15 січня 2024 року № 320/42808/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., суддів: Діска А.Б., Жукова Є.О., розглянувши у підготовчому засіданні заяву відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Громадської організації “Федерація Таеквон-до І.Т.Ф.України” до Міністерства молоді та спорту України, третьої особи Громадської організації “Всеукраїнський Союз Таеквон-до” про визнання нормативно-правового акту таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та зобов'язання вчинити певні дії,-
за участю представників сторін:
представник позивача - Ковпак І.Ю.
представник відповідача - Коваленко О.М.
представник третьої особи - Тарнавський В.Б.
Громадська організація «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» звернулась до Київського окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про:
- визнання нормативно-правового акта «Порядок визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затверджений наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 18.05.2023 за № 835/39891) в частині пункту 6 розділу IV, таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили,
- зобов'язати Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні", у відповідність до вимог статей 1 та 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів, призначено підготовче судове засідання, зобов'язано відповідача опублікувати оголошення про оскарження нормативно-правового акта.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2022 у справі № 640/8/21 залишено без змін. Зобов'язано Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 28 лютого 2019 року №1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 травня 2019 року за №480/33451, у відповідність до вимог статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 лютого 1993 року №3808-XII (зі змінами), шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту такого критерію як наявність правил спортивних змагань. У задоволенні решти позову відмовлено.
Позивач зазначає, що у вказаних рішеннях судів було досліджено зміст оскаржуваного пункту положення та встановлено, що в підпункті 4 пункту Наказу № 1059, яким пункт 6 розділу IV Порядку № 149 викладено в новій редакцій, відсутній обов'язковий критерій для визнання виду спорту - наявність правил, встановлений статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», а відтак пункт 6 розділу IV Порядку № 149 не відповідає критеріям для визнання виду спорту передбачених статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт».
16.05.2023 року на виконання судового рішення у справі № 640/8/21 Міністерством видано наказ № 2755 «Про внесення змін до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення», відповідно до якого пункт 6 розділу IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення, яким Порядок доповнено новим абзацом такого змісту: «наявність правил спортивних змагань». Між цим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Федерації у рішенні від 22.07.2022 року у справі № 640/8/21 зазначив, що «приведення пункту 6 розділу IV Порядку у відповідність до вимог статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» захистить інтереси позивача забезпечувати розвиток ОСОБА_1 , проведення змагань за відповідними правилами та убезпечить від створення подібних видів спорту з однаковими правилами».
Проте, позивач відзначає, що Міністерство не поновило такий критерій для визнання нового виду спорту, як «наявність суттєвої різниці між назвою нового виду спорту і правилами спортивних змагань і назвою і правилами видів спорту, які вже визнані в Україні», а зазначило критерій «наявність правил змагань».
На думку Позивача Міністерство створило можливість визнання необмеженої кількості нових видів спорту з такими ж назвами та правилами змагань, як і у існуючих видів спорту, а отже і після видання Міністерством наказу від 16.05.2023 № 2755 «Про внесення зміни до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення» нова редакція пункту 6 розділу ІV Порядку не відповідає положенням Закону України «Про фізичну культуру і спорт» та іншим нормативно-правовим актам в галузі фізичної культури і спорту. Проте, не можуть бути різними види спорту з однаковими назвами та правилами змагань, адже у найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє.
Крім того, Позивач вважає, що внесення наказом № 2755 змін до пункту 6 розділу ІV Порядку не відповідає вимогам статті 1 та 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» оскільки допускає можливість визнання різних видів спорту з однаковими правилами змагань. Так як за наявності однакових правил змагань у декількох видів спорту, виникає невизначеність, на підставі яких правил (якого виду спорту) повинні проводитись спортивні заходи або змагання.
08 грудня 2023 року, Міністерством молоді та спорту України на виконання ухвали суду надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача. Так, Відповідач зазначає, про те, що останнім виконано рішення у справі № 640/8/21 у повному обсязі, наказом № 2755 від 16.05.2023 року «Про внесення зміни до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення», відповідно до пункту першого якого «пункт 6 розділу IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних виді спорту в Україні, порядок його ведення, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 27.01.2014 року № 149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2014 року за № 281/25058, доповнено новим абзацом такого змісту: «наявність правил спортивних змагань».
Відповідач зазначає, що Позивач фактично звинувачує Міністерство у невиконанні мотивувальної частини рішення Суду у справі № 640/8/21. При цьому, Відповідач зазначає, що виконати можливо лише резолютивну частину рішення Суду, а не описову чи/або мотивувальну, як того бажає Позивач. При цьому, вказує, що Позивачем не було оскаржено рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 640/8/21.
На думку Відповідача не є можливим здійснити повторний перегляд справи № 640/8/21 за наявності рішення (рішень) суду, що набрало законної сили, постановленого між тим ж сторонами, про ті ж самі підстави, оскільки кожне рішення суду ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
08.12.2023 року від Відповідача до суду надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадську організацію «Всеукраїнський Союз Таеквон-до». В обґрунтування цього клопотання Відповідач зазначає, що підставою для скасування наказу № 2755 від 16.05.2023 року ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» вважає протиправне визнання Міністерством виду спорту «Таеквон-До» як самостійного виду спорту відносно «Таеквондо (ІТФ)», що призводить до створення «клонів» з такого виду спорту. Представником «Таеквон-До» в Україні є Громадська організація «Всеукраїнський Союз Таеквон-до», утворена в 2006 році, та з 2009 року є членом ВАДА. Вищими міжнародними рівнями організації «Таеквон-до» є: Міжнародна Федерація Таеквон-До, утворена в 2007 році, зареєстрована у Іспанії, м. Мадрид, на чолі з президентом Паулем Вейлером. Всеєвропейська Федерація Таеквон-до, утворена в 1979 році, зареєстрована у Польші, м. Люблін.
На думку Відповідача, Позивач помилково ототожнює різні види спорту стверджуючи про «клонування», що може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів Союзу, який розвиває національний вид спорту «Таеквон-до».
Між цим, 08.01.2024 року від Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-до» до суду надійшла заява про залучення останньої в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає про те, що ухвалення рішення у межах цієї справи може бути використане в подальшому Позивачем з метою припинення діяльності заявника , оскільки відповідно до Статуту останнього вся його діяльність пов'язана з «Таеквон-до» як з видом спорту, його розвитком та захистом порушених, невизнаних, оспорюваних прав та інтересів членів Заявника як громадської організації.
Крім цього, 14.12.2023 року Міністерством молоді та спорту України надано до суду заяву про закриття провадження у справі № 320/42808/23 на підставі п. 8. ст. 238 КАС України. В обґрунтування вказаної заяви Відповідач зазначає, що судовий процес у справі № 640/8/21 завершився реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Позивач безпідставно звернувся до Суду з позовними вимогами про визнання Наказу № 2755 протиправним, оскільки такий позов не може розглядатися в рамках позовного провадження. Так, у разі незгоди з наказом № 2755 від 16.05.2023 року Позивач у відповідності до ст. 382 КАС України мав право звернутися до Суду із заявою щодо встановлення судового контролю у рамках адміністративного судочинства. Між цим встановлення судового контролю у справі № 640/8/21 є недоцільним, оскільки наявний факт виконання Міністерством рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 22.07.2022 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у підготовчому засіданні 09.01.2024 року оголошено перерву до 15.01.2024 року о 12 год.00 хв. , визначено, що подальший розгляд справи буде здійснюватись колегіально у складі трьох суддів.
10.01.2024 року до суду від Позивача надійшли заяви в яких останній заперечує проти задоволення клопотань про залучення третьої особи та заяви Відповідача про закриття провадження у справі № 320/42808/23 на підставі в. 8 ст. 238 КАС України та просить суд відмовити в їх задоволенні. При цьому, Позивач відмічає, що видання Міністерством молоді та спорту України спірного наказу є неповним відновленням законних прав та інтересів позивача.
Також, 12.01.2024 року до суду від Позивача надійшли письмові заперечення щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-до».
У підготовче засідання 15.01.2024 року з'явилися повноважні представники позивача та відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 15.01.2024 року залучено до участі у справі третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадську організацію «Всеукраїнський Союз Таеквон-до».
У підготовчому засіданні представник Позивача заперечував проти закриття провадження у справі, просив суд відмовити у задоволенні відповідної заяви Відповідача.
У підготовчому засіданні представник Відповідача підтримав заяву про закриття провадження у справі № 320/42808/23 на підставі п. 8 ст. 238 КАС України з підстав викладених в заяві.
Представник третьої особи в підготовчому засіданні підтримав заяву Відповідача про закриття провадження у даній справі та просив суд її задовольнити.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін щодо закриття провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 і 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»), серія А №18, п. 28- 36).
Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2022 у справі № 640/8/21 адміністративний позов Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» до Міністерства молоді та спорту України про визнання нормативно - правового акту таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 28 лютого 2019 року №1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 травня 2019 року за №480/33451, у відповідність до вимог статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 лютого 1993 року №3808-XII (зі змінами), шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту такого критерію як «наявність правил спортивних змагань». У задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На виконання судового рішення у справі № 640/8/21 Міністерством молоді та спорту України видано наказ № 2755 від 16.05.2023 року «Про внесення змін до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення», відповідно до якого пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення», яким Порядок доповнено новим абзацом такого змісту: «наявність правил спортивних змагань».
Підставою для звернення Позивача у справі № 320/42808/23 до суду є невідповідність пункту 6 «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755 статтям 1, 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», оскільки Міністерство молоді та спорту України не поновило такий критерій для визнання нового виду спорту, як «наявність суттєвої різниці між назвою нового виду спорту і правилами спортивних змагань і назвою і правилами видів спорту, які вже визнані в Україні», а зазначило тільки «наявність правил змагань».
Згідно п. 8 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 800/369/17, зазначено:
У розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
Разом з цим, колегія суддів вважає доводи Відповідача стосовно того, що Міністерством молоді та спорту України на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/8/21 від 22.07.2022 року видано наказ № 2755 від 16.05.2023 року «Про внесення змін до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення», а тому судове рішення у вказаній вище справі є виконаним в повному обсязі, необґрунтованими в контексті вирішення питання про закриття провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України у справі № 320/42808/23, оскільки фактично наказ Міністерства молоді та спорту України № 2755 від 16.05.2023 року є новим предметом оскарження, який розглядається в межах даної адміністративної справи.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання Міністерства молоді і спорту України про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 49, 238, 243, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Міністерства молоді та спорту України про закриття провадження у справі за позовом Громадської організації “Федерація Таеквон-до І.Т.Ф.України” до Міністерства молоді та спорту України, третьої особи Громадської організації “Всеукраїнський Союз Таеквон-до” про визнання нормативно-правового акту таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 15 січня 2024 року у присутності представників сторін.
Повний текст ухвали складений та підписаний 16 січня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуюча Суддя Кочанова П.В.
Судді Діска А.Б.
Жукова Є.О.