Справа №369/21480/23 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/256/2024 Доповідач: ОСОБА_2
08 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2023 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Маріуполя, Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2023 року задоволено клопотання заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор», до 20 січня 2023 року (включно), в межах строків досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2023 року виправлено описку у резолютивній частині ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2023 року, а саме зазначено строк тримання під вартою «20 січня 2024 року» замість не вірно зазначеного «20 січня 2023 року».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу якою відмовити у задоволенні клопотання заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_9 про застосування до ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у слідчому ізоляторі, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.01.2024 року.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді прийнята з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним дослідженням всіх обставин провадження, а тому має бути скасована.
Слідчий суддя, в порушення вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу ОСОБА_7 не врахував, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України, є необґрунтованим та таким, що не дозволяє об'єктивному спостерігачу на підставі наявних матеріалів справи зробити висновок про вчинення кримінального правопорушення, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні, нічим не обґрунтовані та взагалі відсутні.
Стороною обвинувачення в підозрі та в клопотанні про застосування запобіжногозаходу наведені одні й ті ж обставини справи з різною кваліфікацією інкримінованих кримінальних правопорушень.
Тілесне ушкодження, яке спричинило смерть ОСОБА_10 , було не безпосереднім наслідком заподіяння потерпілому ударів, а результатом гострої реакції організмуна фоні хронічного захворювання органів дихання та алкогольної інтоксикації, чого ОСОБА_7 не передбачав й не міг передбачати. Тобто, викладене дозволяє прийти до висновку, що в ОСОБА_7 був відсутній як прямий, так і не прямий умисел на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Враховуючи зміст підозри та клопотання, вони грунтуються виключно на припущеннях сторони обвинувачення, перекручуючи дійсні обставини справи. Зміст підозри побудований на неналежних доказах, зокрема неправдивих показаннях свідків, що містять ряд неточностей та суперечать однин одному.
Також пред'явлена ОСОБА_11 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України є необґрунтованою та безпідставною, оскільки відсутня як суб'єктивна, так й об'єктивна сторона злочину.
Крім того апелянт зазначає, що слідчий суддя помилково прийшов до висновку, що підозра від 21.10.2023 пред'явлена в межах строків досудового розслідування. Зокрема, слідчий суддя послався, що відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 26.01.2022, а повідомлення про підозру вручено 21.10.2023.
Як вбачається зі змісту клопотання про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу, в межах кримінального провадження № 12020110200002796 від 13.07.2020 постановою прокурора від 28.09.2022 матеріали досудового розслідування були виділені у кримінальне провадження № 42022112200000010.
Проте факт виділення матеріалів в окреме провадження № 42022112200000010 з кримінального провадження № 12020110200002796 від 13.07.2020, не впливає на обчислення процесуального строку досудового розслідування, який почався 13.07.2020 та закінчився 22.01.2021. Тобто повідомлення про підозру відбулось поза межами строку досудового розслідування.
Зазначені обставини дають підстави вважати, що всі процесуальні рішення та процесуальні дії вчинені та ухвалені після закінчення строків досудового розслідування є такими, що вчинені та ухвалені поза межами строку досудового розслідування.
При цьому, беззаперечним свідченням, що днем початку обчислення строку досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні № 42022112200000010 є саме 13.07.2020, є доданий до повідомлення про підозру витяг з ЄРДР, сформований станом на 19.10.2023.
Рапорти від 26.01.2022 про виявлені кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 127 КК України є формальними та надуманими, оскільки складені за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження № 12020110200002796 від 13.07.2020 прокурором ОСОБА_12 , яка в зазначеному кримінальному провадженні й була процесуальним керівником. Такі рапорти складені через 5 днів після закриття судом кримінального провадження № 12020110200002796 від 13.07.2020 з підстав порушення вимог ст. 219 КПК України. При цьому, жодних перепон для виявлення таких кримінальних правопорушень протягом досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12020110200002796 від 13.07.2020 не існувало.
При вирішенні клопотання щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчим суддею не дано оцінку тій обставині, що 15.11.2023 слідчим суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області застосовано цілодобовий домашній арешт ОСОБА_7 до 20.12.2023 включно. А прокурор в межах, встановлених ст. 199 КПК України, з клопотанням про продовження запобіжного заходу не звернувся.
При цьому ОСОБА_7 після спливу строку дії ухвали від 15.11.2023 про застосування запобіжного заходу, починаючи з 21.12.2023 виконував покладені на нього обов'язки підозрюваного в повному обсязі та бездоганно. А саме, не переховувався від органів досудового розслідування та/або суду; не впливав на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; не перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином. Тобто, жодних дій, які могли б свідчити про те, що ризики знову з'явились, ОСОБА_7 не вчиняв. А тому є абсурдним, що протягом 1 (одного) дня знову виникнули ризики переховування від слідства та суду або ж незаконного впливу на свідків, без долучення доказів здійснення таких дій ОСОБА_7 .
Наведені стороною обвинувачення відомості щодо перебування на лікуванні ОСОБА_7 та подання ним клопотання про зміну способу виконання запобіжного заходу не можуть свідчити про невиконання ОСОБА_7 обов'язків підозрюваного та бути підставою обрання запобіжного заходу, оскільки зазначені обставини виникли під час дії ухвали від 15.11.2023. Тобто, сторона обвинувачення в такому разі могла подати виключно клопотання про зміну запобіжного заходу, в порядку ст. 200 КПК України, а не про обрання нового запобіжного заходу.
Слідчим суддею не перевірено наявності ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, а саме ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказані у клопотанні. Наведені в клопотанні ризики є застарілими та не доведені жодними доказами.
На думку сторони обвинувачення, доказами неналежної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 є те, що він 12.12.2023 не з'явився в судове засідання на розгляд апеляційної скарги прокурора, оскільки перебував на лікуванні. При цьому, сторона обвинувачення приховала той факт, що судове засідання 12.12.2023 не відбулося, виключно у зв'язку з відсутністю матеріалів справи № 369/17527/23. Тобто, судове засідання не відбулось не у зв'язку з неприбуттям ОСОБА_7 до суду, а тому, що судом першої інстанції не було передано матеріали справи № 369/17527/23 до Київського апеляційного суду, у зв'язку з чим процесуальні дії щодо розгляду даної справи не могли бути вчинені.
Разом з цим, перебування особи в медичному закладі являє собою обґрунтовану підставу, яка унеможливлює явку особи в судове засідання, згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України.
До того ж, стороною обвинувачення зазначена інформація була перевірена та встановлена. Слідчими було проведено комплекс процесуальних дій, а саме допит медичного персоналу, тимчасовий доступ до медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_7 , що підвередили перебування останнього на стаціонарному лікуванні.
На думку сторони обвинувачення, подання ОСОБА_7 клопотання про зміну місця відбування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, сприймається як можливість переховування ОСОБА_7 . Однак, зазначене посилання є безпідставним, оскільки подача клопотання про зміну місця відбування запобіжного заходу з с. Малютенка, де проживають свідки та потерпіла на с. Софіївська Борщагівка було вимушеною мірою, аби убезпечити ОСОБА_7 від самосуду місцевих жителів с. Малютянка. При цьому, подане клопотання не розглянуто.
Також апелянт зазначає, що ОСОБА_7 раніше не судимий, наміру переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду не має, у розшуку, згідно з ст. 281 КПК України, не перебував. На обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягувався. З місця роботи характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання, де проживає з батьками, сестрою та її чоловіком та дитиною, має міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, має поганий стан здоров'я внаслідок отриманої в 2009 році під час ДТП тяжкої травми у вигляді численних переломів кісток тазу. Сукупність наведених характеристик свідчить, що ОСОБА_7 не є особою, що належить до ризикової категорії.
При цьому за матеріалами клопотання та оскаржуваної ухвали не вбачається доведеним прокурором недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, з урахуванням того, що ризики про які зазначалось вище є недоведеними.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що слідчим відділом відділу поліції №1 Бучанського УП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022112200000010 від 26.01.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.07.2020 близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи спільно з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , перебуваючи поблизу озера в с. Малютянка Фастівського району Київської області, де в той же час перебував раніше незнайомий їм неповнолітній ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким у них раптово виник словесний конфлікт через висловлене ОСОБА_15 зауваження останнім, в результаті якого у ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_15 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, цього ж дня близько 22 годин 20 хвилин пішли додому до ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , де повідомили ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про свої наміри, на які останні погодилися та взявши з дому дерев'яну биту останні пішли до озера за адресою: АДРЕСА_3 .
В подальшому, того ж дня, близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_7 , діючи спільно з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на завдання потерпілому ОСОБА_15 тілесних ушкоджень, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - здоров'я людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшли до останнього та в присутності ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які спостерігали за навколишньою обстановкою задля перешкоджання стороннім особам припинити їх незаконні дії, в той час, коли ОСОБА_7 , керуючись спільним умислом, завдав потерпілому близько 4 ударів кулаками рук в область лобної ділянки голови.
Після, чого ОСОБА_13 та ОСОБА_16 почергово нанесли кожен по одному удару кулаком руки в область потиличної ділянки голови потерпілого ОСОБА_15 .
В подальшому, реалізовуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підійшли до ОСОБА_15 та утримували його, тим самим долаючи його волю до опору, а ОСОБА_13 та ОСОБА_16 спостерігали за навколишньою обстановкою задля перешкоджання стороннім особам припинити їх незаконні дії, в той час, коли ОСОБА_7 з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень нанесених способом, що має характер особливого мучення щодо ОСОБА_15 , які виразилися у багаторазовому нанесенні ударів по різним частинам тіла, завдав удари кулаком в область лівого передпліччя та один удар в область задньої поверхні грудної клітки ОСОБА_15 . Після чого, ОСОБА_7 , взявши в праву руку, принесену з собою дерев'яну биту, наніс ОСОБА_15 один удар по правій задній частині передпліччя, не менше 3 ударів по лівій та правій задньо-бокових поверхнях грудної клітки, один удар в поперекову область, та не менше 3 ударів по задній поверхні правого стегна.
Від отриманих ударів ОСОБА_15 втратив рівновагу та впав на коліна і почав благати, щоб останні припинили його бити та не вбивали.
Однак, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень потерпілому, тримаючи дерев'яну биту в правій руці наніс нею ОСОБА_15 ще 3 удари по животу з права та 1 удар по задній поверхні грудної клітки в області хребта, після чого неповнолітній ОСОБА_15 впав на землю, втративши свідомість та в подальшому помер.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи ГБ СМЕ МОЗ України №1/23 від 14.08.2023 встановлено: при судово-медичному дослідженні трупа неповнолітнього ОСОБА_15 та гістологічних препаратів були виявлені морфологічні ознаки раптової зупинки серця, ознаки гострої альвеолярної і фокальної емфіземи та ознаки реакції на стрес у вигляді початкового перерозподілу крові у тканині нирки, деліпідизації кори наднирників і вогнищевих дрібних крововиливів в їх мозковому шарі. В той же час не були виявлені ознаки, які б вказували на наявність черепно-мозкової травми, забій серця та травматизацію рефлексогенних зон, що могло б обумовити рефлекторну зупинку серця.
Також, під час проведення даної комісійної судово-медичної експертизи встановлено, що під час подій, які відбувалися 12.07.2020 у неповнолітнього ОСОБА_15 в розумінні такого визначення «тілесного ушкодження», як порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функції, що виникає як наслідок дії психічного зовнішнього ушкоджуючого фактору, виникла (існує прямий причинно-наслідковий зв'язок) гостра реакція на стресову ситуацію з розвитком гострої серцево-легеневої недостатності. Неповнолітній ОСОБА_15 шляхом розвитку гострої реакції на стресову ситуацію, отримав тілесне ушкодження у вигляді гострої серцево-легеневої недостатності, яке призвело до настання його смерті, а отже, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995р. №6, зареєстрованих Міністерством юстиції України 26 липня 1995р. за №255/791, узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження.
При судово-медичній експертизі трупа неповнолітнього ОСОБА_15 було виявлено:
- синці - в лобній області по центру та зліва (3); в лобній області справа (1); на волосистій частині потиличної області в нижній її частині зліва та справа (2); в області правого зап'ястка (1); на передній черевній стінці справа в проекції передньої верхньої ості правої клубової кістки (3); на передній поверхні області лівого плечового суглоба (1); на задній поверхні грудної клітки (1); на правій та лівій сідницях (2); відповідно до ушкоджень вогнищеві крововиливи в м'які тканини; на задній поверхні правого передпліччя в середній третині (1); на зовнішній поверхні правого стегна в нижній третині (1); на задній поверхні грудної клітки в верхній третині по ходу хребта (1); на правій задньо-боковій поверхні грудної клітки (1); на лівій задньо-боковій поверхні грудної клітки (1); в поперековій області по центру (1); на задній поверхні правого стегна в верхній та середній третинах (2); на задній поверхні правого стегна в верхній третині (1); на правій боковій поверхні грудної клітки в нижній третині (1); відповідно до ушкоджень вогнищеві крововиливи в м'які тканини;
- садна - на тильній поверхні проксимальної фаланги 2-го пальця правої кисті (1), на задній поверхні лівого плеча в верхній третині (1); садна на фоні синців на внутрішній поверхні правого передпліччя в середній третині (1); на задній поверхні області лівого ліктьового суглоба (1); на задньо-внутрішній поверхні області лівого ліктьового суглоба (5); відповідно до ушкоджень вогнищеві крововиливи в м'які тканини;
- неповний перелом 8-го ребра справа з вогнищевими крововиливами в м'які тканини.
Крім цього, 12.07.2020 близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , перебуваючи поблизу озера в с. Малютянка Фастівського району Київської області, де в той же час перебував раніше незнайомий їм неповнолітній ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким у них раптово виник словесний конфлікт через висловлене ОСОБА_15 зауваження останнім, в результаті якого у ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 виник злочинний умисел, спрямований на катування потерпілого ОСОБА_15 , тобто на заподіяння фізичних страждань, шляхом вчинення насильницьких дій, з метою його покарати за вчинені ним дії, а саме за висловлене зауваження.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, цього ж дня близько 22 годин 20 хвилин пішли додому до ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , де повідомили ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про свої наміри, на які останні погодилися та взявши з дому дерев'яну биту останні пішли до озера за адресою: АДРЕСА_3 .
В подальшому, того ж дня, близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_7 , діючи спільно за попередньою змовою з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на катування потерпілого ОСОБА_15 , а саме на умисне заподіяння фізичного страждання, шляхом вчинення насильницьких дій відносно нього з метою покарати його, підійшли до неповнолітнього ОСОБА_15 та в присутності ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які спостерігали за навколишньою обстановкою задля перешкоджання стороннім особам припинити їх незаконні дії, в той час, коли ОСОБА_7 , керуючись спільним умислом, завдав потерпілому близько 4 ударів кулаками рук в область лобної ділянки голови.
Після, чого ОСОБА_13 та ОСОБА_16 почергово нанесли кожен по одному удару кулаком руки в область потиличної ділянки голови потерпілого ОСОБА_15 .
В подальшому, реалізовуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підійшли до ОСОБА_15 та утримували його, тим самим долаючи його волю до опору, а ОСОБА_13 та ОСОБА_16 спостерігали за навколишньою обстановкою задля перешкоджання стороннім особам припинити їх незаконні дії, в той час, коли ОСОБА_7 з метою заподіяння тілесних ушкоджень нанесених способом, що має характер особливого мучення щодо ОСОБА_15 , які виразилися у багаторазовому нанесенні ударів по різним частинам тіла, завдав удари кулаком в область лівого передпліччя та один удар в область задньої поверхні грудної клітки ОСОБА_15 . Після чого, ОСОБА_7 , взявши в праву руку, принесену з собою дерев'яну биту, наніс ОСОБА_15 один удар по правій задній частині передпліччя, не менше 3 ударів по лівій та правій задньо-бокових поверхнях грудної клітки, один удар в поперекову область та не менше 3 ударів по задній поверхні правого стегна.
Від отриманих ударів ОСОБА_15 втратив рівновагу та впав на коліна і почав благати, щоб останні припинили його бити та не вбивали.
Однак, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на заподіяння потерпілому сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання за висловлені потерпілим зауваження, з метою покарати потерпілого, у присутності друзів та знайомих потерпілого, тримаючи дерев'яну биту в правій руці наніс нею ОСОБА_15 ще 3 удари по животу з права та 1 удар по задній поверхні грудної клітки в області хребта, після чого неповнолітній ОСОБА_15 впав на землю, втративши свідомість та в подальшому помер.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи ГБ СМЕ МОЗ України № 1/23 від 14.08.2023 встановлено, що під час подій, які відбувалися 12.07.2020 у неповнолітнього ОСОБА_15 в розумінні такого визначення «тілесного ушкодження», як порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функції, що виникає як наслідок дії психічного зовнішнього ушкоджуючого фактору, виникла (існує прямий причинно-наслідковий зв'язок) гостра реакція на стресову ситуацію з розвитком гострої серцево-легеневої недостатності. Неповнолітній ОСОБА_15 шляхом розвитку гострої реакції на стресову ситуацію, отримав тілесне ушкодження у вигляді гострої серцево-легеневої недостатності, яке призвело до настання його смерті, а отже, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995р. №6, зареєстрованих Міністерством юстиції України 26 липня 1995р. за №255/791, узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження.
При судово-медичній експертизі трупа неповнолітнього ОСОБА_15 було виявлено:
- синці - в лобній області по центру та зліва (3); в лобній області справа (1); на волосистій частині потиличної області в нижній її частині зліва та справа (2); в області правого зап'ястка (1); на передній черевній стінці справа в проекції передньої верхньої ості правої клубової кістки (3); на передній поверхні області лівого плечового суглоба (1); на задній поверхні грудної клітки (1); на правій та лівій сідницях (2); відповідно до ушкоджень вогнищеві крововиливи в м'які тканини; на задній поверхні правого передпліччя в середній третині (1); на зовнішній поверхні правого стегна в нижній третині (1); на задній поверхні грудної клітки в верхній третині по ходу хребта (1); на правій задньо-боковій поверхні грудної клітки (1); на лівій задньо-боковій поверхні груд ної клітки (1); в поперековій області по центру (1); на задній поверхні правого стегна в верхній та середній третинах (2); на задній поверхні правого стегна в верхній третині (1); на правій боковій поверхні грудної клітки в нижній третині (1); відповідно до ушкоджень вогнищеві крововиливи в м'які тканини;
- садна - на тильній поверхні проксимальної фаланги 2-го пальця правої кисті (1), на задній поверхні лівого плеча в верхній третині (1); садна на фоні синців на внутрішній поверхні правого передпліччя в середній третині (1); на задній поверхні області лівого ліктьового суглоба (1); на задньо-внутрішній поверхні області лівого ліктьового суглоба (5); відповідно до ушкоджень вогнищеві крововиливи в м'які тканини;
- неповний перелом 8-го ребра справа з вогнищевими крововиливами в м'які тканини.
Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи КЗ ЛОР Львівське обласне бюро СМЕ №78 від 16.09.2021 термін «страждання» не є медичним терміном, у зв'язку з чим дати категоричну відповідь на запитання членам комісії не надається можливим. Однак, слід зазначити, що удари по тілу тупими предметами з силою, що залишають на тілі тілесні ушкодження (в даному випадку множинні синці та садна з підшкірними гематомами у вигляді крововиливів в місцях їх розташування) супроводжуються значно вираженим відчуттям фізичної болі, психоемоційним стресом, тим більше у такій кількості - 33 удари, та призводять до фізичного навантаження та психоемоційного збудження.
21.10.2023 року у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України, слідчим у кримінальному провадженні за погодженням з процесуальним керівником ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні зазначених вище кримінальних правопорушень.
21.12.2023 слідчий у кримінальному провадженні заступник начальника СВ відділу поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_9 , за погодженням з старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні керівником Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_19 звернулася до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за №42022112200000010 від 26.01.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України.
22.12.2023 ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор», до 20 січня 2024 року (включно), в межах строків досудового розслідування.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостоюта восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення у справі «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» п. 88).
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, всупереч твердженням апелянта, слідчий суддя суду першої інстанції встановив, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 може бути причетним до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України. Це підтверджено дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу, з метою здійснення подальшого розслідування.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Слідчий суддя прийняв рішення на основі доведених органом досудового розслідування та прокурором обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
При цьому, колегія суддів зауважує, що слідчий суддя, на даному етапі провадження, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи наявна причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегією суддів встановлено, що як слідчим у клопотанні, так і прокурором у судовому засіданні доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують, зокрема ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, а також ризик впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а також на експертів.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Враховуючи наявні ризики, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, слідчий суддя, дійшов до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи характер вчиненого злочину, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
Твердження апелянта, що в межах кримінального провадження № 12020110200002796 від 13.07.2020 постановою прокурора від 28.09.2022 матеріали досудового розслідування були виділені у кримінальне провадження № 42022112200000010, проте факт виділення матеріалів в окреме провадження № 42022112200000010 з кримінального провадження № 12020110200002796 від 13.07.2020, не впливає на обчислення процесуального строку досудового розслідування, який почався 13.07.2020 та закінчився 22.01.2021. а тому повідомлення про підозру відбулось поза межами строку досудового розслідування, колегією суддів не беруться до уваги зважуючи на наступному.
На підставі рапорту від 26.01.2022 до ЄРДР внесено відомості за реєстраційним номером №42022112200000010 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України.
На підставі рапорту від 26.01.2022 до ЄРДР внесено відомості за реєстраційним номером №42022112200000011 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
26.01.2022 постановою прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_20 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №42022112200000010 від 26.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України, та №42022112200000011 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, об'єднано в одне кримінальне провадження за загальним номером №42022112200000010, про що внесено відомості до ЄРДР..
Відтак, згідно матеріалів, долучених до клопотання слідчого, постанова прокурора про виділення матеріалів з кримінального провадження № 12020110200002796 від 13.07.2020 у кримінальне провадження № 42022112200000010 відсутня, а відомості внесені вперше до ЄРДР 26.01.2022, а тому колегія суддів не вбачає підстав стверджувати, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 відбулось поза межами строків досудового розслідування.
З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
Крім цього, доводи захисника, за змістом апеляційної скарги, про відсутність підстав для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про невмотивованість висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Також не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, наміру переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду не має, у розшуку, згідно з ст. 281 КПК України, не перебував, на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягувався, з місця роботи характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання де проживає з батьками, сестрою, її чоловіком та дитиною, має міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, має поганий стан здоров'я, внаслідок отриманої в 2009 році під час ДТП тяжкої травми, а відтак дані твердження захисника не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 , може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України і не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив розмір застави, оскільки інкриміновані злочини за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України вчинено із застосуванням насильства, а також злочин, передбачений ч. 2 ст. 121, спричинив загибель людини.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3