15 січня 2024 року
м. Київ
справа № 703/3961/22
адміністративне провадження № К/990/39377/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі №703/3961/22 за позовом ОСОБА_1 до лейтенанта поліції інспектора СРПП ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про скасування постанови,-
08 грудня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду до лейтенанта поліції інспектора СРПП ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області (далі - відповідач) про скасування постанови Серії ГАБІ № 535957 від 16 листопада 2022 року.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 залишена без руху і скаржнику наданий термін для виправлення недоліків.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 в поновленні пропущеного строку для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності Серії ГАБІ № 539557 від 16 листопада 2022 року; позовну заяву ОСОБА_1 до лейтенанта поліції інспектора СРПП ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Бобошко Ю.М. про скасування постанови ГАБІ № 535957 повернуто позивачу.
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність статтям 295, 296 КАС України, а саме: апеляційну скаргу подано із пропуском встановленого законодавством строку, судовий збір сплачено не в повному обсязі.
27 квітня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача про продовження терміну на усунення недоліків, з тих підстав, що він перебуває на лікуванні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року продовжено скаржнику строк виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року на десять днів з моменту отримання даної ухвали.
На виконання вимог ухвали суду позивачем подано квитанцію №65658421 від 09 лютого 2023 року про доплату судового збору за подання апеляційної скарги на суму 1610,40 грн.
До апеляційної скарги позивачем додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції він отримав 26 грудня 2022 року, при цьому, з 30 грудня 2022 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, на підтвердження чого подано копію довідки КНП «ЦПМСД» СМР, після чого він 16 січня 2023 року звернувся до Смілянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в якому наказом від 17 січня 2023 року було призначено уповноваженого працівника.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2022 року у справі № 703/3961/22; повернуто ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2022 року у справі № 703/3961/22. Цією ж ухвалою касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 703/3961/22 залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, а також документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скаржником отримано ухвалу Верховного Суду від 06 грудня 2023 року - 12 грудня 2023 року.
14 грудня 2023 року засобами електронної пошти від скаржника (вхідний №К/990/39377/23-Д2) надійшов лист, у якому повідомив, що позивач з 30 листопада 2023 року перебуває на лікарняному у зв'язку з хворобою хребта.
21 грудня 2023 року засобами електронної пошти від скаржника (вхідний №К/990/39377/23-Д3) на виконання ухвали про залишення без руху надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків на невизначений термін, мотивоване тим, що він перебуває на лікуванні, внаслідок чого позбавлений фізичної можливості вчасно підготувати та подати клопотання та документ про сплату судового збору до суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 703/3961/22 задоволено частково; продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги та надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скаржником отримано ухвалу Верховного Суду від 21 грудня 2023 року - 29 грудня 2023 року.
03 січня 2023 року засобами електронної пошти надійшов від скаржника лист (вхідний № К/990/39377/23-Д4) з проханням повідомлення за який період необхідно надати обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.
05 січня 2023 року засобами електронної пошти надійшли від скаржника листи (вхідний № К/990/39377/23-Д5, № К/990/39377/23-Д6), до яких останнім додано:
- копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААГ №426558 щодо встановлення ОСОБА_1 28 листопада 2023 року II групу інвалідності (інвалідність дитинства);
- копію довідки КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» № 759 від 28 грудня 2023 року про те, що ОСОБА_1 у період з 20 грудня 2023 року по 27 грудня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні;
- копію виписки із медичної карти амбулаторного хворого КНП «ЦПМСД» СМР від 18 серпня 2023 року про те, що позивач 07 червня 2023 року з 10:00 до 10:52 перебував на обстеженні в амбулаторії;
- копію направлення КНП «ЦПМСД» СМР на проведення дослідження від 19 червня 2023 року;
- копію квитанції про сплату послуг за аналіз крові від 13 червня 2023 року;
- копію направлення на аналізи до Діагностичного центру Лабсервіс та на УЗД черевної порожнини;
- копію довідки КНП «ЦПМСД» СМР № 1 від 26 січня 2023 року про те, що ОСОБА_1 у період з грудня 2022 року по 14 січня 2023 року перебував на амбулаторному лікуванні у терапевта.
У цій заяві касатор також вказує, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, загалом повідомляє Суд про несправедливе ставлення працівників органів Національної поліції України до нього, а також суддів Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Необхідно зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Питання про поновлення строків на касаційне оскарження Верховний Суд вирішує на підставі наявних в касаційній скарзі матеріалів та доказів.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Тобто обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних учасником справи причин, підтверджених відповідними доказами.
Судом установлено, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2022 року у справі № 703/3961/22; повернуто ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Із касаційною скаргою до Суду позивач звернувся 23 листопада 2023 року, тобто із пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
На виконання ухвали від 06 грудня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху, належних доказів (конверта з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв'язку, довідки відділення поштового зв'язку ПАТ «Укрпошта» тощо) на підтвердження несвоєчасного отримання вказаної копії судового рішення скаржник не надав.
Водночас скаржник надав: копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААГ №426558 щодо встановлення ОСОБА_1 28 листопада 2023 року II групу інвалідності (інвалідність дитинства); копію довідки КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» № 759 від 28 грудня 2023 року про те, що ОСОБА_1 у період з 20 грудня 2023 року по 27 грудня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні; копію виписки із медичної карти амбулаторного хворого КНП «ЦПМСД» СМР від 18 серпня 2023 року про те, що позивач 07 червня 2023 року з 10:00 до 10:52 перебував на обстеженні в амбулаторії; копію направлення КНП «ЦПМСД» СМР на проведення дослідження від 19 червня 2023 року; копію квитанції про сплату послуг за аналіз крові від 13 червня 2023 року; копію направлення на аналізи до Діагностичного центру Лабсервіс та на УЗД черевної порожнини; копію довідки КНП «ЦПМСД» СМР № 1 про те, що ОСОБА_1 у період з грудня 2022 року по 14 січня 2023 року перебував на амбулаторному лікуванні у терапевта.
Вказаними доказами касатор обґрунтовує поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення у цій справі.
Суд зауважує, що питання поважності пропуску звернення до суду у зв'язку із перебуванням особи на амбулаторному лікуванні вже було предметом оцінки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 червня 2019 року та Верховного Суду у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 815/1175/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 560/3070/19, від 26 березня 2020 року у справі № 805/2688/18-а, від 25 травня 2023 року у справі № 640/16276/21, які колегія суддів уважає за необхідне врахувати і при вирішенні клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження у цій справі.
Відповідно до офіційного визначення амбулаторне лікування - організація медичної допомоги в медичному закладі хворим, що приходять у медичний заклад.
Амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню).
Отже, виписка із медичної картки амбулаторного хворого лише підтверджують перебування позивача під амбулаторним наглядом медичної установи.
Своєю чергою виписка КНП «ЦПМСД» СМР із медичної карти амбулаторного хворого носить інформаційний характер, та є підтвердження того, що позивач 07 червня 2023 року з 10:00 до 10:52 перебував на обстеженні в амбулаторії.
Із наданих позивачем доказів в цілому слідує, що останній в період із червня по грудень 2023 року проходив медичні обстеження та лише із кінця грудня 2023 року перебував на амбулаторному лікуванні.
При цьому, із цих же доказів слідує, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні лише у період з 20 грудня 2023 року по 27 грудня 2023 року, тобто сім днів. Разом із тим, Суд зауважує, що строк на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції сплинув задового до виникнення цих обставин, а саме 25 червня 2023 року.
Водночас в наданих скаржником виписці із медичної карти амбулаторного хворого, в направленнях на обстеження та консультаціях відсутня інформація про те, що в період, зокрема, з 25 травня 2023 року (день постановлення оскаржуваної ухвали) по 23 листопада 2023 року (дата подання касаційної скарги) останній перебував на стаціонарному лікуванні чи знаходилася у стані, який дійсно не дозволяв йому звернутися до суду касаційної інстанції за захистом свого порушеного права у встановлені процесуальним законом строки.
Отже, вказані доводи не є об'єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установлений законом строк.
Більше того, амбулаторне лікування не є перешкодою звернутися за правовою допомогою з метою захисту порушених прав у суді.
Крім того, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказує, що вчиняв дії щодо звернення до суду в інших справах, однак ці обставини також не є перешкодою своєчасного звернення до суду касаційної інстанції із цією касаційною скаргою.
Більше того, ці обставини свідчать, що касатор не перебував у стані, який дійсно не дозволяв йому звернутися до суду за захистом свого порушеного права у встановлені процесуальним законом строки.
Таким чином надані скаржником докази не свідчать про наявність дійсних перешкод чи труднощів пропуску строку на касаційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду із касаційною скаргою впродовж майже шести місяців.
У цьому аспекті Суд зауважує, що забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили такий пропуск.
Отже, враховуючи обставини справи, часу, що минув з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення у цій справі і до початку вчинення позивачем дій щодо його оскарження (близько 6 місяців), зазначені позивачем причини пропуску строку не свідчать про їх поважність, тобто вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, яка подає касаційну скаргу, і пов'язаними із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 703/3961/22.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 703/3961/22.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 703/3961/22 за позовом ОСОБА_1 до лейтенанта поліції інспектора СРПП ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про скасування постанови.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г.Загороднюк