15 січня 2024 року
м. Київ
справа №240/4317/23
адміністративне провадження № К/990/30973/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року (ухваленого суддею-доповідачем Липою В.А) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Капустинського М.М., суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач, МВС України), в якому просив:
- визнати протиправними дії МВС України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом від 28 листопада 2022 року №238033/26-2022;
- зобов'язати МВС України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року (далі - Порядок №850), у сумі 335900,00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності (з 25% втрати працездатності на ІІІ групу інвалідності та 40% втрати працездатності) з підстав зміни групи інвалідності у понад дворічний термін та проведення медико-соціальної експертної комісії з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда. Прийняте відповідачем рішення МВС України, в частині відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року, адміністративний позов задоволено.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Конституційний Суд України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ 6 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 у справі №3-192/2020 (465/20) (далі - Рішення КСУ №1-р(II)/2022) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) зі змінами та вказав, що зазначене положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки момент прийняття оскаржуваного рішення, так і на момент розгляду справи наявне Рішення КСУ № 1-р(II)/2022, відмовляючи у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку № 850, МВС України діяло всупереч нормам чинного законодавства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, МВС України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон №565-XII), пункту 5 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) та пункту 4 Порядку №850.
7. Скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957, від 10 грудня 2020 року у справі №696/575/17, від 30 березня 2021 року у справі №817/1599/18, від 31 березня 2021 року у справі №440/1491/20, від 14 квітня 2021 року у справі №2340/3024/18, 15 лютого 2022 року у справі №300/2476/19, від 07 липня 2022 року у справі №640/23897/20, від 04 квітня 2022 року у справі №120/3220/19-а, від 24 травня 2023 року у справі №340/4643/20, у яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки між первинним встановленням інвалідності та повторним оглядом, за наслідками якого позивачу було встановлено вищу групу інвалідності, минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
8. Крім того, скаржник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано застосували при вирішенні спірних правовідносин положення статті 16-3 Закону № 2011-XII та висновки, викладені у Рішенні КСУ № 1-р(ІІ)/2022, оскільки останні стосуються військовослужбовців.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. Касаційна скарга надійшла до Суду 11 вересня 2023 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №240/4317/23 витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
11. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2024 року клопотання МВС України про зупинення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року залишено без задоволення та призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 січня 2024 року.
12. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
13. Від позивача 10 листопада 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу МВС України, в якому вказано, що відповідачем безпідставно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із чим вказане рішення підлягає скасуванню. Вказане обґрунтовує тим, що на момент ухвалення відповідачем оскаржуваного рішення Конституційним Судом України прийнято Рішення № 1-р(II)/2022, яким визнано неконституційними положення норми, що встановлювала обмеження дворічним строком права на виплату одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у разі встановлення вищої групи інвалідності.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
14. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, позивач проходив службу в ОВС, у 2016 році при первинному огляді МСЕК йому встановлено 25% втрати працездатності, захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
15. 24 червня 2022 року, за результатами повторного обстеження МСЕК, позивачу з 20 червня 2022 року встановлено ІІІ групу інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
16. У жовтні 2022 року позивач звернувся до ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Житомирській області" із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
17. ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Житомирській області" складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 335900,00 грн, з урахуванням раніше виплаченої суми 36250,00 грн.
18. У подальшому, ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Житомирській області" матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 для затвердження було направлено до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України відповідно до Порядку №850.
19. За результатами розгляду матеріалів МВС затверджено 12 жовтня 2022 року висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
20. Листом ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Житомирській області" від 28 листопада 2022 року позивача повідомлено, що під час розгляду матеріалів Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико - соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (далі - постанова КМУ № 1317), відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС України. Крім того, вказано, що при розгляді матеріалів встановлено, що установлення при огляді МСЕК третьої групи інвалідності та 40% втрати працездатності (2022 рік) відбулося в період понад два роки від дати встановлення при первинному огляді МСЕК 25% втрати працездатності (2016 рік), що суперечить вимогам пункту 4 Порядку № 850.
21. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, останній звернувся до суду з даним позовом.
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
24. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
25. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
26. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
27. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.
28. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
30. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
31. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
32. 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон № 580-VIII.
33. До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.
34. Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
35. На виконання вимог зазначеної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок № 850.
36. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
37. Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
38. Пунктами 7 - 9 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
39. Правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень Порядку № 850 сформовані, зокрема, постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 822/2161/17, від 20 березня 2018 року у справі № 822/1717/17, від 27 березня 2018 року у справі № 822/2595/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 374/9/17, від 07 вересня 2018 року у справі № 757/22267/17-а, від 07 вересня 2018 року у справі № 359/1238/17, від 29 жовтня 2018 року у справі № 287/129/17-а, від 13 листопада 2018 року у справі № 822/3331/17, від 30 березня 2020 року у справі № 826/2761/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 802/260/17-а та від 13 травня 2020 року у справі № 810/593/18.
40. Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
41. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
42. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 18 жовтня у справі № 369/13187/17, від 27 березня 2020 року у справі № 804/3064/17, від 30 березня 2020 року у справі № 711/493/17, від 23 червня 2020 року у справі №822/1545/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 809/1608/16, від 27 жовтня 2022 року у справі № 440/4509/19 та від 03 лютого 2023 року у справі № 340/2823/21.
43. Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час первинного огляду МСЕК у 2016 році позивачу встановлено 25% втрати працездатності у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Під час повторного огляду 20 червня 2022 року органом МСЕК встановлено позивачу інвалідність ІІІ групи у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
44. З огляду на це, на час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850, пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
45. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу, що Конституційний Суд України у рішенні від 22 жовтня 2020 року № 12-р/2020 зазначив, що одноразова грошова допомога, передбачена Законом № 580-VIII є юридичним засобом соціального захисту працівників поліції, що надається державою у зв'язку із втратою ними працездатності, проте приписи частини першої статті 46 Конституції України не гарантують виплати одноразової грошової допомоги, тому Верховна Рада України може визначати порядок та умови її призначення, передбачивши порядок реалізації такого права в законі.
46. За змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
47. До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
48. Як було зазначено вище, відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
49. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
50. Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
51. Колегія суддів зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв'язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в ОВС.
52. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв'язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб'єктивні права та юридичні обов'язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових відносин, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб'єктів.
53. Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
54. Отже, на думку колегії суддів, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції зберіглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв'язку зі встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками.
55. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 10 грудня 2020 року у справі №696/575/17, від 14 квітня 2021 року у справі №2340/3024/18, 15 лютого 2022 року у справі №300/2476/19, від 07 липня 2022 року у справі №640/23897/20, від 04 квітня 2022 року у справі №120/3220/19-а та від 24 травня 2023 року у справі №340/4643/20
56. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами. Зокрема, у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов такого висновку щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850 у подібних правовідносинах:
(1) із втратою чинності з 07 листопада 2015 року Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглося відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;
(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон №580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31 жовтня 2015 року - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31 жовтня 2015 року чи після.
57. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності відбувся 20 червня 2022 року, а первинно позивачу встановлено 25% втрати працездатності у 2016 році. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
58. Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10 грудня 2020 року у справі № 696/575/17, про що також зазначив скаржник у касаційній скарзі та у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957, від 30 березня 2021 року у справі № 817/1599/18 та від 04 жовтня 2023 року у справі №380/18083/22.
59. З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 23 Закону №565-XII, пункту 5 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону 580-VIII та пункту 4 Порядку №850, а також помилкового неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 грудня 2020 року у справі №696/575/17, від 14 квітня 2021 року у справі №2340/3024/18, 15 лютого 2022 року у справі №300/2476/19, від 07 липня 2022 року у справі №640/23897/20, від 04 квітня 2022 року у справі №120/3220/19-а, від 24 травня 2023 року у справі №340/4643/20 стосовно обмеження дворічним строком права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
60. Разом з тим, у касаційній скарзі скаржником також наголошується на безпідставності застосування судами попередніх інстанцій до правовідносин, що виникли у цій справі, положення статті 16-3 Закону №2011-XII та висновків, що викладені у Рішенні КСУ № 1-р(ІІ)/2022, оскільки останні стосуються військовослужбовців.
61. Колегія суддів погоджується з вказаними доводами та зазначає таке.
62. Відповідно до статті 3 Закон у № 2011-ХІІ сфера дії цього Закону поширюється на:
- військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
- військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
- військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;
- членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
63. Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-XII, протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
64. У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року ) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
65. Конституційний Суд України, розглядаючи справу №3-192/2020(465/20), у рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022 дійшов висновку, що пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є таким, що суперечить статтям 1, 3, частинам першій, другій статті 8, частині п'ятій статті 17, частині першій статті 46 Конституції України. Як наслідок, пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
66. Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі №260/1656/22 аналізуючи положення Рішення № 1-р(ІІ)/2022 вказав, що КСУ обґрунтовував необхідність прийняття вказаного рішення перебуванням України в умовах воєнного стану з 24 лютого 2022 року та наголосив на необхідності надання відповідних гарантій, а також посиленого соціального захисту військовослужбовцям, які беруть участь у відсічі збройної агресії рф проти України.
67. КСУ, зокрема, зазначив, що в умовах збройної агресії повномасштабного характеру законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Основного Закону України. Виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.
68. Таким чином, відповідно до вищевказаного, для категорії осіб, які набули права на отримання одноразової грошової допомоги за Законом № 2011-XII і таке право виникло після ухвалення КСУ Рішення № 1-р(ІІ)/2022 (06 квітня 2022 року) - часові обмеження (дворічний строк) щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі не застосовуються.
69. Водночас, судами попередніх інстанцій підтверджується та не заперечується учасниками справи, що позивач мав спеціальне звання «підполковник міліції», проходив службу в органах внутрішніх справ, звідки і був звільнений. Відтак, за таких умов, позивач не відноситься до категорії військовослужбовців в розумінні Закону № 2011-ХІІ, а тому визнання неконституційними окремих положень вказаного Закону Рішенням КСУ № 1-р(ІІ)/2022 жодних правових наслідків для позивача не має.
70. З огляду на це, не відповідають положенням законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, висновки судів попередніх інстанцій стосовно наявності у ОСОБА_1 , що проходив службу в органах внутрішніх справ, права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку з існуванням станом на дату прийняття відповідачем спірного рішення (жовтень 2022 року) Рішення КСУ № 1-р(ІІ)/2022, яким визнано неконституційним положення Закону № 2011-ХІІ щодо обмеження дворічним строком права військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
71. Водночас, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд позбавлений повноважень тлумачити рішення Конституційного Суду України, зокрема, шляхом розширення кола осіб, на яких поширюються соціальні гарантій військовослужбовців.
72. При цьому, колегія суддів додатково зазначає, що у правовідносинах, які стосуються виплати працівникам органів внутрішніх справ одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності норми Порядку №850 на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи положення пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII, були чинними, не скасовувалися, а відтак підлягали застосуванню відповідачем при вирішенні питання щодо наявності права на призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності за результатами повторного огляду медико-соціальною експертною комісією.
73. Підсумовуючи викладене, колегія суддів наголошує на необґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для застосування при вирішенні спірних правовідносин висновків КСУ, зазначених у Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022.
74. З огляду на вищевказане, Суд зазначає, що доводи МВС України, зазначені в касаційній скарзі стосовно неможливості поширення на спірні правовідносини положень статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та висновків, зазначених у рішенні КСУ № 1-р(ІІ)2022, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень та в повній мірі спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції.
75. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно визнання протиправними дій МВС України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язання МВС України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 у сумі 335900,00 грн є необґрунтованими, а суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . З огляду на це, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року підлягають скасуванню.
76. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
77. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
78. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
81. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
82. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
83. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга відповідача задоволенню.
Висновки щодо розподілу судових витрат
84. Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд
Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: А.А. Єзеров
С.М. Чиркін