вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 754/8930/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/16441/2023Головуючий у суді першої інстанції - Буша Н.Д. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
13 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просила розірвати шлюб між подружжям, зареєстрований 14.09.2018 у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві, актовий запис № 1595 (а.с. 2).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.09.2023 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14.09.2018 Деснянським районним у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві, актовий запис № 1595 розірвано (а.с. 16-18).
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що його не було повідомлено у встановленому законом порядку про дату розгляду справи, що позбавило його прав передбачених частинами 2, 3, 6 статті 43 ЦПК України, зокрема, відкликати свою заяву про визнання позовних вимог, а також призвело до ухвалення неправильного рішення суду. Окрім того, судом першої інстанції не було застосовано заходи примирення, що є порушенням норм процесуального права (а.с. 21-25).
Відзиву від учасників справи не надходило.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданою Деснянським районним у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Києві, актовий запис № 1595.
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджуються відповідними копіями свідоцтв про народження.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04.07.2023 було відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз'яснено сторонам ч. 7 ст. 279 ЦПК України про право звернення до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Роз'яснено право відповідачу на подання зустрічної позовної заяви, а також, право подати відзив на позовну заяву (а.с. 11).
Копія позовної заяви разом з належним чином завіреною копією ухвали про відкриття провадження направлялось учасникам справи (а.с. 13, 14).
28.08.2023 ОСОБА_1 , на електронну адресу суду першої інстанції, було направлено заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, у якій зазначено, що відповідач позов визнає у повному обсязі (а.с. 15).
Статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами 3, 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
У статті 112 СК України зазначено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Статтею 111 СК України визначено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Аналізуючи норми діючого законодавства, слід дійти висновку, що суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо, тому суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявність підстав для розірвання шлюбу правомірними, оскільки подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. До того ж, при винесені оскаржуваного рішення, у суду першої інстанції у справі була заява відповідача про визнання позовних вимог від 28.08.2023.
Посилання апелянта на те, що судом не надано подружжю час на примирення є безпідставним з огляду на таке.
У частинах 3, 4 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
У постанові Верховного Суду від 26.11.2018 у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню ст. 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком».
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).
Таким чином, з огляду на те, що у справі міститься заява ОСОБА_1 про визнання позовних вимог, тому у суду першої інстанції не було а ні обов'язку, а ні права для надання подружжю часу на примирення.
Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи спростовуються матеріалами справи, а саме заявою ОСОБА_1 про визнання позовних вимог, яка була подана ним на електронну адресу суду (28.08.2023), зі спливом значного часу після відкриття провадження (04.07.2023).
Зазначене свідчить про те, що відповідач був обізнаний про поданий позов, і не був позбавлений права на подання заяв/клопотань щодо відкликання поданої заяви від 28.08.2023.
За таких обставин, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки примушування позивача до шлюбних відносин суперечить нормам цивільного законодавства України.
Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях відповідача, що суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
Таким чином доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам та обґрунтовано дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 28 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома