Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 січня 2024 року № 520/29811/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ФО-П ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 7 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач ФО-П ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд, з урахуванням уточнень:
- визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби Україні з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №029497 від 24.08.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 24.08.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову №029497 від 24.08.2023, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 гривень за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 ст. Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивачка зазначає, що транспортний засіб обладнаний тахографом, водієм під час перевірки було надано на перевірку тахокарту, а відтак ведення щоденнику режиму праці та відпочинку водія не вимагається. Наголошувала на тому, що водієм було виконано вимоги закону щодо наявності документів, а відтак постанова є протиправною.
Ухвалою судді від 23.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою судді від 25.10.2023 позов залишено без руху.
Ухвалою судді від 07.11.2023, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який обладнано аналоговим тахографом. В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить та використовується Позивачем. На момент проведення перевірки встановлено відсутність у водія щоденного реєстраційного листка режиму праці та відпочинку водія за 11.07.2023. У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення державними інспекторами було складено акт № АР 019146 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.07.2023, з яким водій був ознайомлений та підписав його, зазначивши, що просить розглядати акт за місцем реєстрації перевізника ОСОБА_1 . Водія та позивачку було викликано на розгляд справи. Розгляд справи був проведений за їх присутності, під час розгляду було досліджено відеозапис, на який посилається позивачка. За результатом розгляду справи було винесено спірну постанову. Вказана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак є правомірною та скасуванню не підлягає.
Позивачка 05.12.2023 направила до суду пояснення, в яких зазначила, що з матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що розглядалася 24 серпня 2023 року Відділом Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті по відношенню до ФОП ОСОБА_1 чітко видно, що Позивачка повністю виконала вимоги діючого законодавства України як перевізник, а саме: забезпечила водія, якого відправлено в рейс всіма необхідними документами, в тому числі необхідною кількістю тахокарт. У відповідності до закону перевізник, ФОП ОСОБА_1 не може відповідати за правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлювати, змінювати і заповнювати тахокарти, тощо, це обов'язок водія, що перебуває в рейсі (п.3.3 Інструкції №385). Отже, заповнення/не заповнення/заповнення з порушеннями тахокарти не може бути відповідальністю перевізника, оскільки останній не перебуває в рейсі, не керує автомобілем безпосередньо, не може заповнювати чи не заповнювати тахокарту.
Відповідач, не погодившись з викладеними у поясненнях доводами, направив до суду заперечення від 13.12.2023 на пояснення позивачки, в яких зазначив, що позивачка помилково вважає, що ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв (тахокарт) та обов'язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу розповсюджується тільки на перевізників, які здійснюють міжнародні перевезення, оскільки особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку передбачено Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, а порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385. Вказані нормативні акти регулюють правовідносини, які склалися при внутрішніх перевезеннях пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. В даному випадку необхідно досліджувати виконання/не виконання перевізником умов, встановлених приписами Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010, згідно якого водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Таким чином, законодавчо встановлений обов'язок водія зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни, що є аналогом надання водієм роздруківки даних роботи тахографа цифрового тахографу/ тахокарти (аналоговий). Саме таке правопорушення було зафіксоване уповноваженими представниками Відповідача та відображено у акті № АР 019146 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.07.2023, за наслідком розгляду якого правомірно було винесено оскаржувану постанову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив такі обставини.
На підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області та направлення на перевірку № 008208 від 10.07.2023, 11.07.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області проводилась рейдова перевірка на 395 км а/д М-03 «Київ-Харків- Довжанський».
Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок № 422).
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який обладнано аналоговим тахографом.
В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить та використовується Позивачем.
На момент проведення перевірки було встановлено: у водія відсутня заповнена тахокарта за 11.07.2023 та при цьому відсутній щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія за 11.07.2023.
За поясненням водія, автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_1 .
У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення державними інспекторами було складено акт № АР 019146 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.07.2023.
Водій зі змістом акту № АР 019146 був ознайомлений та підписав його, зазначивши прохання розглядати акт за місцем реєстрації перевізника ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 25 Порядку, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Повідомленнями № 59528/38/24-23 від 07.08.2023, направленим поштою рекомендованим повідомленням № 0600037398869, водія ОСОБА_2 було викликано для розгляду справи на 15.08.2023 з 9.00 до 12.00.
Повідомленнями № 59496/38/24-23 від 07.08.2023, направленим поштою рекомендованим повідомленням № 0600037415160, Позивача було викликано для розгляду справи на 15.08.2023 з 9.00 до 12.00.
На розгляд справи з'явилися ОСОБА_2 (водій) та ОСОБА_1 (автомобільний перевізник), надавали відповідні пояснення та заперечення.
На прохання Позивача, викладеного у заяві, розгляд справи про правопорушення перенесено на 24.08.2023.
24.08.2023 при розгляді справи про правопорушення переглядався відеозапис перевірки.
За результатами розгляду акту № АР 019146 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.07.2023 винесено постанову № 029497 від 24.08.2023, якою на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано до позивачки адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн за порушення приписів порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (згідно акту проведення перевірки від 11.07.2023 № 019146).
Згідно з вимогами пункту 29 Порядку № 1567, копія указаної постанови під розписку надана Позивачу.
Позивачка, вважаючи винесену постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості спірної постанови, суд виходить з такого.
Підставою для притягнення позивачки до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу слугував висновок відповідача щодо перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", з огляду на відсутність на момент перевірки у водія щоденного реєстраційного листка режиму праці та відпочинку водія за 11.07.2023, а саме заповненої тахокарти за 11.07.2023.
Надаючи оцінку обґрунтованості спірного рішення, суд виходить з таких нормативних приписів.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Згідно з приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пунктів 6.1 - 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Згідно з п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994_016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Тобто, пунктом 3.3 Інструкції № 385 установлено, що тахокарта, у разі обладнання транспортного засобу аналоговим тахографом, повинна кожного дня змінюватись та бути належно заповненою (дата, прізвище водія, пункт початку та кінця руху, показання одометру на початковій та кінцевій точках, різниця показань одометру тощо).
Пунктом 3.5 Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Відповідно до п. 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Як вбачається матеріалів справи, копія тахокарти, наданої позивачем до матеріалів справи, яка була наявна у водія та надавалася під час перевірки, не має обов'язкових реквізитів, зокрема, прізвище та ім'я водія, який керує ТЗ; назви початкового пункту маршруту ТЗ; дати і часу початку робочої зміни; Державного реєстраційного номеру ТЗ, показань пробігу ТЗ (з тахографа) на початок зміни.
Вказані реквізити заповнюються на початок робочої зміни та свідчать, що облік часу за вказаною тахокартою обліковується саме за вказану дату, вказаного водія на вказаному транспортному засобі при переміщенні з вказаного пункту маршруту.
З наданої до матеріалів справи копії тахокарти, наданої позивачем, не вбачається, що вказана тахокарта використовувалась водієм ОСОБА_2 під час руху на транспортному засобі марки MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_2 11.07.2023, а відтак вказана тахокарта обґрунтовано не була розцінена інспекторами як тахокарта саме за 11.07.2023, що веде облік роботи водія ОСОБА_2 на вказаному транспортному засобі.
Отже, оскільки водієм під час проведення перевірки надано тахокарту без зазначення указаних обов'язкових реквізитів, що зафіксовано у акті «у водія відсутня заповнена тахокарта за 11.07.2023», вказана тахокарта не була розцінена інспекторами та не оцінюється судом як доказ того, що нею підтверджується саме облік роботи водія ОСОБА_2 на даному транспортному засобі та саме за 11.07.2023.
Досліджений судом долучений до матеріалів справи відеозапис перевірки не спростовує вказані обставини.
Таким чином, у водія позивачки фактично була відсутня тахокарта, заповнена у встановленому законом порядку, за 11.07.2023, що є рівнозначним її відсутності як такої, відповідальність за що передбачено приписами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України “Про автомобільний транспорт”, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.
З аналізу наданої відповідачем до матеріалів справи товаро-транспортної накладної від 11.07.2023 №Р425 суд встановив, що автомобільним перевізником у вказаній накладній зазначено ОСОБА_2 .
В той же час, в ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить та використовується Позивачем. Вказана обставина не заперечується позивачем, підтверджена водієм у зазначеній у акті про проведення перевірки інформації.
Перевезення здійснювалось з пункту навантаження м. Харків в пункт розвантаження с. Нові Петрівці Київської області.
З акту № АР 019146 від 11.07.2023 про проведення перевірки також встановлено, що зупинений транспортний засіб марки MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ФОП ОСОБА_1 .
Відтак, ФОП ОСОБА_1 є автомобільним перевізником, який здійснював перевезення товару, що відповідає приписам статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Як вбачається з технічного паспорту, вказаний автомобіль є вантажним з повною масою понад 3,5 тонн.
Отже, позивач повною мірою відповідає визначенню автомобільного перевізника.
Відповідальність на підставі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність документів при перевезенні вантажу покладається на перевізника.
Судом з наданих до справи доказів не встановлено допущення відповідачем процедурних порушень під час винесення спірної постанови. Позивачка була поінформована про призначення розгляду справи у передбачений законом спосіб.
Посилання позивачки на те, що обов'язковість ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку встановлена лише при здійсненні міжнародних перевезень спростовується нормами законодавства, зазначеними судом вище. Крім того, сама позивачка цитує приписи Інструкції № 385 (п.п. 3.3, 3.5), якими визначено обов'язки водія та перевізника щодо транспортного засобу, обладнаного тахографом, при здійсненні перевезень пасажирів та вантажів.
Доводи позивачки про те, що відповідальність за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів передбачена для водія абзацем 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», не доводять підстав заявленого позову, оскільки за відсутності заповненої тахокарти під час проведення перевірки не встановлювалося та не могло бути встановлено порушення режиму праці та відпочинку водієм.
З огляду на зазначене, враховуючи, що надані до позову докази не спростовують обставин, встановлених в акті перевірки та не доводять протиправності прийнятої відповідачем постанови.
Таким чином, доводи позивача про незаконність спірної постанови не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №029497 від 24.08.2023, якою з ФОП ОСОБА_1 стягнуто адміністративно - господарський штраф у сумі 17000,00 грн, прийнята Державною службою України з безпеки на транспорті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення, з урахуванням перебування судді у відпустці, складено 15.01.2024.
Суддя Білова О.В.