Справа №641/6422/23 Провадження № 2/613/134/24
16 січня 2024 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Сеник О.С.,
за участю секретаря судового засідання Нагорної С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/6422/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
05.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», позивач), в інтересах якого діє представник позивача - адвокат Крюкова М.В., звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач), в якому просить:
1) стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 43038,99 грн., з яких: сума кредиту - 10000 грн; сума процентів за користування кредитом - 22800 грн.; інфляційні втрати - 8659,20 грн.; три відсотки річних - 1579,79 грн.;
2) стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн..
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 15.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 4773075 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 10000,00 грн., строк дії кредиту 30 днів, процентна ставка становить 1,90% в день. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
15.10.2021 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль.
Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.
Враховуючи невиконання відповідачем свої боргових зобов'язань перед кредитором, 21.06.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу №21-06/2022, згідно з умовами якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором відповідача. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача на його електронну пошту.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена і становить 32800,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - тіло кредиту; 22800,00 грн. - нараховані проценти.
Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 8659,20 грн. та три відсотки річних, що становить 1579,79 грн.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вищевказаним договором у загальному розмірі 43038,99 грн.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Харківської області від 09.10.2023 цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Богодухівського районного суду Харківської області.
06.11.2023 дана справа надійшла до Богодухівського районного суду Харківської області та за результатами автоматизованого розподілу була передана в провадження судді Сеник О.С.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 09.11.2023 позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано в установлений судом строк подати письмовий відзив на позов.
Засоби забезпечення позову не вживались.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, у поданій до суду заяві, просила розглядати справу за її відсутності. Позов підтримала, просила його задовольнити. Проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.
Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання втретє не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, як шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання так і шляхом направлення судових повісток на його електронну пошту, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, жодного разу не повідомив про причини неявки в судове засідання, відзиву на позов не надав, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
15.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено договір № 4773075 про надання споживчого кредиту у розмірі 10000 грн., строком на 30 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,90 % в день.
Відповідно до п.1.6 договору метою кредиту є споживчі (особисті) потреби.
Згідно з п.п.1.7.1, 1.7.2 п.1.7 договору орієнтовна реальна річна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 24079,41%, за зниженою ставкою 3,71%.
Відповідно до п.п.1.8.1, 1.8.2 п.1.8 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 15700,00 грн., за зниженою ставкою 10030,00 грн. (а.с. 27-31).
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 10000,00 грн. від 15.09.2021 на картку № НОМЕР_1 , підтверджується повідомленням ТОВ «Авентус України» за вих. № 5861-ВП від 22.06.2022 (а.с. 12-16).
Відповідач станом на 15.10.2021 року не виконав своїх зобов'язань перед кредитором, а також не уклав угоди щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим, керуючись п.4.3 Кредитного договору, кредитний договір автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.
Вищевказані умови кредитування визначені в Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту №4773075 від 15.09.2021, а також у Паспорті споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), які 15.09.2021 підписано між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 32, 34-36).
21.06.2022 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, укладено договір факторингу № 21-06/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пенею за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (а.с. 49-53).
На підставі Договору факторингу № 21-06/2022 від 21 червня 2022 року, Акту прийому передачі Реєстру Боржників в електронному виді, витягу з Реєстру Боржників (Додаток № 1 до договору факторингу № 21-06/2022 від 21.06.2022) ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4773075 від 15.09.2021 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» у загальній сумі заборгованості 32800,00 грн. (а.с. 70).
На підставі викладеного ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на Договір № 4773075 від 15.09.2021 про надання споживчого кредиту.
Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є новим кредитором у зобов'язанні, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_1 .. Про набуття прав нового кредитора позивач повідомив відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення від 21.06.2022, в якому одночасно запропонував погасити виниклу заборгованість (а.с. 33).
Відповідач ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку по своєчасному поверненню позики та сплаті процентів за користування позикою, що підтверджується Інформаційною карткою обліку (розрахунок заборгованості) по укладеному з ОСОБА_1 договору № 4773075 від 15.09.2021, яка складена первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» станом на 20.06.2022. З інформаційної картки вбачається, що ОСОБА_1 позику в сумі 10000,00 грн. у встановлений договором строк не повернув, що призвело до визнання заборгованості за позикою простроченою та нарахування процентів за користування позикою з застосуванням стандартної процентної ставки 1,90% від суми позики за кожен день користування позикою. Заборгованість складається із основного боргу у сумі 10000,00 грн. та заборгованості за відсотками у сумі 22800,00 грн. Загальний розмір заборгованості складає 32800,00 грн (а.с. 19-26).
Наявність вказаної заборгованості зумовила звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, кредитний договір був укладений в електронній формі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таким чином, наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за договором № 4773075 від 15.09.2021 про надання споживчого кредиту у розмірі 32800,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
Правильність нарахувань розміру заборгованості відповідачем на час розгляду справи не оспорювалась та не спростована.
В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договорів, їх форма і порядок укладення суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позичальника було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.
На підставі викладеного, оскільки відповідач умови вказаного договору належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась вищезазначена заборгованість, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 4773075 від 15.09.2021 про надання споживчого кредиту в розмірі основного боргу у сумі 10000,00 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 22800,00 грн..
Щодо вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позивачем не враховано вищевказаних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 8659,20 грн., тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних за період з 13.02.2022 по 22.09.2023 у сумі 1579,79 грн., однак стягненню з відповідача підлягають 3 % річних за період з 13.02.2022 по 23.02.2022 року в розмірі 29,65 грн. (32800 грн.* 3% : 365 * 11 = 29,65 грн.).
За таких умов суд задовольняє позов частково і стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за сумою кредиту в розмірі 10000,00 грн, суму відсотків за користування кредитом 22800,00 грн., та 3 % річних 29,65 грн..
В решті позовних вимог суд відмовляє.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, судом задоволено позовні вимоги частково, а саме в сумі 32829,65 грн. (на 76,28%), судовий збір по даній справі сплачено позивачем в розмірі 2147,20 грн. (а.с. 8), то з відповідача слід стягнути на користь позивача пропорційний розмір судового збору в сумі 1637,88 грн.
Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Як встановлено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, відповідачем клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлено.
За приписами ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою М.В., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5127 Крюкової М.В., копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 14.09.2023, копію звіту про надання правової допомоги від 19.09.2023 за договором № 07/07-2022, згідно якого вартість робіт становить 10000 грн, копію рахунку на оплату по замовленню № 19/09 від 19.09.2023 на суму 10000 грн., копію платіжної інструкції № 859 від 19.09.2023 про сплату послуг адвоката р/ф № 19/09 від 19.09.2023 у сумі 10000 грн. (а.с. 11, 17, 37, 56-57, 58, 61).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд стягує з відповідача частково понесені ним витрати по оплаті витрати на правничу допомогу в розмірі 7628,00 грн.
Керуючись ст.ст. 207, 526, 530, 1049, 1050, 1054 ЦК України, 4, 10-13, 43, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 274-279, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код в ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором №4773075 від 15.09.2021 про надання споживчого кредиту у сумі 32800 (тридцять дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп., та 3 % річних у сумі 29 (двадцять дев'ять) грн. 65 коп..
В решті позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код в ЄДРПОУ 44559822) судовий збір у розмірі 1637 (одна тисяча шістсот тридцять сім) грн88 коп., та витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги в розмірі 7628 (сім тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код в ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 16.01.2024.
Суддя О.С. Сеник