Іменем України
15 січня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1306/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання провести перерахунок заробітної плати, стягнення заробітної плати,
30 листопада 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, якою просив:
- визнати протиправною бездіяльність Луганської обласної прокуратури, яка полягає в не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 заробітної плати (до якої входять: надбавка за вислугу років, матеріальна допомога, компенсація за невикористані дні відпустки) з урахуванням посадового окладу визначеного, відповідно до статті 81 Закону України “Про прокуратуру” №1697-УІІ, за період з 01 квітня 2021 року по 07 квітня 2023 року;
- зобов'язати Луганську обласну прокуратуру перерахувати та нарахувати ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу визначеного, відповідно до статті 81 Закону України “Про прокуратуру” №1697- VII, заробітну плату (до якої входять: надбавка за вислугу років, матеріальна допомога, компенсація за невикористані дні відпустки), за період з 01 квітня 2021 року по 07 квітня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різницю суми заробітної плати, яка йому була не сплачена з урахуванням посадового окладу визначеного, відповідно до статті 81 Закону України “Про прокуратуру” №1697-УІІ, за період з 01 квітня 2021 року по 07 квітня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 898 880,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , з 11 січня 2017 року по 26 жовтня 2021, та в подальшому з моменту поновлення з 22 лютого 2022 року по 07 квітня 2023 року, працював в Лисичанській місцевій прокуратурі Луганської області на посаді прокурора.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 по справі №360/7443/21 позов ОСОБА_1 до п'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора та Луганської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення п'ятнадцятої кадрової комісії №294 від 13.09.2021 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 , атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Луганської обласної прокуратури від 21.10.2021 № 1563к, про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора. Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На виконання вказаного рішення суду 22.02.2022 керівником Луганської обласної прокуратури скасовано наказ від 21.10.2021 № 1563к про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на посаді прокурора Лисичанській місцевій прокуратурі Луганської області.
В подальшому наказом керівника Луганської обласної прокуратури від 05.04.2023 № 150к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Лисичанській місцевій прокуратурі Луганської області.
Після звільнення, ОСОБА_1 скеровано запит до Луганської обласної прокуратури з проханням надати інформацію про середню заробітну плату. Згідно відповіді Луганської обласної прокуратури на запит ОСОБА_1 від 04.10.2023 №21-111 вих-23, сума середньої заробітної плати ОСОБА_1 складала 6678,80 гри.
У зв'язку з отриманням інформації про суму середньої заробітної плати, в подальшому 05.10.2023 ОСОБА_1 скеровано звернення до Луганської обласної прокуратури з проханням надати інформацію про суми заробітної плати ОСОБА_1 , за кожен місяць окремо, починаючи з 01.04.2021 та закінчуючи 07.04.2023. порядку та підстав її нарахування, а також проханням, у разі неналежного розрахувати заробітної плати, здійснити перерахунок заробітної плати та виплати недоотриманої її частини з урахуванням положень ст. 81 Закону України “Про прокуратуру”.
У відповідь на вищевказаний звернення, листом Луганською обласною прокуратурою від 17.10.2023 №21-136вих-23 повідомлено, що нарахування та виплата заробітної плати прокурорам місцевих прокуратур за означений період здійснювалась в межах затвердженого фонду оплати прані на підставі діючих нормативно-правових актів, що регулювали питання оплати праці прокурорів, а саме відповідно до Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”, який набрав чинності 25.09.2019.
Крім цього, вказаним листом обласна прокуратура повідомила, що заробітна плата ОСОБА_1 за зазначений період встановлювалась та виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 роки №505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури” із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати прані працівників прокуратури” та постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.2020 №171 “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв'язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”.
Крім цього, листом від 17.10.2023 №21-136 вих-23 обласна прокуратура зазначила, що Рішенням Конституційного Суду України №8- р(ІІ)/2023 від 13.09.2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконстуційним), деякі положення пункту 3 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України №113, зокрема щодо оплати праці прокурорів згідно з постановою Кабінету Міністрів України до їх звільнення або переведення-до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, та зазначено, що оплату праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішенням судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації слід здійснювати на підставі статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, розраховуючи її на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня з дня ухвалення цього Рішення, тобто з 13.09.2023, за таких обставин для здійснення перерахунку заробітної плати, нарахованої ОСОБА_1 за період до 13.09.2023 такі підстави відсутні.
Вказані дії Луганської обласної прокуратури позивач вважає незаконними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції вказує, що Наказом керівника Луганської обласної прокуратури від 05.04.2023 № 150к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Лисичанській місцевій прокуратурі Луганської області.
З огляду на викладене рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 3-80/2022 не поширюється на спірні правовідносини у цій справі, які виникли та припинилися до ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Таким чином, дія другого речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 3-80/2022, втратила чинність 13.09.2023.
Отже, ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним другого речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ не впливає на правовідносини, що склалися до дати його ухвалення.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду № 820/2462/17 від 23.01.2019, у справі № 804/3790/17 від 25.07.2019, у справі № 818/45/1 від 04.06.2020, у справі № 826/18228/16 від 27.10.2020.
Від позивача надійшла відповідь на відзив в обґрунтування якого зазначено, що стосовно посилання відповідача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 варто зазначити, що ця справа не є ні подібною ні аналогічною, обставини справи ні в якому разі не схожі з згаданою справою, втім відповідач безпідставно посилається на вказаний правовий висновок. Крім того, справа №4819/49/19 розглядалась у поряду кримінального судочинства, та вона про перегляд за виключними обставинами, а не про відшкодування шкоди, (стягнення заробітної плати) завданої неконституційним актом. Окрім того, у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду постанови від 18.11.2020 у справі №4819/49/19, частина третя статті 152 Конституції України не застосовувалась до спірних правовідносин. За таких обставин, норму частини третьої статті 152 Конституції України потрібно застосовувати безпосередньо, ґрунтуючись на положеннях частини другої статті 8 Основного Закону.
Ухвалою суду від 03 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14 листопада 2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року у задоволенні заяви Луганської обласної прокуратури про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Ухвалою суду від 20 грудня 2023 року витребувано у Луганської обласної прокуратури довідку про суми грошового забезпечення з зазначенням всіх складових, лікарняних, відпусток за період з 21.09.2021 по 22.02.2022, з 23.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 07.04.2023, довідку щодо виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 жовтня 2021 року по 15 лютого 2022 року за рішенням суду від 15.02.2022 по справі №360/7473/21, надати роз'яснення щодо розміру нарахованого посадового окладу за період з 21.09.2021 по 22.02.2022, з 23.02.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 07.04.2023 з посиланням на нормативно-правовий акт, надати інформацію щодо посади позивача у період з 21.09.2021 по 07.04.2023, а також на яку посаду було поновлено ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 15.02.2022 по справі №360/7473/21.
Дослідив матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку необгрунтованості позовних вимог з огля на наступне.
Судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами наступні обставини справи.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) працював на посаді прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 .
Наказом керівника Луганської обласної прокуратури від 21.10.2021 № 1563к позивача звільнено з посади прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації № 294 від 13.09.2021 (підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури") з 26 жовтня 2021 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі №360/7473/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Луганської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року № 294 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", прийняте стосовно ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ керівника Луганської обласної прокуратури від 21 жовтня 2021 року № 1563к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області та органів прокуратури з 26 жовтня 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області та органах прокуратури з 27 жовтня 2021 року. Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 жовтня 2021 року по 15 лютого 2022 року у розмірі 26004 (двадцять шість тисяч чотири) гривні 44 коп. з відрахуванням обов'язкових податків та зборів. В іншій частині у задоволенні позивних вимог ОСОБА_1 відмовити. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць у розмірі 7429 (сім тисяч чотириста двадцять дев'ять) гривень 84 коп. з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
На підставі вищезазначеного судового рішення у справі №360/7473/21, Луганською обласною прокуратурою видано наказ від 22.02.2022 №148к про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області з 27.10.2021.
Наказом Луганської обласної прокуратури від 22.02.2022 №149к тимчасово визначено робоче місце ОСОБА_1 у Луганській окружній прокуратурі Луганської області; доручено керівнику Луганської окружної прокуратури Луганської області забезпечити ведення табельного обліку використання робочого часу ОСОБА_1 .
Згідно довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 , заробітна плата у період з квітня 2021 року по квітень 2023 року виплачувалася виходячи з посадового окладу 5660,00 грн.
В подальшому, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року апеляційні скарги Луганської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі № 360/7473/21 задоволені. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі № 360/7473/21 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Луганської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №360/7473/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №360/7473/21 повернуто скаржнику.
Наказом Луганської обласної прокуратури від 05.04.2022 №150к, звільнено з 07 квітня 2023 року ОСОБА_1 з посади прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області та з органів Луганської обласної прокуратури у зв'язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням. Виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 35 календарних днів (за відпрацьований робочий рік з січня 2022 року по січень 2023 року 28 календарних днів, з 11 січня 2023 року по 07 квітня 2023 року 7 календарних днів).
Не погоджуючись із бездіяльністю щодо нарахування та виплати заробітної плати з 01 квітня 2021 року по 07 квітня 2023 року в порядку та в розмірах передбачених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII).
Частина 1 ст.7 Закону №1697-VII до внесення змін Законом №113-ІХ (набрав чинності 25.09.2019р.) передбачала, що систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Згідно зі ст.10 Закону №1697-VII до внесення змін Законом №113-ІХ (набрав чинності 25.09.2019р.) у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників. У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 81 Закону №1697-VII до внесення змін Законом №113-ІХ (набрав чинності 25.09.2019) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2.
Частина 1 ст. 7 Закону №1697-VII (зі змінами внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Згідно зі ст. 10 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура. Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників. У структурі обласної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи. Утворення, перелік, територіальна юрисдикція, реорганізація та ліквідація обласних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 81 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 01 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2.
Згідно з приписами ч. 7 ст. 81 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 9 ст. 81 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 ст. 89 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.
Статтею 90 Закону №1697-VII (зі змінами внесеними Законом №113-ІХ, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до ст.ст. 8, 13 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та ч.1 ст.10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
За приписами ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII, які набрали чинності з 01.01.2015) установлено, що норми і положення ст. 81, ч.ч. 16, 17, 18 ст. 86, п.п. 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру», застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.п. 1, 2 і 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (надалі Постанова №505) затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-7; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.
Абзацами 1 та 3 п.3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Указаний Закон є чинним та неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України визначено, що положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня Конституційним Судом України цього Рішення.
Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу не нарахування та не виплати заробітної плати позивачу у період з 01.04.2021 по 07.04.2023 у порядку та розмірі, передбаченому ст. 81 Закону №1697-VII.
Системний аналіз приписів Закону № 113-ІХ дозволяє зробити висновок, що на зазначений період (тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови № 505.
Водночас ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в обласні, окружні прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі ст. 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом № 113-ІХ.
При цьому, положеннями п.3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи не проходження атестації.
Отже, прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону №113-IX.
Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 стосується приписів ст. 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні ст. 131-1 Основного Закону України і пов'язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нового змісту - з функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування ст. 81 Закону №1697-VII зі змінами в редакції Закону №113-ІХ у цій справі, пов'язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/«оновлені» прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).
Так, до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме постанови Кабінету Міністрів України № 505.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 01 квітня 2021 року по 07 квітня 2023 року не був прокурором, який успішно пройшов атестацію та призначеним саме прокурором окружної прокуратури, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абз. 3 п.3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме Постанови № 505.
Таким чином, правові підстави для виплати позивачу заробітної плати з урахуванням посадового окладу визначеного, відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, за період з 01 квітня 2021 року по 07 квітня 2023 року відсутні.
Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-р(ІІ)/2023 (справа № 3-80/2022) яким визначено, що друге речення абзацу третього пункту З розділу П "Прикінцеві і перехідні положення" Закону У країни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, то дія цього підпункту втратила чинність 13.09.2023.
Суд наголошує, що спірні правовідносини між сторонами виникли до зазначеної дати.
Частиною другою статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Зі змісту статті 152 Конституції України слідує, що Конституційний Суд України може самостійно визначати строк втрати чинності актом (його окремими положеннями).
За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача про те, що Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-р(ІІ)/2023 (справа № 3-80/2022) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, яке не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволення позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією № 67494405 від 26.10.2023.
З огляду на те, що у задоволені позовних вимог відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 256, 262, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання провести перерахунок заробітної плати, стягнення заробітної плати відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова