Справа 381/2154/20 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/4530/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
14 грудня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12020110310000739 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2023 року, -
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2023 року клопотання прокурора задоволено, ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрите із вказаних підстав.
Дане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, подія якого мала місце 04 червня 2023 року та з дня якої, минули строки, передбачені п.2 ч.1 ст.49 КК України.
В апеляційній скарзі обвинуваченого указано на незаконність ухвали внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів скарги вказав на те, що судом в мотивувальній та резолютивній частині оскаржуваної ухвали, не зазначено редакцію, якого саме закону про кримінальну відповідальність слід застосувати ст.49 КК України, тобто не дійшов логічного висновку, правової визначеності та відповідно не застосував п.2 ч.1 ст.49 КК України в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року, відповідно з яким, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі. Вказав на те, що задоволення судом клопотання прокурора поданого в межах висунутого обвинувачення, без зміни кваліфікації із злочину на кримінальний проступок, передбаченого ст.128 КК України в редакції Закону від 05 квітня 2001 року, призвело до застосування судом закону, який не підлягав застосуванню, тобто кримінальне провадження закрито в межах висунутого обвинувачення, як за злочин. Суд задовольнивши клопотання прокурора про закриття кримінального провадження в якому, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачують у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України, безпідставно застосував редакцію ст.128 КК України, яка передбачає відповідальність саме за злочин, тобто чинну редакцію ст.128 КК України, яка діє із 01 липня 2020 року відповідно до Закону України від 22 листопада 2018 року. Суд вибірково привів положення ч. ч. 1, 3, 4, ст.12 КК України (в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року), свідомо упустивши при цьому ч.2 ст.12 КК України, що стосується визначення кримінального проступку у зв'язку з цим її зміст у сукупності із санкцією ст.128 КК України без зазначення редакції, дійшов помилкового висновку, що інкриміноване ОСОБА_8 діяння слід вважати нетяжким злочином. Не дивлячись на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні з порушенням процесуальних норм переданий прокурором до суду, відповідно до якого ОСОБА_8 обвинувачують у вчиненні злочину, суд мав розглянути з дотриманням належної правової процедури та приведених норм законів про кримінальну відповідальність та правових позицій інкриміноване ОСОБА_8 обвинувачення, а також подане прокурором клопотання під час постановлення оскаржуваної ухвали виключно в контексті кримінального проступку та прийняти з огляду на це законне та обґрунтоване рішення. У зв'язку із цим, суд з істотним порушенням вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України, закрив кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності, тобто вказав підставу, якою ч.2 ст.284 КПК України не передбачено. Окрім цього, суд не роз'яснив обвинуваченому право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону України про кримінальну відповідальність із зазначенням пункту, частини, статті закону України про кримінальну відповідальність. На переконання апелянта, суд пославшись на ст.314 КПК України, як на правову підставу постановлення оскаржуваної ухвали, тим самим істотно порушив вимоги Глави 28 КПК України, чим незаконно вийшов за межі стадій судового розгляду та повернувся на стадію підготовчого судового засідання, не роз'яснивши та не повідомивши про це сторону захисту. Просив ухвалу скасувати та постановити нову про вихід за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, та зміну відповідно до положень ст.337 КПК України на підставі правової кваліфікації з інкримінованого злочину на кримінальний проступок, передбачений ст.128 КК України в редакції Закону від 05 квітня 2001 року та про закриття кримінального провадження за ст.128 КК України в редакції Закону від 05 квітня 2021 року на підставі, передбаченій п.10 ч.1 ст.284 КПК України. У випадку відмови щодо закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України просив скасувати ухвалу та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
обвинуваченого, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив доводи викладені у ній та просив її задовольнити;
захисника, який апеляційну скаргу обвинуваченого підтримав та просив її задовольнити;
прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого та просив залишити її без задоволення;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 49 КК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є:
вчинення особою кримінального правопорушення відповідної тяжкості;
сплив строків, розміри яких визначені п. 1-5 ч.1 ст.49 КК України із моменту вчинення особою кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили;
відсутність факту зупинення та переривання цих строків у випадках, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 49 КК України.
Відповідно до змісту ч.3 ст. 285 КПК України звільнення особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.
Судом першої інстанції встановлено те, що ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ст.128 КК України (в редакції Закону на час вчинення кримінального правопорушення), подія якого мала місце 04 червня 2020 року. Станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції строки, передбачені п.1 ч.1 ст.49 КК України закінчилися. Із урахуванням того, що обвинувачений не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ст. 49 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до вимог закону звільнив обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із подальшим закриттям кримінального провадження, належним чином мотивувавши своє рішення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 в частині неправильного застосування місцевим судом редакцій Закону ст.12 та ст.128 КК України при вирішенні питання про його звільнення від кримінальної відповідальності, колегія суддів звертає увагу на таке.
На час вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, положення якої діяли в редакції Закону від 01.09.2001, останнє, з огляду на положення ч.2 ст.12 КК України, в редакції Закону від 15.11.2011, відносилось до злочину невеликої тяжкості, строки давності якого, з огляду на положення п.2 ч.1 ст.49 КК України, в редакції Закону від 08.04.2014, становили три роки. На момент вирішення питання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, положення ст.128 КК України діяли в редакції Закону від 22.11.2018, та з огляду на положення ч.4 ст.12 КК України, в редакції Закону від 22.11.2018, відносилось до нетяжкого злочину, строки давності якого, з огляду на положення п.2 ч.1 ст.49 КК України, в редакції Закону від 01.12.2022, становили три роки.
Колегія суддів враховує те, що положення ст.128 КК України, в редакції Закону від 22.11.2018, погіршували становище ОСОБА_8 у порівнянні із редакцією ст. 128 КК України, яка діяла на момент вчинення ним кримінального правопорушення, оскільки передбачали покарання у виді позбавлення волі. Водночас, з огляду на положення ч.1, ч.3 ст.5 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України, вчинене ОСОБА_8 , на момент вирішення питання про його звільнення від кримінальної відповідальності, з огляду на положення ст.12 КК України, в редакції Закону від 22.11.2018, відносилося до кримінального проступку, строки давності якого, з огляду на положення п.2 ч.1 ст.49 КК України, в редакції Закону від 01.12.2022, становили три роки.
З огляду на викладене, внесені зміни до положень ст.12, ст.49 та ст.128 КК України, при вирішенні питання місцевим судом про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, будь-яким чином не вплинули на правильність ухваленого рішення. Та обставина, що на момент вирішення вказаного питання, кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України зі злочину невеликої тяжкості фактично вважалося кримінальним проступком, не вплинуло на питання звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, які в обох випадках становили три роки.
Апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 не містить доводів, які би указували на незаконність чи необґрунтованість ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2023 року.
Ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2023 року, якою ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає у зв'язку із чим залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін із урахуванням доповнень, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4