Справа № 420/28461/23
15 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого по справі судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці за результатом розгляду якого позивач просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000508/2 від 25.07.2023.
- Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/001026 від 25.07.2023.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що надані позивачем для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 МК України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару, та підтверджують митну вартість товару, задекларовану ПП «ГЕЛІОС-ВАН» у митній декларації ЕМД. Таким чином, документи, подані позивачем, є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликають сумнів у достовірності наданої інформації, відповідності обраного методу визначення митної вартості товарів. З огляду на що, оскаржуване рішення та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 01.11.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Від представника відповідача надійшов відзив, з огляду на який відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не належать до задоволення. Представник відповідача зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.
У відповіді на відзив позивач заперечує щодо наведених відповідачем доводів та зазначає, що наведене відповідачем у відзиві не спростовує фактичного порушення відповідачем прав позивача та обставин протиправності дій відповідача наведених у позові.
В запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача наполягає на відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Приватне підприємство «ГЕЛІОС-ВАН» є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якого є Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення (код КВЕД 46.44).
07.09.2015 року між ПП «ГЕЛІОС-ВАН» та ARC INTERNATIONAL FRANCE (Франція) укладено зовнішньоекономічний контракт №09-15-148447, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, виготовлений Продавцем на своїх заводах і філіалах, далі іменований як «Товар».
Відповідно до п. 1.2 контракту №09-15-148447 від 07.09.2015 ціна, тип, кількість товару, умови передплати і оплати, термінами поставки визначаються сторонами для кожної партії товару і зазначаються у проформі.
Умови поставки визначені п.2 контракту №09-15-148447 від 07.09.2015 року, зокрема, Постачання товару здійснюється на умовах FСА м. Арк, Франція згідно ІНКОТЕРМС 2010. Пункт відправлення - м.Арк (Франція) буде вказано в інвойсі. Кінцевий пункт призначення товару є м. Одеса або м. Іллічівськ, Україна.
Судом встановлено, що згідно Інвойсу №7001639466 від 17.07.2023 року «Ціни та термін їх дії Компанія повідомляє Клієнтам перед будь-яким замовленням на купівлю. Ціни, які будуть застосовані, будуть дійсними на вказану дату доставки продуктів. Ціни встановлюються в євро, включаючи упаковку, відправлення Компанії з заводу, без податків, якщо інше не погоджено в письмовій формі та заздалегідь між Компанією та Клієнтом».
Додатковою угодою №4 від 01.10.2016 року до контракту №09-15-148447 від 07.09.2015 року внесено зміни щодо назви Продавця, зокрема ARC INTERNATIONAL FRANCE змінено на ARC FRANCE (а.с.90).
З матеріалів справи встановлено, що між ПП «ГЕЛІОС-ВАН» та ФОП ОСОБА_1 , укладено договір №070723-1 від 07.07.2023 року про транспортно-експедиторське обслуговування у сфері міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом відповідно до предмету якого даний Договір визначає порядок відносин між Сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за транспортно-експедиторські послуги (далі ТЕП), що надаються Експедитором Замовникові, і пов'язані з перевезенням вантажів в міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні. Для виконання своїх зобов'язань за даним Договором ЕКСПЕДИТОР має право залучати третіх осіб.
На виконання контракту №09-15-148447 від 07.09.2015 року, відповідно до проформи №1104039349 від 06.07.2023 року та інвойсу №7001639466 від 17.07.2023 року, на умовах поставки FCA, ARC FRANCE поставило ПП «ГЕЛІОС-ВАН» товар - посуд столовий із зміцненого скла в асортименті.
Відповідно до довідки про транспортні витрати №25.07.23-1 від 25.07.2023 року вартість перевезення вантажу (посуд скляний) автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 для ПП «Геліос-ВАН» за договором №070723-1 від 07.07.2023 року від м. Арк (Франція) до митного кордону України м/п Ягодин на умовах РСА-м.Арк (Франція) становить 51000 грн (п'ятдесят одну тисячу грн 00 коп). Експедиторські послуги за межами України склали 250 грн., без ПДВ.
З метою здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці надано митну декларацію №№23UA500500025500U1 від 25.07.2023 року та документи, що підтверджують митну вартість товарів, зокрема: 1. Пакувальний лист №81452944 від 17.07.2023 року. 2. Рахунок-проформа №1104039349 від 06.07.2023 року. 3. Рахунок-фактура (iнвойс) №7001639466 від 17.07.2023 року 4. Автотранспортна накладна №558622-01 від 17.07.2023 року. 5. Сертифікат про походження товару №741071 від 18.07.2023 року. 6. Сертифікат про походження товару №741072 від 18.07.2023 року. 7. Платіжна інструкція в іноземній валюті №57 від 11.07.2023 року. 8. Рахунок на оплату №44 від 25.07.2023 року. 9. Довідка про транспортні витрати №25.07.23-1 від 25.07.2023 року. 10. Контракт №09-15-148447 від 07.09.2015 року. 11. Додаткова угода №4 від 01.10.2016 року. 12. Додаткова угода №4/1 від 01.11.2016 року. 13. Додаткова угода №5 від 17.11.2016 року. 14. Додаткова угода №7 від 01.05.2018 року. 15. Додаткова угода №9 від 18.08.2022 року. 16. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування у сфері міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом №070723-1 від 07.07.2023 року. 17. Акт зважування б/н від 25.07.2023 року. 18. Експортна митна декларація №MRN23FRD5620066584638 від 17.07.2023 року. 19. Митна декларація №23UA500500025500U1 від 25.07.2023 року.
Позивач вважав, що надані документи у повній мірі підтверджували митну вартість товару, базувались на об'єктивних, достовірних, документально підтверджених даних, які підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар.
Проте, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу Укра їни (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст.53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахункафактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати в якої відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми-виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
Позивачу зазначено, що у відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
ПП «ГЕЛІОС-ВАН» листом від 25.07.2023 року вих.№144 надало Одеській митниці пояснення щодо наведених зауважень та додаткові документи, а саме: - прейскурант (прайс-лист) виробника товарів №2023/07-1 від 01.07.2023 року; - виписку по рахунку Б/н від 11.07.2023 року; - оборотно-сальдову відомість по рахунку №632 за період 01.01.2023 - 25.07.2023 року; - переклад українською мовою стор.2 рахунку-фактури (iнвойсу) №7001639466 від 17.07.2023 року.
В обставинах прийняття оскаржуваного Рішення зазначено, що В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59,60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, оскільки відповідно до п.2 статті 58 використані декларантом відомості не підтверджені документально митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) резервним методом, скоригована митна вартість буде ґрунтуватися на раніше визначених митними органами митних вартостях подібних товарів відповідно до п.2 статті 64 МКУ. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим:
товар 1 - становить 2.7509 дол. США/кг. (МД від 05.06.2023 №UA100440/2023/493194) ніж заявлено декларантом 2,0759 дол. США/кг.;
товар 2 - становить 2.9222 дол. США/кг. (МД від 20.06.2023 №UA100100/2023/435627) ніж заявлено декларантом 2.6303 дол. США/кг.
Отже, митним органом, скореговано вартість розмитнюваного товару та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №№UA500500/2023/000508/2 від 25.07.2023 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001026 від 25.07.2023 року.
Вказане рішення та картку відмови позивач вважає протиправними.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Перевіряючи правильність висновків митного органу, судом встановлено наступне.
Відповідач, в оскаржуваному рішенні зазначив, що:
1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати в якої відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу.
Суд вважає безпідставним зауваження митного органу про те, що до митного органу не надано додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт щодо завантаження, за умови включення вартості таких робіт та матеріалів до ціни товару, оскільки, як встановлено судом, поставка товару здійснюється на умовах FCA м. Арк, Франція відповідно до Правил Інкотермс 2010.
В свою чергу, Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів. в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) - термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.
Відповідно до ст.А9 Правил Інкотермс 2010 щодо FCA продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки.
З викладеного слідує, що за умовами поставки СРТ обов'язок пакування, маркування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з пакування, маркування, а також вартість тари, включено до вартості товару.
Крім того, у повідомленні № 144 від 25.07.2023 року позивач звернув увагу відповідача, що на другій сторінці інвойсу №7001639466 від 17.07.2023 року зазначено, що вартість упаковки входить до ціни товару (п. 6.1 інвойсу 7001639466 від 17.07.2023 року).
Отже, в даному випадку вартість тари, пакування, маркування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, оскільки вони вже включені постачальником до вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.01.2019 року у справі № 815/6794/17, від 18.12.2019 року у справі № 160/8775/18.
Також суд вважає безпідставним зауваження митного органу під номером 2, щодо відсутності посилання у довідці про транспортні витрати на договір про перевезення та рахунок на оплату, в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу.
Як встановлено судом, у довідці про транспортні витрати №25.07.23-1 від 25.07.2023 року є посилання на договір №070723-1 від 07.07.2023 року, що спростовує зауваження митного органу.
Рахунок на оплату №44 від 25.07.2023 року містить графу «Договір» де зазначений номер договору транспортного експедирування №070723-1 від 07.07.2023 року.
Як зазначалось судом вище, поставка товару здійснювалась на умовах FCA. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс 2010) за терміном FCA: Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 а, у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару. Поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.
Тобто, якщо поставка товару здійснюється на умовах FCA, то витрати на навантаження/розвантаження та митне оформленні в країні експорту покладені на продавця товару та вони не входять до митної вартості товару. Вартість вказаних витрат враховується при формуванні ціни на товар та не може бути відокремлена.
Зазначене спростовує зауваження митного органу про те, що позивачем документально не підтверджено таку складову митної вартості як витрати на навантаження/розвантаження.
Таким чином, суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Оцінюючи надані декларантом до митного оформлення документи та додаткові пояснення на підтвердження заявленої митної вартості товару суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження заявленої товариством митної вартості декларованого товару за основним методом.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Митний орган в оскаржуваному рішенні не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про безпідставність оскарженого рішення.
З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем - є безпідставними та, відповідно, рішення про коригування митної вартості, що прийняте на підставі встановлених відповідачем розбіжностей та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є таким, що належать до скасування.
Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 12000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: Договір про надання правової допомоги 24 від 21.10.2021 року; Додаткову угоду №38 до Договору про надання правової допомоги від 09.10.2023 року; Рахунок на оплату 135 від 12.10.2023 року; Платіжну інструкцію №597 від 13.10.2023 року на суму 12000,00 грн; Виписку з особового рахунку АО «Едвайзерс» за 13.10.2023 оку; Трудову книжку Гудкової Н.Ф.; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Шморгун В.О., та Гудкової Н.Ф., акт прийому-передачі наданих послуг від 17.11.2023 до Додаткової угоди №38 до Договору №24 про надання правової.
У постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням зазначеного та критерію розумності розміру витрат на правничу допомогу, які позивач просить стягнути з відповідачів на його користь, суд вважає за можливе присудити до стягнення з відповідачів на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі у сумі 6000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2147,20 грн., який має бути стягнутий з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295, 382 КАС України, суд
Задовольнити адміністративний позов ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000508/2 від 25.07.2023.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/001026 від 25.07.2023.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ГЕЛІОС-ВАН» суму сплаченого судового збору в розмірі 2147,20 грн.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ГЕЛІОС-ВАН» витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до ст.255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГЕЛІОС-ВАН» (вул.Шевченка, 7А, офіс 44, м.Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 37439444).
Відповідач - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А, м. Одеса, 65078; код ЄДРПОУ 44005631).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 15.01.2024 року.
Суддя Н.В. Бжассо