08 січня 2024 рокуСправа №160/24690/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень від 31.10.2023 року, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.08.2023 року №046550007086 про відмову йому у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути його звернення від 27.02.2023 р. з урахуванням відомостей, що містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.08.1982 р. та архівних довідках від 24.04.2023 р. № 574, № 575, № 576, № 577, № 578, №579, № 580, № 581, № 582, виданих Комунальною архівною установою "П'ятихатський трудовий архів".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він 15.08.2023 року звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії. Проте, рішенням Головного управління ПФУ в Харківській області від 23.08.2023 року № 046550006295 йому було відмовлено у призначені пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу роботи. Оскаржуваним рішення не зараховано до його стажу період роботи в колгоспі. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача та вважає, що записи в його трудовій книжці та надані архівні довідки підтверджують його трудовий стаж. Також зазначає, що недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Таким чином, позивач був змушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.160 КАС України.
Ухвалою суду від 03.11.2023 року було прийнято уточнену позову заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, після усунення позивачем недоліків своєї позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду 22.11.2023 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області вона була розглянута Головним управлінням ПФУ в Харківській області, рішенням якого від 23.08.2023 року № 046550007086 відмовлено йому в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Так, за доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі/КСП відповідно до архівних довідок № 574, № 575 та № 576 від 24.04.2023 року, оскільки ім'я та по батькові записані скорочено. В свою чергу скорочення в ПІБ не допускаються. До того ж у довідках не зазначено, що других працівників з таким ім'ям та по батькові не було. Позивачу рекомендовано надати довідку про перейменування колгоспу. Отже, відповідач зазначає, оскільки відсутні законні підстави для зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу позивача, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 15.08.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності, заяву про призначення пенсії позивача було розглянуто Головним управлінням ПФУ в Харківській області та прийнято 23.08.2023 року рішення № 046550007086 про відмову в призначенні йому пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
Вказаним рішенням встановлено, що вік позивача 59 років 11 місяців. Страховий стаж становить 23 роки 07 місяців 25 днів. "Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі/КСП згідно архівних довідок №574, № 575 та № 576 від 24.04.2023 року, оскільки "ім'я та по батькові" записані скорочено. Скорочення в ПІБ не допускаються. До того ж у довідках не зазначено, що других працівників з таким "ім'ям та по батькові" не було. Зарахувати період можливо після надходження акту перевірки. Запит направлено. Рекомендовано надати довідку про перейменування колгоспу".
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" спірні правовідносини регулював Закон України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.п.1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
Загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 р. (далі - Інструкція № 162).
Згідно із п.2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно із абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.11 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно із пунктом 2.12 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.
Тобто, надаючи оцінку викладеному, суд доходить висновку, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Отже, позивач, як особа на яку не покладено обов'язок щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Судом встановлено, що відповідачем, відповідно до форми РС-право, зараховано наступі періоди роботи до стажу позивача: з 19.07.1982 року по 17.11.1984 року; з 20.02.1985 року по 27.12.1986 року; з 19.04.2000 року по 01.04.2001 року; з 02.04.2001 року по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 року по 09.01.2008 року; з 10.01.2008 року по 26.03.2008 року; з 27.03.2008 року по 12.07.2013 року; з 07.04.2017 року по 31.12.2020 року; з 04.01.2021 року по 30.06.2023 року.
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.09.1982 року під записом № 5 наявні відомості щодо прийняття 01.01.1987 року позивача на роботу в колгосп "Победа" на посаду шофера (наказ №1 від 31.01.1987 року). Наступний запис вже датовано 19.04.2000 року.
На підтвердження спірних періодів позивач до пенсійного органу та до суду надав архівні довідки від 24.04.2023 року, відповідно до яких:
- № 754 в книгах обліку оплати праці колгоспу "Победа", з 1993 року КСП "Победа" значиться Рудик ім?я Виктор. Викт. по батькові ОСОБА_2 , ОСОБА_2 .. Серг.. ОСОБА_3 (так у документах) і його відпрацьовані людино-дні за період з січня 1987 року по грудень 1991 року;
- № 755 в книгах обліку оплати праці колгоспу "Победа", з 1993 року КСП "Победа" значиться Рудик ім?я Виктор. Викт. по батькові Серг.. Сер.. С. Сергеев., в жовтні-грудні 1993 року, січні 1994 року не вказано (так у документах) і його відпрацьовані людино-дні за період з січня 1992 року по грудень 1996 року;
- № 756 в книгах обліку оплати праці колгоспу "Победа", з 1993 року КСП "Победа" значиться Рудик ім?я Виктор по батькові Серг.. Сер.., (так у документах) і його відпрацьовані людино-дні за період з січня 1997 року по лютий 2000 року.
Проте, відповідачем відмовлено в зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі/КСП згідно із вказаними архівними довідками № 574, № 575 та № 576 від 24.04.2023 року, оскільки ім'я та по батькові записані скорочено.
Суд зазначає, що неточності при заповненні певних документів, а саме не зазначення повністю по батькові позивача в архівних довідках, не може впливати на достовірність зазначених даних, не може спростовувати факт перебування позивача із колгоспом у трудових відносинах та, як наслідок, не може бути законною підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи у його страховий стаж.
Суд відмічає, що з поданої позивачем довідки чітко вбачаються періоди роботи позивача та довідки містить відомості про кількість відпрацьованих ним людино-днів.
Відповідачем не наведено та матеріали справи не містять відомостей про те, що архівна довідка стосується іншої особи, аніж позивача.
Додатково суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Таким чином, оскільки відповідачем необґрунтовано відмовлено в зарахуванні до стажу позивача періоду роботи в колгоспі за довідками № 574, № 575 та № 576 від 24.04.2023 року, то рішення Головного управління ПФУ у Харківській області від 23.08.2023 року №046550007086 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи, що судом встановлено звернення позивача із заявою до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії - 15.08.2023 року, а не 27.02.2023 року як він зазначає, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача саме від 15.08.2023 р. з урахуванням відомостей, що містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.09.1982 р. та архівних довідках від 24.04.2023 р. № 574, № 575, № 576, № 577, № 578, № 579, № 580, № 581, № 582, виданих Комунальною архівною установою "П'ятихатський трудовий архів".
У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі у розмірі 536,80 грн. (1 073,60 грн. : 2), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У період з 25.12.2023 року по 07.01.2024 року суддя Кучма К.С. перебував у щорічній відпустці.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.08.2023 року № 046550007086 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 15.08.2023 року з урахуванням відомостей, що містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.09.1982 р. та архівних довідках від 24.04.2023 р. № 574, № 575, № 576, №577, № 578, № 579, № 580, № 581, № 582, виданих Комунальною архівною установою «П'ятихатський трудовий архів».
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (вул.Свободи, 5, м.Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма