Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 січня 2024 року № 520/34453/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вулиця Січових стрільців, 15, Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, код ЄДРПОУ 20551088), Заступника директора Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного Фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ-14) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними
- дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при обчисленні вислуги років ОСОБА_1 як працівника льотного складу;
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.07.2021 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівнику льотного складу та скасувати зазначене рішення від 08.07.2021;
- дії заступника директора Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ПФУ - ОСОБА_2 в частині відмови ОСОБА_1 у непередбачений спосіб листом в проведення перерахунку пенсії відповідно до п. 7 "Порядку призначення № 418", а також в частині допущеної нею бездіяльності щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу;
2. Зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як особу льотного складу за шифром виду пенсії 221, перерахувати з 31.01.2021 пенсію відповідно до п. 7 "Порядку призначення № 418" у розмірі 71% заробітку, нарахувати з 31.01.2021 надбавку у розмірі 40% від основного розміру пенсії за одержання пенсії за вислугу років з більш пізнього строку та здійснити виплату перерахованих сум пенсії з надбавкою з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що як особа, яка має достатню вислугу років, 29.01.2021 звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою встановленого зразка про переведення його з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, до якої було додано документи на підтвердження права на пенсію. Внаслідок відмови відповідача прийняти вказану заяву позивачем було направлено таку заяву поштою 02.03.2021. Як зазначає позивач, вказану заяву ГУ ПФУ в Харківській області одержало на пошті 09.03.2021 лише після скарги позивача на урядову гарячу лінію та зареєстровано 10.03.2021 за № 5194/Б-200-21, про що пенсійним органом було повідомлено позивача листом від 29.03.2021. Не отримавши рішення за результатом розгляду заяви, позивачем направлено заяву від 31.03.2023, в якій він просив повідомити про результат розгляду заяви про перехід на пенсію за вислугу років та направити на його адресу рішення. Листом 01.05.2023 ГУ ПФУ в Харківській області направило позивачу Рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в переведенні на пенсію за вислугу років, обґрунтоване недостатністю вислуги років - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків, та розрахунок стажу. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважаючи що розрахунок вислуги років проведений неправильно, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом. Крім того, позивач вважає, що за результатом розгляду його звернення 15.05.2023 до Правління Пенсійного Фонду України відповідачем заступником директора Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ПФУ ОСОБА_2 допущено протиправні дії в частині відмови ОСОБА_1 у непередбачений спосіб листом в проведення перерахунку пенсії відповідно до п. 7 "Порядку призначення № 418", а також в частині допущеної нею бездіяльності щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу.
Ухвалою судді від 06.12.2023 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Звільнено позивача від сплати судового збору. Прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін. Залучено в якості співвідповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та заступника директора Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного Фонду України.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження та позов з додатками надіслані відповідачам, що підтверджується довідками про доставку в кабінети електронного суду.
Відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області (далі - Відповідач 1), не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування заперечень на позов зазначив, що законодавством передбачено призначення пенсій за вислугу років за зверненням особи та з дотриманням умов, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 щодо виконання програми з виконання стрибків з парашутом поршневої і реактивної авіатехніки. Оскільки посада “парашутист-рятувальник позаштатної парашутно-десантної групи” не належить до осіб льотно-випробного складу авіації та до льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації, підстав для обчислення пенсії відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації немає.
Відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області (далі Відповідач 2), направив до суду відзив, в якому зазначив, що після реєстрації в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області заяви ОСОБА_1 про переведення на інший вид пенсії, заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, рішенням якого від 08.07.2021 ОСОБА_1 відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пенсію за вислугу років. Жодного рішення щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не виносило. Отже це рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не може переглянути чи змінити. Будь-які дії зобов'язального характеру як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого призвели до порушення цих прав. Також у зв'язку з пропуском строку звернення до суду просив залишити позов без розгляду.
Від відповідача, заступника директора Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного Фонду України (далі Відповідач 3), також надійшов відзив, в якому зазначено, що до Пенсійного Фонду України 22.05.2023 вх. 23632/Б-2800-23 надійшло звернення Позивача від 15.05.2023, в якому висловлена незгода з прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років як особи льотного складу. Пенсійним фондом України розглянуто звернення Позивача в межах компетенції, в порядку та у строк, встановлені Законом України “Про звернення громадян”. Листом Фонду від 30.06.2023 № 25254-23632/Б-03/8-2800/23 Позивачу надана відповідь на звернення. Позивач фактично не погоджується зі змістом наданої відповіді, при цьому незгода заявника з відповіддю не свідчить про вчинення протиправних дій/бездіяльності щодо нього, зокрема, порушення відповідачем вимог Закону України “Про звернення громадян”.що наказом Пенсійного фонду України від 14.07.2023 № 231-О ОСОБА_2 звільнено з посади зв'язку з неможливістю виконання службових обов'язків за станом здоров'я на підставі медичного висновку.
Щодо клопотання Відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з порушенням строку звернення до суд, в якому Відповідач 2 посилався на те, що звернувшись у грудні 2023 року до суду з позовними вимогами за період з 31.01.2021, ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску цього строку, а відтак підстави для його поновлення відсутні, суд зазначає, що питання поновлення строку звернення до суду було вирішено судом за заявою позивача на стадії відкриття провадження у справі. Будь-яких нових доказів обізнаності позивача з прийнятим за його заявою рішенням Відповідача 1 не надано. Отже, Відповідачем 2 не повідомлено суду нових обставин, які б могли вплинути на висновок суду про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення з даним позовом. Отже, підстави для задоволення клопотання Відповідача 2 про залишення позову без розгляду відсутні.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком з 06.02.2020.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою від 29.01.2021 встановленого зразка про переведення його з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, до якої було додано документи на підтвердження права на пенсію, яку направив поштою. Доказів щодо дати направлення заяви позивачем суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Харківській області отримало вказану заяву 09.03.2021 та зареєструвало 10.03.2021 за № 5194/Б-200-21, про що пенсійним органом було повідомлено позивача листом від 29.03.2021.
З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення і перерахунок пенсій, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961.
Як вбачається з матеріалів справи, за принципом екстериторіальності заяву позивача було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 08.07.2021 позивачу відмовлено в переведення на пенсію за вислугу років.
В обґрунтування зазначеного рішення Відповідачем 1 зазначено, що стаж парашутиста становить 20 років 9 місяців 16 днів при необхідному стажі з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків (Абзац перший пункту "а" статті 54 із змінами, внесеними згідно із Законом № 911 -VIII від 24.12.2015). З огляду на зазначене прийнято рішення відмовити ОСОБА_3 у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з переведенням з пенсії за віком на пенсію на пенсію за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу згідно поданої заяви.
Позивач зазначає, що за результатами розгляду його заяви рішення за вказаною заявою на його адресу не надходило.
У зв'язку з вказаним, позивачем на адресу Відповідача 2 було направлено заяву від 31.03.2023, в якій позивач просив повідомити про результат розгляду заяви про перехід на пенсію за вислугу років та направити на його адресу рішення.
Листом від 01.05.2023 № 11355-11733/Б-03/8-200/23 ГУ ПФУ в Харківській області направило позивачу Рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в переведенні на пенсію за вислугу років від 08.07.2021.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, направив на адресу Правління Пенсійного Фонду України заяву від 06.05.2023, в якій просив вжити заходів щодо переведення його на пенсію за вислугу років як працівника льотно-випробувального складу.
На вказаний лист Департаментом пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ПФУ було надано відповідь, в якій зазначено:
«Розглянувши Ваше звернення від 07.07.2023, що надійшло на урядову “гарячу” лінію за №БІ-15843760 (вх. № 30253/Б-2800-23 від 07.07.2023), Пенсійний фонд України повідомляє, що відповідь на Ваше звернення від 15.05.2023 (вх. № 23632/Б- 2800-23 від 22.05.2023), надано Вам листом Пенсійного фонду України від 30.06.2023 № 25254-23632/Б-03/8-2800/23».
До вказаної відповіді було надано копію листа Пенсійного фонду України від 30.06.2023 № 25254-23632/Б-03/8-2800/23, в якому зазначено наступне:
«…Право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають, зокрема, працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Зазначені працівники, звільнені від льотної роботи за станом здоров'я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 20 років і у жінок не менше 15 років мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок призначення та виплати пенсії за вислугу років працівників льотного складу та порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (далі - Порядок № 418). Постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2000 №264 встановлено, що особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, заробіток для обчислення пенсії визначається згідно із пунктом 7 Порядку № 418.
Оскільки посада “парашутист-рятувальник позаштатної парашутно-десантної групи” не належить до осіб льотно-випробного складу авіації та льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, підстави для обчислення розміру Вашої пенсії відповідно до пункту 7 Порядку № 418 відсутні».
Надаючи правову оцінку спірним рішенню та діям відповідачів, суд виходить з таких приписів діючого законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058).
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень вказаного закону особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь - який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Як вбачається зі спірного рішення від 08.07.2021, Відповідачем 1 при йогови несенні для визначення необхідної вислуги року позивача для переведення на пенсію за вислугу років застосовано положення п. а ч. 1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції законів № 213-VIII від 02.03.2015 та № 911-VIII від 24.12.2015.
Проте рішенням від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018(1844/16, 3011/16) Конституційний Суд України визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Вказані положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З огляду на зазначене, спірне рішення винесено на підставі норми закону, яка визнана неконституційною та була нечинною як на день звернення позивача з заявою про переведення на пенсію за вислугу років, так і на день винесення рішення Відповідачем 1 від 08.07.2021, а відтак вказане рішення є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Одночасно суд зазначає, що станом на день звернення позивача до пенсійного органу з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 чинною була норма Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції станом на 09.12.2012, згідно з якою:
право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Зазначені працівники, звільнені від льотної роботи за станом здоров'я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 20 років і у жінок не менше 15 років мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної вимоги закону було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 418.
Відповідно до Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 418, до працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено зокрема (п. 4): парашутисти всіх найменувань, рятувальники, а також десантники-пожежники всіх найменувань, інструктори авіапожежної служби, керівники парашутних (парашутно-рятувальних, пошуково-рятувальних) підрозділів, працівники позаштатних і штатних парашутно-десантних груп, які здійснюють стрибки з парашутом або спуски (підйоми) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, що перебувають на висоті не менше 10 метрів.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема книжки парашутиста, позивачем здійснювались стрибки з парашутом з висоти, що перевищує 10 метрів у період з 18.08.1983 по 10.01.1994.
Відповідачем 1 проведено обрахунок вислуги років позивача на посаді парашутиста за період з 18.08.1983 по 10.01.1994 та визначено її тривалістю 20 років 9 місяців 16 днів, виходячи з кратності 1 рік за 2 відповідно до пп. д п.1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 418, згідно з яким:
при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються: один рік роботи на посадах, передбачених у пункті 4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, - за півтора року вислуги за умови виконання річної норми стрибків з поршневих літаків, вертольотів, дирижаблів та аеростатів, спусків (піднімань) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, які перебувають у режимі висіння не менше 10 метрів, а при виконанні річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів - за два роки вислуги.
Матеріалами справи, зокрема Книжкою парашутиста, довідкою ДОСААФ від 10.01.1994 та випискою з Книжки № 2 парашутиста-рятівника від 03.02.2021, виданою Товариством сприяння обороні України (ТСО України), підтверджується виконання позивачем річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів за період з 18.08.1983 по 10.01.1994.
Наявність вислуги років та обрахунок її за період з 18.08.1983 по 10.01.1994 тривалістю 20 років 9 місяців 16 днів Відповідачем 1 підтверджується наданими до матеріалів справи протоколом обрахунку стажу та рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 08.07.2021, підставою для яких були надані позивачем до заяви та до позову Льотною книжкою та Книжкою парашутиста, копії трудових договорів, виписки та довідки Товариства сприяння обороні України (ТСО України) та ДОСААФ.
Записами у Книжці парашутиста також підтверджується факт звільнення позивача від льотної роботи за станом здоров'я, через непридатність до стрибків з парашутом.
Відтак, у позивача наявна вислуга років за період з 18.08.1983 по 10.01.1994, що перевищу 20 років, що підтверджується розрахунком такої вислуги, здійсненим Відповідачем 1, а відтак позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з огляду на що у відповідача 1 були наявні підстави для переведення позивача на пенсію за вислугу років як працівника льотно-випробувального складу відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції станом на 09.12.2012, яка діяла станом на день виникнення спірних правовідносин.
Проте, Відповідачем 1 було протиправно відмовлено у такому переведенні.
Частина 1 ст. 2 КАС України вказує на те, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАСУ судовий захист може здійснюватися судом і в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Більше того, ч. 4 ст. 245 КАСУ прямо вказує, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Додатково, ч. 2 ст. 9 КАСУ передбачає право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах: від 22 вересня 2021 року по справі №810/881/17, від 26.04.2021 по справі №820/3520/16, від 29.01.2021 по справі №646/6177/17, від 05.05.2021 по справі №826/6103/16, прямо зроблено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
В даному випадку доцільно врахувати позицію Європейського Суду з прав людини, викладену ним у Рішенні по справі «Пономаренко проти України» від 14.06.2007 р., відповідно до якого «право на суд», включає не тільки право ініціювати провадження, але також і право домогтися «вирішення» спору судом. Крім того, Європейський Суд з прав людини у справах: «Волохи проти України» (Рішення від 02.11.2006 р.), «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (Рішення від 14.06.2007 р.) визначив, що рішення, ухвалені з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, визнаються такими, що порушують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.
З аналізу вищевикладених норм КАС України, постанов Верховного Суду та Практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що суд повинен відновити порушене право шляхом, який виключає необхідність повторного звернення до суду.
В даному випадку, коли ГУ ПФУ в Івано-Франківській області було відмовлено позивачу в переведенні пенсії з підстав, не передбачених законом, за наявності необхідної вислуги років, єдиним правомірним та ефективним способом відновлення порушеного права на соціальний захист в установленому порядку, є саме зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за вислугу років відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції станом на 09.12.2012, яка діяла станом на день виникнення спірних правовідносин.
При цьому вказаний спосіб суд не вважає втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Постановою Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №806/1316/18 також визначено, що дискреційними є повноваженнями суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
З викладеного вбачається, що «власний розсуд» органів державної влади та місцевого самоврядування або осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - це вибір між двома або більше альтернативами рішеннями, коли кожне відповідне рішення є законним, або юридично допустимим (правомірним). З цього випливає, що у разі якщо відсутня законна альтернатива прийняття правомірного рішення, не може йтися про прийняття рішення органом державної влади та місцевого самоврядування або особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «на власний розсуд».
В даному випадку Відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській не мав можливості прийняти будь-яке інше законне альтернативне рішення, яке було б відмінним від рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за вислугу років відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції станом на 09.12.2012, у зв'язку з відсутністю будь-яких законних підстав для прийняття такого іншого рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Оскільки в ході розгляду справи зібраними доказами документально підтверджено отримання Відповідачем 2 заяви про переведення позивача на пенсію за вислугу років 09.03.2021, суд приходить до висновку, що саме з вказаної дати слід задовольнити позовні вимоги щодо зобов'язання перевести позивача на пенсію за вислугу років.
При цьому, оскільки заяву позивача розглядало в порядку екстериторіальності ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, та саме вказаним пенсійним органом було прийнято протиправне рішення, зобов'язання щодо переведення позивача на пенсію за віком відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції станом на 09.12.2012, належить покласти саме на ГУ ПФУ в Івано-Франківській.
Повноваження ж щодо виплати пенсії позивачу належать ГУ ПФУ в Харківській області після надходження рішення Відповідача 1.
Відтак, за відсутності прийнятого ГУ ПФУ в Івано-Франківській рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за вислугу років відповідно до п. а ч. 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції станом на 09.12.2012, вимоги про зобов'язання ГУПФУ в Харківській області виплатити пенсію на підставі такого рішення є передчасними, з огляду на що задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при обчисленні вислуги років ОСОБА_1 як працівника льотного складу, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 29.02.1984 по 10.01.1994 також працював бортоператором-наглядачем (диспетчером) Богодухівського РЕС ХЗПЕС, що підтверджується Трудовим договором № 42 від 21.08.1983 та додатковою угодою № 12 від 29.02.1984.
Відповідно до льотної книжки позивача плани льотної підготовки за 1983-1986 роки виконав повністю. Обов'язковий облік годин нальоту введено у 1987 році. З 1987 року обов'язкові плани нальоту виконав повністю.
Відповідно до пп. «г» п. 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. N 418, при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються: один рік роботи на посадах льотного складу в навчальних і спортивних авіаційних організаціях ДОСААФ, Товариства сприяння обороні України - за півтора року вислуги за умови виконання плану навчально-льотної підготовки, а при виконанні елементів складного або вищого пілотажу - за два роки вислуги.
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку при виконанні протягом року різних робіт, зазначених у пункті 1, вислуга років обчислюється пропорційно тривалості нальоту годин (зайнятості) на кожній роботі.
Позивач неправильно розуміючи зміст зазначеної норми помилково вважає, що вказана норма передбачає складення періодів роботи на різних роботах, в той час як норма передбачає обчислення вислуги пропорційно тривалості нальоту годин (зайнятості) на кожній роботі та не вказує на можливість зарахування до вислуги років одного й того ж періоду двічі.
З огляду на те, що позивачу вислугу років зараховано у максимальному розмірі, з огляду на що відповідачем при обрахунку вислуги років позивача не допущено протиправних дій, а відтак вказана вимога задоволенню не підлягає.
Також не є слушним посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 24.06.2008 у справі № 08/143, оскільки висновки суду зроблені відносно стажу позивачки на посаді льотчика-інструктора, якої позивач не займав.
Стосовно вимог позивача про відсотковий розмір пенсії 71 % відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації № 418, суд зазначає наступне.
Питання про відсотковий розмір пенсії за вислугу років Відповідачем 1 при розгляді заяви не вирішувалося, спірним рішенням такий розмір не визначався, з огляду на вказане зазначені вимоги, як і вимоги про встановлення надбавки у 40% від основного розміру пенсії за одержання пенсії за вислугу років з більш пізнього строку є передчасними, оскільки станом на день винесення спірного рішення правовідносини з вказаного приводу не виникли, а відтак вказані вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій заступника директора Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ПФУ - ОСОБА_2 в частині відмови ОСОБА_1 у непередбачений спосіб листом в проведення перерахунку пенсії відповідно до п. 7 "Порядку призначення № 418", а також в частині допущеної нею бездіяльності щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 17 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Пенсійного фонду України, його територіальних органів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 29 п. 2 Положення про Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, затвердженого наказом Пенсійного фонду України від 23.03.2023 № 48 (далі - Положення), відповідно до покладених завдань Департамент в межах своїх повноважень розглядає та бере участь у розгляді звернень, заяв та скарг, запитів на інформацію, що надходять до Фонду.
Відповідно до п. 1 Положення № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління (п. 7 Положення № 280).
Створення в Пенсійному фонді України спеціальних підрозділів, які безпосередньо призначають (перераховують) та виплачують пенсії, чинним законодавством не передбачено.
Згідно з п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.01.2015 за № 41/26486, до функцій управлінь у районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь віднесено призначення (перерахунок) та виплата пенсій.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Таким чином, з урахуванням вищевикладених положень, органом, уповноваженим здійснювати призначення, перерахунок та виплату пенсії Позивачу, прийняття рішення за результатами розгляду його заяви, є відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України.
Пенсійним фондом України розглянуто звернення Позивача в межах компетенції, в порядку та у строк, встановлені Законом України “Про звернення громадян” та листом від 30.06.2023 № 25254-23632/Б-03/8-2800/23 Позивачу надана відповідь на звернення.
Зі змісту заяви позивача від 15.05.2023 вбачається, що дана заява не є скаргою на рішення Відповідача 1 в порядку адміністративного оскарження.
Питання переведення позивача з пенсії за віком на пенсію за вислугу років вирішувалося за заявою ГУ ПФУ в Івано-Франківській області - територіальним підрозділом ПФУ. Пенсійний Фонд України не уповноважений приймати рішення щодо переведення з одного виду пенсії на інший, з огляду на що, відповідь, надана Відповідачем 3 позивачу, є належним розглядом заяви позивача від 15.05.2023, з огляду на що вказані вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З огляду на зазначене, позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про залишення позову без розгляду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.07.2021 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівнику льотного складу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як працівника льотного складу з 09.03.2021.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення, з урахуванням перебування судді у відпустці, складено 15.01.2024.
Суддя Білова О.В.