справа № 631/1738/23
провадження № 3/631/26/24
15 січня 2024 року селище міського типу Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не працюючого, особи з інвалідністю 3 групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Нововодолазького районного суду Харківської області від Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 011729, складеного 20 грудня 2023 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Воровік Максимом Олександровичем, убачається, що 20 грудня 2023 року близько 16 години 55 хвилин в Харківській області, Харківський район, селище міського типу Нова Водолага, по вулиці Привокзальній, будинок № 24, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами на підставі постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30 листопада 2023 року, виконавче провадження № 66781681.
Як зазначено у протоколі, своїми діями ОСОБА_1 порушив статтю 15 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у відповідності до приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення. 15 січня 2024 року на адресу суду ОСОБА_1 надав заяву, що була зареєстрована за вхідним № 201/24-вх., відповідно до якої просив суд долучити до матеріалів справи клопотання про закриття провадження у справі, розгляд справи просив провести за його відсутності.
В наданому до суду клопотанні ОСОБА_1 зазначив, що згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення він керував транспортним засобом, будучи тимчасово обмежений у праві керування на підставі постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Частина 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає наявність прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, тобто особа, стосовно якої було встановлене тимчасове обмеження, повинна бути обізнана про встановлення такого обмеження. Проте, долучена до матеріалів справи постанова державного виконавця не засвідчена належним чином, інші докази, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 було відомо про винесення вказаної постанови та встановлення обмежень в матеріалах справи відсутні. Одразу після складання відносно ОСОБА_1 протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, останній звернувся до державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, від якого дізнався, що відносно нього діє тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом від 30 листопада 2023 року, про що останній не був повідомлений ніяким чином та не знав про діючу заборону. ОСОБА_1 погасив заборгованість по аліментах за виконавчим провадженням та отримав постанову про скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 10 січня 2024 року. На думку правопорушника жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, матеріали справи не містять.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні для надання пояснень та доказів. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
У даній справі суддя виходить з того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності виклала свою позицію письмово у наданих до суду поясненнях. Отже нею реалізовано обстоювання своєї правової позиції і на власний розсуд використано процесуальні права.
З огляду на викладене, суддя вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , адже (з огляду на викладене в сукупності) розгляд суддею/судом цієї справи за відсутності указаної сторони, однак при наявності її письмових пояснень, здійснюється на підставі загальних засад і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе до обмежень прав і свобод людини і громадянина, а забезпечить оперативний і об'єктивний судовий контроль в умовах воєнного стану на виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення визначених у статті 1 вказаного Кодексу.
Суддя, розглянувши надані пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та додані до них докази, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Положення частини 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
У частині 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобам встановлена у статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення якої інкримінується ОСОБА_1 , передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Тобто, склад даного адміністративного правопорушення буде повним у разі, коли особа, знаючи, що її обмежили у праві керування, керує транспортним засобом та робить це свідомо.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені за частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язково мають містити належним чином засвідчену уповноваженою на те посадовою особою відділу державної виконавчої служби копію документу, яким відносно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, застосовано відповідне обмеження. А також, мають бути долучені документи, які б підтверджували обізнаність особи, щодо якої винесено постанову про застосування відносно неї відповідного обмеження.
На підтвердження провини ОСОБА_1 працівниками Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області надані наступні докази, які безпосередньо були досліджені у судовому засіданні, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 011729, складений 20 грудня 2023 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Воровіком Максимом Олександровичем, який особисто підписаний ОСОБА_1 із зазначенням, що пояснення будуть надана у суді (а. с. 2); письмові пояснення ОСОБА_1 від 20 грудня 2023 року, який вказав, що 20 грудня 2023 року близько 17 години 00 хвилин в селищі міського типу Нова Водолага він керував транспортним засобом марки «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху. В ході подальшої перевірки з'ясувалось, що він на даний час тимчасово обмежений в праві керування транспортними засобами. ОСОБА_1 зазначив, що про існування, встановленого Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами він не знав (а. с. 4).
Також до матеріалів справи долучено копію постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, прийнятої 30 листопада 2023 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Герасімовою Л. П. в рамках виконавчого провадження № 66781681 при примусовому виконанні виконавчого листа № 621/3397/18, виданого Зміївським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень 00 копійок щомісячно з послідуючою індексацією відповідно до закону, починаючи з 04 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно даної постанови встановлено, що останній має заборгованість по аліментах у розмірі 20321 гривню 00 копійок, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 30 листопада 2023 року за період з 01 вересня 2021 року по 30 листопада 2023 року перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. У пункті 3 постави вказано, що вона підлягає направленню до Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України для виконання після закінчення строку визначеного частиною 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» для її оскарження, якщо постанова не була оскаржена, а у разі оскарження постанови - після розгляду справи відповідним судом, якщо постанова не скасована (а. с. 7 - 8).
З цього приводу слід зазначити, що порядок виконання судових рішень врегульовано нормами Закону України «Про виконавче провадження», частина 1 статті 28 якого обумовлює, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Разом із тим з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 було відомо про винесення державним виконавцем відповідної постанови та наявність у останнього обмеження на права керування транспортними засобами з урахуванням того, що постанова була винесена 30 листопада 2023 року та з огляду на приписи частини 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» могла бути направлена для виконання до Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України не раніше 14 грудня 2023 року.
Незважаючи на наявність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, для доведення в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, необхідні докази не тільки факту керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено таке обмеження, а й того факту, що особа, вчинила це умисно, тобто усвідомлювала протиправний характер своєї дії, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх настання або свідомо допускала настання цих наслідків, оскільки суб'єктивна сторона вказаного вище правопорушення характеризується виключно умисною формою вини.
Проте, як вже зазначалось матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять достатніх доказів на підтвердження того, що останній, керуючи транспортним засобом, усвідомлював протиправний характер своїх дій, зокрема знав про встановлене стосовно нього тимчасове обмеження та ігноруючи його, передбачав шкідливі наслідки та бажав або свідомо допускав їх настання.
Крім того, у судовому засіданні були відтворені та досліджені відеозаписи, зроблені працівниками поліції, а саме диск, на якому містяться записи з автомобільного відеореєстратора та портативного відеореєстратора поліцейського, на яких відображено перебіг подій, що мали місце 20 грудня 2023 року, в тому числі про складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 011729 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомив, що він не знав про таке обмеження, про що згодом написав й у своїх письмових поясненнях.
Також суд бере до уваги той факт, що відразу після встановлення наявності у ОСОБА_1 обмеження у праві керування транспортними засобами, останній звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та 10 січня 2024 року головний державний виконавець Герасімова Л. П. в рамках виконавчого провадження № 66781681 винесла постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, якою скасувала тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, яке було встановлено постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 30 листопада 2023 року № 66781681 головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Герасімової Л. П.
Надаючи оцінку наведеним доказам, які долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя вважає, що в даному випадку будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 у будь-який спосіб був повідомлений про прийняте щодо нього рішення та встановлення відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, матеріали справи не містять.
За наведених обставин, слід дійти висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 такої обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як вини у формі умислу.
Як вже зазначалося вище провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності (стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
При цьому, суд враховує рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 12рп/2011 про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.
Системний аналіз змісту положень Кодексу України про адміністративні правопорушення в поєднанні із вказаною позицією Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, що ураховується з огляду на норми статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування пракрити Європейського суду з прав людини», свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі передбачені статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
В даному випадку посадовою особою, яка складала протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надано суду переконливих, належних та допустимих доказів винуватості особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року в справі № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачиться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а указав, що силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
У постанові від 16 березня 2021 року у справі з єдиним унікальним № 473/2010/17 Верховний Суд зазначив, що розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості винувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно слідує, що стандарт «достатніх підстав (доказів) вважати», котрим фактично послуговується компетентна особа при складані проколу про адміністративне правопорушення, є нижчим ніж стандарту «поза розумним сумнівом».
Для цілей стандарту «достатніх підстав (доказів) вважати» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують особу з певним правопорушенням (демонструють імовірну причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше провадження у порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак суд при розгляді справи по суті, у тому числі при їх оцінці керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» та таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до частини 1 статті 9 та статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності (постанова Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі з єдиним унікальним № 383/1120/16-а (провадження № 2-а/383/4/17).
Відповідно оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як наслідок, на переконання суду, дані відображенні у протоколі про адміністративне правопорушення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є сумнівними з вищезазначених у судовому рішенні підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.
Суттю адміністративного провадження є розгляд справи, який складається із: а) здійснення юридичної оцінки зібраних матеріалів; б) повного та всебічного дослідження матеріалів справи; в) встановлення об'єктивної істини у справі; г) винесення рішення (постанови) і доведення їх до відома учасників провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною 2 статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова про закриття провадження виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на зазначене, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 7, 9 - 13, 23, частиною 3 статті 126, статтями 245, 246, пунктом 1 частини 1 статті 247, статтями 249 - 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Т. М. Трояновська