Іменем України
16 січня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1480/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
до відповідача: Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
код ЄДРПОУ 34878928, вул. Богуна, 8, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600;
про зняття арешту з нерухомого майна
Представники сторін не з'явились
ОСОБА_1 подано позов до Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна, а саме: частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані погашенням боргу.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, шляхом подання до суду доказів направлення на адресу відповідача позовної заяви з доданими документами. На виконання вимог зазначеної ухвали від позивача 09.11.2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами направлення на адресу відповідача позовної заяви з доданими документами, тобто, позивачем усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду 09.11.2023, у встановлений строк.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
26.01.2005 року державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції Самсон С.М. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серіїя АА № 276224 згідно якої було накладено арешт на частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 .
Матеріали справи свідчать, що власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Враховуючи, що станом на 2023 рік жодних боргових зобов'язань ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 не має у зв'язку з погашенням боргу, 15.03.2023 вона звернулась до Бобровицького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції з клопотанням про зняття арешту з належного їй нерухомого майна.
Листом від 22.03.2023 року № 1653 Бобровицький відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі повідомив ОСОБА_1 , що надати інформацію про виконавче провадження згідно постанови від 26.01.2005 серіїя АА № 276224 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження неможливо, оскільки дані про виконавче провадження відсутні в автоматизованій системі виконавчих проваджень, а паперові матеріали виконавчих проваджень зберігаються згідно «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» 3 роки.
Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Згідно з частиною третьою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частина друга статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин).
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», а також частиною першою статті 49 цього Закону (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) передбачені підстави повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, та підстави закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Отже, державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника лише в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі).
Матеріали справи не містять доказів закінчення виконавчого провадження, проте наявні в матеріалах справи квитанції свідчать про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області відповідачем ОСОБА_1 реально виконано; боржником сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.
Частинами першими статей 317 та 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна, згідно зі статтею 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010 р.у справі "Серявін та інші проти України".
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
З врахуванням того, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, суд в порядку ч.9 ст. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір у розмірі 2684,00 грн на позивача.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зняти арешт з частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , накладеного державним виконавцем Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції згідно постанови серії АА № 276224 від 26.01.2005, зареєстрований номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 1649974.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення складено та підписано 16.01.2024.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/
засоби зв'язку - тел.099 420 54 50