вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 760/8032/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9964/2023Головуючий у суді першої інстанції - Ішуніна Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
20 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,
секретар Цуран С.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Влащенком Олегом Анатолійовичем, та ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року та на
додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07 серпня 2023 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація про визначення способу участі батька у вихованні дитини,
У червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ,третя особа: Солом'янська РДА у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
визначити спосіб його участі у вихованні дітей шляхом побачень із ними у м. Києві за адресою реєстрації місця проживання дітей та позивача ( АДРЕСА_1 ):
щодо дочки ОСОБА_3 : щосереди із ночівлею із забиранням дитини із дитячого садочка (шкоди), або наданням дитини особисто матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 або за адресою іншого постійного місця проживання позивача та повернення дитини ранком наступного дня у дитячий садочок (школу), або передачу дитини матері особисто за адресою: АДРЕСА_1 або за адресою іншого постійного місця проживання позивача; щонеділі із ночівлею з 11-00 год., отримавши дитину особисто від матері за адресою: АДРЕСА_1 або за адресою іншого постійного місця проживання позивача та повернення дитини у перший робочий день тижня у дитячий садочок (школу), або передачу дитини матері особисто за адресою: АДРЕСА_1 або за адресою іншого постійного місця проживання позивача;
щодо сина ОСОБА_4 : щочетверга із ночівлею чи без (за бажанням сина), але не менше ніж з 18-30 год. до 20-00 год. із отриманням дитини особисто у матері та повернення їй особисто за адресою: АДРЕСА_1 або за адресою іншого постійного місця проживання позивача; щонеділі із ночівлею чи без (за бажанням сина), але не менше ніж з 11-00 год. до 20-00 год. із отриманням дитини особисто у матері та повернення їй особисто за адресою: АДРЕСА_1 або за адресою іншого постійного місця проживання позивача; у будь-який інший день тижня за бажанням сина, із ночівлею чи без (за бажанням сина), попередньо погодивши час та можливість зустрічі у цей день із батьком;
щодо обох дітей разом: у святкові дні та канікули зобов'язати відповідача погоджувати графік зустрічей дітей із батьком за два тижні до настання святкових днів чи канікул таким чином щоб половину від загальної кількості святкових днів та/чи канікул діти перебували із батьком, а іншу половину із матір'ю, а також щоб матір особисто приводила та забирала дітей за адресою: АДРЕСА_1 або за адресою іншого постійного місця проживання позивача.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з жовтня 2008 року сторони перебували у шлюбі. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Приблизно, у жовтні-листопаді 2021 року, ОСОБА_1 разом з малолітніми дітьми, не попередивши позивача та у його відсутність раптово змінила своє місце проживання. В подальшому, за заявою ОСОБА_1 , рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17.02.2022 шлюб між сторонами було розірвано
У зв'язку із бажанням брати систематичну участь у житті дітей, ОСОБА_3 звернувся до органу опіки та піклування задля допомоги вирішення питання щодо участі батька у вихованні дітей, за наслідками розгляду заяви було постановлено розпорядження № 49 від 27.01.2022, яким визначено способи участі батька у вихованні дітей.
Однак, позивач вважав, що відповідач не виконує постановлене розпорядження, чим порушує права позивача як батька на участь у вихованні дітей та спілкуванні з ними. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом для захисту порушеного права (т. 1 а.с. 1-6, 162-163).
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18.04.2023 позов задоволено частково. Визначено наступний спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми без присутності матері наступним чином:
з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2., кожної п'ятниці місяця шляхом забирання дочки із дитячого садка (школи) до 17-00 години суботи із поверненням дитини за місцем проживання матері;
з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1. шляхом спілкування з ним кожної суботи місяця з 10-00 години до 17-00 години, попередні перші десять зустрічей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1., провести за участю психолога Солом'янського районного у м. Києві центру соціальних служб для налагодження дитячо-батьківських стосунків. Вирішення питання розподілу судового збору (т. 2 а.с. 44-49).
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07.08.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Солом'янська РДА у м. Києві, про визначення способу участі батька у вихованні дітей відмовлено (т. 2 а.с. 80-81зв.).
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яке відповідає висновку органу опіки та піклування від 15.12.2022. Вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки зазначеному висновку органу опіки та піклування та не взято до уваги думку старшого сина ОСОБА_4 . Межі участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми можливо встановлювати з урахуванням його характеристик (алкогольна залежність, фізична агресія, приниження, погрози, психологічне насилля стосовно малолітніх дітей, розгульний спосіб життя та небажання самих дітей спілкуватися з батьком), які можуть бути встановлено/спростовано за наслідками проведення психологічної експертизи, однак, у проведенні якої судом було відмовлено.
На думку ОСОБА_1 , оскаржуване судове рішення є фактично примушуванням дитини спілкуватися з батьком, що може призвести до психологічного тиску на нього та не відповідатиме інтересам дитини в аспекті забезпечення його розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі (т. 2 а.с. 85-91).
У свою чергу, не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що задовольняючи позов лише частково, судом взято до уваги пояснення малолітнього сина ОСОБА_4 (12 років), надані ним в судовому засіданні у присутності представника органу опіки та піклування, однак, не враховано той факт, що з часу припинення шлюбних відносин між ним та відповідачем, діти проживають разом із матір'ю та бабусею, син, в силу свого віку та інших обставин поки що не здатний критично сприймати інформацію, тому його думка сформована під впливом відповідача.
До того ж, зазначення у рішенні, що передача дітей має відбуватись за місцем проживання матері створює умови за яких виконання рішення суду може бути значно ускладнене або взагалі стане неможливим, оскільки відповідач із власного бажання та власної волі здатна змінити своє місце приживання не повідомивши про це батька дітей, що позбавить його можливості бачити дітей та спілкуватись з ними (т. 2 а.с. 108-11).
Також, ОСОБА_2 не погоджуючись із додатковим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на надання правничої допомоги у повному обсязі. Вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції його адвокатом до матеріалів справи було надано усі необхідні та передбачені законом докази понесення витрат з надання правничої допомоги про що було відомо суду, однак не враховано під час вирішення даного питання (т. 2 а.с. 154-156).
19.09.2023 ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та на клопотання про призначення експертизи, в якому зазначено, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вона складена представником відповідача не на підставі рішення суду, а виключно із власних уявлень про зміст судового рішення, тобто, представник відповідача оскаржує не саме рішення, а свої уявлення про підстави та мотиви винесення судом рішення, оскільки акцентується увага на обставинах, які судом були відхилені.
Щодо заперечень про призначення експертизи вказує, що дане клопотання вже подавалось відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, і судом дане питання було вирішено та відмовлено у його задоволенні. Обставини заявленого клопотання не змінились та ґрунтуються виключно на твердженнях відповідача, без посилання на належні докази, тому подане клопотання не підлягає задоволенню (т. 2 а.с. 142-147).
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник Влащенко О.А. підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.
ОСОБА_2 та його представник - Стаценко М.Ф. заперечували проти поданої апеляційної скарги та просили її відхилити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що зустріч батька з донькою може відбуватись без присутності матері, шляхом забирання доньки із дитячого садочка (школи) кожної п'ятниці до 17-00 год суботи, із поверненням дитини за місцем проживання матері.
Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2008 між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, який 17.02.2022 розірвано рішенням Солом'янського районного суду м. Києва.
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 14.06.2019 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 11.11.2010.
Сторони по справі разом не проживають, діти проживають разом з відповідачем.
Між сторонами не досягнуто згоди щодо виконання ними батьківських обов'язків в частині способів участі батька у спілкуванні та вихованні спільних дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У свою чергу, органом опіки та піклування Солом'янської РДА в м. Києві від 15.12.2022 № 108-11-36 про визначення способів участі батька у вихованні та спілкування з малолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено за доцільне установити наступну участь батька у вихованні дітей: з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1., та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2., кожної суботи місяця з 10.00 до 17.00, попередньо перші десять зустрічей з малолітнім ОСОБА_4 провести за участю психолога Солом'янського районного у м. Києві центру соціальних служб для налагодження дитячо-батьківських стосунків.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).
Відповідно до положень ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами 1, 2 статті 159 СК України передбачено, що, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а матір не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків, у тому числі, й на рівні виховання батьками (ст. 142 СК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).
Із матеріалів справи вбачається, що між сином та батьком наявна конфліктна ситуація, що виражається у непорозумінні один одного, та як наслідок, у сина не виникає бажання зустрічатися з батьком. В той час, як донька не заперечує проти проведення часу з батьком.
Згідно зі ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Із матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до Солом'янської РДА у м. Києві щодо визначення способу участі у вихованні дітей.
27.01.2022 Солом'янською РДА у м. Києві було видано розпорядження № 49 про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, яким визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2., щотижня у середу з 18-30 год. до 20?00 год. та у неділю з 15?00 год. до 18?00 год., а також визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1., перші п'ять зустрічей за участю психолога Солом'янського районного у м. Києві центру соціальних служб для налагодження дитячо-батьківських стосунків, у подальшому щотижня у вівторок та четвер з 18-30 год. до 20?00 год. та у неділю з 11?00 год. до 15-00 год.
Однак, наявний між батьками особистий конфлікт щодо виховання дітей, призвів до не виконання вимог виданого розпорядження № 49 від 27.01.2022.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції правильно встановлено, що внаслідок конфліктних стосунків та відсутності розумної комунікації, між позивачем та відповідачем, виникли суперечності щодо погодження часу та порядку зустрічей позивача з сином та дочкою.
В той же час, визначаючи спосіб участі одного із батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 по справі № 363/3045/18 (провадження № 61-11892св21).
Згідно з частинами 4 - 6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Враховуючи зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково піддав сумніву висновок органу опіку та піклування Солом'янської РДА у м. Києві про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 15.12.2022 № 108-11036, посилаючись на те, що він не достатньо обґрунтований, що не відповідає дійсності.
Із наданого висновку вбачається, що органом опіки та піклування Солом'янської РДА у м. Києві було проведено бесіди з батьками, дітьми та встановлено їх відношення між собою, зібрано довідки та характеристики дітей у навчальних закладах.
На засіданні комісії було встановлено, що донька не заперечує проти проводження часу з батьком, в той час як, син категорично проти проводити з батьком час, не має бажання зустрічатися з ним зараз та у подальшому, не хоче зустрічатися з ним у психолога, оскільки має на нього велику образу за його поведінку.
У зв'язку із зазначеним, орган опіки та піклування, враховуючи думку та інтереси дітей, установив доцільний графік участі батька у вихованні дітей, при цьому, взявши до уваги ситуацію, що склалась між батьками та дітьми.
За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав для зміни наданого висновку органу опіки та піклування в частині визначення участі батька у вихованні доньки, тому судове рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні шляхом встановлення участі батька у вихованні доньки, визначеного висновком від 15.12.2022 № 108-11036, а саме, кожної суботи місяця з 10-00 год до 17-00 год.
До того ж, слід звернути увагу на те, що визначений судами спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дітей не є перешкодою для підтримки зв'язків між батьками і дітьми у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав викладених в цій постанові.
Щодо поданої апеляційної скарги ОСОБА_2 на додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.08.2023, то слід зазначити наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах 1 - 3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За правилами частин 1 - 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному ч. 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат (постанова Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 161/7163/20 (провадження № 61-4004св21)).
Тобто, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22), неподання чи нез'явлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Судом першої інстанції, під час розгляду поданої заяви про ухвалення додаткового рішення, було встановлено, та як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2022 між адвокатом Стаценком М.Ф. та ОСОБА_2. був укладений договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокат зобов'язується надати клієнту такі види правничої допомоги: представництво інтересів клієнта у судах першої та апеляційної інстанції як позивача, відповідача, у таких справах: за позовом до клієнта про розлучення, за позовом до клієнта про стягнення аліментів, за позовом клієнта про визначення порядку участі клієнта у вихованні дітей (п. 1.2. договору). Згідно з п. 3.1. договору за надання правничої допомоги, передбаченої цим договором клієнт сплачує на користь адвоката гонорар в розмірі окремо погодженому сторонами.
Водночас, відповідачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, з якого можливо було б встановити, що гонорар адвокату сплачений саме за надання послуг, наданих в межах розгляду справи про визначення способу участі батька у вихованні дітей, оскільки договір про надання правничої допомоги передбачає надання послуг не тільки в межах цієї справи. Також, не надано окремого погодження між сторонами щодо заявленого розміру понесених витрат, тобто, не надано доказів, що між позивачем та адвокатом був погоджений гонорар саме у сумі 13 000,00 грн.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість встановлення понесеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, під час розгляду цієї справи, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 на додаткове рішення підлягає залишенню без задоволення, додаткове рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Влащенком Олегом Анатолійовичем, задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року в частині визначення участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, змінити, визначивши його таким чином: кожної суботи місяця з 10-00 год. до 17-00 год.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07 серпня 2023 року залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено 15 січня 2024 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді Т.О. Невідома
В.В. Соколова