Справа № 627/1073/23
16.01.2024смт Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області кримінальне провадження № 12023221010000665 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Колонтаїв Краснокутського району Харківської області, українки, громадянки України, маючої середню освіту, не заміжньої, не маючої на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
24.02.2022 відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, який в подальшому не одноразово продовжувався, на момент вчинення злочину останнього разу 27.07.2023 відповідно до Указу Президента України №451/2023 від 26.07.2023.
25.10.2023 близько 08:00 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_6 , де допомагали останньому пиляти дрова поза двором будинку, приблизно о 09:00 годині ОСОБА_4 пішла в двір домоволодіння, де знаходився автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2106» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , після чого сіла на місце водія та відкрила сонцезахисник, де виявила грошові кошти в сумі 350 (триста п'ятдесят) гривень, купюрами по 50 (п'ятдесят) гривень.
В цей час у ОСОБА_4 виникла мета незаконного збагачення, направлена на таємне викрадення чужового майна, а саме грошових коштів, які належать ОСОБА_6 .
Реалізуючи вищевказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 , маючи мету незаконного збагачення, керуючись корисливим мотивом, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись зручними обставинами, а саме тим, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяла з сонцезахисника грошові кошти в сумі 350 (триста п'ятдесят) гривень, купюрами по 50 (п'ятдесят) гривень і сховала до карману куртки, в яку була одягнута.
Після чого ОСОБА_4 покинула місце вчинення кримінального правопорушення - злочину та територію домоволодіння з викраденими грошовими коштами, обернувши їх на свою користь і розпорядившись ними за власним розсудом, чим завдала ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 350 гривень.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнала повністю та в скоєному щиро розкаялася.
Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
В судове засідання потерпілий не з'явився, однак надав суду заяву, в якій прохав про розгляд кримінального провадження у його відсутність. Також в заяві вказав, що він претензій морального та матеріального характеру до ОСОБА_4 не має та прохав призначити мінімальне покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Враховуючи відсутність заперечень від учасників процесу, а також можливість з'ясувати всі обставини за наявними доказами, суд, на підставі ст.325 КПК України, визнав можливим провести розгляд без потерпілого.
Приймаючи до уваги той факт, що обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованому їй органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме:
- таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану поєднана з проникненням до сховища.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_4 суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів та особу обвинуваченої, яка не працює, не заміжня, не має на утриманні неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога КНП «Краснокутська центральна районна лікарня» не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, раніше не судима.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.
Також відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди при призначенні покарання зобов'язані враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Окрім цього, згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.
Аналізуючи усі докази, обставини справи, ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка не судима, враховуючи ставлення обвинуваченої до скоєного, яка свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю та щиро каялася, позицію потерпілого, який претензій до обвинуваченої не має та прохав призначити останній покарання не пов'язане з позбавленням волі, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинувачену від відбування покарання з випробуванням. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Підстав для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
По справі цивільний позов не заявлений.
Крім того, згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинувачених на користь експертної установи документально підтверджені витрати на залучення експерта.
По справі маються судові витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ -19/121-23/26257-Д від 20.11.2023 в розмірі 2868,00 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченої в повному обсязі.
Питання речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України та призначити їй покарання за цим законом у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
В силу ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання звільнити з випробувальним терміном 3 (три) роки.
На підставі статті 76 КК України ОСОБА_4 встановити наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 міру запобіжного заходу не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави (код доходів: 24060300) витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ -19/121-23/26257-Д від 20.11.2023 в розмірі 2868,00 грн.
Речові докази по справі, а саме:
- паперовий конверт з двома відрізками липкої стрічки зі слідами папілярних візерунків та паперовий конверт з дактилоскопічними картками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - після набрання вироком законної сили - залишити при матеріалах кримінального провадження. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам процесу.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1