ризики їх повторення, про що також свідчить зокрема і відсутність щирого каяття у ОСОБА_3 і не усвідомлення того що залякування навіть без застування фізичного насилля теж є насиллям, проте не фізичним, а психологічним, що може призвести до негативних наслідків у заявниці, а відтак з метою захисту прав заявника від насильства, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви, а саме в частині заборонити ОСОБА_3 перебувати в квартирі за адресою проживання заявниці, наближення на 200 метрів до її місця проживання та заборони її розшукування.
Разом з тим, право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 згадуваного вище рішення у справі «Мамчур проти України»).
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Заявниця не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів чинення насильства стосовно дитини, зокрема того, що вона зверталася до компетентних органів із заявами щодо вирішення даного питання, а відтак заява в частині заборони наближатися до дитячого приватного садочка не підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 350-6 ЦПК України визначено, що у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.
Вирішуючи питання щодо строку дії обмежувального припису, суд враховує, що строк дії обмежувального припису має бути пропорційним і достатнім та визначається судом із урахуванням оцінки ризиків, так максимальний строк дії обмежувального припису за обставин, встановлених у справі, є надмірним, а відтак суд вважає співмірним та виправданим тимчасове втручання в особисті права заінтересованої особи строком на три місяці, що не завдасть істотної шкоди правам останнього та буде достатнім часом для обміркування своєї поведінки.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.13,81,350-6,265,273 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Аніщенко Катерини Михайлівни, заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на строк 3 (три) місяці.
Встановити наступні заходи обмеження прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та покласти на нього наступні обов'язки:
- заборонити ОСОБА_3 перебувати в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- заборонити ОСОБА_3 наближатися на 200 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 за адресою - АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Строк дії обмежувального припису рахувати з дня ухвалення рішення.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Копію рішення направити до Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області для взяття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на профілактичний облік та до Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 16.01.2024 року.
Головуючий Є.В.Невеніцин