ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" січня 2024 р. справа № 300/6027/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення від 06.07.2023 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання перевести з 29.06.2023 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, з урахуванням стажу державної служби, згідно даних трудової книжки та поданих довідок.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, з підстав не віднесення посади позивачки в податковому органі до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу”. Зазначила, що посади на яких вона працювала з 02.07.1990 по 23.06.2016 в органах податкової служби, відносяться до посад державної служби. Відтак, оскаржуване рішення винесено відповідачем протиправно, а тому слід зобов'язати зарахувати такий стаж до стажу державної служби та призначити пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків.
У строк, встановлений судом, позивачка усунула вказані недоліки, тому хвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представники відповідачів проти заявлених позовних вимог заперечили з мотивів, наведених у відзивах на позовну заяву, які міститься в матеріалах справи. Вказали про відсутність підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”, з огляду на відсутність необхідного стажу роботи на посадах, що дають право на пенсію за Законом України “Про державну службу”, оскільки у період з 02.07.1990 по 23.06.2016 позивачу були присвоєні персональні звання, що виключає віднесення вказаного періоду до стажу державної служби, котрий дає право на призначення пенсії за Законом №889. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правомірно прийнято рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця. Просили в задоволенні позову відмовити.
Крім цього, у поданому представником Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відзиві заявлено клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у зв'язку із її складністю та з метою ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
Ухвалою від 12.01.2024 в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.06.2023 року звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”. Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.07.2023 року прийнято рішення №926100136381 про відмову у призначенні пенсії позивачці відповідно до Закону України “Про державну службу”. Підставою для відмови було те, що вона у Державній податковій інспекції на посадах, які не передбачені статтею 25 Закону України “Про державну службу” (а.с. 8).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка звернувся з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи з урахуванням норм матеріального права, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу”, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з пунктів 10-12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону № 3723-XII основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Таким чином, підставами для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ є досягнення встановленого віку та наявність не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працювала у періоди з 02.07.1990 по 23.06.2016 в органах державної податкової служби, також 22.10.1992 їй присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби 3 рангу, 31.01.1996 їй присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби 2 рангу; 23.07.2002 присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби 1 рангу, 29.05.2008 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби 3 рангу, 15.03.2012 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби 2 рангу, 18.12.2013 присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної справи 2 рангу (а.с.13-19).
Окрім цього, відповідно до вказаної трудової книжки позивачем прийнято присягу державного службовця, а також 21.06.2013 присвоєно 13 ранг державного службовця.
Отже, за даними трудової книжки позивачки стаж її державної служби станом на 01.05.2016 складає більше 20 років.
При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області встановлено, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” є недостатність стажу державної служби, з огляду на зарахування до державної служби періодів роботи позивачки з 02.07.1990 по 23.06.2016, в які їй були присвоєні персональні звання, що на думку відповідача, виключає їх зарахування до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”.
Однак, такі доводи суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу”.
У свою чергу пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених законодавством на той час.
Отже, у даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).
Так, відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 № 509-XII.
Відповідно до частини 5 статті 15 Закону № 509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України “Про державну службу”.
Частиною 7 статті 15 Закону № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Згідно з частиною 8 статті 15 Закону № 509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
На підставі наведених норм слід дійти висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні” від 05.07.2012 № 5083-VI, який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі “Статтею 344. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби 344.1. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу”. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України “Про державну службу”.”.
Відповідно до пунктів 343.1-343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (далі - Порядок №839).
Відповідно до пункту 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
Постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 “Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями” затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Таким чином, посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, а саме: присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.
Отже, враховуючи, що позивачка з 02.07.1990 по 23.06.2016 безперервно працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання, спірний період роботи з 02.07.1990 по 23.06.2016 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Доводи відповідача, що займані посади у вказаний період роботи в органах податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених Законом України “Про державну службу”, з огляду на присвоєння позивачу як посадовій особі контролюючого органу спеціальних звань, є безпідставними.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відповідно до рішення від 06.07.2023 року №926100136381 у переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком згідно з Законом України “Про державну службу” відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-XII - є протиправною.
Що стосується посилань відповідача на відсутність підстав для врахування довідок Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області від 28.06.2023 за №03-39/3, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 за №1-3, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за № 180/30048, затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу” пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII “Про державну службу”.
Суд зазначає що вказані довідки видані Головним управлінням Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області у відповідності до вимог Порядку №622 та Постанови №1-3.
Відтак, твердження відповідача щодо відсутності підстав для врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), про складові заробітної сплати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 28.06.2023 за №03-39/3 є безпідставними.
Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність рішення від 06.07.2023 року №926100136381, яке прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, та враховуючи наявність у позивача стажу державної служби, необхідного для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, суд доходить висновку про необхідність зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого зверталася із заявою позивач) зарахувати до стажу державної служби позивача період роботи з 02.07.1990 по 23.06.2016, перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” починаючи з 29.06.2023, з урахуванням довідок Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), про складові заробітної сплати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 28.06.2023 за №03-39/3, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, слід стягнути з відповідача-2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.07.2023 року №926100136381 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 02.07.1990 по 23.06.2016.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у в Івано-Франківській області призначити з 29.06.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, з урахуванням довідок Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної сплати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби; про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 28.06.2023 за №03-39/3.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код в ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, код в ЄДРПОУ - 21318350, вул. Чекірди Гната, 10, м. Хмельницький, 29000.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.