Справа №613/59/24 Провадження № 1-кс/613/27/24
16 січня 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові клопотання слідчого СВ №1 СВ Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №12024221010000022 від 14 січня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мурафа, Краснокутського району, Харківської області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, не працюючого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,-
До Богодухівського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого СВ №1 СВ Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Краснокутського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , строком на 60 днів.
Клопотання слідчий мотивує тим, що 14 січня 2024 року, близько 16.30 год. ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп'яніння і знаходився за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час у останнього виник прямий умисел направлений на вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю із застосуванням заздалегідь заготовленої для нанесення тілесних ушкоджень пластикової пляшки об'ємом 1,5л. заповненою невідомою легкозаймистою речовиною.
14 січня 2024 року о 17.00 год. з метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6 , взяв за місцем мешкання вищевказану пластикову пляшку об'ємом 1,5 л. заповненою невідомою речовиною, прийшов до території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить потерпілому ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_6 14 січня 2024 року о 17.10 год. зайшов до території вище вказаного домоволодіння, підійшов до приміщення гаражу, відкрив одну частину дерев'яних воріт, побачив що в приміщенні гаражу відпочивають п'ять місцевих мешканців с. Мурафа, Богодухівського району, Харківської області, один з яких є ОСОБА_7 . Далі ОСОБА_6 , керуючись малозначним приводом, а саме тим, що між ОСОБА_7 і його братом ОСОБА_8 напередодні відбувся конфлікт, діючи умисно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, із особливою зухвалістю, яка виразилася в пошкодженні майна, розуміючи, що у приміщенні вказаного гаражу знаходиться група осіб, спочатку розлив в їх бік невідому легкозаймисту речовину з пластикової пляшки яку останній приніс з собою, а потім кинув вказану пляшку з залишками легкозаймистої речовини в їх бік та підпалив її.
В результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_6 відбулася пожежа, яку присутні самостійно ліквідували, внаслідок чого було порушено громадський порядок та спокій присутніх у приміщенні осіб, а також пошкоджено дерев'яні ворота гаражу, після чого ОСОБА_6 місце вчинення злочину покинув.
В обґрунтування клопотання слідчий посилалась на те, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки останній підозрюється у вчинені тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років; може незаконно впливати на свідка та потерпілого у кримінальному провадженні.
Згідно з п.5 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років. При цьому обрання більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України. Так, наявність ризику переховування ОСОБА_6 від суду у зв'язку з бажанням уникнути покарання за тяжкий злочин унеможливлює застосування до підозрюваного особистого зобов'язання.
Окрім цього, відсутність роботи унеможливлює застосування до
підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді поруки. Також, перебування в умовах домоволодіння АДРЕСА_1 (чи за іншою адресою) при застосуванні домашнього арешту, надасть можливість підозрюваному покинути дане домоволодіння, у зв'язку з чим даний запобіжний захід не дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, наявних в даному кримінальному провадженні. Крім того, відсутність роботи, тобто джерел постійного доходу, унеможливлює застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, з причин відсутності у останнього коштів, які б він міг внести в рахунок застави.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, вказуючи на наявність ризиків, передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 проти клопотання заперечував, зазначив, що ризики, зазначені слідчим в клопотанні не є обґрунтованими. Пояснив, що підозрюваний одружений, його дружина офіційно працює, має двох неповнолітніх дітей, т.б. наявні міцні соціальні зв'язки. Просив застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_6 свою вину у кримінальному правопорушенні визнав повністю, не заперечував обставини зазначені вище. Проти задоволення клопотання слідчого заперечував, підтримав думку свого захисника.
При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовувалось насильство під час затримання і в період перебування в якості затриманого.
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та надані докази, встановив, що СВ № 1 СВ Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області проводиться досудове слідство по кримінальному провадженню 12024221010000022 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 14 січня 2024 року.
Згідно протоколу затримання ОСОБА_6 фактично затриманий 14 січня 2024 року о 19.00 год., в порядку ст. 208 КПК України, без ухвали слідчого судді.
Надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.. 4 ст. 296 КК України.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується:
- протоколами огляду місця події від 14 січня 2024 року;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 14 січня 2024 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 15 січня 2024 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 15 січня 2024 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 15 січня 2024 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 15 січня 2024 року;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 15 січня 2024 року.
Відповідно до наявної в матеріалах клопотання довідки КНП Краснокутська ЦРЛ, ОСОБА_7 , 14 січня 2024 року був доставлений працівниками поліції до приймального відділення з тілесними ушкодженнями, з попереднім діагнозом: забій правої кисті.
Відповідно до встановленої практики Європейського Суду з прав людини, для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, застосування такого заходу має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 р. у справі «Нештак проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74, від 14 жовтня 2010 р. у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 27-28 «Нечипорук і Йонкало проти України» (nechiporuk and yonkalo v. Ukraine) від 21 квітня 2011 року, п. 196). Поміщення під варту відповідно до статті 5 § 1 Конвенції повинно відповідати принципу пропорційності (див. справу “Ladent v. Poland”, заява № 11036/03, п. 55, ЕСПЧ 2008 ... (витяги)).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на свідків та потерпілого у вказаному кримінальному провадженні.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт;
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, ризик незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні та ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.
Проте, на думку слідчого судді сторона обвинувачення не довела неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме, характеристику особистості ОСОБА_6 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, слідчий суддя дійшов до висновку, що запобігти існуючим ризикам можливо шляхом застосування щодо підозрюваного цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: не відлучатись з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого та прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та або/місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим; здати на зберігання до відповідних державник органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну
На думку слідчого судді, застосування цілодобового домашнього арешту є саме таким запобіжним заходом, який може забезпечити належну поведінку та виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ №1 СВ Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 12024221010000022 від 14 січня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - відмовити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном до 14 березня 2024 року включно, заборонивши залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним покладенням обов'язків:
- не відлучатись з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого та прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та або/місця роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим;
- здати на зберігання до відповідних державник органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу для виконання направити до СВ №1 СВ Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області.
Контроль за виконанням запобіжного заходу покласти на слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1