Справа № 638/2812/23
Провадження № 2/638/1014/24
(заочне)
15.01.2024 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді Штих Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Зайченко Р.О.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,-
встановив:
Позивач ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за ставкою 3% річних та інфляційних втрат за період з 05.01.2021 по 10.03.2023 у розмірі 35 846,16 грн; сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн.; судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 16.04.2013 укладено кредитний договір №005-20072-160413, за яким останній отримав кредит на споживчі цілі у сумі 50 000 грн. На строк починаючи з 16.04.2013 по 14.04.2016 зі сплатою 48% річних за користування кредитними коштами.
Відповідач свої зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконував, у зв'язку із чим рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.12.2020 з відповідача на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто 74 818 грн. 77 коп. заборгованості за кредитом. Відповідно до відступлення права вимоги ТОВ ФК «Профіт Капітал» є правонаступником АТ «Дельта Банк» за кредитним договором №005-20072-160413. Своєю ухвалою від 10 серпня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова замінив сторону АТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Профіт Капітал». Станом на час звернення до суду рішення суду залишається не виконаним, відтак у відповідності до положень ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача на користь банка 3% річних та інфляційні витрати від суми, що підлягає стягненню за рішенням суду від 02.12.2020 за період з 05.01.2021 по 10.03.2023, у розмірі 35 846 грн. 16 коп., судові збір у розмірі 2684 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн.
Ухвалою судді від 10.04.2023 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в своєму позові зазначив, що в разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти прийняття заочного рішення по справі, просить розглядати справу у його відсутність.
Від відповідача 09 січня 2024 року надійшла заява в якій він просив перенести розгляд справи до закінчення війни у зв'язку з його мобілізацією до лав ЗСУ.
Щодо заяви відповідача про перенесення розгляду, суд вважає необхідним зазначити наступне:
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) (далі - Положення).
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
До того ж суд зазначає, що копія повістки, яку відповідач долучив до заяви не містить дати видачі, підпису про отримання, строку протягом якого відповідач повинен з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки він не надав наказ по особовому складу.
У зв'язку з тим, що судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, однак останній в судове засідання не з'явився, також відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши заяви, матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить наступного висновку:
Так, судом встановлено, що між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 16.04.2013 укладено кредитний договір №005-20072-160413, за яким останній отримав кредит на споживчі цілі у сумі 50 000 грн. На строк починаючи з 16.04.2013 по 14.04.2016 зі сплатою 48% річних за користування кредитними коштами.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та видав позичальнику кредит.
Відповідач свої зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконував, у зв'язку із чим рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.12.2020 з відповідача на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто 74 818 грн. 77 коп. Заборгованості за кредитом.
Відповідно до відступлення права вимоги ТОВ ФК «Профіт Капітал» є правонаступником АТ «Дельта Банк» за кредитним договором №005-20072-160413. Своєю ухвалою від 10 серпня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова замінив сторону АТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Профіт Капітал».
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат:
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (14-16цс18).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Таким чином, правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16 та Верховним Судом не встановлено підстав для відступлення від неї.
Стаття 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 лютого 2018 року (справа №910/11249/17).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 204/3530/17 (провадження № 61-10592св20) зазначено: «у контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції».
З огляду на наведене, вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» в частині застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України та відповідно стягнення з відповідача на користь ТОВ 3% річних та інфляційних витрат нарахованих на суму заборгованості є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу:
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи 28 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал» та АО «Правовий діалог» був укладений Договір про надання правової допомоги № 28092021-1. Цей договір про надання правової допомоги по своїй формі і змісту відповідає також вимогам чинного законодавства України.
01 грудня було укладено Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги № 28092021-1, якою було визначено винагороду у розмірі 2500,00 грн. за направлення до суду однієї позовної заяви.
Згідно з Актом № 1 прийому-передачі наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги № 28092021-1 Адвокатське об'єднання «Правовий діалог» надали правову допомогу ТОВ «Фінансова компанія «Профіт капітал».
Відповідно до платіжної інструкції № 10228 від 23 лютого 2023 року ТОВ «ФК «Профіт капітал» оплатили АО «Правовий діалог» послуги надані згідно з Актом № 1 прийому-передачі наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги № 28092021-1.
Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати у сумі 2500,00 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим нем часом на надання правничої допомоги, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2684,00 коп.
Приймаючи до уваги вищенаведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат-задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ: 39992082, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) суму заборгованості за ставкою 3% річних та інфляційних втрат за період з 05.01.2021 по 10.03.2023 у розмірі 35 846,16 (тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн 16 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ: 39992082, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) суму судового збору у розмірі 2684,00 грн. (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ: 39992082, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. (Дві тисячі п'ятсот гривень).
Повний текст рішення складений 15.01.2024 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуюча: суддя Т.В. ШТИХ