16 січня 2024 рокусправа № 380/29540/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» до Львівської митниці, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901077/2 від 26.09.2023;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901208/2 від 24.10.2023;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901330/2 від 29.11.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними, так як декларантом під час митного оформлення товарів (частини та пристрої моторних транспортних засобів) для підтвердження митної вартості (за ціною договору) у всіх випадках оформлення, митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Разом з тим, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості надав на вимогу митного додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). Наголошує, що у попередні періоди відповідачем вже приймались рішення про коригування митної вартості, які були визнані судом протиправними, на думку позивача таке рішення суду є преюдиційними. Відтак вважає оскаржувані рішення митного органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 19 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що документи, що були подані до митного оформлення, містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо в рішенні про коригування митної вартості.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, які слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів було знайдено безліч розбіжностей, зокрема відмінність у кількості товару, умовах поставки, методі визначення митної вартості товарів. Позивач стверджує, що ним було надано весь пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 МК України, на підставі яких можна було підтвердити задекларовану митну вартість за двома поставками. Більше того, декларантом позивача було надано й додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість. Вказує, що відповідачем не доведено підстав у посадових осіб митниці витребувати документи, оскільки сумніви митниці є необґрунтованими. Так, позивач додає, що ним, при митному оформленні попередніх партій товару у відповідача були наявні випадки оформлення таких же товарів, однак у даному випадку посадова особа митного органу з незрозумілих причин не використовувала ці дані (позивачем такі дані були наведені у позовній заяві). Позивач вважає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваних рішень, не доказано правомірності прийнятих ним рішень, а тому є всі підстави для задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
07.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» та компанією «POLMOstrow Sp.z.o.o», Польща укладено зовнішньоекономічний Контракт №1/2019, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом постачальник постачає і передає у власність покупця глушники, випускні труби та їх частини, а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів виставлених Постачальником в рамках цього контракту, і будучи його складовою частиною.
На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №1/2019 від 07.10.2019 р. позивачем здійснено наступні поставки.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №FE154/WY/2023 від 22.09.2023 р. покупець придбав у продавця товар. З метою митного оформлення вказаного товару 25.09.2023 р. подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170077591U1 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170077591U1 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/2019 від 07.10.2019 року; Додаток №1 від 20.10.2020 до контракту №1/2019 від 07.10.2019 року; Рахунок-фактура (інвойс) №FE154/WY/2023 від 22.09.2023 р.; Специфікація №154 до рахунку-фактури №FE154/WY/2023 від 22.09.2023; Договір про надання транспортних послуг №25 від 09.09.2019; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №21 від 25.09.2023; Автотранспортна накладна CMR №б/н від 22.09.2023; Довідка-лист б/н від 25.09.2023; Прайс-лист б/н від 22.09.2023.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи. На вимогу митниці декларантом позивача було подано: банківський платіжний документ, що підтверджує оплату за минулу поставку № MUR76 від 11.08.2023; прайс-лист виробника б/н від 22.09.2023; рахунок на перевезення №21 від 25.09.2023; копія митної декларації країни відправлення; підтвердження коштів транспорту б/н від 22.09.2023; видаткові накладні; лист-довідка, що страхування вантажу не проводилось. Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2023/003304. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 26.09.2023 №UA209000/2023/901077/2. З метою випущення товару у вільний обіг 26.09.2023 декларант подав митну декларацію №23UA209170078045U2, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №FE163/WY/2023 від 19.10.2023 р. покупець придбав у продавця товар. З метою митного оформлення вказаного товару 23.10.2023 р. подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170086706U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170086706U9 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/2019 від 07.10.2019 року; Додаток №1 від 20.10.2020 до контракту №1/2019 від 07.10.2019 року; Рахунок-фактура (інвойс) №FE163/WY/2023 від 19.10.2023 р.; Специфікація №163 до рахунку-фактури №FE163/WY/2023 від 19.10.2023 р.; Договір про надання транспортних послуг №25 від 09.09.2019 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №23 від 19.10.2023; Автотранспортна накладна CMR №б/н від 19.10.2023; Довідка-лист б/н від 19.10.2023; Митна декларація Республіки Польща №23PL394010E1113981 від 19.10.2023; Прайс-лист б/н від 19.10.2023.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи. На вимогу митниці декларантом позивача було подано: банківський платіжний документ, що підтверджує оплату за минулу поставку № MUR79 від 13.10.2023; прайс-лист виробника б/н від 19.10.2023; копія митної декларації країни відправлення №23PL394010E1113981 від 19.10.2023; підтвердження коштів транспорту на вивіз б/н від 19.10.2023; видаткові накладні; лист-довідка, що страхування вантажу не проводилось б/н від 19.10.2023. Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2023/003658. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 24.10.2023 №UA209000/2023/901208/2. З метою випущення товару у вільний обіг 24.10.2023 декларант подав митну декларацію №23UA209170087176U0, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №FE176/WY/2023 від 21.11.2023 р. покупець придбав у продавця товар. З метою митного оформлення вказаного товару 29.11.2023 р. подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170098991U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170098991U8 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/2019 від 07.10.2019 року; Додаток №1 від 20.10.2020 до контракту №1/2019 від 07.10.2019 року; Рахунок-фактура (інвойс) №FE176/WY/2023 від 21.11.2023 р.; Специфікація №176 до рахунку-фактури №FE176/WY/2023 від 21.11.2023 р.; Договір про надання транспортних послуг №25 від 09.09.2019 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №26 від 24.11.2023; Автотранспортна накладна CMR №б/н від 21.11.2023; Довідка-лист б/н від 23.11.2023; Митна декларація Республіки Польща №23PL394010E1225210 від 22.11.2023; Прайс-лист б/н від 21.11.2023.
Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Відтак, подані декларантом позивача для митного оформлення документи відповідали вимогам ч.2 ст.53 МК України.
Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу мотивувала такими аргументами, визначеними в рішеннях про коригування митної вартості.
Так, у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901077/2 від 26.09.2023 було зазначено:
- Відповідно до п. 4.2 контракту від 07.10.2019 №1/2019 кожна партія товару формується постачальником у відповідності з замовленням покупця. Замовлення до митного оформлення не подавалось.
- Відповідно до п. 4.3 контракту від 07.10.2019 №1/2019 постачання здійснюється згідно з поданим асортиментом в специфікаціях і фактурах, кількістю та цінами, вказаними в специфікаціях та інвойсах, отриманих покупцем на кожну партію товару. Документ «Специфікація №154», який було подано декларантом до митного оформлення не містить вищезазначеної інформації. Таким чином, декларантом не надано належним чином оформленої Специфікації.
У Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901208/2 від 24.10.2023 було зазначено:
- Відповідно до п. 4.2 контракту від 07.10.2019 №1/2019 кожна партія товару формується постачальником у відповідності з замовленням покупця. Замовлення до митного оформлення не подавалось.
- Відповідно до п. 4.3 контракту від 07.10.2019 №1/2019 постачання здійснюється згідно з поданим асортиментом в специфікаціях і фактурах, кількістю та цінами, вказаними в специфікаціях та інвойсах, отриманих покупцем на кожну партію товару. Документ «Специфікація №163», який було подано декларантом до митного оформлення не містить вищезазначеної інформації. Таким чином, декларантом не надано належним чином оформлену Специфікацію.
У Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901330/2 від 29.11.2023 було зазначено:
- Відповідно до п. 4.2 контракту від 07.10.2019 №1/2019 кожна партія товару формується постачальником у відповідності з замовленням покупця. Замовлення до митного оформлення не подавалось.
- Відповідно до п. 4.3 контракту від 07.10.2019 №1/2019 постачання здійснюється згідно з поданим асортиментом в специфікаціях і фактурах, кількістю та цінами, вказаними в специфікаціях та інвойсах, отриманих покупцем на кожну партію товару. Документ «Специфікація №176», який було подано декларантом до митного оформлення не містить вищезазначеної інформації. Таким чином, декларантом не надано належним чином оформлену Специфікацію.
- Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.
Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів, ТОВ «Авто Вектор» звернулося з позовом до суду.
При вирішенні спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.
Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7)копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4)виписку з бухгалтерської документації;
5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7)копію митної декларації країни відправлення;
8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі продажу.
Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:
-упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
-письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1)невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3)невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4)надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертій статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/ або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково на вимогу митного органу. Окрім того, відповідач вимагав надання документів, не передбачених ч.2-4 ст. 53 Митного кодексу України, що не відповідає положенням ч.5 ст.53 Митного кодексу України.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, № 815/6827/17 від 29.01.2019 року, № 804/2256/16 від 12.11.2021 року, № 1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд спростовує викладені підстави відповідача для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів.
Щодо замовлення до зовнішньоекономічного контракту.
Суд звертає увагу на те, що у замовленні (заявці) може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє покупець. Відтак таке замовлення не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. На законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) замовлення до договору. Ст.53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає замовлень чи будь-яких інших попередніх документів, що узгоджують асортимент партії товарів, що замовляється. А згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Судом встановлено, що усі витрати, які поніс ТОВ «Авто Вектор» за контрактом №1/2019 від 07.10.2019 включені у заявлену митну вартість.
Щодо специфікації до зовнішньоекономічного контракту.
Суд зауважує, що подані декларантом позивача до митного контролю специфікації по своїй суті є додатками до рахунків-фактур. Специфікація не є обов'язковим чи додатковим документом, який підтверджує митну вартість товарів у розумінні ст. 53 МК України. А згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Щодо надання знижки.
Суд встановив, що питання про надання знижки не заявлялось контрагентами. Так, у поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті №1/2019 від 07.10.2019 року у пункті 5.1 міститься положення щодо надання знижки, зокрема: «Ціни на товари формуються на підставі діючих цін Постачальника». Постачальник може надати Покупцю знижки. Постачальник повідомляє Покупця про ціни, діючі на момент відправки кожної партії товару. Постачальник має право змінювати діючі ціни до виставлення інвойсу». В ході оцінки наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що ціна за одиницю кожного товару, зазначеного в інвойсі № FE 176/WY/2023 від 21.11.2023, повністю співпадає з цінами, що зазначені в прайс-листі б/н від 21.11.2023. Відтак, про жодні знижки від продавця не йдеться.
На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов'язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об'єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.
При винесенні рішень про коригування митної вартості товарів на ідентичні товари митний орган визначав різну митну вартість товару. Вказане свідчить про непослідовність застосування методів визначення митної вартості та слугує доказом неправомірності дій відповідача, оскільки згідно з п. 2 ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей. У даному ж випадку з наведених документів чітко випливає, що фактично митницею при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.
Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржених рішень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З урахуванням досліджених судом фактичних обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901077/2 від 26.09.2023, №UA209000/2023/901208/2 від 24.10.2023 та №UA209000/2023/901330/2 від 29.11.2023 не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст. 2 КАС України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовані, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, порушують права та законні інтереси позивача, тобто є протиправними, а відтак, підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901077/2 від 26.09.2023.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901208/2 від 24.10.2023.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901330/2 від 29.11.2023.
Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 242, ЄДРПОУ: 43078049) судовий збір в розмірі 5488 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович