Справа № 759/10945/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4637/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
27 грудня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Судак АР Крим, громадянина України, з середньою освітою, який офіційно не працює, не одруженого, який має неповнолітню дитину - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05.01.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, -
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, і призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України з урахуванням правил, передбачених ст.72 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05.01.2023 і за сукупністю вироків призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.
Цим же вироком вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Згідно вироку, ОСОБА_7 18.05.2023 о 12 годині, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 9, під час розмови з невстановленою досудовим розслідуванням особою, за грошові кошти в сумі 1200 грн., домовився щодо незаконного придбання наркотичного засобу - метадону, для власного вживання, без мети збуту, які відразу ж передав вказаній особі, та в подальшому, зазначена невстановлена особа передала ОСОБА_7 наркотичний засіб - метадон, масою 0,208 г, яку почав умисно незаконно зберігати його при собі для власного вживання, без мети збуту.
В подальшому, 18.05.2023, за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 5-в працівниками поліції було зупинено ОСОБА_7 , який добровільно видав шприц з порошкоподібною речовиною білого кольору, що в своєму складі містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), масою 0,208 г, який ОСОБА_7 умисно незаконно придбав та зберігав для власного вживання, без мети збуту.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник в апеляційній скарзі просить змінити його в частині призначеного покарання. Визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити покарання строком на 1 (один) рік з іспитовим строком на 2 (два) роки застосувавши ст.ст.69, 69-1, 75 КК України.
В обґрунтуванні вказує, що обране судом першої інстанції покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, а отже є несправедливим та таким, що обрано без урахування всіх обставин справ та особи обвинуваченого. Зокрема, судом не враховано ряд пом'якшуючих обставин, а саме: щире каяття обвинуваченого, матеріальний та сімейний стан, обставини, що характеризують обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_8 належним чином повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги, проте до суду апеляційної інстанції не з'явився та клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подав. Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що не заперечує проти проведення апеляційного розгляду за відсутності його захисника.
Із урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а також відсутності підстав для обов'язкової участі захисника у цьому кримінальному провадженні, апеляційний суд приходить до переконання про можливість розгляду кримінального провадження за відсутності захисника ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав вимоги апеляційної скарги необґрунтованими, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.309 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Згідно зі ст.349 КПК України суд має право визначити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. Крім того, як передбачено ч. 3 вказаної статті, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку.
Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не заперечував кваліфікації дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та дав згоду на розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_7 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції, а також позиції інших учасників судового провадження і належно роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК за згодою усіх учасників судового провадження доказів щодо фактичних обставин справи суд не досліджував.
Вищезазначене підтверджується як журналом судового засідання від 23 червня 2023 року, так і технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судовий розгляд у суді першої інстанції.
Правильності застосування районним судом положень ч. 3 ст. 349 КПК, щодо визнання недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, не заперечує і захисник у апеляційній скарзі.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо призначення занадто суворого покарання обвинуваченому, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, має середню освіту, раніше судимий та вчинив вказане кримінальне правопорушення під час іспитового строку, не одружений, має неповнолітню дитину, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має постійне місце проживання.
Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Із огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства та про необхідність призначення йому покарання у межах санкції ч.2 ст.309 КК України, із застосуванням положень ст.ст.71, 72 КК України, з урахуванням вироку Святошинського районного суду м. Києва від 05 січня 2023 року, у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження нових кримінальних правопорушень і домірне скоєному, та призначене в межах санкції інкримінованої частини статті, з урахуванням положень ч.3 ст.78 КК України.
Підстав для призначення більш м'якого покарання або звільнення від його відбування колегією суддів не встановлено.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни вироку відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Судді: