08 січня 2024 рокуСправа №160/26425/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/26425/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Шиноптторг» (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, код ЄДРПОУ: 40472114) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішень, -
12 жовтня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Шиноптторг» (далі - позивач) до Дніпровської митниці (далі - відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів UA1110150/2023/000049/2 від 11.07.2023 р.;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110150/2023/000199 від 10.07.2023 р., видану Дніпровською митницею.
Позовна заява обґрунтована наступним. Позивач як покупець та SHANDONG HAOHUA TIRE CO. LTD як продавець уклали контракт від 15.03.2023 року №03152023 (далі - Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару (шини автомобільні). Під час митного оформлення товару 11.07.2023 року відповідачем прийнято рішення, що є предметом оскарження, обґрунтоване неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає зазначене рішення відповідача протиправним, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/26425/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26425/23, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
22 листопада 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов через систему «Електронний Суд» від представника відповідача, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні. Посилається на те під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 10.07.2023 року №23UA110150009591U1 встановлено, що в поданих документах міститься розбіжності, відсутні необхідні відомості щодо складових митної вартості, а саме:
1) відповідно відомостям, зазначених в гр.22 митної декларації від 10.07.2023 №23UA110150009591U1 загальна фактурна вартість оцінюваного товару складає - 31221 дол.США.
Згідно відомостям Специфікації від 11.04.2023 № 1 загальна вартість оцінюваного товару складає - 28896 дол.США.
Зазначені в документах відомості не кореспондуються між собою.
2) Відповідно п.1 контракту від 15.03.2023 № 03152023 контракт розповсюджується на кожну партію товару, який постачається у відповідності із Замовленням Покупця, однак Замовлення декларантом до митного оформлення не надано;
3) Відповідно п.2.3 контракту від 15.03.2023 № 03152023 вартість за одиницю продукції вказується у проформі-інвойсі - даний документ декларантом не надано;
4) Відповідно п.2.4 контракту від 15.03.2023 № 03152023 вартість товару включає вартість маркування; відповідно до змін до специфікації №1 від 14/04/2023, та рахунком-інвойс від 16/04/2023 №EU2-LO-LV-20230222-2 поставка товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки CIF - Constanta.
Згідно Специфікації від 11.04.2023 № 1 - умови поставки FOB - Qingdao - на загальну суму 28896 дол.США; змінами до специфікації №1 від 14/04/2023 передбачено умови поставки CIF Constanta на загальну суму 31221 дол.США, однак відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо вартості транспортування та страхування, що унеможливлює перевірку числового значення складової митної вартості.
5) Відповідно до п.7.1 контракту від 15.03.2023 № 03152023 оплата за товар здійснюється у розмірі 30% передоплати від суми, вказаної у проформі-інвойс, який до митного оформлення не надавався, а решта - протягом 40 діб після дати видачі коносамента.
Декларантом до митного оформлення надано коносамент від 20/04/2023 №226726056. До митного оформлення декларантом надано swift від 02.05.2023 на суму 14448 дол.США та від 24.05.2023 на суму 16773 дол.США. У вказаних банківських платіжних документах від 14.04.2023, від 17.04.2023 в призначенні платежу наявне посилання виключно на контракт від 15.03.2023 № 03152023.
Надані платіжні документи неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару. У відповідності до вимог статей 54, 58 Митного кодексу України, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
6) Наданий страховий поліс від 18.04.2023 № PYIE2023370213102001 свідчить про наявність страхування, однак документального підтвердження про вартість страхування до митного контролю не надано;
7) Для підтвердження транспортної складової декларантом надано:
- договір на ТЕО від 12.04.2023 № 12/04-23 між ТОВ «Мультімодал Контейнер Сервіс» (далі Експедитор) та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «ШИНОПТТОРГ» (далі Клієнт);
- рахунок на оплату транспортних витрат від 10.07.2023 № 53;
- замовлення від 12.06.2023 № 12/06/23.
В CMR від 06.07.2023 №009 наявні відомості про перевізника ТОВ «Автосервіс» - документального підтвердження договірних відносин між ТОВ «Автосервіс» та Експедитором не надано, що може свідчити про неповне включення транспортної складової в митну вартість.
Пункт 3.2 договору ТЕО від 12.04.2023 № 12/04-23 зазначено термін оплати протягом 7-ми днів з моменту виставлення рахунку на оплату.
Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 Митного кодексу України).
З урахуванням зазначеного, відсутнє документальне підтвердження повноти включення за заявленого рівня митної вартості витрат, відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України (експедиційна винагорода).
8. Наданий прайс-лист продавця товару «SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD.» (Китай) від 14.04.2023 має суб'єктивний характер, адже містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД №23UA110150009591U1 від 10.07.2023 та конкретні умови поставки - CIF Constanta.
В ході проведення консультації позивач відмовився надавати додаткові документи та пояснення. Висновує, що в зв'язку з вказаним до товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2 ґ) - резервний.
01 січня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд».
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
15 березня 2023 року позивач як покупець та SHANDONG HAOHUA TIRE CO. LTD як продавець уклали Контракт, згідно п. 1.1., якого продавець здійснює реалізацію на території України, шин (далі - Товар). Згідно цього контракту продавець зобов'язується постачати товар покупцю з метою здійснення останнім реалізації і просування на ринку в Україні цього товару, а покупець зобов'язується приймати поставлений товар, сплачувати за товар відповідну ціну і докладати усіх зусиль для реалізації і просування товару на ринку в Україні. Цей контракт поширюється на кожну партію товару, що поставляється у відповідності до замовлення покупця, в кількості, асортименті і за ціною, що визначена в проформа-інвойсах або інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Згідно п. 4.1. Контракту умови постави товару зазначається в проформа-інвойсі і в інвойсі для кожної конкретної партії товару, які є невід'ємною частиною цього контракту. За згодою сторін умови поставки, вказані в проформа-інвойсі можуть змінюватися і остаточні умови поставки зазначаються в інвойсі.
11 квітня 2023 року позивач та SHANDONG HAOHUA TIRE CO. LTD уклали Специфікацію №1 (далі - Специфікація), яким узгодили постачання товару (7 позицій шин для вантажних автомобілів в асортименті) на загальну суму 28896,00 доларів США. Обумовлено постачання на умовах FOB QINGDAO.
14 квітня 2023 року SHANDONG HAOHUA TIRE CO. LTD виставило позивачу комерційну пропозицію на позиції шин, які визначено в Специфікації.
14 квітня 2023 року SHANDONG HAOHUA TIRE CO. LTD виставило позивачу прайс-лист на позиції шин, які визначені в Специфікації, умови постачання - CIF CONSTANTA.
14 квітня 2023 року позивач та SHANDONG HAOHUA TIRE CO. LTD уклали Зміни до Специфікації (далі - Зміни), згідно яких узгоджено постачання на загальну суму 31221,00 долари США, а також змінено умови постачання на CIF Constanta.
16 квітня 2023 року SHANDONG HAOHUA TIRE CO. LTD виставило позивачу проформу-інвойс №EU2-LO-LV-20230222-2 (далі - Проформа-інвойс) до Контракту та щодо товару, який було узгоджено Специфікацією.
16 квітня 2023 року SHANDONG HAOHUA TIRE CO. LTD склало пакувальний лист щодо постачання шин, визначених у Специфікації.
Також SHANDONG HAOHUA TIRE CO. LTD складено Коносамент №226726056 від 20.04.2023 року (далі - Коносамент), в якому вказано контейнер - SEGU5998009 ML-CN1749182.
Разом з цим, SHANDONG HAOHUA TIRE CO. LTD видано сертифікат відповідності на товар, визначений в Проформа-інвойсі.
В матеріалах справи міститься поліс страхування від 18.04.2023 року №PYIE202337021310E02001, згідно якого страхується товар згідно Проформа-інвойса.
12 квітня 2023 року позивачем як клієнтом та ТОВ «МУЛЬТИМОДАЛ КОНТЕЙНЕР СЕРВІС» укладено договір транспортного експедирування №12/04-23 (далі - Договір експедирування), за умовами якого експедитор зобов'язався за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу. Договір є генеральним і укладається для системного надання послуг експедитором. Сторони домовилися, що пункт призначення, найменування вантажу, вага і інші суттєві умови договору, в ньому не обумовлені, вказуються в додатку до договору.
02 травня 2023 року позивачем за допомогою свіфт-платежу перераховано 14448,00 доларів США на користь SHANDONG HAOHUA TIRE CO.LTD, в призначенні платежу міститься посилання на Контракт та вказано: передплата за шини. UETR : d8e6985f-d5a7-45dc-a4ad-f8f82fe448d7.
24 травня 2023 року позивачем за допомогою свіфт-платежу перераховано 16773,00 доларів США на користь SHANDONG HAOHUA TIRE CO.LTD, в призначенні платежу міститься посилання на Контракт та вказано: передплата за шини. UETR : f34e5d1d-c209-4107-b61f-f8f82fe448d7.
12 червня 2023 року позивачем та ТОВ «МУЛЬТИМОДАЛ КОНТЕЙНЕР СЕРВІС» укладено заявку №12/06/23 на перевезення вантажу - вміст контейнер SEGU5998009/CN1749182 з м. Константа, Румунія до адреси розвантаження - за угодою з отримувачем. Сума замовлення згідно виставлених розрахунків.
10 липня 2023 року ТОВ «МУЛЬТИМОДАЛ КОНТЕЙНЕР СЕРВІС» виставило позивачу рахунок на оплату №53 на загальну суму 121 762,17 грн. Ця сума складається з:
1 - Навантажувально-розвантажувальні роботи на території порт Констанца (Румунія), конт. SEGU5998009, 13 713,23 грн;
2 - Міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м. Констанца (Румунія) - п/п Орлівка, конт. SEGU5998009, авто BH7765PH, причіп BH3279XН - 21 941,16 грн;
3 - Міжнародне перевезення вантажу за маршрутом п/п Орлівка - м. Дніпро (Україна), конт. SEGU5998009, авто BH7765PH, причіп BH3279XH - 84107,78 грн;
4 - Винагорода експедитора на митній території України - 1 666,67 грн.
10 липня 2023 року позивачем подано до митного оформлення подано митну декларацію 23UA110150009591U1 з поставки «Шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121, безкамерні:
1) 215/75R17.5 135/133 J 18PR S201 - 20 шт;
2) 385/65R22.5 160 L 20PR T706 - 72 шт;
3) 385/65R22.5 160 L 20PR S201 - 30 шт;
4) 315/70R22.5 154/150 M 20PR S201 - 14 шт;
5) 315/80R22.5 156/150 M 20PR D801 - 20 шт;
Див. доп. (далі- Митна декларація)
Разом з Митною декларацією позивачем відповідачу подано:
- пакувальний лист від 16.04.2023 року;
- рахунок-фактура (інвойс) від 16.04.2023 року №EU2-LO-LV-20230222-
2;
- коносамент від 20.04.2023 року №226726056;
- автотранспортна накладна від 06.07.2023 року №009;
- супровідний документ T1 від 06.07.2023 року №23ROCT190000431548;
- сертифікат про походження товару від 18.04.2023 року №23С3707А1483/00350;
- комерційна пропозиція від 14.04.2023 року;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару свіфт від 02.05.2023 року;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару свіфт від 24.05.2023 року;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 10.07.2023 року №53;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару замовлення від 12.06.2023 року №12/06/23;
- прайс-лист від 14.04.2023 року;
- Страховий поліс від 18.04.2023 року №PYIE2023370213102001;
- Зміни №1 до Специфікації №1 від 14.04.2023 року;
- Специфікація від 11.04.2023 року №1;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого до митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 15.03.2023 року №03152023;
- Договір (контракт) про перевезення від 12.04.2023 року №12/04-23.
Під час процедури консультації позивач листом від 11.07.2023 року №11/07-1 повідомив, що документи надані у повному обсязі.
11 липня 2023 року відповідачем ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2023/000049/2 щодо митної декларації 23UA110150009591U1 та скориговано митну вартість товару зі 32196,00 долари США (1177362,65 грн) до 40901,88228 долари США (1495724,57 грн).
Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів від 11.07.2023 №UA110150/2023/000049/2 та карткою відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов'язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.
Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.
Щодо зауваження про відмінність вартості товару у митній декларації (31221,00 долари США) та Специфікації (28896,00 долари США).
Відповідачем не враховано, що остаточна вартість товару визначена у Змінах, які укладалися щодо Специфікації. Згідно змін загальна вартість склала 31221,00 долари США, що відповідає задекларованій митній вартості. Цей документ відповідачу надавався та ним згаданий як 14-ий документ в картці відмови у прийняті митної декларації. Більш того, зауваження №4 стосується змісту таких Змін, що явно свідчить про їх наявність у відповідача.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Щодо зауваження про те, що Контракт поширюється на партії згідно замовлення, яке декларантом не надано.
Відповідачем не обґрунтовано необхідність надання цього документа та неможливість визначення митної вартості без нього, як необґрунтовано і те, що інші документи, за відсутності вказаного замовлення, створюють обґрунтований сумнів у визначенні митної вартості.
Суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.
Суд підкреслює, що таке замовлення не входить до переліку основних документів, згідно яких визначається митна вартість. В цій справі такими документами згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України є Контракт, Зміни, Проформа-інвойс та дві квитанції про свіфт платежі. З зауважень відповідача не вбачається аналіз цих документів та висновок на підставі такого аналізу, що їх змісту недостатньо для перевірки митної вартості, визначеної за основним методом.
Щодо зауваження відповідача про те, що згідно Контракту вартість за одиницю продукції вказується у проформі-інвойсі, який не надано.
Так, другим за порядком документом у картці відмови у прийнятті митної декларації вказано проформу інвойс. Відповідно, це твердження не відповідає дійсності.
Суд звертає увагу, що попри виставлення Проформи-інвойсу за цінами згідно Специфікації, а не відповідно до Змін, ця обставина не впливає не можливість однозначного визначення митної вартості виходячи зі Змін та квитанції про свіфт-платежі, адже останні документи однозначно свідчать про домовленість про поставку визначеного обсягу товару конкретної вартості, в той час як в подальшому позивачем сплачується саме така вартість та отримується саме така кількість товару. Відповідачем не обґрунтовано наявність у нього сумнівів у митній вартості виходячи з цих документів.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Щодо зауваження про те, що згідно Контракту вартість товару включає вартість маркування відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо вартості транспортування та страхування, що унеможливлює перевірку числового значення складової митної вартості.
Згідно Змін постачання здійснюється на умовах CIF - Constanta. CIF - Cost Insurance and Freight / Вартість, страхування і фрахт.
Відповідно до Інкотермс 2010 (9.3) «C»-терміни (CIF і CIP) вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов'язково має бути зазначений після відповідного «C»-терміна. За умовами термінів CIF і CIP продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування. Існують тільки два терміни, пов'язані із страхуванням, як-от терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця.
Вимога надати страхові документи покупця є необґрунтованою, оскільки за умовами поставки CIF покупець договори страхування не укладає та витрати на страхування не несе.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.08.2023 року у справі №810/692/17.
При цьому документ про страхування відповідачу надавався та згадано 13-им номером у картці відмови у прийнятті митної декларації, а документ про вартість перевезення - під №10. Більш того, зауваження №6 стосується саме страхового полісу.
В цій справі постачання на умовах CIF здійснено до м. Константа (Румунія) (умова згідно Змін), перевезення з м. Константа (Румунія) до складу позивача здійснено перевізником згідно окремого договору перевезення, вартість такого перевезення в наявності згідно наданого перевізником рахунку на оплату від 10.07.2023 року №53.
Отже, це зауваження є необґрунтованим.
Щодо зауваження про те, що в наданих платіжних документах відсутнє посилання на конкретну операцію з постачання.
Частина цього зауваження містить твердження про те, що проформа-інвойс не надавався, що вже оцінено судом як необґрунтоване твердження.
В іншій частині відповідач констатує порушення статей 54,58 Митного кодексу - документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак, документальне підтвердження ціни в наявності - Зміни містять інформацію про узгоджену ціну, а два свіфт платежі - інформацію про сплачену ціну, яка ідентична узгодженій ціні. Відповідно, твердження відповідача про відсутність документального підтвердження відомостей щодо ціни є необґрунтованим.
Більш того, відповідач має у розпорядженні усю інформацію про операції з постачання конкретного суб'єкта на територію України, однак ним не доведено, що згадані квитанції про свіфт-платежі стосуються будь-якої іншої операції з постачання. В свою чергу посилання в них на Контракт з необхідністю свідчить про те, що оплата здійснюватиметься виключно позивачу і виключно в Україну, в зв'язку з чим виключається варіант оплати за партію товару, який мав інший пункт призначення, що не підтверджено і відповідачем.
Отже, це зауваження є необґрунтованим.
Щодо зауваження про те, що документального підтвердження про вартість страхування до митного контролю не надано.
Згідно страхового полісу поліс від 18.04.2023 року №PYIE202337021310E02001 застраховано товар згідно Інвойсу, загальна страхова сума склала 34343,10 долари США. Отже, документальне підтвердження про вартість страхування в наявності та була надана відповідачу.
При цьому при оцінці зауваження №4 судом наведено правовий висновок Верховного Суду, згідно якого зауваження щодо надання страхових документів під час постачання на умовах CIF є необґрунтованим, що також вказує і на безпідставність зауважень до їх змісту, оскільки в будь-якому випадку за страхування платить не покупець, а відповідна вартість страхування не входить до митної вартості товару.
Отже, це зауваження є необґрунтованим.
Щодо зауваження про те, що в товарно-транспортній накладній від 06.07.2023 року наявні відомості про перевізника, однак документального підтвердження договірних відносин між ним та Експедитором не надано, що може свідчити про неповне включення транспортної складової в митну вартість.
Згідно Договору перевезення експедитор надає або організовує надання транспортно-експедиційних послуг. Отже, для позивача транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з експедитором, вартість яких вказано у рахунку на оплату від 10.07.2023 року №53. В свою чергу залучення експедитором будь-яких суб'єктів (на виконання обов'язку «організувати надання транспортно-експедиційних послуг) характеризує лише обраний експедитором спосіб виконання наявних у нього зобов'язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, який розрахунки здійснював з експедитором.
Відповідно, участь третіх суб'єктів в процедурі перевезення, залучених експедитором, не змінює митної вартості згідно наявних умов перевезення. В свою чергу транспортна складова митної вартості повною мірою визначена згідно рахунку на оплату від 10.07.2023 року №53, відповідачем в свою чергу не наведено змістовних пояснень неможливості підтвердження транспортної складової митної вартості згідно цього документу.
Отже, це зауваження є необґрунтованим.
Щодо зауваження про те, що наданий прайс-лист має суб'єктивний характер.
Це зауваження є необґрунтованим, оскільки висловлено безвідносно ані до значення цього зауваження для визначення митної вартості, передусім, з урахуванням наявних документів, ані до нормативних положень, які порушуються в зв'язку з суб'єктивним характером прайс-листа. В свою чергу суд констатує, що зміст прайс-листа не впливає на можливість підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів, виходячи з сукупності інших наданих документів, передусім - Контракту, Специфікації, Змін та квитанцій свіфт-платежів.
Окрім того, у картці відмови в прийнятті митної декларації відповідач посилався на відсутність документального підтвердження експедиційної винагороди, що не відповідає рахунку на оплату від 10.07.2023 року №53, в якому така винагорода визначена у п. 4.
Таким чином, усі висловлені відповідачем зауваження щодо поданих на підтвердження митної вартості документів є необґрунтованими.
Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.
Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.
Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.
Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.
Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.
В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.
В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.
При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв'язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.
Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.
Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.
В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.
Наведене також вказує на необґрунтованість рішення, що є предметом оскарження, з врахуванням посилань лише на основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.07.2023 року №UA1110150/2023/000049/2 прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
В свою чергу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.07.2023 року №110150/2023/000199 є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення. Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.
Суд зауважує, що в позовній вимозі допущено описку щодо дати картки відмови у прийнятті митної декларації, яка датована саме 11.07.2023 року.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 4294,41 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 10.10.2023 року, від 27.10.2023 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді 08 січня 2024 року.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Шиноптторг» (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, код ЄДРПОУ: 40472114) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.07.2023 року №UА110150/2023/000049/2.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.07.2023 року №UA110150/2023/000199.
Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ: 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Шиноптторг» (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, код ЄДРПОУ: 40472114) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4294, 40 гривень (чотири тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко