15 січня 2024 рокуСправа №160/23638/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.08.2023 №047150023345, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 09.08.2023 №454;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 16.07.2023 призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії від 09.08.2023 №454.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Позивач посилалася на те, що набуття нею права на призначення пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким зміни до пункту «а» статті 13 Закону №1788 щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом №213, визнані неконституційними. Проте, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не досягла віку, визначеного статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву до суду не надходив. Копію ухвали суду від 15.09.2023 отримано відповідачем 09.10.2023, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах спраи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.08.2023 у віці 45 років звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, яка відповідно до принципу екстериторіальності направлена на розгляд до ГУ ПФУ в Харківській області.
Рішенням від 17.08.2023 №047150023345 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв'язку з недосягненням на день звернення пенсійного віку - 50 років.
За змістом оскаржуваного Рішення позивач має страховий стаж роботи 50 років 02 місяці 01 день, пільговий стаж становить 22 роки 01 місяць 09 днів.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 пунктом 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Натомість, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788 в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Оскільки, норми даних законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788, а не Закону №1058.
Тому відмова пенсійного органу в призначенні позивачу , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж роботи 50 років 02 місяці 01 день, пільговий стаж за Списком №1 - 22 роки 01 місяць 09 днів, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 є протиправною.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788, а отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Отже, за наслідками розгляду справи, судом встановлено, що позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області в частині зобов'язання призначити пенсію є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 77, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.08.2023 №047150023345, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком № 1 на підставі заяви від 09.08.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити з 16.07.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.«а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020, на підставі заяви від 09.08.2023.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська