16 січня 2024 року
м. Київ
справа №520/7293/23
адміністративне провадження № К/990/1924/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів- Жука А.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Харківської обласної прокуратури, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати належної йому вихідної допомоги при звільненні за період з наступного дня після звільнення, тобто з 25 квітня 2020 року до моменту проведення фактичного розрахунку - 18 січня 2023 року, виходячи із його середньоденної заробітної плати, а саме 1048500,45 грн; стягнути з Харківської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати належної йому вихідної допомоги при звільненні за період з наступного дня після звільнення, тобто з 25 квітня 2020 року до моменту проведення фактичного розрахунку - 18 січня 2023 року, виходячи із його середньоденної заробітної плати.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Харківської обласної прокуратури в частині невиплати середнього заробітку за час затримки виплати належної ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні за період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року, виходячи із середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , а саме 47120,14 грн. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належної позивачу вихідної допомоги при звільненні за період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року, виходячи із середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , а саме 47120,14 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року змінено рішення суду першої інстанції, мотивувальну частину якого викладено в редакції постанови, а абзаци другий та третій резолютивної частини рішення прийнято в такій редакції. «Визнано протиправною бездіяльність Харківської обласної прокуратури в частині невиплати середнього заробітку за час затримки виплати належної ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні за період з 25 квітня 2020 року по 25 жовтня 2020 року, виходячи із середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , а саме 31754,88 грн. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належної позивачу вихідної допомоги при звільненні за період з 25 квітня 2020 року по 25 жовтня 2020 року, виходячи із середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , а саме 31754,88 грн.
10 січня 2024 року Харківська обласна прокуратура повторно подала касаційну скаргу на рішення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заявник, посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволення позову.
Предметом спору цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, виплаченої позивачу на виконання судового рішення.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на дату звільнення позивача зі служби в органах прокуратури (24 квітня 2020 року) з ним не було проведено остаточного розрахунку, судове рішення у справі №520/8603/21 про стягнення грошової допомоги при звільненні набрало законної сили 09 лютого 2022 року. Виконавчий лист у цій справі було видано 05 січня 2023 року судом першої інстанції, після чого 18 січня 2023 року позивачу були виплачені кошти через орган ДКС. Тому, суд першої інстанції визначив період затримки виконання судового рішення з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року.
Переглядаючи та змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з відміткою АТ «Укрпошта» на конверті, 29 березня 2023 року позивач направив до суду першої інстанції цей позов, оскільки несвоєчасне проведення виплати йому вихідної допомоги за весь час затримки (з 25 квітня 2020 року) по день фактичного розрахунку (18 січня 2023 року), є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові відшкодування за несвоєчасне отримання всіх належних його коштів (заробітної плати) на дату звільнення. Ураховуючи те, що остаточну виплату було проведено лише 18 січня 2023 року, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на отримання відшкодування за затримку виплати вихідної допомоги не більш як за 6 місяців, а саме 124 робочі дні з 25 квітня 2020 року (перший день після звільнення) по 25 жовтня 2020 року. Разом з цим, суд апеляційної інсьанції встановив, що суд першої інстанції, визначаючи кількість днів затримки розрахунку, за який ОСОБА_1 мав право на отримання середнього заробітку, та розмір його середньоденного грошового забезпечення, помилково обчислював їх виходячи з календарних, а не робочих днів, тому судом неправильно визначено шестимісячний період, передбачений статтею 117 КЗпП України, який, враховуючи, що виплата всіх сум, що належать працівнику провадиться в день звільнення, починає свій відлік з дня, наступного за днем звільнення та обмежується шістьма місяцями. Тобто у даному випадку таким періодом є період з 25 квітня по 25 жовтня 2020 року, а не з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року, як визначено судом першої інстанції.
Водночас суд апеляційної інстанції послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, в якій Суд висловив правову позицію щодо застосування положень статті 117 КЗпП України при визначенні розміру суми відшкодування з урахуванням принципу співмірності та висновкам Верховного Суду, сформованими у справах №№480/3105/19, 524/1714/16-а, 806/2473/18, 480/3105/19 щодо застосування норм КЗпП України, наслідком чого є відмова у відкритті касаційного провадження.
Суд відхиляє аргументи заявника про незастосування висновків Верховного Суду, сформованих у справі щодо застосування приписів статті 117 Кодексу законів про працю України, викладених у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року №820/1119/16, з посиланням на те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, визначеному Законом України «Про прокуратуру», яким не передбачено такі виплати. Оскільки обставини справи №820/1119/16, на висновки у який послався заявник, не є подібними до спірних правовідносин.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до формальних посилань на норми законодавства та мотивів, що свідчать про переоцінку доказів у справі.
Враховуючи те, що аргументи відповідача відхилені, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
2.Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: А.В. Жук
В.М. Соколов