08 січня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/15916/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представника позивача Карети О.О.,
представника відповідачів Паншиної І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталіт" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталіт" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області та просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Форма «ВЗ» №00041300404 від 18 квітня 2023 року.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що прийняте ДПС податкове повідомлення-рішення, за яким визначено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, суперечить законодавству з питань оподаткування, підлягає перегляду та скасуванню з огляду на наступне.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В період з 21 лютого 2023 р. по 20 березня 2023 р. працівниками ГУ ДПС у Чернігівській області (далі - ДПС) проведена камеральна перевірки ТОВ «Наталіт» (код за ЄДРПОУ 39436026) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2023 року, за наслідками якої складено акт №2837/Ж5/25-01-04-04-02/39436026 від 20.03.2023 р. (далі - Акт перевірки).
За результатами перевірки, які викладені в Акті, згідно п.200.1, 200.4, 200.12 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755VІ зі змінами, ГУ ДПС у Чернігівській області прийняте податкове повідомлення-рішення: №00041300404 від 18 квітня 2023 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Наталіт» відмовлено у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість у розмірі 99 917,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
В висновках Акту перевірки (арк.8) зазначається про порушення платником податків вимог кодексу в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2022 року, а саме: «в порушення вимог п.200.4, п.200.7, п.200.8, п.200.9, п.200.14 ст.200 розділу ІІІ, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N2755-УІ, зі змінами та доповненнями, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, із змінами і доповненнями, платнику відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 99 917,00 грн. по декларації за січень 2023 року».
Ві тако посадовими особами ДПС в акті перевірки зроблено висновок про неправомірне віднесення ТОВ «Наталіт» до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, що входять у вартість послуг/товарів контрагентів постачальників ПВТП «Джі-Ен-Ел», ПрАТ «НВО «Чернігівеліткартопля» та ТОВ «Агропартнер» наданих на виконання укладених з ним договорів.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI наголошено, що Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу".
Відповідно до п.198.2, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.201.1, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п.п.14.1.181 цієї ж статті податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.п. а пункту 198.1 статті 198 ПКУ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Кодексу).
Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому Кодексі передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.
Згідно підпункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового періоду).
Згідно підпункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 і 3 статті 200 і цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду).
Підпунктом б) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Тобто податковим законодавством передбачено дві умови відшкодування платнику податків ПДВ, а саме:
- сума від'ємного значення ПДВ розрахована згідно з пунктом 200.1 ст.200 ПК України і заявлена платником податків до відшкодування має бути фактично сплачено у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України».
- сума, заявлена до відшкодування (обчислена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу) станом на дату подання декларації має бути документально підтверджена.
ТОВ «Наталіт» до ГУ ДПС у Чернігівській області було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2023 року згідно якої, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 99 917 грн., сума задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку складає 99 917,00 грн.
Причиною виникнення від'ємного значення, різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у січні 2023 року є отримання товарів на виконання укладених Договорів №93 від 08.05.2018 року з ПВТП «Джі-Ен-Ел» з ТОВ «Агарта-Агро» №С02/12-22 від 18.12.2022 року, з ТОВ «Компанія «Лев-Україна» №1170 від 14.05.2018 року та ПрАТ «НВО «Чернігівеліткартопля» №07/12-01 від 07.12.2022 року, а також отримання послуг на підставі укладених з ФОП ОСОБА_1 . Договір №06/04-20 від 06.04.2020 року, №01/014-21 від 01.01.2021 року, ТОВ «Еко Соя Продукт» Договорів №01-11/2020-1 від 01.11.2020 року та ТОВ «Брокерська контора «Агроенергопостач» Договір №130 від 23.11.2021 року.
Для підтвердження зазначених у податковій звітності даних ГУ ДПС у Чернігівьскій області проведено камеральну перевірку ТОВ «Наталіт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2022 року.
Як зазначалось судом вище, вказаною перевіркою не підтверджено суму від'ємного значення з ПДВ заявлену ТОВ «Наталіт» до бюджетного відшкодування.
При цьому, із змісту зазначеного акту неможливо достовірно зрозуміти які саме факти та/або обставини діяльності Позивача стали підставою для таких висновків, та якими доказами вони підтверджуються.
Проаналізувавши Акт перевірки, можна припускати, що свої висновки ДПС обґрунтовує тим, що в ході перевірки Товариством не надано первинні документи в т.ч. Акти виконаних робіт, видаткові накладні та ТТН, які на їхню думку у Товариства відсутні, і відтак не можливо встановити своєчасність та відповідність/правомірність відображення в облікових регістрах ТОВ «Наталіт» господарських операцій з ПВТП «Джі-Ен-Ел», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Агарта-Агро», ТОВ «Еко Соя Продукт», ТОВ «Компанія «Лев-Україна», ПрАТ «НВО «Чернігівеліткартопля» та ТОВ «Брокерська контора «Агроенергопостач» під час складання відповідних податкових накладних.
Однак такі висновки ДПС, є помилковими, оскільки фінансово-господарські документи, які не були і не могли бути досліджені під час проведення камеральної перевірки - оформлені в повній відповідності з вимогами діючого законодавства, в т.ч. і зазначені акти надання послуг та видаткові накладні складені на підставі правочинів здійснених з ПВТП «Джі-Ен-Ел», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Агарта-Агро», ТОВ «Еко Соя Продукт», ТОВ «Компанія «Лев-Україна», ПрАТ «НВО «Чернігівеліткартопля» та ТОВ «Брокерська контора «Агроенергопостач» та ТТН оформлені за результатами перевезення придбаних у контрагентів постачальників та вироблених товарів, повністю відповідають формі, яка дає можливість в повній мірі встановити об'єми поставлених товарів та наданих послуг і мають всі передбачені ЗУ «Про бухгалтерський облік та звітність …….», і свідчать про належне виконання сторонами покладених на них обов'язків.
Тобто послуги та товари були надані та отримані і цей факт підтверджується відповідними документами та не оспорюється податковим органом.
Приймаючи, до уваги, наявність всіх необхідних первинних документів, щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Наталіт» з ПВТП «Джі-Ен-Ел», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Агарта-Агро», ТОВ «Еко Соя Продукт», ТОВ «Компанія «Лев-Україна», ПрАТ «НВО «Чернігівеліткартопля» та ТОВ «Брокерська контора «Агроенергопостач» в т.ч. податкових накладних оформлених та зареєстрованих у повній відповідності з чинним законодавством, актів виконаних робіт, видаткових накладних, платіжних доручень та ТТН - платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту і відповідно до бюджетного відшкодування.
Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання, що податковим органом було незаконно відмовлено ТОВ «Наталіт» у бюджетному відшкодуванні, заявленої в декларації за січень 2023 року, суми ПДВ, що підтверджується наявними у Позивача документами та інформацією (доказами).
На даний час відсутні будь-які підстави для зменшення/не підтвердження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 99 917,00 грн.
З наведеного вбачається, що рішення ДПС не базується на нормах податкового, цивільного та господарського законодавства та фактично призводить до незаконного обмеження Позивача володіти/розпоряджатися належними йому коштами та нарахування платнику платежів (створюють податковий борг) при відсутності порушень законодавства, що суперечить вимогам ч.2 ст.19 Конституції України.
За таких обставин, висновки про існування у платника податків порушень законодавства з питань оподаткування, не відповідають дійсності та суперечать діючому законодавству.
Окремо суд зазначає, що згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).
Відповідно до приписів п.75.1 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до приписів п.75.1.1 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".
Відповідно до приписів п.86.2 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до приписів п.200.10 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
З аналізу норм податковового законодавства можна зробити висновок, що - камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, установлених у п.75.1 статті 75 ПК, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.
Отже, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування в платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення всіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Разом з тим, зважаючи на вимоги наведених норм права, убачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати господарсько правові взаємовідносини платника з його контрагентами, первинні господарські документи бухгалтерського обліку, тощо - оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку із чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.
Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюється.
Водночас реальність вчинених платником правочинів та повнота/правильність їх відображення у податковій звітності, що були основою відображених у звітності цифр, в т.ч. заявленої до відшкодування суми ПДВ, якраз може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок у порядку, передбаченому в стст.77, 78 ПК, а ніяк не камеральної перевірки як то було зроблено Відповідачем.
Відтак, суд зазначає, що зроблені Відповідачем, в межах камеральної перевірки, висновки, є безпідставним, протиправним та незаконним, суперечить законодавству з питань оподаткування, що в свою чергу являється підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення.
Про протиправність/незаконність висновків перевірки, в даному випадку, свідчить те, що в межах проведеної камеральної перевірки, Відповідач не мав права досліджувати господарсько правові взаємовідносини Позивача з його контрагентами, надавати оцінку укладеним правочинам та робити висновки про реальність/існування тих чи інших правочинів, а відтак робити висновки про правильність та достовірність відображення підприємством податкових зобов'язань та податкового кредиту, а тим більше обґрунтовуючи такі висновки тим що це неможливо оскільки ТОВ «Наталіт» не подало до ГУ ДПС у Чернігівській області відомостей та пояснень про руйнування, пошкодження та втрату майна.
З огляду на викладене оскаржуваний ППР є необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталіт" підлягає стягненню судові витрати в розмірі 10684,00 грн. (8000,00 грн. - правнича допомога + 2684,00 грн. судовий збір).
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталіт" (вул. Шевченка, 20, Б,с. Новоселівка,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,15502) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м.Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення -задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Форма «ВЗ» №00041300404 від 18 квітня 2023 року.
Стягнути з Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталіт" 10684,00 грн. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 15 січня 2024 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ