Справа № 953/873/23
н/п 1-кп/953/409/24
"16" січня 2024 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові об'єднані матеріали кримінальних проваджень за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоний Донець Балаклійського району Харківської області, громадянина України, розлученого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого вироком Київського районного суду м. Харкова від 11.04.2019 за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, відповідно до ст. 75 КК України, звільнений з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1, 2 ст.185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст.186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебувають об'єднані матеріали кримінальних проваджень за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1, 2 ст.185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст.186 КК України.
У судовому засіданні прокурором ОСОБА_5 заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Клопотання обґрунтоване тим, що ризики, встановлені при обранні запобіжного заходу, не зменшилися та не зникли, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.
Прокурор ОСОБА_4 , ОСОБА_6 підтримали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав подане ним до суду клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт , можливо із обов'язковим носінням електронного засобу контролю або зменшення суми застави.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що підтримує подане письмове клопотання підзахисного, просив змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу.
Згідно положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24.11.2023 року клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 задоволено, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22.01.2024 включно.
У відповідності до положень ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Конституційним судом України неодноразово вказувалось на те, що право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку,які визначені у законі (Рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011, Рішення від 23.11.2017 №1-р/2017).
Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканість має здійснюватись з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об'єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.
Згідно з конституційними принципами рівності та змагальності інші учасники кримінального провадження, разом із прокурором, наділені повноваженням заявляти клопотання, зокрема, щодо застосування інших, у тому числі і більш м'яких, запобіжних заходів, їх зміни чи скасування. Найважливішою ознакою суду є його незалежність та безсторонність, а однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).
На переконання суду, стороною захисту не доведено можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного захисту, зокрема, домашнього арешту, оскільки таких запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
За положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання таким спробам, як: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Будь-якими відомостями щодо незадовільного стану здоров'я та обґрунтованої неможливості подальшого тримання обвинуваченого під вартою суд не володіє, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Згідно з ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, наголошує на тому, що під час розгляду клопотання та прийняття рішення, суд ураховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнають судового переслідування.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
У даному випадку слід взяти до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є тяжким та корисливим злочином, а саме злочином проти власності, зокрема, вчинений у період воєнного стану, тобто з використанням надзвичайної обстановки для реалізації своєї мети, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_3 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого, свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті23, стаття224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом. Судом також враховується що по епізодам, які інкримінуються ОСОБА_3 , та які надійшли у провадження суду після постановлення ухвали Харківського апеляційного суду прро направлення за підсудністю, потерпілі та свідки не допитувались, лише було досліджено письмові докази.
Судовий розгляд даного кримінального провадження триває, стороною захисту заявлено про необхідність допиту осіб, які прибули за викликом одразу після повідомлення про злочин, а відтак, вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на них.
Крім того, суд вважає доведеним ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений був неодноразово судимий, в тому числі щодо злочинів проти власності. Наразі обвинувачується у вчиненні ряду умисних корисливих злочинів.
Все перелічене у сукупності дає підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування. Обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.
Доводячи існування вищевказаних ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.
Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним вище. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який.
Враховуючи існування зазначених ризиків та з метою їх запобігання, а також забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та оцінюючи сукупність наведених обставин, наявність на території України воєнних дій, застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту є неможливим.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.
Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що стороною захисту не спростовано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.
З огляду на вищевикладене клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу або зменшення суми застави задоволенню не підлягає.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 70 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що складає 187 880 (сто вісімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати до суду, на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні.
Крім того, у судовому засіданні захисником обвинуваченого подано клопотання про призначення повторної стаціонарної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_3 , в обґрунтування якого захисник зазначив, що під час досудового розслідування були призначені та проведені амбулаторні судово-психіатричні експертизи, висновками яких було встановлено, що ОСОБА_3 виявляє ознаки хронічного психічного захворювання в формі шизофренії параноідної та був спроможний віддавати звіт в своїх діях та керувати ними, по деяким епізодам, які інкримінуються його підзахисному судово-психіатрична експертиза не призначалась. Зауважує, що його підзахисний знаходився на лікуванні в Державній установі «Інститут неврології, психіатрії та наркології академії медичних наук України» з діагнозом клептоманія та шизоаффективний розлад. Крім того, до ОСОБА_3 раніше застосовувалися примусові заходи медичного характеру у виді надання психіатричної допомоги у примусовому порядку. Зазначив, що експерт-спеціаліст ОСОБА_8 , яку було допитано під час судового засідання з розгляду питання про примусові заходи медичного характеру у 2013 році, суду пояснила, що у ОСОБА_3 виявлені ознаки хронічного психічного захворювання в формі шизофренії приступообразно-прогредієнтного протікання та яке не піддається повному лікування, вилікуватися від даного захворювання неможливо. Однак, той же спеціаліст, під час проведення амбулаторних судово-психіатричних експертиз у даному кримінальному провадженні зробила абсолютно протилежні висновки щодо психічного здоров'я ОСОБА_3 , що він розуміє значення своїх дій та може керувати ними. Вищезазначене викликає обґрунтований сумнів щодо задовільного психічного здоров'я ОСОБА_3 .
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника, просив призначити повторну стаціонарну експертизу, як за тими епізодами, за якими була проведена амбулаторна експертиза, так і за тими епізодами, за якими експертиза проведена не була, та які йому інкримінуються.
Прокурори заперечували проти задоволення клопотання з підстав його необґрунтованості.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Частинами 1-4 ст. 332 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі,експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу; 3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
До ухвали суду про доручення проведення експертизи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, включаються питання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом. Суд має право не включати до ухвали питання, поставлені учасниками судового провадження, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі. Після постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжується, крім випадків, якщо таке продовження неможливе до отримання висновку експерта.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 КПК України у разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців. Питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням сторони кримінального провадження в порядку, передбаченому для подання та розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового провадження - ухвалою суду.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Організаційні засади проведення судово-психіатричної експертизи визначені Порядком проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.05.2018 року № 865.
Відповідно до п. 6, 8, 9, 10 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи за формою проведення СПЕ може бути амбулаторною, стаціонарною, посмертною. За процесуальними ознаками СПЕ може бути первинною, повторною, додатковою. За організаційними ознаками СПЕ може бути одноосібною та комісійною. Предметом СПЕ є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Відповідно до п. 22, 25 Порядку стаціонарна експертиза проводиться в експертній установі на підставі відповідного процесуального документа про призначення СПЕ. Стаціонарна СПЕ проводиться в експертній установі з окремим утриманням осіб, яких тримають і не тримають під вартою.
Строк проведення стаціонарної СПЕ становить до двох місяців, якщо коротший строк не встановлено ухвалою слідчого судді або суду.
Тримання осіб, узятих під варту, та розміщення осіб, які перебувають на стаціонарній СПЕ, здійснюються відповідно до Закону України «Про попереднє ув'язнення» з урахуванням їх психічного стану, ступеня суспільної небезпечності.
Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлена презумпція психічного здоров'я, відповідно до якої кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судово-психіатрична експертиза обов'язково призначається для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності.
Європейським судом з прав людини в своїй усталеній практиці зазначено, що особа не може вважатися «психічно хворою» та бути позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об'єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (рішення ЄСПЛ «Вінтерверп проти Нідерландів»).
Крім того, суд вважає, що жодне позбавлення свободи особи, яка вважається психічно хворою, не може розглядатися як таке, що відповідає підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції, якщо воно було призначене без висновку медичного експерта. Це правило є застосовним навіть якщо метою тримання заявника є саме отримання медичного висновку (рішення ЄСПЛ у справі «Варбанов проти Болгарії»). Конкретні форма і порядок можуть відрізнятися залежно від обставин. У термінових випадках або у випадках, коли особу затримано внаслідок агресивної поведінки, прийнятним може бути отримання такого висновку одразу після затримання. В усіх інших випадках необхідною є попередня консультація з лікарем. Коли такої можливості немає (наприклад, у зв'язку з відмовою зазначеної особи з'явитися для проведення огляду), потрібно принаймні призначити проведення медичної експертизи на підставі документів з матеріалів справи, і якщо цього зроблено не буде, не можна стверджувати, що наявність у особи психічної хвороби було достовірно доведено.
При вирішенні даного питання судом встановлено, що під час досудового розслідування було проведено декілька амбулаторних психіатричних експертиз відносно ОСОБА_3 , а саме:
-за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 186 КК України 16.12.2022 - згідно висновку судово-психіатричного експерта № 49 від 23.01.2023, ОСОБА_3 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїчної, нападоподібно-прогредієнтний перебіг захворювання, стан повної ремісії. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_3 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;
-за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України 24.09.2018 - згідно висновку судово-психіатричного експерта № 384 від 26.06.2019, ОСОБА_3 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної, нападоподібно-прогредієнтний перебіг захворювання, стан повної ремісії. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_3 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;
-за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України 17.11.2018 - згідно висновку судово-психіатричного експерта № 334 від 31.05.2019, ОСОБА_3 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної, нападоподібно-прогредієнтний перебіг захворювання, стан повної ремісії. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_3 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Відповідь на другу частину питання № 4 ухвали знаходиться поза компетенцією судово-психіатричної експертизи, що на переконання суду свідчить про неповноту наданого висновку;
-за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України 11.01.2019 - згідно висновку судово-психіатричного експерта № 156 від 19.03.2019, ОСОБА_3 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної, нападоподібно-прогредієнтний перебіг захворювання, стан повної ремісії. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_3 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Відповідь на питання № 3 ухвали знаходиться поза компетенцією судово-психіатричної експертизи, що на переконання суду свідчить про неповноту наданого висновку;
У кримінальних провадженнях за № 12021220480000032 від 04.01.2021 за епізодом від 24 грудня 2020 року, № 120202205000000049 від 10.01.2020 за епізодом від 09 січня 2020 року, № 42019221050000036 від 18.03.2019 за епізодом від 12 січня 2019 року судово-психіатричних експертиз призначено та проведено не було, проте з долучених до матеріалів справи відомостей вбачається, що ОСОБА_3 звертався за психіатричною допомогою в КНП ХОР «ОПНД» в 13.04.2011, 27.11.2012, 20.06.2018, 19.04.2021 з приводу шизофренії, параноїчної форми. Крім того, по відношенню ОСОБА_3 застосовувалися примусові заходи медичного характеру за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, в ході розгляду справи виникла необхідність у проведенні стаціонарної судово-психіатричної експертизи, спрямованої на встановлення психічного стану обвинуваченого, в тому числі наявності у нього психічних розладів чи психічної хвороби для встановлення стану осудності обвинуваченого, тяк на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, так і на час розгляду справи.
А тому, у зв'язку з необхідністю встановлення істини по справі та перевірки обставин справи, які мають істотне значення для кримінального провадження, суд вважає за доцільне клопотання захисника обвинуваченого задовольнити та призначити у кримінальному провадженні повторну стаціонарну судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану обвинуваченого ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 217, 314-316, 332, 334, 369-372, 509 КПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 15 березня 2024 року включно.
Визначити строк дії ухвали суду тривалістю до 15 березня 2024 року до 24 години 00 хвилин включно.
Визначити ОСОБА_3 , суму застави у розмірі 70 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що складає 187 880 (сто вісімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу - застава) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_3 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави у визначеному слідчою суддею розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.
У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки:
-прибувати до суду, на першу вимогу;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСА України коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченого, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, максимальне покарання за яке передбачене законом у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного, обвинуваченого, до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю, та суд про причини неявки підозрюваного, обвинуваченого.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов'язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Встановити строк дії ухвали до 15 березня 2024 року включно.
Клопотання про призначення повторної стаціонарної судово-психіатричної експертизи - задовольнити.
Призначити у об'єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст.186 КК України, повторну стаціонарну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України»(79021, Львівська область, м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, код ЄДРПОУ 44638689).
На вирішення експерта (ів) поставити наступні питання:
- Чи страждав обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в момент скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а саме: 24 вересня 2018 року, 17 листопада 2018 року, 11 січня 2019 року, 12 січня 2019 року, 09 січня 2020 року, 24 грудня 2020 року, 16 грудня 2022 року яким-небудь психічним захворюванням, якщо так, то яким саме, чи міг він усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними в момент вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень?
- Чи страждає обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в даний час будь-яким психічним захворюванням, якщо так, то яким саме, чи може він усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними на теперішній час?
- Чи потребує обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування до нього примусових заходів медичного характеру? Якщо так, то яких саме?
Зобов'язати експертну установу Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (79021, Львівська область, м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, код ЄДРПОУ 44638689) у місячний термін з дня надходження відповідної ухвали провести експертизу та висновок експерта негайно направити на адресу Київського районного суду м. Харкова.
Перевести (етапувати) обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ДУ "Харківський слідчий ізолятор" в ДУ «Львівський слідчий ізолятор" для подальшої його доставки в Львівську філію судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (79021, Львівська область, м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, код ЄДРПОУ 44638689) для проведення стаціонарної судової психіатричної експертизи.
Попередити експерта (ів) про кримінальну відповідальність за ст.385 КК України за відмову від виконання покладених на них обов'язків та за ст.384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку.
Розгляд кримінального провадження продовжити після надходження висновку судово-психіатричної експертизи.
У розпряження експертів надати матеріали кримінального провадження та оригінали медичної картки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надати дозвіл експертам використовувати при проведенні експертизи медичну документацію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати КНП ХОР «ОКПЛ № 3» направити на адресу Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (79021, Львівська область, м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, код ЄДРПОУ 44638689) медичну картку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер» направити на адресу Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (79021, Львівська область, м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, код ЄДРПОУ 44638689) медичну картку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику Харківського слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений, начальнику Львівського слідчого ізолятора, Львівській філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», КНП ХОР «ОКПЛ № 3, КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер» - для виконання.
Ухвала в частині продоження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 - в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1