08 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого суді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 24.10.2023, під час обшуку за місцем фактичного проживання заступника директора ПрАТ "Завод Елокс" ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки "Samsung" SM-F530F/DS; мобільний телефон марки "Samsung Galaxy A3" SM-A320F; ноутбук марки "ASUS", моделі Х411, сірого кольору із зарядним пристроєм до нього; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 500 гривень загальною кількістю 300 штук; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 1000 гривень загальною кількістю 46 штук; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 50 євро загальною кількістю 307 штук; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 100 євро загальною кількістю 33 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 500 євро загальною кількістю 2 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 1 долар США загальною кількістю 5 штук; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 5 доларів США загальною кількістю 4 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 10 доларів США загальною кількістю 3 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 50 доларів США загальною кількістю 32 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 100 доларів США загальною кількістю 462 штуки.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власника майна подала апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого суді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Вважає, що слідчим суддею під час розгляду клопотання не дотримано вимог ч. 6 ст. 173 КПК України, оскільки клопотання подане до суду 31.10.2023, а розглянуто лише 20.11.2023.
Крім того, слідчим суддею не взяті надані пояснення, у яких вказувалось, що вилучені гроші накопичені родиною з 5 чоловік протягом життя та знаходились у квартирі, яка перебуває у власності ОСОБА_8 , де мешкають ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .
Також, відповідно до наданих документів, ОСОБА_5 ніколи не був заступником генерального директора ПрАТ «Завод Елокс», а наданий гарантований лист від покупця продукції, про яку йде мова у даній кримінальній справі, в якому зазначено, що придбана підприємством КНР продукція не буде перепродана за межі КНР. Даний лист має пряме значення для доказу відсутності вини підприємства, відносно якого відкрито кримінальне провадження.
Слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, мав змогу з'ясувати та пересвідчитися, що частина майна, на яке накладено арешт, не перебуває у власності ОСОБА_5 , слідчому судді на момент постановлення оскаржуваної ухвали було відомо про існування доказів щодо законності походження грошових коштів, що є спільною сумісною власністю подружжя та їх батьків, тому він міг надати їм оцінку, чого не зробив в мотивувальній частині судового рішення.
Арештоване майно, на думку представника власника майна, критеріям, викладеним у ст. 98 КПК України не відповідає та не може мати доказове значення у кримінальному провадженні.
Окрім цього, в даному випадку конфіскація майна не може бути застосована, оскільки ОСОБА_5 не є підозрюваним у кримінальному провадженні та був органами досудового розслідування допитаний у якості свідка, а грошові кошти, як зазначалось раніше, не є його особистою власністю.
Щодо строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає адвокат, апеляційна скарга подана з дотриманням вимог ч. 7 ст. 115 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Як вбачається з наданих матеріалів справи, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000174 від 21.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
31.10.2023 прокурор третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офіс Генерального прокурора ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, тимчасово вилученого 24.10.2023, під час обшуку за місцем фактичного проживання заступника директора ПрАТ "Завод Елокс" ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки "Samsung" SM-F530F/DS; мобільний телефон марки "Samsung Galaxy A3" SM-A320F; ноутбук марки "ASUS", моделі Х411, сірого кольору із зарядним пристроєм до нього; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 500 гривень загальною кількістю 300 штук; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 1000 гривень загальною кількістю 46 штук; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 50 євро загальною кількістю 307 штук; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 100 євро загальною кількістю 33 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 500 євро загальною кількістю 2 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 1 долар США загальною кількістю 5 штук; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 5 доларів США загальною кількістю 4 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 10 доларів США загальною кількістю 3 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 50 доларів США загальною кількістю 32 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 100 доларів США загальною кількістю 462 штуки, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що є достатні підстави вважати про відповідність вказаного майна критеріям ст. 98 КПК України, оскільки вказане майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також містить відомості, які можуть бути використані як доказ під час досудового розслідування.
Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України» № 13223/05 від 28.05.2009 р. зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Колегія суддів зазначає, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відомості клопотання про арешт майна свідчать, як раніше зазначалось, про відповідність вилученого майна, на яке слідчим суддею накладено арешт, ознакам речового доказу і обставини провадження стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення цього майна до закінчення досудового розслідування.
На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту вказаного майна, враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Крім цього, відповідно до відомостей постанови старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 від 25.10.2023 вказане майно визнано в кримінальному провадженні № 22023000000000174 від 21.02.2023 речовим доказом.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі представник власника майна також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб'єктивних оціночних судженнях, тобто без врахування об'єктивних відомостей.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна представником власника майна не надано та колегією суддів не встановлено.
Крім цього, істотних порушень норм КПК України, що можуть стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.
За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 24.10.2023, під час обшуку за місцем фактичного проживання заступника директора ПрАТ "Завод Елокс" ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки "Samsung" SM-F530F/DS; мобільний телефон марки "Samsung Galaxy A3" SM-A320F; ноутбук марки "ASUS", моделі Х411, сірого кольору із зарядним пристроєм до нього; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 500 гривень загальною кількістю 300 штук; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 1000 гривень загальною кількістю 46 штук; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 50 євро загальною кількістю 307 штук; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 100 євро загальною кількістю 33 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 500 євро загальною кількістю 2 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 1 долар США загальною кількістю 5 штук; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 5 доларів США загальною кількістю 4 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 10 доларів США загальною кількістю 3 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 50 доларів США загальною кількістю 32 штуки; вироби зовні схожі на грошові кошти номіналом 100 доларів США загальною кількістю 462 штуки, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/434/2024 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 761/40093/23
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1