Справа № 420/18781/23
15 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно п. 1 положення постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн. за період із лютого по квітень 2022 року включно пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн. за період із лютого по квітень 2022 року включно пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Ухвалою від 27.07.2023 позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали
До суду від позивача за вх. № ЕС/8443/23 надійшла заява з доказами направлення позовної заяви з додатками відповідачу.
Ухвалою від 18.08.2023 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 24.02.2022 приймає безпосередню участь у бойових діях та забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, але до його грошового забезпечення за період з 24.02.2022 року по квітень 2022 року включно не було включено додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн. в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду.
27.12.2023 до суду від відповідача за вх. № ЕС/20094/23 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що в період з 24.02.2022 по 30.04.2022 позивач безпосередню участь в бойових діях не приймав та отримував щомісячну додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000 грн.
Враховуючи вказане, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 в період виникнення спірних правовідносин з лютого по квітень 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з пп. 1.2.3 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 28 від 11.02.2019 року (по стройовій частині) лейтенант ОСОБА_1 , призначений наказом МОУ (по особовому складу) № 68 від 09.02.2019 року на посаду командира електронавігаційної групи бойової частини штурманської військової частини НОМЕР_1 , з 11.02.2019 року був зарахований до списків особового складу частини, з 11.02.2019 року поставлений на всі види забезпечення, з 12.02.2019 року зарахований на продовольче забезпечення без продовольчого атестату.
Відповідно до пп. 1.1.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 106 від 04.05.2022 року (по стройовій частині) капітан-лейтенант ОСОБА_1 , командир бойової частини штурманської військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 129 від 27.04.2022 року на посаду старшого помічника командира протимінного корабля «ПМК-02» військової частини НОМЕР_3 , з 04.05.2022 року справи та посаду командира бойової частини штурманської військової частини НОМЕР_1 здав та з 04.05.2022 року був виключений зі списків особового складу частини, знятий з усіх видів забезпечення, а з 05.05.2022 року знятий з продовольчого забезпечення при військовій частині НОМЕР_2 .
Вважаючи, що з 24.02.2022 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, але до його грошового забезпечення за період з 24.02.2022 року по квітень 2022 року включно не було включено додаткову винагороду у розмірі до 100000 грн. в повному обсязі, адвокат звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив:
- надати обґрунтовану відповідь про підстави і причини ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 р., військовослужбовцю ОСОБА_1 за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24.02.2022 по квітень 2022 року включно;
- надати довідку про грошове забезпечення (додаткові виплати, компенсації) здійсненні ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 р. по теперішній час;
- надати довідку командира військової частини про безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії;
- надати витяги із наказу командира військової частини щодо проходження військової служби та місця перебування ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 року по теперішній час, а саме про вибуття (прибуття із) у відрядження для виконання службових обов'язків в зону проведення бойових дій, витяг із журналів бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки), витяги з наказів про залучення військовослужбовця до несення служби на блокпостах;
- надати інформацію щодо можливого дисциплінарного провадження (кримінального провадження, службового розслідування тощо, притягнення до адміністративної відповідальності) відносно ОСОБА_1 з наданням копій документів (наказів, актів, висновків тощо) цього провадження (розслідування).
У відповідь на вказаний запит військова частина НОМЕР_1 надала витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.05.2022 № 106, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2019 року № 28, довідку від 30.05.2023 № 166 про грошове забезпечення позивача за період з 24.04.2022 по 04.05.2022.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн. за період із лютого по квітень 2022 року включно пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Згідно з ст. 1-2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно з положеннями «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 259/2022 від 18.04.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року, № 573/2022 від 12.08.2022 року, № 757/2022 від 07.11.2022 року, № 58/2023 від 06.02.2023 року строк дії воєнного часу продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Ця постанова набрала чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.
Постановами Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 року, № 754 від 01.07.2022 року, № 1066 від 27.09.2022 року, № 1146 від 08.10.2022 року, № 43 від 20.01.2023 року до вказаної постанови № 168 від 28.02.2022 року були внесені відповідні зміни та доповнення.
Згідно з п. 2 Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до п. 5 наказу Міністерства оборони України від 07.03.2022 року № 248/1298 виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів військових частин. В наказах про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень або 30000 гривень за місяць обов'язково зазначаються підстави для його виконання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 2 до Рішення).
23.06.2022 року Міністром оборони України прийнято Окреме доручення № 912/з/29 про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/а/29 від 23.06.2022 під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем, у тому числі: бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або Штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ оборони держави.
Згідно з абз. 4 п. 3 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/а/29 від 23.06.2022 року про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Суд зазначає, що безпосередня участь військовослужбовця в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій - це виконання бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), що ведуть воєнні (бойові) дії у складі створених або діючих угруповань, на підставі визначених вищим керівництвом завдань у районі ведення бойових дій.
Також, це можуть бути завдання із всебічного забезпечення угруповань Сил оборони держави в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями, інші бойові або спеціальні завдання, бойові завдання щодо руху опору на тимчасово окупованих територіях, завдання з ведення оперативної розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих територіях. Це є й такі завдання, що виконують армійці як в районах бойових дій, так і поза їх межами. Це бойові завдання з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, бойові завдання з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань, виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, здійснення польотів та ведення повітряного бою, виведення сил та засобів з-під удару противника, виконання бойових завдань кораблями, катерами та морськими суднами.
При цьому, для підтвердження безпосередньої участі в бойових діях відряджених військовослужбовців видається довідка командира військової частини, де перебуває військовослужбовець. У такій довідці зазначається військове звання, прізвище, ім'я та по батькові військовослужбовця, частина, де проходить службу військовий, термін участі в бойових діях або виконання бойових завдань, посилання на накази командира частини, в яких зазначено, що військовослужбовець виконував відповідні обов'язки.
Така довідка в обов'язковому порядку повинна бути підписана посадовими особами військової частини, скріплена гербовою печаткою та зареєстрована в діловодстві частини.
Як було зазначено, згідно з абз. 3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
В свою чергу, підставою для видання наказу командира є зазначена довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), до якого для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» розділяє розмір додаткової винагороди на дві суми, а саме до 30000 грн. - для всіх військовослужбовців за час виконання обов'язків військової служби протягом місяця та додаткову суму збільшення такої винагороди у розмірі до 70000 грн. для тих військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів протягом місяця.
Тобто, вказана частка суми до 70000 грн. підлягає розрахунку відповідно до загальної тривалості участі військовослужбовця безпосередньо в бойових діях та здійсненні інших заходів, передбачених зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168.
Отже, додаткова винагорода у розмірі саме 100000 грн. виплачується за умов що військовослужбовець протягом всього місяця брав безпосередню участь в бойових діях та інших заходах, в той час як у разі менш тривалої участі частка суми в 70000 грн. відповідно зменшується прямо пропорційно часу участі у таких діях та заходах протягом місяця.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2022 № 61, від 03.04.2022 № 75, від 01.05.2022 № 103 ОСОБА_1 у спірний період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 гривень на місяць.
При цьому, позивач не надав до суду в підтвердження своїх позовних вимог належних та допустимих доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за спірний період з лютий-квітень 2022 року, що могло б бути підставою для нарахування та виплати збільшеної до 100000 грн. в розрахунку на місяць додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а саме лише посилання на безпосередню участь в бойових діях не підтверджує участі позивача у вказаних діях та заходах.
Крім того, перебування позивача в спірний період в Миколаївській області також не свідчить про безпосередню його участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Також, позивач не надав до суду доказів звернення з відповідним рапортом у встановленому порядку за отриманням довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони у вказаний період.
Таким чином, факт перебування позивача в спірний період в Миколаївській області за період з лютого 2022 року по квітень 2022 року не є достатньою та беззаперечною підставою для нарахування та виплати йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 гривень щомісячно, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168.
Крім того, позивач не надав до суду належних та допустимих доказів невірності вказаних розрахунків про виплату йому додаткової винагороди в спірний період на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168.
Оскільки доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за весь спірний період позивач не надав, тому доводи про порушення відповідачем приписів постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року під час нарахування грошового забезпечення є безпідставними.
Під час розгляду справи суд не встановив порушень відповідачем порядку нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень у зв'язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за спірний період.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених судом обставин, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя О.А. Вовченко