15 січня 2024 року справа №200/1400/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року (головуючий суддя І інстанції - Аканов О.О.), складене у повному обсязі 04 липня 2023 року, у справі № 200/1400/23 за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дорнецького окружного адміністративного суду із позовом до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про:
визнання протиправною та скасування відмови, оформленої листом стосовно перерахування та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 29.10.2020 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та компенсації за неотримане речове майно;
зобов'язання перерахувати та виплатити грошове забезпечення та інші види додаткових виплат за період з 29.01.2020 по 29.10.2020 із застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно до постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
зобов'язання нарахувати та виплати компенсацію за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати компенсації за неотримане речове майно за період з 29.10.2020 року по день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що виразилась у не застосуванні чинної у період з 29.01.2020 до 29.10.2020 редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Зобов'язано Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 29.10.2020 із застосуванням посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, обчислених у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у первісній редакції, а саме: шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Визнано протиправною бездіяльність Донецького обласного територіальний центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно.
Зобов'язано Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що розрахунок складових грошового забезпечення позивача проводився правомірно в межах норм діючого законодавства
Компенсація за неотримане речове майно не може бути нарахована позивачу, оскільки на момент звільнення позивач мала календарну вислугу років - 3 роки, а не передбачену - 5 років.
Відповідач не вбачає підстав для застосування ст. 116, 117 КЗпП України.
При цьому зазначено, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, тому позов є таким, що має бути залишений без розгляду.
Посилався на практику Верховного Суду.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно паспорту НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій згідно посвідчення НОМЕР_2 від 03 серпня 2018 року.
Згідно з витягом з наказу Мангушського районного військового комісаріату (по стройовій частині) від 29.10.2020 №303 позивача, звільненої наказом від 07 жовтня 2020 року №48-РС у запас за підпунктом “а”, у зв'язку з закінченням контракту, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу визнано такою, що справи та посаду здала.
Вислуга років позивача складає 15 роки 02 місяці 06 днів, пільгова - 08 років 02 місяці 07 днів.
Відомості про виплату компенсації за недоотримане грошове майно в наказі відсутні.
В матеріалах справи наявна заява позивача, яка подана на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , про виплату, зокрема, грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови КМУ 704, компенсації за недоотримане речове майно.
Позивачу надано відповідь на звернення за вих.№09/02/157 від 21.03.2023, в якому будь-яких посилань про виплату компенсації за недоотримане речове майно немає та щодо виплати грошового забезпечення та інших видів виплат в період з 29.01.2020 по 29.10.2020 з використання для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року в зазначеному листі позивачу повідомлено про те, що нарахування та виплата грошового забезпечення проводилась відповідно до чинного законодавства.
До позову позивачем додано розрахунковий лист про нарахування грошового забезпечення за 2019-2020 роки.
Спірним питанням даної справи є правомірність заявлених вимог.
Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалою від 04 липня 2023 року поновив позивачу строк звернення до суду, вказавши, що для звернення з даним позовом встановлено шестимісячний строк з дня коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо поновлення позивачу строку звернення до суду та зазначає наступне.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Судами першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 03.04.2023, заявив позовні вимоги щодо оскарження бездіяльності відповідача, яка полягає у невірному (на думку позивача) обрахунку грошового забезпечення та інших видів додаткових виплат за період з 29.01.2020 по 29.10.2020 та невиплати компенсації за неотримане речове майно
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:
«…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.».
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з наступними змінами та доповненнями, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Наведена норма вказує на те, що грошове забезпечення військовослужбовців повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як наслідок, саме з цією датою пов'язується визначення умов та розмірів перерахунку грошового забезпечення.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права на 1 січня відповідного року.
При цьому, як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду 03.04.2023 з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
Крім того, посилання позивача на отримання листа відповідача у березні 2023 (за 13 діб до звернення до суду) у відповідь на заяву не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (Постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Посилання позивача на ч. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає неприйнятними, оскільки позивачем не надано доказів того, що саме запровадження в країні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), оскільки відсутні докази що пропуск строку звернення до суду зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Відтак, доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено ані в позовній заяві, ані до суду апеляційної інстанції.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції передчасно поновив позивачу строки звернення до суду, оскільки позивач був обізнаний про звільнення відповідача ще у квітні 2020 року.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 4 ст.123 КАС встановлено, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи те, що позивач із даним позовом звернувся до суду з пропуском строку на подання позовної заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, необхідність скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі № 200/1400/23 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 15 січня 2024 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць