16 січня 2024 рокусправа № 380/25148/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Ген. Григоренка, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 39245807) про визнання протиправним та скасування рішення,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 09.10.2023 №3574 «Про порушення службової дисципліни зі сторони окремого працівника ГУНП у Львівській області».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що комісією по відбору біологічного матеріалу ГУНП у Львівській області мене було запрошено для відібрання геномної інформації двічі, а саме 04.08.2023 та 05.09.2023. У вказані дні та у вказаний час позивач прибула до службового кабінету, де мала проходити відбір біологічного матеріалу. Зважаючи на той факт, що згідно порядку відбору біологічного матеріалу поліцейський повинен самостійно в себе отримати біологічний зразок, позивач запропонувала комісії видати їй систему для відбору. Однак, 04.08.2023 та 05.09.2023 комісія відмовилась видати позивачу систему для відбору біологічного матеріалу та проводити обов'язковий відбір біологічного матеріалу без написання позивачем заяви з проханням провести такий відбір. Відповідно комісія відмовилась розпочинати процес відбору геномної інформації. Позивач зазначала, що заяви про відбір біологічного матеріалу, за формою визначеною Додатком 1 до Порядку відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання (є додатком до позовної заяви) писати не буде, як і не надаватиме згоди на обробку персональних даних, оскільки це не передбачено законом для порядку обов'язкового відбору біологічного матеріалу. У разі написання позивачем таких заяв, факт відбору в обов'язковому порядку геномної інформації був би замаскований під її особисте волевиявлення. Звертає увагу, що під час дії воєнного стану відбір здійснюється в обов'язковому порядку щодо всіх поліцейських (як наполягала комісія), внаслідок чого її письмової згоди не потрібно, оскільки обробка даних у такому випадку мала б здійснюватись на підставі закону.
Позивач вказує, що її було попередньо усно проінформовано, що у разі відмови надати біологічний матеріал, до неї будуть застосовані заходи дисциплінарного впливу у вигляді накладення дисциплінарного стягнення, у тому числі можливо і найсуворіше - звільнення зі служби в поліції. Тому, з метою не допущення негативних наслідків, позивач зазначала, що готова пройти відбір біологічного матеріалу в обов'язковому порядку, на підставі норм закону. В подальшому, комісією по відбору біологічного матеріалу 04.08.2023 та 05.09.2023 було складено акти, у яких зазначалось що позивач відмовилась від добровільного надання біологічного матеріалу шляхом надання відповідної заяви передбаченої наказом НП України від 08.06.2023 №483. Надалі, комісією по відбору біологічного матеріалу складено рапорт від 13.09.2023, який зареєстровано за №РП-399 від 14.09.2023. До цього рапорту внесено інформацію яка не відповідає дійсності та яка не відповідає попередньому актам комісії від 04.08.2023 та від 05.09.2023, зокрема в рапорті зазначено іншу інформацію, а саме те, що позивач відмовилась надати саме біологічний матеріал. Вказаний рапорт із викривленою інформацією, на думку позивача, став підставою для видання наказу ГУНП у Львівській області від 15.09.2023 №3272 про призначення службового розслідування. За результатами службового розслідування, наказом ГУНП у Львівській області від 09.10.2023 №3574 позивача попереджено про необхідність дотримання службової дисципліни за порушення вимог п. 2 ч. 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 2 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини».
Позивач не погоджується із оскаржуваним наказом, оскільки частина 1 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» визначає порядок добровільного відбору геномної інформації, а частина 2 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» визначає порядок відбору біологічного матеріалу в обов'язковому порядку. Ці частини статті є самостійні та визначають різні процедури. Аналогічні норми законодавства, щодо самостійності підстав проведення відбору біологічного матеріалу містяться і у п.3 Порядку відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання, затверджений наказом МВС України від 23.04.2023 №323, яким визначено, що відбір біологічного матеріалу у поліцейських здійснюється: на підставі заяви про відбір біологічного матеріалу та письмової згоди на обробку персональних даних (додаток 1), які вкладаються разом з упаковкою, в яку поміщений біологічний матеріал, до паперового конверта; в обов'язковому порядку в разі введення правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. Отже, на думку позивача, законодавець чітко визначає, що ці дві підстави відбору біологічного матеріалу є самостійні. Визначають різні процедури - добровільну і обов'язкову та не залежать одна від одної. Відповідно, реалізація вимог ч.2 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» здійснюється без заповнення заяв та згоди, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини». Частина 2 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» визначає, що у разі введення воєнного стану відбір біологічного матеріалу з метою, визначеною пунктами 2 і 3 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється в обов'язковому порядку не у всіх осіб, які є поліцейськими, а лише у тих поліцейських, категорію яких визначено МВС України. Тобто, відбір біологічного матеріалу, у разі дотримання всіх умов (затвердження категорій, введення воєнного стану), здійснюється на підставі закону і не потребує згоди поліцейського, якого МВС України визначило до відповідної категорії. Отже, реєстрація геномної інформації на підставі закону є самостійною підставою для відбору геномної інформації та не передбачає отримання від особи заяви та згоди за формою визначеної Порядком відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання. Позивач зазначає, що від надання біологічного матеріалу для реєстрації геномної інформації в обов'язковому порядку вона не відмовлялась.
Позивач зауважує, що Додаток 1 до Порядку відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання найменується «Заява про відбір біологічного матеріалу». Копія долучена до позовної заяви. Вказана заява містить наступний зміст: «Прошу здійснити відбір мого біологічного матеріалу для зберігання та подальшого проведення державної реєстрації геномної інформації людини з метою розшуку як зниклого безвісти та ідентифікації у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини». Я, ______відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» надаю згоду на обробку моїх персональних даних з метою розшуку як зниклого безвісти та ідентифікації, у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини». Відповідно до ст.3 Закону України «Про звернення громадян», заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. В той же час, відповідно до абз.4 ст.2 Закону України «Про захист персональних даних», згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. Відповідно ч.5 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних», обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Жодна особа не може бути примушена до написання заяви певної форми та змісту, оскільки це є формою примусу. Виконання вимог Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» в частині реєстрації геномної інформації в обов'язковому порядку не може полягати у поданні будь-яких звернень. Тому, на думку позивача, такі вимоги ГУНП були незаконними, а застосування юридичної відповідальності за відмову надати згоду на обробку персональних даних та подати заяву певного змісту є свавільними. Вказує, що позивачу зрозуміло чому саме комісія відмовлялась надати їй систему для відбору біологічного матеріалу та розпочати відбір геномної інформації в обов'язковому порядку та схиляла її до подання заяви, на підставі якої відбір проходив би з її ініціативи, намагаючись видати відбір біологічного матеріалу для реєстрації геномної інформації в обов'язковому порядку під відбір біологічного матеріалу для реєстрації геномної інформації в добровільному порядку. Позивач вважає, що це пов'язано з тим, що комісія хоча і заперечувала, але усвідомлювала, що для проведення відбору в обов'язковому порядку у розпорядженні комісії повинен перебувати наказ МВС України, яким було б затверджено категорію осіб з числа поліцейських, у яких проводиться відбір геномної інформації під час дії воєнного стану, на виконання вимог абз.2 ч.2 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини». А такий нормативно-правовий акт МВС України не видавався, оскільки наказом МВС України від 19.04.2023 №323 визначено лише порядок відбору біологічного матеріалу та його зберігання.
Вважає, що наявність в матеріалах її особової справи висновку службового розслідування, зазначення інформації в послужному списку щодо попередження про необхідність дотримання службової дисципліни на підставі наказу ГУНП у Львівській області від 09.10.2023 №3574, як і наявність самого наказу порушує її права та законні інтереси пов'язані із захистом своїх персональних даних, в частині наявності негативної інформації щодо її службової діяльності, яка є не достовірною, а також впливає на прийняття рішень щодо подальшого проходження позивачем служби, формування подання про присвоєння спеціальних звань поліції, нагородження, заохочення, тощо. За наведених обставин позивач вважає, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 31.10.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 10.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Щодо клопотань (заяв) та додаткових пояснень позивача щодо неприйняття відзиву відповідача на позовну заяву, повернення відзиву відповідачу без розгляду та застосування до відповідача заходів процесуального примусу у зв'язку із порушенням відповідачем своїх процесуальних обов'язків та несвоєчасним поданням відзиву на позовну заяву, суд зазначає, що відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З наведеного суд висновує про відсутність правових підстав для задоволення клопотань (заяв) позивача щодо неприйняття відзиву відповідача на позовну заяву, повернення відзиву відповідачу без розгляду та застосування до відповідача заходів процесуального примусу.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що під час проведення службового розслідування відносно позивача, дисциплінарною комісією встановлено, що факти порушень, за якими призначено службове розслідування, знайшли своє підтвердження та стали можливими внаслідок неналежного виконання службових обов'язків зі сторони старшого інспектора СЗК ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 , яка будучи працівником поліції зобов'язана неухильно дотримуватись вимог нормативно правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та ГУНП у Львівській області, проте усвідомлюючи, що відповідно до «Порядку відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання», затвердженого наказом МВС України від 19 квітня 2023 року № 323 відбір біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється: на підставі заяви про відбір біологічного матеріалу та письмової згоди на обробку персональних даних (додаток 1), які вкладаються разом з упаковкою, в яку поміщений біологічний матеріал, до паперового конверта, свідомо не надала письмової згоди на обробку персональних даних, які вкладаються разом з упаковкою, в яку поміщений біологічний матеріал, до паперового конверта, що призвело до унеможливлення проведення подальшої процедури з відбору біологічного матеріалу під час дії воєнного стану. Такими своїми діями капітан поліції ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 2 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» від 09.07.2022 № 2391-IX.
Звертає увагу на словесне формулювання Додатку № 1 до Порядку № 323 «прошу здійснити відбір мого біологічного матеріалу для зберігання та подальшого проведення державної реєстрації геномної інформації людини з метою розшуку як зниклого безвісти та ідентифікації у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини»« означає добровільність дій особи при відборі біологічного матеріалу, а не примус іншої сторони для відібрання таких. Проте, невиконання обов'язку, встановленого законом, тягне за собою відповідні правові наслідки. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що при проведенні службового розслідування ГУНП у Львівській області повно і всебічно досліджено всі обставини, які мають значення по справі, під час проведення службового розслідування стосовно позивачки та при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку позивача, її ставлення до виконання службових обов'язків. Відтак, попередження старшого інспектора СЗК ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 про необхідність дотримання службової дисципліни є правомірним і пропорційним. З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 20.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» про залучення професійної спілки до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Позивач, капітан поліції ОСОБА_1 , проходить службу на посаді старшого інспектора сектору запобігання корупції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області) від 15.09.2023 №3272 «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії», відповідно до ст.ст. 14, 15, 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ч.ч. 1, 2 розділу II «Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України» та «Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України», затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, призначено службове розслідування та для його проведення утворено дисциплінарну комісію.
Підставою для прийняття даного наказу стало надходження 14.09.2023 до ГУНП у Львівській області рапорту №Рп-399 членів 1-ї групи по відбору біологічного матеріалу у поліцейських ГУНП у Львівській області, щодо можливого порушення службової дисципліни зі сторони старшого інспектора Сектору запобігання корупції (далі - СЗК) ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 . Згідно змісту даного рапорту, 05.09.2023 о 11:00 у кабінеті № 82, розташованому на 4-му поверсі ГУНП у Львівській області, старшому інспектору СЗК ГУНП у Львівській області капітану поліції ОСОБА_1 було запропоновано надати біологічний матеріал згідно вимог Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», однак остання відмовилась від надання біологічного матеріалу про, що у подальшому комісією було складено відповідний акт.
За результатами проведеного службового розслідування, дисциплінарною комісією складено висновок від 29.09.2023. У ході проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією встановлено, що: «…проведення службового розслідування дисциплінарною комісією установлено, що відповідно до наказу ГУНП у Львівській області від 26.06.2023 № 19 «Про створення комісії з відбору біологічного матеріалу в поліцейських ГУНП та його зберігання» створено комісію з п'яти груп та затверджено її склад. Членами комісії 1-ї групи з відбору біологічного матеріалу визначено: старшого інспектора з особливих доручень сектору організаційно-штатної роботи УКЗ ГУНП (старший групи) майора поліції ОСОБА_2 ; старшого спеціаліста-криміналіста відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП майора поліції ОСОБА_3 ; головного спеціаліста відділу адміністрування інформаційних систем та телекомунікацій УІАП ГУНП майора поліції ОСОБА_4 ; старшого інспектора з особливих доручень з пожежної безпеки відділу капітального будівництва та пожежної безпеки УЛМТЗ ГУНП майора поліції ОСОБА_5 та старшого інспектора відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП капітана поліції ОСОБА_6 . Надалі, 05.09.2023 у склад комісії 1 -ї групи з відбору біологічного матеріалу внесені зміни на підставі рапорту, поданого на ім'я голови комісії з відбору біологічного матеріалу в поліцейських ГУНП полковнику поліції ОСОБА_7 , зокрема майора поліції ОСОБА_3 замінив заступник начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП майор поліції ОСОБА_8 .
Також встановлено, що 03.08.2023 голова комісії з відбору біологічного матеріалу в поліцейських ГУНП полковник поліції Руслан Остроух затвердив графік відібрання біологічного матеріалу в поліцейських ГУНП членами комісії 1-ї групи з відбору біологічного матеріалу в поліцейських. Так, згідно вказаного графіку 04.08.2023 заплановано відібрання біологічного матеріалу у поліцейських ГУНП, в тому числі старшого інспектора сектору запобігання корупції капітана поліції ОСОБА_1 , яка у графіку записана під номером 63. Крім цього, 04.09.2023 полковником поліції ОСОБА_9 затверджено графік відібрання біологічного матеріалу в поліцейських ГУНП членами комісії 1-ї групи з відбору біологічного матеріалу в поліцейських на 05.09.2023. Згідно вказаного графіку 05.09.2023 заплановано відібрання біологічного матеріалу у поліцейських ГУНП, в тому числі старшого інспектора сектору запобігання корупції капітана поліції ОСОБА_1 , яка у графіку записана під номером 6.».
«Під час проведення службового розслідування установлено, що з приводу можливих порушень службової дисципліни зі сторони членів комісії 1 - ї групи з відбору біологічного матеріалу у поліцейських ГУНП проводиться перевірка працівниками ГУНП, у зв'язку з вищевикладеним у межах проведення даного службового розслідування не надається оцінка діям членів комісії 1-ї групи з відбору біологічного матеріалу у поліцейських ГУНП.
Крім цього, у межах проведення службового розслідування установлено, що 04.08.2023 членами комісії 1-ї групи з відбору біологічного матеріалу у поліцейських ГУНП складено акт (№ 2091/13/07-2023) про відмову від надання біологічного матеріалу згідно вимог ЗУ «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», а саме: 04.08.2023 о 14:52 у службовому кабінеті УКЗ ГУНП № 82, було запропоновано старшому інспектору СЗК ГУНП капітану поліції ОСОБА_1 надати біологічний матеріал, однак остання відмовилась від добровільного надання біологічного матеріалу та відмовилась від написання відповідного рапорту чи заяви про відмову. Окрім цього, цього ж дня о 16:25 члени комісії 1-ї групи з відбору біологічного матеріалу у поліцейських ГУНП у службовому кабінеті СЗК ГУНП № 92, повторно запропонували старшому інспектору СЗК ГУНП капітану поліції ОСОБА_1 надати біологічний матеріал, однак остання відмовилась від добровільного надання біологічного матеріалу та відмовилась від написання відповідного рапорту чи заяви про відмову про, що був складений другий акт (№ 2102/13- 2023) про відмову від надання біологічного матеріалу згідно вимог ЗУ «Про державну реєстрацію геномної інформації людини». Окрім цього, 05.09.2023 членами комісії 1-ї групи з відбору біологічного матеріалу у поліцейських ГУНП складено третій акт (№ 2377/13/07-2023) про відмову від надання біологічного матеріалу згідно вимог ЗУ «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», з яким під підпис ознайомлено капітана поліції ОСОБА_1 .
Таким чином дисциплінарною комісією взято до уваги зібрані матеріали під час проведення службового розслідування: пояснення поліцейських, записи аудіорозмови надані капітаном поліції ОСОБА_1 , та встановлено, що факти порушень, за якими призначено службове розслідування, знайшли своє підтвердження та стали можливими внаслідок неналежного виконання службових обов'язків зі сторони старшого інспектора СЗК ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 , яка будучи працівником поліції зобов'язана неухильно дотримуватись вимог нормативно правових актів МВС України, НП України та ГУНП у Львівській області, проте усвідомлюючи, що відповідно до «Порядку відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання», затвердженого наказом МВС України від 19 квітня 2023 року № 323 відбір біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється: на підставі заяви про відбір біологічного матеріалу та письмової згоди на обробку персональних даних (додаток 1), які вкладаються разом з упаковкою, в яку поміщений біологічний матеріал, до паперового конверта, свідомо не надала письмової згоди на обробку персональних даних, які вкладаються разом з упаковкою, в яку поміщений біологічний матеріал, до паперового конверта, що призвело до унеможливлення проведення подальшої процедури з відбору біологічного матеріалу під час дії воєнного стану. Такими своїми діями капітан поліції ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 2 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» від 09.07.2022 № 23 91-IX.
Поряд з цим, під час визначення виду стягнення дисциплінарною комісією враховано характер проступку, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, а також те, капітан поліції ОСОБА_1 , на службі характеризуються посередньо. З огляду на вищевказане, дисциплінарна комісія приходить до висновку, що дисциплінарний проступок зі сторони капітана поліції ОСОБА_1 є незначним».
У висновку службового розслідування від 29.09.2023, дисциплінарна комісія рекомендувала за незначне порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених пунктом 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 2 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» від 09.07.2022 № 2391-IX на підставі пункту 11 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, попередити старшого інспектора СЗК ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 , (0063610), про необхідність дотримання службової дисципліни.
Наказом ГУНП у Львівській області від 09.10.2023 №3574 «Про порушення службової дисципліни зі сторони окремого працівника ГУНП у Львівській області» (далі - оскаржуваний наказ) за незначне порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених пунктом 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 2 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» від 09.07.2022 № 2391-IX на підставі пункту 11 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, попереджено старшого інспектора СЗК ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 , (0063610), про необхідність дотримання службової дисципліни.
Не погоджуючись із оскаржуваним наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду із даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Частиною 1 ст.18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VІІІ).
Статтею 64 Закону № 580-VIII визначена Присяга працівника поліції.
Згідно з п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179 (далі Правила етичної поведінки), під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, з-поміж іншого: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
З метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначається Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 (далі Порядок №893).
Відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку №,893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з п.1 розділу V Порядку №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
За приписами п.4 вказаного Розділу цього Порядку, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до п.2 розділу VI цього Порядку, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно п.1 Розділу VII Порядку №893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктом 4 Розділу VII цього Порядку визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
На підставі ч.ч. 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10 статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Аналіз наведених правових норм доводить, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Тобто, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Судом встановлено, що за результатами проведеного службового розслідування, відповідачем попереджено позивача про необхідність дотримання службової дисципліни за незначне порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених пунктом 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 2 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» від 09.07.2022 № 2391-IX на підставі пункту 11 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII.
Приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач послався на неналежне виконання службових обов'язків зі сторони старшого інспектора СЗК ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 , яка будучи працівником поліції зобов'язана неухильно дотримуватись вимог нормативно правових актів МВС України, НП України та ГУНП у Львівській області, проте усвідомлюючи, що відповідно до «Порядку відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання», затвердженого наказом МВС України від 19 квітня 2023 року № 323 відбір біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється: на підставі заяви про відбір біологічного матеріалу та письмової згоди на обробку персональних даних (додаток 1), які вкладаються разом з упаковкою, в яку поміщений біологічний матеріал, до паперового конверта, свідомо не надала письмової згоди на обробку персональних даних, які вкладаються разом з упаковкою, в яку поміщений біологічний матеріал, до паперового конверта, що призвело до унеможливлення проведення подальшої процедури з відбору біологічного матеріалу під час дії воєнного стану. Такими своїми діями, на думку відповідача, позивач порушила вимоги пункту 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 2 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» від 09.07.2022 № 2391-IX.
Щодо неведеного, суд зазначає наступне.
Правові засади обробки геномної інформації людини з метою її державної реєстрації в Україні врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» від 09.07.2022 року № 2391-IX (далі - Закон № 2391-IX) .
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2391-IX геномна інформація людини (далі - геномна інформація) це відомості про генетичні ознаки людини; біологічний матеріал - тканини і виділення тіла людини, останків померлої людини, що містять геномну інформацію людини; відбір біологічного матеріалу - дія або сукупність дій, таких як отримання та облік отриманого біологічного матеріалу, з якого можливо встановити геномну інформацію людини; Електронний реєстр геномної інформації людини (далі - Електронний реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, реєстрацію, накопичення, зберігання, поновлення, пошук, використання і поширення (розповсюдження, передачу) геномної інформації людини; обробка геномної інформації людини - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, поновлення, пошук, використання і поширення (розповсюдження, передача) знеособлених персональних даних про особу, якій належить геномна інформація, а також знищення геномної інформації; реєстраційна картка - документ, що містить відомості, визначені цим Законом, для проведення державної реєстрації геномної інформації людини.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 2391-IX встановлено, що державна реєстрація геномної інформації проводиться з дотриманням прав і свобод людини і громадянина та відповідно до таких основних принципів: верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; гуманізму; конфіденційності, у тому числі захищеності персональних даних.
Державна реєстрація геномної інформації, відповідно до ст. 4 Закону № 2391-IX, проводиться з метою: 1) ідентифікації осіб, які вчинили кримінальне правопорушення; 2) розшуку осіб, зниклих безвісти; 3) ідентифікації невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини; 4) ідентифікації осіб, які не здатні через стан здоров'я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе. Державна реєстрація геномної інформації громадян України, іноземців та осіб без громадянства проводиться згідно з цим Законом. Проведення державної реєстрації геномної інформації не повинно становити небезпеку для життя і здоров'я людини, принижувати її честь та гідність. В Україні проводяться обов'язкова та добровільна державна реєстрація геномної інформації. Державна реєстрація геномної інформації полягає у внесенні до Електронного реєстру відомостей про генетичні ознаки людини та визначених цим Законом знеособлених персональних даних про особу. Відомості, що містяться в Електронному реєстрі, є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають оприлюдненню. Держателем Електронного реєстру є Міністерство внутрішніх справ України. Електронний реєстр є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України. Адміністратором Електронного реєстру є уповноважена Міністерством внутрішніх справ України юридична особа, що належить до сфери його управління або перебуває у його підпорядкуванні. Адміністратор Електронного реєстру відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення автоматизованої системи формування та ведення Електронного реєстру, обробку, збереження, захист та надання інформації, що міститься в Електронному реєстрі.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 2391-IX, обов'язковій державній реєстрації підлягає геномна інформація:
1) осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, або стосовно яких обвинувальний акт у кримінальних провадженнях зазначеної категорії злочинів передано до суду;
2) осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння або злочини проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, та до яких за рішенням суду застосовані примусові заходи медичного характеру;
3) осіб, засуджених за вчинення умисних злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
4) установлена з біологічного матеріалу, отриманого під час проведення слідчих (розшукових) дій відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та неідентифікована;
5) невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини, відомості про виявлення яких унесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань або відображено у постанові про початок досудового розслідування, винесеній у порядку, передбаченому статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України;
6) встановлена з раніше відібраних біологічних зразків осіб, зниклих безвісти, або біологічного матеріалу з особистих речей осіб, зниклих безвісти, відомості щодо яких внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань або відображено у постанові про початок досудового розслідування, винесеній у порядку, передбаченому статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України;
7) осіб, які не здатні через стан здоров'я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе.
Порядок проведення обов'язкової державної реєстрації геномної інформації людини затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 5 Закону № 2391-IX).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Закону № 2391-IX визначено, що право на добровільну державну реєстрацію геномної інформації мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства. Добровільна державна реєстрація геномної інформації проводиться на підставі письмової заяви особи про відбір у неї біологічного матеріалу, проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) та внесення геномної інформації до Електронного реєстру, що вважається згодою цієї особи на обробку її персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».
Відповідно до вимог ст. 7 Закону № 2391-IX, відбір біологічного матеріалу для проведення державної реєстрації геномної інформації здійснюється:
1) в осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 5 цього Закону, - уповноваженими особами у порядку та на умовах, визначених законодавством, за рахунок коштів державного бюджету;
2) в осіб, зазначених у пункті 2 частини першої статті 5 цього Закону, - уповноваженою особою закладу з надання психіатричної допомоги за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення таким закладом покладених на нього завдань;
3) в осіб, зазначених у пункті 3 частини першої статті 5 цього Закону, - уповноваженою особою органу (установи) виконання покарань або органу з питань пробації за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення такими органами (установами) покладених на них завдань;
4) в осіб, зазначених у пункті 7 частини першої статті 5 цього Закону, - уповноваженою особою закладу охорони здоров'я чи іншої установи, в яких може перебувати така особа, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення такими закладами (установами) покладених на них завдань;
5) в осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону, - уповноваженою особою суб'єкта, до компетенції якого відповідно до законодавства належить проведення молекулярно-генетичних експертиз (досліджень).
Відбір біологічного матеріалу для проведення державної реєстрації геномної інформації, передбаченої у пунктах 4 та 6 частини першої статті 5, частині шостій статті 6 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на підставах та в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України. Відбір біологічного матеріалу для проведення державної реєстрації геномної інформації у невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини, зазначених у пункті 5 частини першої статті 5 цього Закону, здійснюється уповноваженими особами судово-медичних установ або закладів охорони здоров'я на підставах та в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення такими закладами (установами) покладених на них завдань.
До відбору біологічного матеріалу як спеціалісти можуть залучатися: 1) уповноважені особи науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, судово-медичних установ, закладів охорони здоров'я; 2) уповноважені особи медичних та експертних служб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України; 3) спеціалісти-криміналісти Національної поліції України; 4) уповноважені особи медичних служб Національної гвардії України. Під час здійснення відбору біологічного матеріалу відповідно до вимог цього Закону заповнюється реєстраційна картка.
Порядок відбору біологічного матеріалу в окремої категорії осіб, визначений ст. 8 Закону № 2391-IX, відповідно до якої з метою, визначеною пунктами 2 і 3 частини першої статті 4 цього Закону, може здійснюватися відбір біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту. Відбір біологічного матеріалу здійснюється на підставі заяви особи про відбір у неї біологічного матеріалу та її письмової згоди на обробку персональних даних.
У разі введення воєнного стану відбір біологічного матеріалу з метою, визначеною пунктами 2 і 3 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється в обов'язковому порядку у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а також членів добровольчих формувань територіальних громад. Категорії осіб, порядок та строки відбору біологічного матеріалу, а також місце зберігання відібраного біологічного матеріалу, передбаченого частиною другою цієї статті, визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, розвідувальним органом, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, а стосовно добровольчих формувань територіальних громад - Кабінетом Міністрів України.
Відбір біологічного матеріалу здійснюється із застосуванням засобів (систем) для відбору біологічних зразків, що призначені для їх тривалого зберігання. Строк зберігання відібраного біологічного матеріалу не повинен перевищувати строк зберігання, який встановлений виробником засобів (систем) для відбору біологічних зразків. Після закінчення строку зберігання у разі необхідності біологічний матеріал відбирається повторно відповідно до цієї статті. Під час відбору біологічного матеріалу заповнюється реєстраційна картка, у якій зазначаються прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, стать особи, у якої здійснюється відбір, дата та місце відбору, а також орган (установа), що здійснив відбір біологічного матеріалу.
Встановлення геномної інформації осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, здійснюється виключно в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, у разі необхідності розшуку осіб, зниклих безвісти, або ідентифікації невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини.
Відбір біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання здійснюються за рахунок коштів державного бюджету. Відбір біологічного матеріалу у членів добровольчих формувань територіальних громад та його зберігання забезпечуються обласними радами за рахунок коштів місцевого бюджету або з інших не заборонених законодавством джерел.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону № 2391-IX під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, відбір біологічного матеріалу, передбаченого частиною другою статті 8 та статтею 9 цього Закону, здійснюється протягом двох місяців з дня набрання чинності відповідними нормативно-правовими актами. За наявності об'єктивних обставин, що унеможливлюють здійснення відбору біологічного матеріалу у встановлений строк, такий відбір здійснюється за першої можливості.
На виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 8, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», з метою врегулювання механізму відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання для проведення державної реєстрації геномної інформації людини, наказом МВС України від 19.04.2023 № 323 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12.05.2023 за № 799/39855) затверджено Порядок відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання (далі - Порядок №323). Вказаним Порядком визначено механізм та строки відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України (далі - НГУ), поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а також місце його зберігання для проведення державної реєстрації геномної інформації людини.
Відповідно до пунктів 3-7 Порядку №323 відбір біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється: на підставі заяви про відбір біологічного матеріалу та письмової згоди на обробку персональних даних (додаток 1), які вкладаються разом з упаковкою, в яку поміщений біологічний матеріал, до паперового конверта; в обов'язковому порядку в разі введення правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Відбір біологічного матеріалу під час дії воєнного стану здійснюється у строки, визначені частиною другою статті 21 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини».
Відбір біологічного матеріалу здійснюється із застосуванням засобів (систем) для відбору біологічних зразків, що призначені для їх тривалого зберігання. Засоби (системи) для відбору біологічних зразків мають відповідати національному стандарту ДСТУ ISO 18385:2019 «Мінімізація ризику забруднення продукції, використовуваної для збирання, зберігання, аналізування біологічного матеріалу в криміналістичних цілях, ДНК людини», затвердженому наказом державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 13 серпня 2019 року № 251. Строк зберігання відібраного біологічного матеріалу не повинен перевищувати строк зберігання, який встановлений виробником засобів (систем) для відбору біологічних зразків. Як біологічний матеріал використовується зразок букального епітелію людини, який відбирається з внутрішніх поверхонь щік шляхом притискання (10-20 разів) до них аплікатора засобу (системи) для відбору біологічного матеріалу.
Уповноважені особи, на яких покладається здійснення відбору біологічного матеріалу, його облік (далі - уповноважені особи), а також місця відбору та зберігання біологічного матеріалу визначаються, зокрема, у територіальних (міжрегіональних) органах Національної поліції України, закладах та установах, що належать до сфери управління Національної поліції України,- їх начальниками або особами, які виконують їх обов'язки (п. 8 Порядку №323).
Уповноважені особи, на яких покладається здійснення відбору біологічного матеріалу, відповідно до п. 9 Порядку №323, здійснюють: видачу військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту необхідних витратних матеріалів (засіб (система) для відбору біологічного матеріалу, паперовий конверт для пакування відібраного біологічного матеріалу, шаблон реєстраційної картки); надання методичної допомоги військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту при здійсненні відбору біологічного матеріалу. Облік відібраного біологічного матеріалу здійснюють уповноважені особи, на яких покладається здійснення відбору біологічного матеріалу. Зберігання облікованого відібраного біологічного матеріалу здійснюють уповноважені особи, на яких покладається зберігання біологічного матеріалу.
За вимогами пунктів 10-13 Порядку №323 відбір біологічного матеріалу проводиться військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового та начальницького складу служби цивільного захисту самостійно у присутності уповноваженої особи. Відбір біологічного матеріалу здійснюється відповідно до інструкції виробника засобів (систем) для відбору біологічних зразків, що призначені для їх тривалого зберігання. Упаковка біологічного матеріалу повинна забезпечувати його збереження та захист від несанкціонованого доступу. Під час відбору біологічного матеріалу уповноваженою на відбір особою заповнюється реєстраційна картка відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту (додаток 2), яка закріплюється або, за наявності технічної можливості, друкується на конверті з біологічним матеріалом та передається уповноваженій особі для зберігання. Відібраний біологічний матеріал обліковується в журналі реєстрації відібраного біологічного матеріалу (додаток 3) (далі - журнал), який ведеться в паперовій формі, а за наявності технічної можливості - в електронній. Стосовно осіб, які обіймають посади, перебування на яких пов'язане з державною таємницею у зв'язку з безпосереднім здійсненням такими особами оперативно-розшукової, контррозвідувальної та розвідувальної діяльності, відомості до реєстраційної картки відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та журналу реєстрації відібраного біологічного матеріалу вносяться з дотриманням вимог законодавства про державну таємницю.
Відібраний у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту біологічний матеріал використовується для встановлення геномної інформації виключно в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, у разі необхідності розшуку осіб, зниклих безвісти, або ідентифікації невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини (п. 18 Порядку №323).
Додатком 1 до Порядку №323 затверджено зразок заяви про відбір біологічного матеріалу (пункт 3 Порядку) наступного змісту: «Прошу здійснити відбір мого біологічного матеріалу для зберігання та подальшого проведення державної реєстрації геномної інформації людини з метою розшуку як зниклого безвісти та ідентифікації у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» (дата, підпис). Я, (прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності)), відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» надаю згоду на обробку моїх персональних даних з метою розшуку як зниклого безвісти та ідентифікації, у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини». Про свої права як суб'єкт персональних даних повідомлений(а). Поінформований(а): про те, що уповноважену особу, на яку покладається здійснення відбору біологічного матеріалу, його облік та зберігання визначено (назва документа, яким визначено уповноважену особу) про місце зберігання мого біологічного матеріалу; про те, що мій біологічний матеріал може буде переданий органу досудового розслідування з метою розшуку як безвісти зниклого та ідентифікації у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» (дата, підпис)».
З матеріалів справи судом встановлено, що, на виконання вимог ч. 1 ст. 8 Закону № 2391-IX та Порядку №323, наказом ГУНП у Львівській області від 26.06.2023 №19 «Про створення комісії з відбору біологічного матеріалу в поліцейських ГУНП у Львівській області та його зберігання» у Головному управлінні створено комісію у складі 5 груп з відбору біологічного матеріалу та затверджено їх персональний склад. Вказаним наказом на працівників, включених до груп відбору біологічного матеріалу у складі комісії, покладено наступні завдання: формування персоналізованих графіків відбору біологічного матеріалу, відібрання у поліцейського заяви про відбір біологічного матеріалу та заповнення реєстраційної картки відбору біологічного матеріалу у поліцейських - працівник підрозділу кадрового забезпечення (старший групи); проведення інструктажів і надання допомоги під час відбору біологічного матеріалу, здійснює його упакування - спеціаліст-криміналіст; забезпечення папером, паперовими конвертами, засобами (системами) для відбору біологічного матеріалу; здійснення доставки в місця зберіганні відібраних біологічних матеріалів; забезпечення зберігання та обліку відібранні біологічних матеріалів за датами надходження; видача зразків слідчому : подальшим повідомленням підрозділу інформаційно-аналітичної підтримки (з: потреби); контроль термінів придатності засобів (систем) відбору біологічного матеріалу та їх знищення - працівник підрозділу логістики та матеріально-технічного забезпечення; унесення інформації до електронного журналу реєстрації відібраного біологічного матеріалу - працівник підрозділу інформаційно-аналітичної підтримки; проведення роз'яснювальної роботи щодо необхідності відбору біологічного матеріалу, контроль за дотриманням положень Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», Порядку відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання, затвердженого наказом МВС України від 19.04.2023 № 323, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.05,2023 за № 799/39855 - працівник підрозділу головної інспекції.
З матеріалів справи судом встановлено, що 04.08.2023 та 05.09.2023 позивача було запрошено до службового кабінету в адмінбудівлі ГУНП у Львівській області з метою здійснення відбору біологічного матеріалу. Однак, відібрання у позивача біологічного матеріалу у вказані дні не відбулось, оскільки, як зазначено у актах про відмову від надання біологічного матеріалу від 04.08.2023 (два акти) та у акті від 05.09.2023, складених членами 1 групи по відбору біологічного матеріалу у поліцейських ГУНП у Львівській області, позивач відмовилась добровільно надати біологічний матеріал шляхом заповнення відповідної заяви, передбаченої наказом Національної поліції України від 08.06.2023 №483.
У висновку службового розслідування від 29.09.2023 дисциплінарна комісія відповідача вказала, що: «…факти порушень, за якими призначено службове розслідування, знайшли своє підтвердження та стали можливими внаслідок неналежного виконання службових обов'язків зі сторони старшого інспектора СЗК ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 , яка будучи працівником поліції зобов'язана неухильно дотримуватись вимог нормативно правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та ГУНП у Львівській області, проте усвідомлюючи, що відповідно до «Порядку відбору біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання», затвердженого наказом МВС України від 19 квітня 2023 року № 323 відбір біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється: на підставі заяви про відбір біологічного матеріалу та письмової згоди на обробку персональних даних (додаток 1), які вкладаються разом з упаковкою, в яку поміщений біологічний матеріал, до паперового конверта, свідомо не надала письмової згоди на обробку персональних даних, які вкладаються разом з упаковкою, в яку поміщений біологічний матеріал, до паперового конверта, що призвело до унеможливлення проведення подальшої процедури з відбору біологічного матеріалу під час дії воєнного стану.».
Водночас, із наданих позивачем пояснень під час проведення службового розслідування, судом встановлено, що 04.08.2023 та 05.09.2023 комісія відмовилась проводити обов'язковий відбір біологічного матеріалу без написання позивачем заяви з проханням провести такий відбір. Зокрема, щодо подій, які мали місце 05.09.2023 під час відбору біологічного матеріалу, позивач у своїх поясненнях зазначила, що, зважаючи на той факт, що згідно порядку відбору поліцейський повинен самостійно в себе отримати біологічний зразок, позивач попросила у комісії видати їй систему для відбору. Однак, комісія відмовилась надати позивачу систему для відбору біологічного матеріалу та запропонувала позивачу написати заяву з проханням здійснити відбір її біологічного матеріалу, а також надати згоду на обробку її персональних даних.
У своїх поясненнях позивач зазначила, що ст. 8 Закону № 2391-IX та п. 3 Порядку №323 містять дві самостійні підстави для відбору біологічного матеріалу:
- добровільну - на підставі заяви про відбір біологічного матеріалу та письмової згоди на обробку персональних даних (додаток 1), які вкладаються разом із упаковкою, в яку поміщений біологічний матеріал, до паперового конверта;
- обов'язкову в разі введення правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Аналізуючи вимоги ст. 8 Закону № 2391-IX та п. 3 Порядку №323 суд робить висновок, що відбір біологічного матеріалу для здійснення державної реєстрації геномної інформації з метою розшуку осіб, зниклих безвісти, та ідентифікації невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини (пункти 2, 3 ч. 1 ст. 4 Закону № 2391-IX), зокрема у поліцейських, здійснюється на підставі заяви про відбір біологічного матеріалу та письмової згоди на обробку персональних даних (додаток 1 до Порядку №323). Водночас, в разі введення правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, такий відбір здійснюється в обов'язковому порядку, без написання заяви про відбір біологічного матеріалу та письмової згоди на обробку персональних даних.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану Указами Президента України було неодноразово продовжено, зокрема, Указом Президента України від 10.11.2023 №734/2023 (затвердженим Законом України № 3429-IX від 08.11.2023) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року на 90 діб.
Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин, в Україні діяв правовий режим воєнного стану, внаслідок чого у відповідача були відсутні правові підстави вимагати у позивача написання заяви на відбір біологічного матеріалу та згоди на обробку персональних даних.
З наведеного суд висновує, що відповідач зробив помилковий висновок про те, що позивач, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків допустила порушення службової дисципліни, що виразилось у ненаданні позивачем заяви на відбір біологічного матеріалу та згоди на обробку своїх персональних даних, оскільки, під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, подання таких заяви та згоди під час відбору біологічного матеріалу, зокрема у поліцейських, не вимагається.
Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим особою діянням.
Суб'єкт владних повноважень, у свою чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Таким чином, суд висновує про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу відповідача від 09.10.2023 №3574.
Зважаючи на наведені вище норми права та встановлені по справі обставини, доводи відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваного наказу відносно позивача, суд відхиляє, оскільки вони не спростовують його протиправність.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд висновує про необхідність задоволення позову повністю.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У позовній заяві позивач зазначила, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 5000 грн.
Водночас, доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять. Тому питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд може розглянути після подання позивачем доказів на підтвердження її розміру у порядку, передбаченому статтею 143 КАС України.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Ген. Григоренка, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 39245807) від 09.10.2023 №3574 «Про порушення службової дисципліни зі сторони окремого працівника ГУНП у Львівській області».
3. Cтягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Ген. Григоренка, 3, м. Львів, код ЄДРПОУ 39245807) 1073,60 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 16.01.2024 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович