Іменем України
№ 610/3309/23 № 3/610/77/2024
м. Балаклія11 січня 2024 року
Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко Володимир Миколайович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоний Яр Балаклійського району Харківської області, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 558302 від 12.12.2023 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що: «11.12.2023 о 09.30 год ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої жінки ОСОБА_2 , в ході чого останній висловлювався нецензурною лайкою у бік своєї колишньої жінки. Подія відбулася за адресою: АДРЕСА_1 ».
В суді ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення за наведених обставин не визнав, посилаючись на те, що нецензурною лайкою в адресу своєї колишньої дружини не висловлювався, навіть не казав жодного образливого слова в її бік.
Надав письмові заперечення та додаткові пояснення, в яких вказав, що з потерпілою вони розлучені з 21.12.2020, але проживали разом. 29.09.2023 колишня дружина покинула його дім та дітей та пішла жити до своєї подруги ОСОБА_3 . Так, 11.12.2023 приблизно о 09.00 год ОСОБА_2 прийшла до нього додому з трьома жінками-сусідками, серед яких не було ОСОБА_3 , та намагалася силою забрати дітей, які не хотіли з нею йти. Після цього він викликав поліцію та написав заяву про вчинення його колишньою дружиною домашнього насилля відносно нього та їхніх дітей, а вона, в свою чергу, також написала на нього заяву. 12.12.2023 відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому не конкретизовано в чому саме полягало насильство і яка шкода була заподіяна. Зі змістом протоколу категорично не згоден, оскільки сварку вчинив не він. Також відомості про свідка у протокол були внесені вже після того, як він його підписав та отримав копію, а всі дописані поліцейським відомості в протоколі після його підписання є записаними в незаконний спосіб. Тобто такий протокол не може вважатися належним та допустимим доказом. До того ж, вказаної в протоколі свідка ОСОБА_3 при даних подіях не було. Посилався на звукозапис розмови, яку записала його донька, під час якої з його вуст не пролунало жодної образи у бік ОСОБА_2 . Просив закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 в суді пояснила, що 11.12.2023 прийшла до свого колишнього чоловіка забрати дітей, щоб сходити з ними в кафе, однак він їй їх не віддав та почав її ображати. Підтвердила, що свідок ОСОБА_3 не була очевидцем подій, які відбувалися цього дня, її на місці події взагалі не було.
За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження обвинувачення до суду надано: протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього: заяву ОСОБА_2 про те, що в неї виникла сварка з її колишнім чоловіком ОСОБА_1 з приводу дітей, при цьому він ображав її нецензурною лайкою та не віддавав дітей; довідку про результати розгляду матеріалу, зареєстрованому в ІП «Єдиний облік» ІТС «ІПНП» № 7255 від 12.12.2023; письмові пояснення ОСОБА_4 ; письмові пояснення ОСОБА_1 , який вказав, що 11.12.2023 ніяких поганих слів по відношенню до своєї колишньої дружини не казав.
В протоколі вказана свідком ОСОБА_3 .
Обвинувачення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП зведено до вчинення 11.12.2023 о 09.30 год ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 .
При цьому в суді не були підтверджені наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, а єдиний свідок ОСОБА_3 , яка була вказана в протоколі, по показанням учасників події не була очевидцем цієї події, на місці події її взагалі не було.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.
Згідно вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Відповідно до наведених норм права та позиції ЄСПЛ, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Карелін проти росії» від 20 вересня 2016 року, в якій зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Суд здійснює розгляд справи саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відсутність належного викладення формулювання конкретного обвинувачення в протоколі може істотно вплинути на права учасників провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Це позбавляє суд можливості належним чином роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, суть обвинувачення та розглянути справу в межах обвинувачення. Неконкретність обвинувачення порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист вже з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки захищатися від неконкретного обвинувачення неможливо.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за № 2229-VIII.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції статті 173-2 КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно, в чому саме полягало психологічне насильство, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і яка шкода заподіяна, і це є обов 'язковим.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, як домашнє насильство психологічного характеру.
При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано, яка шкода була чи могла бути завдана, хоча це прямо випливає з диспозиції статті 173-2 КУпАП, є обов'язковим елементом об'єктивної сторони, складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що обвинувальним показанням потерпілої ОСОБА_2 протистоять показання ОСОБА_1 , який категорично заперечує обвинувачення, вони обидва визнають відсутність на місці події єдиного зазначеного у протоколі свідка обвинувачення ОСОБА_5 , яка не була очевидцем події, відсутня сукупність доказів на підтвердження обвинувачення і спростування позиції захисту, вади самого обвинувачення у вигляді не зазначення наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 , як елементу складу правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 обвинувачення по за розумним сумнівом в суді свого впевненого підтвердження не знайшло.
У відповідності до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, 247, 252, 280, 284-285 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.
Суддя В.М. Стригуненко