12 січня 2024 рокусправа № 380/19403/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про демонтаж самочинно влаштованої огорожі, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (79022, м. Львів, вул. Виговського, 34; код ЄДРПОУ 04056084) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з вимогою:
- зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати самовільно влаштовану на земельній ділянці Львівської міської Територіальної громади огорожу довжиною 25м з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій на АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є співвласницею будинку АДРЕСА_2 та самовільно влаштувала на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади огорожу довжиною 25 метрів з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій на АДРЕСА_2 , що підтверджується актом складеним ЛПК «Сигнівка» від 14.02.2011. Позивачем прийнято розпорядження №923 від 09.11.2010 про демонтаж самовільно влаштованої огорожі довжиною 25 метрів з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій на АДРЕСА_2 . ЛКП «Сигнівка» скеровувало відповідачу попередження від 31.01.2011 та від 11.04.2023 із рекомендацією демонтувати самовільно влаштовану на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади огорожу довжиною 25 метрів з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій на АДРЕСА_2 . Проте, відповідач самочинно влаштовану огорожу не демонтувала, що підтверджується актами ЛКП «Сигнівка» від 14.02.2011, 14.02.2011 та 14.04.2023. Таким чином вважає, що спірні правовідносини в цій сфері обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Позивачем до моменту звернення до суду з даним позовом було вжито усіх можливих заходів реагування на порушення вимог містобудівного законодавства, законодавства щодо благоустрою населених пунктів, як шляхом винесення відповідного розпорядження щодо рекомендації демонтувати самовільну огорожу, так і шляхом притягнення до адміністративної відповідальності відповідачів. Просить позов задовольнити.
Львівським окружним адміністративним судом 18.08.2023 направлено Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .
31.10.2023 на адресу суду надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 02.11.2023 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки, подано уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.12.2023 за вх.№95831 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Зазначив, що розгляд справи в першій інстанції без виклику учасників справи може призвести до того, що виконання завдань адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів буде суттєво ускладнене.
Ухвалою суду від 18.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі вручено відповідачу, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Залізнична районна адміністрація є органом місцевого самоврядування, ідентифікаційний код 04056084, зареєстрована як юридична особа.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №322621270, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_4 .
Розпорядженням Залізничної районної адміністрації №923 від 09.11.2010 «Про самочинне будівництво гр. ОСОБА_1 », розглянувши заяву гр. ОСОБА_2 , співвласника буд. АДРЕСА_2 , інформацію ЛКП «Сигнівка», подані документи, висновок міжвідомчої комісії, керуючись рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.11.2005 №1224 «Про внесення змін і доповнень до рішення виконавчого комітету від 06.05.2005 №406 «Про затвердження Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові» зобов'язано гр. ОСОБА_1 в термін до 01.02.2011 демонтувати самочинно влаштовану огорожу довжиною 25 м. на прибудинковій території з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій та привести планування горища буд. АДРЕСА_2 до попереднього стану.
ЛКП «Сигнівка» скеровувало відповідачу попередження від 31.01.2011 із рекомендацією демонтувати самовільно влаштовану на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади огорожу довжиною 25 м. з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій на АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 самочинно влаштовану огорожу не демонтувала, що підтверджується актами ЛКП «Сигнівка» від 14.02.2011, 14.02.2011 та 14.04.2023.
09.11.2010 Залізнична районна адміністрація подала позов до Залізничного районного суду м. Львова із вимогою зобов?язати ОСОБА_1 демонтувати самовільно влаштовану на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади огорожу довжиною 25м з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій на АДРЕСА_2 .
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.05.2011 було відкрито провадження у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про демонтувати самовільно влаштовану на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади огорожу довжиною 25м з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій на АДРЕСА_2 .
05.12.2011 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати розпорядження голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №923 від 26.10.2010 року незаконним.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.12.2011 року у було зупинено провадження справі позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про демонтувати самовільно влаштовану на земельній ділянці
Львівської міської територіальної громади огорожу довжиною 25м з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій на АДРЕСА_2 .
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року передано по підсудності на розгляд Залізничного районного суду м. Львова дану адміністративну справу, яка надійшла 24.01.2012 року до Залізничного районного суду м. Львова.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 10.02.2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Сигнівка» - про визнання розпорядження голови районної адміністрації незаконним залишено без розгляду.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 10.02.2012 року у справі №2a-1309/351 - без змін.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.03.2023 року провадження у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про демонтувати самовільно влаштовану на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади огорожу довжиною 25 м. з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій на АДРЕСА_2 закрито, та роз?яснено, що відповідно до 4. 1 ст. 256 ЦПК України розгляд справи віднесено до юрисдикції Львівського окружного адміністративного суду ( 79000, м. Львів, вулиця Чоловського, 2).
ЛКП «Сигнівка» скеровано попередження від 11.04.2023, в якому рекомендовано ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлену огорожу довжиною 25 метрів на прибудинковій території з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій та привести планування горища буд. АДРЕСА_2 до попереднього стану в термін до 21.04.2023.
Відповідно до Акту від 12.04.2023, складеного комісією ЛКП «Сигнівка» в складі майстрів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , економіста ОСОБА_5 що гр. ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_3 не виконала вимог розпорядження №923 від 09.11.2010 про демонтаж самочинно встановленої огорожі довжиною 25 метрів на прибудинковій території з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій та приведення планування горища буд. АДРЕСА_2 до попереднього стану.
Невиконання відповідачем обов'язку щодо демонтажу самочинно встановленої огорожі стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.
За змістом підпункту 3 пункту «б» частини 1 статті 31 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Згідно зі статтею 154 Житлового кодексу Української РСР виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам.
Відповідно до частини 3 статті 52 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.10.2021 №914 «Про затвердження Положень про районні адміністрації Львівської міської ради та їх структур» та п. 13 розділу 2 Ухвали №1081 від 08.07.2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (зі змінами) до повноважень районної адміністрації належить забезпечення благоустрою району, а відповідно до п. 6 вказаного положення забезпечення демонтажу самовільно встановлених: парканів, тимчасових споруд, обмежувальних паркувальних пристроїв, які перешкоджають під'їзду автомобілів швидкої медичної допомоги, поліції, пожежної, рятувальної, аварійно-відновлювальної техніки до житлових будинків, обмежувачів швидкості руху автотранспорту тощо та інших визначених споруд у Львівській міській територіальній громаді.
Таким чином, з урахуванням наведеного, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради має право звертатися у встановленому порядку до суду із вимогами, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень, зокрема, у разі виявлення фактів самочинного будівництва під час здійснення контролю за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам.
Відповідно до частини 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Частина 5 статті 319 Цивільного кодексу України визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно з частиною 2 статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до частини першої статті 151 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Статтею 152 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
За змістом підпунктів 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3, 1.4.4 пункту 1.4 «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила) переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Відповідно до підпункту 1.4.6 пункту 1.4 Правил власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.
У листі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11 вересня 2006 року № 5/6-2198 вказано, що роботи з перепланування повинні проводитися відповідно до проекту, розробленого з дотриманням вимог чинних будівельних норм і правил (ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання», ДБН А.22-3-97 «Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»).
Пунктом 3 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 295 від 22 липня 2009 року передбачено, що реконструкція житлового будинку - це перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв'язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Встановлення на землях комунальної власності міста огорожі здійснене з порушенням Закону України «Про благоустрій населених пунктів», та Правил благоустрою міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року.
Зокрема, п. 19.1.4, п.20.1.31 п.20.1.24 передбачено відповідальність за самовільне захоплення території (частини території) об'єкта благоустрою м. Львова та за самовільне встановлення огорож.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» до земель комунальної власності територіальних громад сіл селищ, міст передаються, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальне громади та держави.
Згідно з ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» об'єктом благоустрою є території загального користування.
У Правилах благоустрою м. Львова під територією розуміється сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів загального користування, вулиць, провулків у межах населеної пункту. Утримання земель загального користування покладається на органи місцево самоврядування відповідно до ст.15 Закону України «Про благоустрій населені пунктів».
Відповідно до ст.14 згаданого Закону утримання в належному стані території - і використання її за призначенням відповідно до правил благоустрою території населене пункту, збереження та відновлення об'єктів благоустрою. Об'єкти благоустрію використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Згідно з ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та правил благоустрою міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 року, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Відповідно до пунктів 7, 17 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відома виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів; видачі дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом.
Частина 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах своїх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно із п. 4.32 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 01.11.2016 р. №977 (зі змінами), та п. 4.1.4 Ухвали №777 від 14.07.2016 року «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (зі змінами) до повноважень районної адміністрації належить забезпечення благоустрою району, а відповідно до п. 4.50. належать повноваження щодо розгляду питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо).
Відповідно до п. 19.1.1. Правил благоустрою у м. Львові державний і самоврядний контроль та нагляд за дотриманням законодавства у сфері благоустрою здійснюють також житлово-комунальні підприємства м. Львова.
За порушення вимог законодавства у сфері благоустрою і Правил благоустрою складаються документи, які зобов'язують усунути порушення (припис, вимога тощо), та протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до власних повноважень.
На об'єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом (ст.16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.22 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законом порядку.
Огорожа Відповідачем встановлена самочинно, без відведення земельної ділянки та без отримання відповідного дозволу.
Згідно із п.5.1. рішення № 834 Львівської міської ради від 09.09.2011 «Про затвердження положення про порядок влаштування огорож у м. Львові» особа, яка має намір влаштувати огорожу, повинна отримати дозвіл (розпорядження голови районної адміністрації) на проведення таких робіт, незалежно від форми власності земельної ділянки на якій буде розташована огорожа.
Обов'язки власника у ЦК України на загальному рівні визначені через зобов'язування власністю (ч. 4 ст. 319 ЦК України); тягаря утримання майна (ст. 322 ЦК України); ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна (ст. 323 ЦК України).
Згідно з приписами ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно, будь-яке невиконання покладених на власника чи титульного володільця юридичних обов'язків може розглядатися як порушення приписів чинного законодавства.
Суд встановив, що, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_4 .
Відповідач самовільно влаштувала на земельній ділянці Львівської міської територіальної громади огорожу довжиною 25 метрів з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій на АДРЕСА_2 .
Розпорядженням Залізничної районної адміністрації №923 від 09.11.2010 «Про самочинне будівництво гр. ОСОБА_1 », розглянувши заяву гр. ОСОБА_2 , співвласника буд. АДРЕСА_2 , інфомрацію ЛКП «Сигнівка», подані документи, висновок міжвідомчої комісії, керуючись рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.11.2005 №1224 «Про внесення змін і доповнень до рішення виконавчого комітету від 06.05.2005 №406 «Про затвердження Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові» зобов'язано гр. ОСОБА_1 в термін до 01.02.2011 демонтувати самочинно влаштовану огорожу довжиною 25 м. на прибудинковій території з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій та привести планування горища буд. АДРЕСА_2 до попереднього стану.
ЛКП «Сигнівка» скеровано попередження від 11.04.2023, в якому рекомендувало ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлену огорожу довжиною 25 метрів на прибудинковій території із збірно-розбірних залізобетонних конструкцій та привести планування горища буд. АДРЕСА_2 до попереднього стану в термін до 21.04.2023.
Відповідно до Акту від 12.04.2023, складеного комісією ЛКП «Сигнівка» в складі майстрів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , економіста ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_3 не виконала вимог розпорядження №923 від 09.11.2010 про демонтаж самочинно встановленої огорожі довжиною 25 метрів на прибудинковій території з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій та приведення планування горища буд. АДРЕСА_2 до попереднього стану.
Під час розгляду справи доказів виконання чи скасування Розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №923 від 09.11.2010 відповідачем до суду не подано, як і не надано доказів оскарження такого Розпорядження.
Оскільки вимоги, що наведені у Розпорядженні Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №923 від 09.11.2010 не були виконані відповідачем добровільно, позивач як суб'єкт, що здійснює контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам та вживає заходів щодо виявлених фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу, тощо) на виконання своїх повноважень звернувся до суду із цим позовом.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати самовільно влаштовану на земельній ділянці Львівської міської Територіальної громади огорожу довжиною 25м з збірно-розбірних залізобетонних конструкцій на АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних у повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (79022, м. Львів, вул. Виговського, 34; код ЄДРПОУ 04056084) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про демонтаж самочинно влаштованої огорожі - задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати самовільно влаштовану на земельній ділянці Львівської міської Територіальної громади огорожу довжиною 25м із збірно-розбірних залізобетонних конструкцій на АДРЕСА_2 .
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна