15 січня 2024 рокусправа № 380/17020/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.06.2023 № 050750002339, яка полягала у невключенні до страхового стажу громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою АДРЕСА_2 паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Великоновосілківським РВ УМВС України в Донецькій області від 02 грудня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 періодів роботи в колгоспі імені Мічуріна з 03.03.1987 по 30.05.1988, з 01.06.1988 по 05.02.1992;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою АДРЕСА_2 паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Великоновосілківським РВ УМВС України в Донецькій області від 02 грудня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 періодів роботи в колгоспі імені Мічуріна з 03.03.1987 по 30.05.1988, з 01.06.1988 по 05.02.1992;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області керуючись частиною 1 ст. 32 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зарахувати до страхового стажу роботи згідно трудової книжки від 31 травня 1984 року НОМЕР_3 , від 01 квітня 1987 року серія НОМЕР_4 період роботи з 03.03.1987 року по 30.05.1988 року, з 01.06.1988 року по 05.02.1992 року, громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, Донецької області, який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 та проживає за адресою АДРЕСА_2 паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Великоновосілківським РВ УМВС України в Донецькій області від 02 грудня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Ухвалою судді від 27.07.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою від 07.08.2023 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23.06.2023 позивач звернувся через Веб - портал, портал електронних послуг України до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Маріуполь) про призначення та виплати йому згідно статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком, на момент подачі заяви йому виповнилось повних 60 (шістдесят) років, дата його народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.06.2023 № 050750002339 позивачу не зараховано страховий стаж за період роботи з 03.03.987 по 30.05.1988, з 01.06.1988 по 05.02.1992 у колгоспі «Імені Мічуріна», Великоновосілківського району, Донецької області, у зв'язку з тим, що відсутня підстава внесення відпрацьованих трудоднів та інформація про перейменування колгоспу. Фактично страховий стаж позивача, згідно трудової книжки та витягу з особистого кабінету portal.pfu.gov.ua, який він додає до позовної заяви, складає 14 років 7 місяців 6 днів. Для зарахування вищезазначеного періоду трудової діяльності, пенсійний фонд просить надати уточнюючу про кількість відпрацьованих трудоднів. Вважає таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.06.2023 № 050750002339, протиправною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 11.08.2023 (вх. № 16871ел), у якому зазначає, що згідно з поданими документами, наявний страховий стаж позивача склав 09 років 08 місяців 10 днів. За результатами розгляду документів, поданих позивачем, до страхового стажу не зараховано наступні періоди: з 03.03.1987 по 30.05.1988, з 01.06.1988 по 05.02.1992, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки у графі «дата народження» зазначено не повністю (лише рік) та відсутня довідка про відпрацьовані людинодні в колгоспі; з 01.09.1985 по 02.02.1992 - період навчання згідно диплому НОМЕР_5 від 01.02.1992, оскільки навчання перетинається з роботою. Для зарахування даних періодів необхідно надати уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів. Вважає, що дії органу Пенсійного фонду є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 217709 позивачу І групу інвалідності.
ОСОБА_1 18.07.2023 подав заяву про призначення йому пенсії відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
За принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.06.2023 № 050750002339 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
У рішенні, зокрема, вказано, що страховий стаж особи становить 09 років 08 місяці 10 днів. За даними документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 03.03.1987 по 30.05.1988, з 01.06.1988 по 05.02.1992, згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки на титульній сторінці у графі «дата народження» зазначено неповністю (лише рік) та відсутня довідка про відпрацьовані людинодні в колгоспі. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи видані на підставі первинних документів та довідку про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум в колгоспі. Згідно поданих документів право на пенсійну виплату відсутнє. Після повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами право на пенсійну виплату буде переглянуто.
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в призначення пенсії протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
При цьому особливості призначення пенсій по інвалідності визначені розділом ІV Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до частини 1 статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Статтею 32 Закону №1058-IV передбачено, що особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача НОМЕР_4 , в якій зазначено:
- в період з 03.03.1987 по 30.05.1988 позивач прийнятий в члени колгоспу імені Мічуріна;
- в період з 01.06.1988 по 05.02.1992 позивач прийнятий на роботу в Олексіївську ветклініку на посаду ветлікаря епізоотолога.
Зі змісту рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.06.2023 № 050750002339, однією з підстав для відмови в її призначенні слугувало незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 03.03.1987 по 30.05.1988, з 01.06.1988 по 05.02.1992 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_4 , оскільки на титульній сторінці у графі «дата народження» зазначено неповністю (лише рік).
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд звертає увагу на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Також, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача з момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Також, зі змісту оскарженого рішення вбачається, що підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії стала відсутність довідки про відпрацьовані людинодні в колгоспі.
Відповідно до пункту 1 Основних Положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника.
Відповідно до пункту 2 Основних Положень трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Так, копія трудової книжки позивача НОМЕР_4 не містить відомості про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум в колгоспі.
Разом з тим згідно з пунктом 6 Основних Положень записи в трудовій книжці позивача за період роботи у колгоспі імені Мічуріна з 03.03.1987 по 30.05.1988 засвідчуються підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Суд констатує, що записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, який завірений підписом та печаткою роботодавця.
Отже, суд дійшов висновку, що трудовою книжкою позивача підтверджено спірні періоди роботи, які зазначені вище.
Належних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 13 Основних Положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд також встановив, що ОСОБА_1 звернувся до Комунальної установи «ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ТРУДОВИЙ АРХІВ» про надання архівної довідки щодо підтвердження стажу роботи, розміру встановленого мінімуму трудової участі у колгоспі, щомісячної заробітної плати та кількості фактично відпрацьованих вихододнів громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який працював в колгоспі імені Мічуріна села Костянтинопіль Костянтинопільської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, за період роботи з 01.04.1987 по 30.05.1988.
Комунальна установа «Великоновосілківський об'єднаний Трудовий архів» надала -довідку від 11.07.2023 № Д-07-03/23-27 у якій зазначає, що документи з кадрових питань (особового складу) даного ліквідованого сільськогосподарського підприємства знаходяться на зберіганні в Комунальній установі «Великоновосілківський об'єднаний Трудовий архів», зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_3 . Запит на даний момент не може бути виконаним так як у зв'язку з активними бойовими діями, що відбуваються на території селища, документи тимчасово переміщені і доступ до них відсутній. Після появи можливості працювати з документами Ваш запит буде виконано. Документи селянського (фермерського) господарства «ПРИСТИЖ» (код ЄДРТГОУ 22008120) на зберігання і подальше використання до архівної установи не надходили. Місце їх знаходження архіву не відоме.
Суд зазначає, що частиною 3 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідні положення кореспондуються з ч. 1 ст. 101 Закону №1788, згідно з якою органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано “Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд звертає увагу на те, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку запису у трудовій книжці про спірні періоди роботи позивача не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Проте, в даному випадку відповідач не здійснив запитів до роботодавця або архівних установ з метою отримання відомостей про відпрацьовані людинодні в колгоспі.
Доказів, що в спірний період позивач не працював, відповідачем не надано.
Відсутність довідок на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Тому, дії відповідача щодо незарахування стажу роботи в колгоспі позивача за наявними в трудовій книжці записами є такими, що тягнуть за собою несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів позивача.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем.
При цьому суд зазначає, що право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
За умови підтвердження трудового стажу позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.06.2023 № 050750002339 щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_1 прийняте без урахуванням вищевказаних обставин, тому є таким, що прийняте всупереч нормам чинного законодавства, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Для захисту прав позивача необхідно задовольнити і похідні позовні вимоги та зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 03.03.1987 по 30.05.1988, з 01.06.1988 по 05.02.1992 та зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.06.2023, з урахуванням висновків суду.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) /розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.06.2023 № 050750002339 про відмову в призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 03.03.1987 по 30.05.1988, з 01.06.1988 по 05.02.1992.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.06.2023, з урахуванням висновків суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 15.01.2024.
Суддя Кедик М.В.