Справа №236/3815/17
Провадження №1-в/127/794/22
11 січня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
колегіально у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Волгодонськ Ростовської області Російської Федерації, до засудження проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, громадянина України, раніше судимого, по даній справі засудженого 04.10.2018 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області, з урахуванням вироку Донецького апеляційного суду від 01.04.2020 року та постанови Верховного Суду від 28.04.2021 року, за п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України, із застосуванням ч. 2 ст. 71 Кримінального кодексу України, до покарання у виді довічного позбавлення волі,
про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк,
за участю:
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Клопотання мотивоване тим, що засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)". ОСОБА_7 засуджений 04.10.2018 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області, з урахуванням вироку Донецького апеляційного суду від 01.04.2020 року та постанови Верховного Суду від 28.04.2021 року, за п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України, із застосуванням ч. 2 ст. 71 Кримінального кодексу України, до покарання у виді довічного позбавлення волі. Вважає, що покарання у виді довічного позбавлення волі не відповідає положенням Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод а також практиці Європейського суду з прав людини, а тому просить суд про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав клопотання з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити. Пояснив, що відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)". На даний час відбув більше 7 років покарання у виді позбавлення волі. Просить клопотання задовольнити.
Захисник ОСОБА_10 підтримала клопотання засудженого з наведених у ньому підстав та пояснила, що ОСОБА_7 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)". На даний час відбув більше 7 років покарання у виді позбавлення волі. Вважає, що покарання у виді довічного позбавлення волі не відповідає положенням Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод а також практиці Європейського суду з прав людини. Просила клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання засудженого, оскільки воно не ґрунтується на вимогах законодавства, так як згідно чинного законодавства покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання. Однак, на даний час засуджений відбув лише більше 7 років покарання у виді позбавлення волі.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши в судовому засіданні матеріали особової справи засудженого, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 засуджено 04.10.2018 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області, з урахуванням вироку Донецького апеляційного суду від 01.04.2020 року та постанови Верховного Суду від 28.04.2021 року, за п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України, із застосуванням ч. 2 ст. 71 Кримінального кодексу України, до покарання у виді довічного позбавлення волі,
На даний час засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)", відбув більше 7 років покарання у виді позбавлення волі.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 81 Кримінального кодексу України «Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання»:
1. {Частину першу статті 81 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в тім, що вона унеможливлює її застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2021 від 16.09.2021} До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
4. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Разом з тим, суд роз'яснює, що згідно з положеннями статті 82 Кримінального кодексу України «Заміна покарання або його невідбутої частини більш м'яким»:
1. Невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
3. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
4. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила нове умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
5. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
6. До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.
7. Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить нове кримінальне правопорушення, суд до покарання за знову вчинене кримінальне правопорушення приєднує невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.
Пунктами 2, 3 частини 1 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким.
Крім того, суд роз'яснює, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 87 Кримінального кодексу України, помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
Разом з тим, суд роз'яснює, що засуджений може звернутися до суду із відповідною заявою в порядку статті 82 Кримінального кодексу України «Заміна покарання або його невідбутої частини більш м'яким», відповідно до ч. ч. 5, 6 якої покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання. До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 154 Кримінально-виконавчого кодексу України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання або невідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні стосовно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше ніж через один рік з дня винесення постанови про відмову, а стосовно засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше ніж через шість місяців. Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання. Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м'яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м'яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м'якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.
Як встановлено судовому засіданні, ОСОБА_7 засуджено 04.10.2018 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області, з урахуванням вироку Донецького апеляційного суду від 01.04.2020 року та постанови Верховного Суду від 28.04.2021 року, за п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України, із застосуванням ч. 2 ст. 71 Кримінального кодексу України, до покарання у виді довічного позбавлення волі,
На даний час засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)", відбув більше 7 років покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, враховуючи викладені вище норми діючого законодавства, покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк слід відмовити.
Керуючись статтями 81, 82 Кримінального кодексу України, статтями 369-372, 376, 392-395, 532, 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3